Ухвала КГС ВС № 908/3184/21

УХВАЛА 29 січня 2024 року м. Київ cправа № 908/3184/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Дроботової Т. Б., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» про стягнення 8 449 230,70 грн. ВСТАНОВИВ: 08.01.2024 (подана 20.12.2023 засобами поштового зв`язку) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - позивач, скаржник) на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 908/3184/21. 20.12.2023 на електронну пошту Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у цій справі аналогічного змісту. За наслідками перевірки матеріалів цієї касаційної скарги, суд залишає її без руху з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно із частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, позов у цій справі поданий у 2021 році, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 становить 2 270,00 грн. За підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум (частина 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір"). Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.07.2023, залишеним без змін Центральним апеляційним господарським судом від 29.11.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України 7 671 657,16 грн основного боргу, 494 342,01 грн пені, 100 154,67 грн 3% річних, 173 788,85 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено. Скаржник в прохальній частині касаційної скарги просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 19.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 7 723,34 грн та 3 % річних у розмірі 1 564,67 грн і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Тобто, вимога майнового характеру в розмірі 9 288,01 грн (7 723,34 грн + 1 564,67 грн) зараз оскаржуються скаржником, тому судовий збір за зазначену вимогу необхідно сплатити у сумі 4 540,00 грн (2 270,00 грн х 200/100). Скаржником до матеріалів касаційної скарги додано платіжну інструкцію № 209101 від 19.12.2023 про сплату судового збору у розмірі 3 632,00 грн. Отже, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір" та надати належні докази сплати судового збору касаційному суду. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін. Щодо посилань скаржника на фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, як на підставу для відкриття касаційного провадження, то необхідно зазначити, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики має значення у випадку оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт а) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України). Отже, суд звертає увагу скаржника на те, що у касаційній скарзі необхідно чітко зазначити відповідний пункт частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як підставу для подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 908/3184/21. Ураховуючи те, що касаційну скаргу оформлено і подано з порушенням вимог, установлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, цю скаргу відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків. Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом: подачі нової (уточненої) редакції касаційної скарги із зазначенням і належним обґрунтуванням конкретної підстави (підстав) касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали), а також доказів надіслання нової редакції касаційної скарги сторонам у справі; надання документа на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (908,00 грн). У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові. Керуючись статтями 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Касаційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 908/3184/21 залишити без руху до 14.02.2024, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Б. Дроботова