Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/3177/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2024 року м. Харків Справа №922/3177/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Святенко Віталія Олександровича (вх.№2186Х від 19.10.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2023 у справі №922/3177/23 (м. Харків, суддя Рильова В.В., повний текст рішення складено 27.09.2023), за позовом Фізичної особи-підприємця Небилиці Сергія Миколайовича, м. Шостка, Сумська область, до Фізичної особи-підприємця Святенко Віталія Олександровича, с. Дворічний Кут, Дергачівський район, Харківська область, про стягнення 68 838,08 грн, - ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець Небилиця Сергій Миколайович звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Святенко Віталія Олександровича 68 838,08 грн заборгованості за Договором №04.04.2023/2 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04 квітня 2023 року, в тому числі: 60 000,00 грн - сума основного боргу за послуги перевезення вантажу; 7 267,12 грн - пеня; 440,96 грн - 3% річних від простроченої суми та 1 130,00 грн - інфляційні втрати за порушення умов проведення розрахунків за Договором №04.04.2023/2. Також позивач просив суд покласти на ФОП Святенко В.О. витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.09.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Святенка Віталія Олександровича на користь Фізичної особи-підприємця Небилиці Сергія Миколайовича заборгованість за Договором №04.04.2023/2 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04 квітня 2023 року в розмірі 60 000,00 грн, пеню у сумі 7 267,12 грн, інфляційні втрати у сумі 1 130,00 грн, 3% річних в сумі 436,03 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2684,00 грн. В задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 4,93 грн відмовлено. Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили. Фізична особа-підприємець Святенко Віталій Олександрович з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилась частково та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2023 по справі №922/3177/23; врахувати подані докази оплати по договору, як неподані з поважної причини; змінити рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2023 по справі №922/3177/23, стягнути з відповідача ФОП Святенко В.О. заборгованість за Договором №04.04.2023/2 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04 квітня 2023 року в розмірі 40 000,00 грн, пеню в сумі 3425,05 грн, інфляційні втрати в сумі 278,47 грн, 3% річних в сумі 207,12 грн; стягнути на користь позивача судові витрати, в тому числі послуги правничої допомоги. В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт зазначає, що з огляду на часткові оплати сума заборгованості була зменшена до 40 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою АТ «Банк Грант». Скаржник зазначає, що вказані докази подаються до суду апеляційної інстанції оскільки відповідач не був обізнаний про подання позовної заяви, судове рішення приймалося без виклику сторін, і у справі було отримано тільки оскаржуване судове рішення. Відповідач вказує, що оскільки сума основної заборгованості зменшена, повинні бути зменшені і пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Святенко Віталія Олександровича (вх.№2186Х від 19.10.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2023 у справі №922/3177/23 залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Звернуто увагу скаржника, що з 18.10.2023 введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX. Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом (статтями 174, 260) у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України. В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№13707 від 08.11.2023) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 24.10.2023. Зокрема, апелянтом надано докази направлення копії апеляційної скарги з додатками на офіційну юридичну адресу Фізичної особи-підприємця Небилиці Сергія Миколайовича та докази наявності електронного кабінету у адвоката Чернишової О.Ю. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 поновлено Фізичній особі-підприємцю Святенко Віталію Олександровичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №922/3177/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Святенко Віталія Олександровича (вх.№2186Х від 19.10.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2023 у справі №922/3177/23. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3177/23. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (відзиви, заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/ Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень. Звернуто увагу учасників судового провадження, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України. Від Фізичної особи-підприємця Небилиці Сергія Миколайовича надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№14226 від 17.11.2023), в якому просить рішення Господарського суду Харківської області залишити без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення; судові витрати за подання апеляційної скарги, а також стягнення витрат на правничу допомогу покласти на заявника апеляційної скарги. В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи на всіх її етапах, наданими йому процесуальними правами не скористався. На момент подання позовної заяви позивачем було враховано суми перерахованих коштів відповідачем, що сумарно дорівнювали 30 000,00 грн. Також позивач зазначає, що надані відповідачем розрахунки заборгованості є арифметично неправильними. Також від Фізичної особи-підприємця Небилиці Сергія Миколайовича надійшло клопотання про визначення адреси для листування та актуальних засобів зв`язку (вх.№14227 від 17.11.2023). 21.11.2023 на виконання вимог ухвали суду до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3177/23 (вх.№14378). Суд зазначає, що враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Про відкриття апеляційного провадження та розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження сторони повідомлялись шляхом надсилання копій ухвали від 13.11.2023 рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Ухвала, направлена на адресу позивача (трекінг Укрпошти 0600233682753) вручена останньому 20.11.2023; відповідача (трекінг Укрпошти 0600233682451) вручена останньому 21.11.2023. Крім того, згідно картки обліку вихідних документів №6489 від 14.11.2023 копія ухвали суду направлялась на офіційну електронну адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що в системі «Діловодство спеціалізованого суду» наявні відомості про успішне доставлення електронного листа. Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України. Заперечень проти розгляду апеляційної скарги в даному порядку від сторін не надійшло. Відповідно до ч.1 ст.270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Стосовно строків винесення даної постанови, колегія суддів зазначає, що головуючий суддя Гетьман Р.А. та суддя Склярук О.І. перебували у відпустці з 01.01.2024 по 15.01.2024 (включно), суддя Россолов В.В. - з 15.01.2024 по 19.01.2024 (включно). Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини. Як вбачається з матеріалів справи, згідно Договору №04.04.2023/2 від 04.04.2023 (далі-Договір), замовник-експедитор (відповідач) замовляє, а перевізник (позивач) надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях. Відповідно до п.1.4. Договору, на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), що складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою і скріплюється печаткою. Наявна в матеріалах справи Заявка №15 від 04.04.2023 підписана сторонами та скріплена їх печатками. Відповідно до умов Заявки №15 від 04.04.2023 відповідач, як експедитор замовив послуги з перевезення вантажу за маршрутом: м. Стамбул (Турція) - м.Харків (Україна). У заявці №15 від 04.04.2023 визначено, що вартість послуг перевезення складає 90000,00 грн, строк доставки вантажу - 10.04.2023. Згідно з матеріалами справи, позивачем за допомогою залучених перевізників виконано замовлене відповідачем перевезення, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR-TTH серії А №737006 від 08.04.2023 з відміткою про отримання вантажу без пошкоджень вантажоодержувачем - ТОВ «Ю БІ СІ ПРОМО». Дата доставки вантажу - 18.04.2023. Позивачем складені та підписані акт виконаних робіт (наданих послуг) №18-04-2023 від 18.04.2023 та рахунок №17-04-2023 від 17.04.2023. У відповідності до п.3.2. Договору оплата послуг перевізника здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дня отримання оригіналів наступних, оформлених належним чином, документів: рахунку на виконані послуги; CMR з підписом і печаткою вантажоодержувача та датою розвантаження (зазначенням браку/недостачі якщо вони мали місце); акту виконаних робіт; податкової накладної (якщо перевізник платник ПДВ). Розрахунки між сторонами за договором відбуваються в безготівковому порядку, шляхом переказу відповідних грошових коштів на рахунок перевізника. У Заявці №15 від 04.04.2023 визначено, що оплата здійснюється після отримання повного пакету документів та CMR-TTH з мокрою печаткою перевізника, вантажовідправника і вантажоодержувача протягом 14-20 банківських днів. Документи необхідні для оплати: договір, заявка, рахунок, акт, CMR-ТТН. На підтвердження направлення відповідачу пакету документів, позивач надав експрес-накладну ТОВ «Нова Пошта» №20450697834347. За змістом експрес-накладної №20450697834347 одержувачем визначено: Святенка Віталія; тип відправлення: документи. Відповідно до відстеження відправлення, поштове відправлення за експрес-накладною №20450697834347 отримано одержувачем 21.04.2023. Підписаний відповідачем Акт наданих послуг або мотивована відповідь відмови його підписання позивачу з боку відповідача не були надіслані. 31.05.2023 позивачем на адресу відповідача направлена претензія-вимога про сплату суми заборгованості за договором №04.04.2023/2 від 04.04.2023 та заявкою №15 від 04.04.2023. Разом із претензією позивачем направлені рахунок №17-04-2023 від 17.04.2023 (оригінал повторно), акт виконаних робіт (наданих послуг) №18-04-2023 від 18.04.2023 (оригінал повторно), копія міжнародно-транспортної накладної (CMR-TTH) серії А №737006. Претензія була отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0221701407160 від 13.06.2023. Позивач зазначає, що відповідач послуги з перевезення відповідно договору №04.04.2023/2 від 04.04.2023 сплатив частково на суму 30 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку. Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної оплати наданих позивачем послуг з перевезення, позивачем заявлені вимоги про стягнення з ФОП Святенка В.О. заборгованості у сумі 60000,00 грн, пені у сумі 7 267,12 грн, 3% річних у сумі 440,96 грн, інфляційних втрат у сумі 1 130,00 грн, а також суми судового збору у розмірі 2 684,00 грн. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не виконано зобов`язань з повної оплати наданих позивачем послуг за договором №04.04.2023/2 від 04.04.2023. Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 60000,00 грн. Також суд вказав про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 7 267,12 грн та інфляційних втрат у розмірі 1130,00 грн. Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних, суд дійшов висновку про їх часткову обґрунтованість в розмірі 436,03 грн та відмовив у частині стягнення 3% річних у розмірі 4,93 грн. Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства. Згідно статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 306 ГК України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Відповідно до частини 1 статті 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Згідно з частинами 1,3 статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини першої статті 931 ЦК розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як встановлено судом, між сторонами у справі укладено Договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №04.04.2023/2 від 04.04.2023, відповідно до умов якого замовник-експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях. Пунктом 1.4. Договору визначено, що кожне замовлення на послуги за даним Договором замовник-експедитор надаватиме перевізнику у письмовій формі, підписане уповноваженою особою і скріплене печаткою (Заявка). Кожна прийнята перевізником заявка становитиме невід`ємну частину Договору. Вартість послуг (ставка) погоджується сторонами в Заявці і вказується в рахунку перевізника (п.3.1. Договору). Так, сторони підписали Заявку №15 від 04.04.2023 за маршрутом: м. Стамбул (Турція) - м.Харків (Україна). У заявці №15 від 04.04.2023 визначено, що вартість послуг перевезення складає 90000,00 грн, строк доставки вантажу - 10.04.2023. У відповідності до п.3.2. Договору оплата послуг перевізника здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дня отримання оригіналів наступних, оформлених належним чином, документів: рахунку на виконані послуги; CMR з підписом і печаткою вантажоодержувача та датою розвантаження (зазначенням браку/недостачі якщо вони мали місце); акту виконаних робіт; податкової накладної (якщо перевізник платник ПДВ). Розрахунки між сторонами за договором відбуваються в безготівкову порядку, шляхом переказу відповідних грошових коштів на рахунок перевізника. У заявці №15 від 04.04.2023 визначено, що оплата здійснюється протягом 14-20 банківських днів після отримання оригіналів документів (договір, заявка, рахунок, акт, CMR). На виконання умов договору, позивачем надано послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях та передано (надіслано) відповідачу оригінали рахунку №17-04-2023 від 17.04.2023, акту виконаних робіт (наданих послуг) №18-04-2023 від 18.04.2023, CMR серії А №737006. Підписаний відповідачем Акт наданих послуг або мотивована відповідь відмови його підписання позивачу з боку відповідача не були надіслані. За умовами пункту 5.6 Договору якщо у встановлені у п. 2.2.9 даного Договору строки перевізник не одержить підписаний замовником Акт виконаних робіт або мотивовану відмову від його підписання, роботи та їх результати вважаються такими, що прийняті Замовником-експедитором. Протягом встановленого Договором строку відповідач не підписав акт наданих послуг та не надав мотивованої відмови від його підписання, з огляду на що роботи та їх результати вважаються такими, що прийняті Замовником-експедитором. Вказані обставини не заперечуються відповідачем. Натомість станом на момент подання позовної заяви, ФОП Святенко В.О. зобов`язання з оплати наданих послуг було виконано частково на суму 30 000,00 грн (трьома платежами: 09.06.2023 на суму 5000,00 грн, 28.06.2023 на суму 10 000,00 грн, 06.07.2023 на суму 15 000,00 грн), внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на момент звернення з позовною заявою становить 60 000,00 грн. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 60 000,00 грн за Договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Також суд вказав про наявність підстав для стягнення заявлених сум пені та інфляційних втрат. Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних, суд частково задовольнив позовні вимоги в цій частині. Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі відповідач не погоджується із сумою заборгованості, стягнутої оскаржуваним рішенням. В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає, що основний борг є меншим, з огляду на часткову оплату за платіжним дорученням від 18.07.2023 на суму 10 000,00 грн, яка не була врахована позивачем, що підтверджується випискою АТ «Банк Грант» та доданими копіями платіжних доручень. ФОП Святенко В.О. просить врахувати додані до апеляційної скарги докази оплати по договору, як не подані з поважної причини, оскільки відповідач не був обізнаний про подання позовної заяви, судове рішення приймалось без виклику сторін, і у справі було отримано тільки оскаржуване рішення. Дослідивши клопотання апелянта про долучення нових доказів, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до положень частини третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Частинами восьмою, дев`ятою статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Додані до апеляційної скарги докази, зокрема, виписка з банку та платіжні доручення, до суду першої інстанції подані не були. Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи, у даному разі - відповідача. Висновок щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно з нормами ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. З наданих скаржником пояснень вбачається, що сплата частини суми боргу у розмірі 10 000,00 грн відбулась після подання позовної заяви, однак до прийняття рішення у справі. В обґрунтування неможливості подання суду першої інстанції доданих до апеляційної скарги доказів, апелянт зазначає про те, що він не був обізнаний про подання позовної заяви, судове рішення приймалось без виклику сторін і у справі отримано тільки оскаржуване судове рішення. Колегія суддів зазначає, що вказані доводи скаржника спростовуються матеріалами справи. Так, ухвала Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 про відкриття провадження та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи була направлена рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на офіційну юридичну адресу ФОП Святенко Віталія Олександровича, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 62351, Харківська обл., Дергачівський р-н, село Дворічний Кут, в`їзд Жовтневий, будинок

6. Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №019168 ухвала Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 вручена відповідачу 04.08.2023 (т.1, а.с.58). Зазначені обставини додатково підтверджуються інформацією з сайту Укрпошта за трек-номером 6102272553601. Крім того, матеріали справи містять телефонограму №831/23 від 01.08.2023 за змістом якої ФОП Святенко В.О. був повідомлений про відкриття провадження у даній справі. Вказаний у телефонограмі номер зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в графі інформація для здійснення зв`язку. Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга містить аналогічну поштову адресу і номер телефону ФОП Святенко В.О., які судом першої інстанції використовувались для надсилання поштової кореспонденції та здійснення повідомлень. До позовної заяви також додані докази її направлення відповідачу на офіційну юридичну адресу. Доказів на спростування обставин обізнаності відповідача із провадженням у даній справі апелянтом не надано. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді першої інстанції. Інших доводів, які підтверджують обставини неможливості подання доданих до апеляційної скарги доказів до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. У відповідності до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Зазначені норми свідчать, що саме учасник судового процесу має займати активну позицію у висловленні та доведенні відповідними доказами своїх доводів та заперечень по суті спору. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Останній не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог. Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №913/479/18. Судом першої інстанції були створені всі належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, однак відповідач під час розгляду справи №922/3177/23 не скористався правом на звернення до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати заборгованості. При цьому за імперативним приписом ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з не вчиненням нею процесуальних дій. Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що надані апелянтом до скарги докази не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції. Будь-яких інших доводів щодо незгоди із судовим рішенням апеляційна скарга не містить. Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю. А отже, з урахуванням ст.269 ГПК України рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню в оскаржуваній частині. Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.2 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 14.02.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.11.2023 №3429-IX). Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється. При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. З огляду на поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України. Керуючись статтею 129, 232, 233, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Святенко Віталія Олександровича залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2023 у справі №922/3177/23 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 25.01.2024. Головуючий суддя Р.А. Гетьман Суддя В.В. Россолов Суддя О.І. Склярук