Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/3491/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2024 року м. Харків Справа №922/3491/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С. за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А., за участю представників: від позивача Скабук Ю.М., від відповідача Глядковська Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Успіх» (вх.№2786Х від 18.12.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі №922/3491/23 (м. Харків, суддя Аюпова Р.М., повний текст рішення складено 30.10.2023), за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК-Торгагротранс», м. Мерефа, Харківський район, Харківська область, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Успіх», с. Лозова, Харківський район, Харківська область, про стягнення грошових коштів у розмірі 1 653 079, 07 грн, - ВСТАНОВИВ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АСК-Торгагротранс», м.Мерефа, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Успіх», с. Лозова, про стягнення заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 16062022 від 16.05.2022. Також просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Успіх» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК-Торгагротранс» заборгованість за надані послуги з перевезення в розмірі 1 531 625,27 грн, інфляційні втрати в розмірі 89 972,23 грн, 3% річних в розмірі 31 481,57 грн, судовий збір в розмірі 24 796,19 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 600,00 грн. Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Успіх» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 по справі №922/3491/23 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК-Торгагротранс» у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Успіх» зазначає наступне: - матеріали справи містять всього 2 рахунки на оплату послуг, які визначають загальну вартість послуг та не містять посилання на конкретну операцію з перевезення товарів, номер та дату СМR, маршрут, перевезені товари, тобто взагалі не розкривають обсяг господарської операції, що не дає можливості суду здійснити перевірку числових значень складових нарахованої суми заборгованості; - відповідач дізнався про те, що позивачем складено акти виконаних робіт після того, як його представник ознайомився з матеріалами справи 07.12.2023. ТОВ «Агро-успіх» не відмовлялось від підписання актів виконаних робіт та не було обізнано про складення даних документів. Про це свідчить відсутність в матеріалах справи відмови від прийняття робіт або відмови від підписання акту; - акти не містять жодного доказу направлення відповідачу цих документів; - незважаючи на юридичну нікчемність актів виконаних робіт, вони не містять обов`язкових реквізитів які передбачені вимогами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Від апелянта надійшло клопотання (вх.№15724ел.14581 від 18.12.2023), в якому просить долучити до апеляційної скарги платіжний документ з відміткою банку. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Успіх» (вх.№2786Х від 18.12.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі №922/3491/23 залишено без руху. В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№16343 від 29.12.2023) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 22.12.2023. Зокрема, апелянтом надано докази реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Успіх» електронного кабінету. Також від апелянта надійшло клопотання (вх.№64 від 03.01.2023), в якому просить долучити до матеріалів справи квитанцію АТ «Укрпошта» як доказ направлення заяви про усунення недоліків з додатками на адресу позивача. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Успіх» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №922/3491/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Успіх» (вх.№2786Х від 18.12.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі №922/3491/23. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3491/23. Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Успіх» надійшло клопотання (вх.№944 від 18.01.2024; вх.№1072 від 22.01.2024), в якому просить видати копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 17.01.2024 у паперовому вигляді нарочно. 22.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшла справа №922/3491/23 (вх.№1103). Від Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК-Торгагротранс» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1606 від 01.02.2024), в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі №922/3491/23 без змін. В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «АСК-Торгагротранс» зазначає наступне: - оформлені належним чином Рахунки та Акти містять всі відомості необхідні для встановлення суті господарської операції (найменування та реквізити сторін; посилання на Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №16062022 від 16.05.2022 року; зміст господарської операції з деталізацією маршруту, кількість перевезеного вантажу в тонах; вартість (ціна) послуги за одиницю та загальна вартість в грн. без ПДВ та з ПДВ; підпис та печатку позивача); - аналогічного змісту рахунки та Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) виставлялися відповідачу протягом всього періоду дії Договору, при цьому жодних зауважень до їх змісту у відповідача не виникало, а їх оплата була здійснена в повному обсязі; - відповідач не заперечує що послуги з перевезення по CMR надані в повному обсязі, такі послуги відповідач прийняв, жодних претензій у відповідача щодо якості наданих послуг не має, проте оплачувати він їх не бажає, що стало підставою звернення з позов. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Успіх» (вх.№2786Х від 18.12.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі №922/3491/23 до розгляду на "02" квітня 2024 р. о 13:00 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Від Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК-Торгагротранс» надійшла заява (вх.№3971 від 18.03.2024), в якій повідомлено про бажання та можливість взяти участь в судовому засіданні. Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Успіх» надійшла заява (вх.№4454 від 27.03.2024), в якій повідомлено про бажання та можливість взяти участь в судовому засіданні. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 оголошено перерву у розгляді справи №922/3491/23 до "22" квітня 2024 р. о 09:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132. Від Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК-Торгагротранс» надійшли письмові пояснення (вх.№4876 від 05.04.2024), в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 року у справі № 922/3491/23 без змін. Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024 у зв`язку із відпусткою судді Сгари Е.В. для розгляду справи №922/3491/23 визначено новий склад суду, а саме: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С. Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Успіх» надійшли додаткові пояснення (вх.№5575 від 19.04.2024), в яких просить відмовити ТОВ «АСК-Торгагротранс» у прийнятті додаткових документів у зв`язку з відсутністю причин, які б перешкоджали позивачеві надати відповідні докази до суду першої інстанції. У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.04.2024 представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник позивача проти вимог скарги заперечив, просив оскаржуване рішення суду залишити в силі. Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини. Як вбачається з матеріалів справи, 16 травня 2022 року між ТОВ «АСК-Торгагротранс» (перевізник/експедитор, позивач) та ТОВ «Агро-Успіх» (замовник, відповідач) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 16062022 (договір). За умовами договору (п. 1.1.) перевізник бере на себе зобов`язання доставляти автомобільним транспортом довірені йому замовником вантажі, а саме: сільськогосподарську продукцію (надалі іменуються вантаж (згідно з товарно-транспортної накладної) з місця відправлення до пункту призначення, згідно з підписаними сторонами додатковими угодами до цього договору на перевезення, та видавати вантаж особі, уповноваженій замовником на одержання вантажу, а замовник бере на себе зобов`язання сплачувати послуги за перевезення вантажів у розмірі та порядку, передбаченим цим договором. Відповідно до п. 1.3. договору місце навантаження та вивантаження вантажу, маршрут, найменування вантажу, його маса/кількість, вартість, строк навантаження, упакування та строк перевезення (доставки вантажу) визначаються на підставі усної телефонної заявки або прийнятого до виконання замовлення, яке надається перевізникові через електронні засоби зв`язку, по факсу, поштою або через представника замовника, чи в інший прийнятний для сторін спосіб, не пізніше ніж за одну годину до початку перевезення. За змістом п. 1.4. договору, факт прийняття перевізником вантажу для перевезення підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх (пункт 2.3. договору). Відповідно до п. 5.2. договору вартість кожного окремого перевезення узгоджується сторонами і вказується у рахунках виконавця та актах виконаних робіт. Розділом 3 договору, а саме п. 3.9 встановлено, що перевізник/експедитор зобов`язаний проводити оформлення ТТН на вантаж, що відправляється, а також оформлення отримання вантажу вантажоодержувачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи вантажоодержувача в ТТН з печаткою вантажоодержувача. П. 6.2. договору встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України, згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів, протягом чотирнадцяти календарних днів після отримання замовником оригіналів документів вказаних в п. 6.1. даного договору та підписання сторонами акту виконаних робіт. На виконання умов договору та на підставі заявки замовника (відповідача), в період з 28.09.2022 по 19.10.2022 перевізник (позивач) здійснив міжнародне перевезення сільськогосподарської продукції (насіння соняшнику українського походження) за маршрутом: від с. Губарівка (Богодухівський район, Харківська область, Україна) до Sofia, Bulgaria, Bacho Kiro str. 26-28-30 (Болгарія). Перевезення здійснювалося у відповідності до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року, до якої Україна приєдналася згідно Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 року N 57-V.), з оформленням міжнародної товарно-транспортної накладної CMR. Відповідно до статті 1 Конвенції, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Статтями 4 та 9 Конвенції визначено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. На підставі міжнародних товарно-транспортних накладних (СMR) позивачем перевезено 187,48 тони вантажу (насіння соняшнику українського походження) відповідача за ціною 7 000, 00 грн/тона, на загальну суму 1 312 360, 00 грн. Надання (виконання) послуг перевезення позивачем та прийняття їх відповідачем підтверджується CMR з відміткою (підписом та печаткою) вантажовідправника: ТОВ «Агро-Успіх», підписом та печаткою перевізника: ТОВ «АСК-Торгагротранс» та підписом і печаткою уповноваженої особи вантажоодержувача «Клас» гр. София, Олио ЕАД». У матеріалах справи наявний рахунок на оплату №300 від 31.10.2022 на загальну суму 1 312 360, 00 грн. А також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №300 від 31.10.2022 щодо надання послуг з перевезення насіння соняшнику в загальній кількості 187,48 тон на загальну суму 1 312 360, 00 грн. Позивач зазначає, що послуги з перевезення за вказаними СMR відповідачем прийняті, жодних претензій щодо належного здійснення перевезення вантажу не пред`явлено, та частково оплачені відповідачем на суму 83 077, 13 грн платежем від 17.10.2022 (в складі платежу на суму 214 000, 00 грн, рештою суми вказаного платежу погашено заборгованість попередніх перевезень за актом надання послуг від 30.09.2022), що підтверджується випискою з банку (АТ «ПроКредит Банк») за 17.10.2022. Також, на виконання умов договору та на підставі заявки замовника (відповідача), 03.11.2022 перевізник (позивач) здійснив міжнародне перевезення сільськогосподарської продукції (насіння соняшнику українського походження) за маршрутом: від с. Губарівка (Богодухівський район, Харківська область, Україна) до Sofia, Bulgaria, Bacho Kiro str. 26-28-30 (Болгарія). На підставі міжнародних товарно-транспортних накладних (СMR) позивачем перевезено 41,76 тони вантажу (насіння соняшнику українського походження) відповідача за ціною 7 240, 00 грн/тона, на загальну суму 302 342, 40 грн. Надання (виконання) послуг перевезення позивачем та прийняття їх відповідачем підтверджується вказаними вище CMR з відміткою (підписом та печаткою) вантажовідправника: ТОВ «Агро-Успіх», підписом та печаткою перевізника: ТОВ «АСК-Торгагротранс» та підписом і печаткою вантажоодержувача «Меджик Флейм ЕООД» София». У матеріалах справи наявний рахунок на оплату №326 від 30.11.2022 на загальну суму 302 342, 40 грн та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №326 від 30.11.2022, щодо надання послуг з перевезення насіння соняшнику в загальній кількості 41,76 тони на загальну суму 302 342, 40 грн. Позивач вказує, що послуги з перевезення за вказаними СMR відповідачем прийняті, жодних претензій щодо належного здійснення перевезення вантажу не пред`явлено. Натомість, надані позивачем послуги на суму 302 342,40 грн відповідачем не оплачені. Пунктом 6.2. договору встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України, згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів, протягом чотирнадцяти календарних днів після отримання замовником оригіналів документів вказаних в п. 6.1. даного договору та підписання сторонами акту виконаних робіт. Таким чином, позивачем заявлена до стягнення заборгованість за надані послуги з міжнародного перевезення вантажів: За актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №300 від 31.10.2022 з урахуванням часткової сплати - 1 229 282,87 грн. За актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №326 від 30.11.2022 - 302 342, 40 грн. Загальна сума заборгованості 1 531 625, 27 грн. Як вказує позивач, невиконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості наданих послуг порушують його права та інтереси, що і стало підставою для звернення до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права, шляхом стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги, інфляційних втрат та відсотків річних. Судове рішення мотивовано тим, що належне надання (виконання) послуг перевезення позивачем та прийняття їх відповідачем підтверджується підписаними CMR. Суд вказує, що послуги з перевезення за вказаними СMR відповідачем прийняті, жодних претензій щодо належного здійснення перевезення вантажу не пред`явлено, натомість, надані позивачем послуги з перевезення відповідачем оплачені частково. Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором №16062022 від 16 травня 2022 року в сумі 1 531 625, 27 грн, суд визнав вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню. Заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 89 972, 23 грн та 3% річних у розмірі 31 481, 57 грн, нарахованих згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, на думку суду першої інстанції, підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані. Крім того, суд вважає, що надані ТОВ «АСК-Торгагротранс» докази в обґрунтування понесених витрат на правову допомогу свідчать про доведеність заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 15 600,00 грн. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства. Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 306 ГК України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Відповідно до частини 1 статті 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Згідно з частинами 1,3 статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини першої статті 931 ЦК розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору про транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №16062022 від 16.05.2022 (далі Договір), відповідно до умов якого перевізник бере на себе на себе зобов`язання доставляти автомобільним транспортом довірені йому замовником вантажі, а саме: сільськогосподарську продукцію (надалі іменуються вантаж (згідно з товарно-транспортної накладної) з місця відправлення до пункту призначення, згідно з підписаними сторонами Додатковими угодами до цього договору на перевезення, та видавати вантаж особі, уповноваженій замовником на одержання вантажу, а замовник бере на себе зобов`язання сплачувати послуги за перевезення вантажів у розмірі та порядку, передбаченим цим договором. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами даного спору Договору, перевізник (позивач) здійснив міжнародне перевезення сільськогосподарської продукції (насіння соняшнику українського походження) за маршрутом: від с. Губарівка (Богодухівський район, Харківська область, Україна) до Sofia, Bulgaria, Bacho Kiro str. 26-28-30 (Болгарія): - 187,48 тони насіння соняшнику українського походження відповідача; - 41,76 тони насіння соняшнику українського походження відповідача. Відповідно до п.1.4 Договору факт прийняття перевізником вантажу для перевезення підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. У даному випадку надання послуг перевезення позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи CMR з підписами та печатками вантажовідправника - ТОВ «Агро-Успіх», перевізника - ТОВ «АСК-Торгагротранс», уповноваженої особи вантажоодержувача - «Клас» гр. София, Олио ЕАД». Факт здійснення перевезення не заперечується відповідачем. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Умовами укладеного між сторонами Договору встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України, згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів, протягом чотирнадцяти календарних днів після отримання замовником оригіналів документів вказаних в п. 6.1. даного договору та підписання сторонами акту виконаних робіт (п.6.3 Договору). Згідно з п.6.1. Договору виконавець протягом 3-х (трьох) робочих днів після здійснення перевезення та отримання вантажу вантажоодержувачем надає замовнику належними чином оформлені оригінали наступних документів: замовлення, рахунок, товарно-транспортну накладну з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу (у випадках коли ТТН не оформлюється в зв`язку з скасуванням замовлення та перевезення подорожній лист), акт виконаних робіт та податкову накладну. Судом першої інстанції встановлено, що за спірними перевезеннями позивачем виставлено відповідачу рахунки, направлено акти здачі-приймання робіт, якими підтверджується надання послуг з перевезення, а відповідачем послуги з перевезення прийняті без претензій. З урахуванням вказаного, суд визнав вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Позивачем відповідно до умов п.6.3. Договору не надано та матеріали справи не місять доказів направлення відповідачу оригіналів документів, вказаних в п.6.1 Договору. Наявні у матеріалах справи акти не підписані замовником ТОВ «Агро-успіх». Апелянт у наданих до суду поясненнях заперечує факт отримання від позивача оригіналів документів, зазначених у п.6.1 Договору. Таким чином, позивачем не доведено, що строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг за договором настав, оскільки відповідно до умов п. 6.3. замовник повинен оплати надані послуги протягом чотирнадцяти календарних днів після отримання замовником оригіналів документів вказаних в п. 6.1. даного договору та підписання сторонами акту виконаних робіт. Отже, звернення ТОВ «АСК-Торгагротранс» з цим позовом до суду є передчасним. Водночас, позивач стверджує, що оскільки послуги з міжнародного перевезення надано та підтверджено міжнародними товаро-транспортними накладними CMR, які підписані та містять печатку відповідача, останній зобов`язаний оплатити їх в установленому порядку. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Обов`язок замовника своєчасно прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх (п.2.3. Договору) кореспондується з обов`язком перевізника/експедитора в установлені п.6.1. строки підготувати, підписати та передати замовнику документи зазначені в п.6.1 Договору (3.11. Договору). Як вже зазначено раніше, сторони в укладеному Договорі на власний розсуд та керуючись диспозитивними нормами законодавства, дійшли згоди, що обов`язок з оплати наданих послуг пов`язаний із направленням відповідачу визначених Договором оригіналів документів та підписання акту виконаних робіт. Суд вказує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. З огляду на викладене, виникнення обов`язку з оплати пов`язується не з фактом поставки, а з дотриманням порядку передбаченого пп. 6.3.,6.1 Договору. Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів внесення змін до вищезазначених умов Договору чи визнання їх нечинними матеріали справи не містять. А тому визначений умовами Договору порядок оплати є обов`язковим для сторін. З огляду на викладене, посилання ТОВ «АСК-Торгагротранс» на те, що обов`язок замовника оплатити послуги виник безпосередньо після їх надання є безпідставними. Водночас, до додаткових пояснень у суді апеляційної інстанції (вх.№4876 від 05.04.2024) відповідачем на підтвердження своєї позиції додано податкові накладні, докази направлення рахунків та актів відповідачу. Колегія суддів з цього приводу вказує про наступне. Відповідно до частин 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Частинами восьмою, дев`ятою статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Суд констатує, що додані до пояснень позивача докази до суду першої інстанції подані не були. Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи, у даному разі - позивача. Висновок щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 року у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17. Водночас, як вбачається із пояснень, позивачем ні в наданих поясненнях, ні окремою заявою, не ставиться питання про долучення цих доказів до матеріалів справи, не зазначено об`єктивних причин неможливості їх подання суду першої інстанції, а також не заявлено клопотання про поновлення строку на їх подання. Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №913/479/18. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних принципів господарського судочинства визначає змагальність сторін. Згідно вимог частин першої, другої, четвертої статті 13 цього ж кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14, від 27.06.2023 у справі № 910/161/181/18). Крім того, колегія суддів вказує, що заперечення щодо отримання оригіналів документів, передбачених п.6.1 Договору, апелянт висловлював в апеляційній скарзі. Але позивачем до відзиву на апеляційну скаргу відповідні докази не долучено та не зазначено про неможливість їх подання. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що додані позивачем до пояснень докази не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції. Позивач також стверджує, що правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг), а не первинні документи. А тому при непідписанні замовником відповідних актів прийняття наданих послуг, суд повинен виходити з доведення/недоведення сторонами факту реального надання послуг. Колегія суддів відхиляє вказані доводи ТОВ «АСК-Торгагротранс» оскільки у даній справі відсутні докази направлення замовником передбачених договором оригіналів документів, які є підставою для виникнення обов`язку з оплати наданих послуг. Позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.09.2023 у справі №910/5352/21, яка є нерелевантною. У зазначеній справі Суд дійшов висновку про обов`язок замовника оплатити надані послуги за відмінних від даної справи фактичних обставин, а саме наявності доказів направлення та отримання замовником визначених договором документів, які є підставою для оплати наданих послуг. У даній справі обставини направлення оригіналів документів, передбачених п.6.1. Договору, не підтверджено належними та допустимими доказами. Стосовно посилання ТОВ «АСК-Торгагротранс» на часткову оплату наданих послуг, як доказ підтвердження отримання спірних документів та визнання заборгованості відповідачем, колегія суддів вказує про наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агро-успіх» 17.10.2022 сплачено на користь ТОВ «АСК-Торгагротранс» 214 000,00 грн з призначенням платежу «номер док-та:642. Сплата за тр-ні послуги за дог. №16062022 від 16.05.2022 р. Без ПДВ.». За результатом вказаної оплати у відповідача утворилася переплата у розмірі 83 077,13 грн, яка зарахована позивачем в рахунок оплати послуг за спірним Актом здачі-приймання (надання послуг) №300 від 31.10.2022. Викладені обставини зазначені самим позивачем у наданих до суду документах. Колегія суддів вказує, що зарахування переплати в рахунок іншого зобов`язання не може свідчити про визнання замовником боргу та підтверджувати отримання останнім рахунку та акту, що стосуються спірного перевезення. З огляду на що такі доводи позивача є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Щодо наявних в матеріалах справи актів звірки взаєморозрахунків, на які посилається ТОВ «АСК-Торгагротранс» на підтвердження суми заборгованості, колегія суддів зазначає наступне. Акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, що відображає господарську операцію, а лише складається на підставі таких документів. Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 08.05.2018 у справі №910/16725/17, від 17.10.2018 у справі №905/3063/17, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 03.12.2020 у справі №904/1161/20. Колегія суддів зауважує, що акти звірки відображають загальну вартість перевезень та оплат за договором, проте не встановлюють моменту виникнення зобов`язання з оплати наданих послуг, який чітко визначений Договору . Більше того, надані позивачем Акти звірки не підписані відповідачем ТОВ «Агро-успіх», що виключає можливість їх врахування на підтвердження наявності заборгованості з наданих послуг. А тому твердження позивача у цій частині є необґрунтованим. Таким чином, вищевикладені доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення. Позивачем не доведено обставин, які є підставою позовних вимог, не підтверджено їх належними та допустимими доказами. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому в позові про стягнення 1 531 625, 27 грн основної заборгованості за надані послуги, 89 972, 23 грн інфляційних втрат, 31 481, 57 грн 3% річних слід відмовити. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційних вимог, скасування рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі №922/3491/23 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову. Згідно частині 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст.ст.123,129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову витрати апелянта за подання до суду апеляційної скарги покладаються на позивача. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.1 ст. 273 ГПК апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 13.05.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2024 №3564-IX). Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється. При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України. Відповідно до ч.6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи. Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.п.1,2,4 ч.1 ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Успіх» задовольнити. Рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі №922/3491/23 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК-Торгагротранс» (62472, Харківська обл., Харківський р-н, м. Мерефа, пров. Борткевича Сергія, буд 12, кв. 4; код ЄДРПОУ 39247469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Успіх» (62143, Харківська обл., Богодухівський р-н, с. Лозова, вул. Колгоспна, будинок 6; код ЄДРПОУ 32867317) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 37194,28 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 02.05.2024. Головуючий суддя Р.А. Гетьман Суддя О.І. Склярук Суддя В.С. Хачатрян