Постанова 4821 № 695/2107/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2024 року м. Черкаси Справа № 695/2107/21 Провадження № 22-ц/821/171/24 Категорія: 302090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І. за участю секретаря: Ярошенка Б.М. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 , відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива», представник відповідача: Новіков Михайло Володимирович, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сизька Бориса Борисовича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2023 року (ухваленого під головуванням судді Ушакової К.М. в приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області; повний текст судового рішення складено 23 жовтня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 22 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської областііз позовом до СТОВ «Нива» про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.05.2017 між нею та СТОВ «Нива» був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач передала, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 8,7639 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 7121584700:08:004:0519 та 7121584700:08:004:0520, які розташовані в адміністративних межах Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. Договір був укладений на 10 років з 01.01.2018 по 31.12.2027. 11.06.2017 була здійснена державна реєстрація права оренди земельної ділянки. Відповідно до п. 9 договору оренди землі від 03.05.2017, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 1 квартал - 8,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 40 322,97 грн, 2 квартал - 9,0 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 42 223,60 грн, 3 квартал - 9,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 45 055,89 грн, 4 квартал - 10 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 47 440,98 грн. Відповідно до умов договору оренди землі відповідач взяв на себе зобов`язання до 31 січня кожного року (поквартально) сплачувати позивачу орендну плату в розмірі 175 043,44 грн. Позивачка вказує, що відповідач сам розробив текст договору оренди землі та сам визначив умови цього договору. За період з 01.01.2018 по 31.12.2020 відповідач фактично сплатив позивачу орендну плату за землю в таких розмірах: в 2,3 та 4 кварталі 2018 року 47 813,66грн; в 2,3 та 4 кварталі 2019 року 49 913,04 грн та в 2 та 4 кварталі 2020 року 53 416,15 грн. Отже, зазначає ОСОБА_1 , товариство щорічно сплачувало орендну плату лише частково, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 373 987,47 грн, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила постановити судове рішення, яким стягнути із СТОВ «Нива» на її користь заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за 2018, 2019 та 2020 роки у розмірі 373 987,47 грн, розірвати договір оренди земельних ділянок загальною площею 8,7639 га з кадастровими номерами 7121584700:08:004:0519 та 7121584700:08:004:0520, які розташовані в адміністративних межах Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, який був укладений 03.05.2017 між нею та СТОВ «Нива» та зобов`язати СТОВ «Нива» повернути позивачу земельні ділянки загальною площею 8,7639 га з кадастровими номерами 7121584700:08:004:0519 та 7121584700:08:004:0520. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем в повному обсязі виконані умови договору оренди та сплачено позивачу орендну плату за вказаний в позовній заяві період, згідно визначеного договором розмірі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 24 листопада 2023 року через засоби поштового зв`язку, представник ОСОБА_1 - адвокат Сизько Б.Б., вважаючи оскаржуване рішення ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просив рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що в період з 03.05.2017 по 01.01.2021 в п. 9 договору оренди землі від 03.05.2017 були внесені зміни в письмовій формі щодо зміни розміру орендної плати. Оскаржуване рішення суду прийняте без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 09.11.2021 у справі №635/4233/19, у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 409/647/17, у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 та у постанові від 01 березня 2021 у справі № 180/1735/16-ц. Також не враховано висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 143/923/19 та від 23 березня 2021 року у справі № 922/2754/19 щодо визначення підстав та умов для розірвання договору оренди. А також судом не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17. Вказує, що суд першої інстанції у рішенні застосував норми права ( ст. 213 ЦК України) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 у справі № 522/799/16, від 30 червня 2021 року у справі № 183/2390/18 та інших. Крім того, суд першої інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, за відсутності у справі допустимих та належних доказів. Відзив на апеляційну скаргу 19 грудня 2023 року до Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника СТОВ «Нива» адвоката Новікова М.В., в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та стягнути з ОСОБА_1 на користь СТОВ «Нива»» судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги. В обгрунтування відзиву вказує, що позивач діє незаконно, недобросовісно та всупереч позиціям Верховного Суду. Оскаржуване рішення суду є законним та обгрунтованим, а висновки суду відповідають висновкам викладених у постановах Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі №695/2077/21 та 18.05.2022 у справі № 613/1436/17. Вказує, що твердження скаржника, що заяви, які подавалися нею до СТОВ «Нива» є заявами про видачу готівки, спростовуються матеріалами справи. Крім того, під час підготовки відзиву на апеляційну скаргу стало відомо що позивач 21.12.2022 подарувала іншій особі земельну ділянку кадастровий номер 7121584700:08:004:0520, яка є предметом спору, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому з 21.12.2022 вимоги щодо вказаної земельної ділянки є взагалі необґрунтованими. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельні ділянки площею 5,8039 га та 2,96 га, що підтверджується Державними актами на право приватної власності на землю , які зареєстровані в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за номерами № 220 та 770 (т. 1 а.с.7-8) 03.05.2017 між ОСОБА_1 та СТОВ «Нива» був укладений договір оренди земельних ділянок загальною площею 8,7639 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 7121584700:08:004:0519 та 7121584700:08:004:0520, які розташовані в адміністративних межах Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області строком на 10 років з 01.01.2018 по 31.12.2027. Згідно акта прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 10 травня 2017 року, вбачається, що власник передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку, розташовану в адмінмежах Зорівської сільської ради, площею 8,7639 га (т. 1 а.с. 10( зворотня сторона). Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 1 квартал - 8,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 40 322,97 грн., 2 квартал - 9,0 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 42 223,60 грн., 3 квартал - 9,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 45 055,89 грн., 4 квартал - 10 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 47 440,98 грн. Відповідно до п.п. 11, 13 договору оренди землі орендна плата сплачується до 31 грудня кожного року, розмір орендної плати переглядається щорічно. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №258335741 від 26.05.2021 земельна ділянка площею 2,96 га, кадастровий номер 7121584700:08:004:0520, що розташована на території Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належала ОСОБА_1 . Орендар: СТОВ «Нива». Орендна плата нараховується орендарем у грошовій формі та розмірі: 1 квартал - 8,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 13 440,99 грн., 2 квартал - 9,0 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 14 223,60 грн., 3 квартал - 9,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 15 018,63 грн., 4 квартал - 10 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 15 813,66 грн. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №258337303 від 26.05.2021 земельна ділянка площею 5,8039 га, кадастровий номер 7121584700:08:004:0519, що розташована на території Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належала ОСОБА_1 . Орендар: СТОВ «Нива». Орендна плата нараховується орендарем у грошовій формі та розмірі: 1 квартал - 8,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 26 881,98 грн., 2 квартал - 9,0 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 28 447,20 грн., 3 квартал - 9,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 30 037,26 грн., 4 квартал - 10 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 31 627,32 грн. З довідки фінансового відділу Зорівської сільської ради № 02-44/257 від 26.08.2021 вбачається, що сільськогосподарські підприємства, розташовані в Зорівській сільській територіальній громаді Золотоніського району Черкаської області, виплачували фізичним особам, власникам земельних ділянок, орендну плату за землю у наступному розмірі: за 2016 рік - від 4,5 % до 9,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік; за 2017 рік - від 4,5 % до 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, за 2018 рік - від 4,5 % до 10,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, за 2019 рік - від 7,5 % до 14,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, за 2020 рік - від 5 % до 17,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Відповідно до довідки головного управління ДПС у Черкаській області від 28.08.2021, середній відсоток виплати річної орендної плати фізичним особам, власникам земельних паїв, по Золотоніському району Черкаської області склав: за 2016 рік - 6,7 % від нормативної грошової оцінки; за 2017 рік - 9,0 % від нормативної грошової оцінки; за 2018рік - 9,4 % від нормативної грошової оцінки; за 2019 рік - 12,1 % від нормативної грошової оцінки; за 2020 рік - 12,8 % від нормативної грошової оцінки. Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 30.08.2021, у Черкаській області середня річна орендна ставка від нормативної грошової оцінки за оренду земельних часток (паїв) складала станом на: 31.12.2016 - 5,49 %, 31.12.2017 - 7,31 %, 31.12.2018 - 8,57 %, 31.12.2019 - 9,35 %, 31.12.2020 - 9,64 %. З довідки фінансового відділу Зорівської сільської ради № 02-44/258 від 26.08.2021 вбачається, що СТОВ «Нива» виплачувало орендну плату за землю у наступному розмірі: за 2016: якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 1 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 5,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 2 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 3 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 6,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 4 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; за 2017 рік: якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 1 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 8,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 2 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 3 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 9,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 4 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; за 2018 рік: якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 1 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 2 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 9,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 3 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 4 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 10,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; за 2019: якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 1 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 12,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 2 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 13 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 3 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 13,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 4 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 14 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; за 2020 рік: якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 1 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 12,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 2 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 13 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 3 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 13,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 4 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 15 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. 14 березня 2017 року ОСОБА_1 зверталася із заявами до директора СТОВ «Нива», в якій просила виплатити їй орендну плату за землю за 2017 рік в розмірі 11 450,00 грн (9% від нормативно-грошової оцінки) (т. 1 а.с. 72, 76). Згідно відомостей на виплату орендної плати за 2017 рік, ОСОБА_1 отримала по 11 450,00 грн, про що поставила свій підпис у відомостях (т. 1 а.с. 74, 78). 04 квітня 2018 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просила виплатити їй орендну плату за землю за 2018 рік в розмірі 12 090,00 грн (9,5% від нормативно-грошової оцінки) (т. 1 а.с. 81). Згідно відомості на виплату орендної плати за 2018 рік, ОСОБА_1 отримала 12 090,00 грн, про що поставила свій підпис у відомості (т. 1 а.с. 83). 02 липня 2018 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просила виплатити їй орендну плату за землю за 2018 рік в розмірі 12 730,00 грн (10 % від нормативно-грошової оцінки) (т. 1 а.с. 85). Згідно відомості на виплату орендної плати за 2018 рік, ОСОБА_1 отримала 12 730,00 грн, про що поставила свій підпис у відомості (т. 1 а.с. 88). 12 листопада 2018 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просила виплатити їй орендну плату за землю за 2018 рік в розмірі 13 070,00 грн (10,5% від нормативно-грошової оцінки) (т. 1 а.с. 90). Згідно відомості на виплату орендної плати за 2018 рік, ОСОБА_1 отримала 13 070,00 грн, про що поставила свій підпис у відомості (т. 1 а.с. 93). 13 березня 2019 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просила виплатити їй орендну плату за землю за 2019 рік в розмірі 12 980,00 грн (13% від нормативно-грошової оцінки) (т. 1 а.с. 96). Згідно відомості на виплату орендної плати за 2019 рік, ОСОБА_1 отримала 12 980,00 грн, про що поставила свій підпис у відомості (т. 1 а.с. 99). 24 червня 2019 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просила виплатити їй орендну плату за землю за 2019 рік в розмірі 13 200,00 грн (13,5% від нормативно-грошової оцінки) (т. 1 а.с. 100). Згідно відомості на виплату орендної плати за 2019 рік, ОСОБА_1 отримала 13 200,00 грн, про що поставила свій підпис у відомості (т. 1 а.с. 102). 24 вересня 2019 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просила виплатити їй орендну плату за землю за 2019 рік в розмірі 14 000 грн (14% від нормативно-грошової оцінки) (т. 1 а.с. 104). Згідно відомості на виплату орендної плати за 2019 рік, ОСОБА_1 отримала 14 000,00 грн, про що поставила свій підпис у відомості (т. 1 а.с. 108). 13 березня 2020 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просила виплатити їй орендну плату за землю за 2020 рік в розмірі 13 000,00 грн (13% від нормативно-грошової оцінки) (т. 1 а.с. 110). Згідно відомості на виплату орендної плати за 2020 рік, ОСОБА_1 отримала 13 000,00 грн, про що поставила свій підпис у відомості (т. 1 а.с. 113). 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до директора СТОВ «Нива», в якій просила виплатити їй орендну плату за землю за 2020 рік в розмірі 30 000,00 грн (15% від нормативно-грошової оцінки) (т. 1 а.с. 115). Згідно відомості на виплату орендної плати за 2020 рік, ОСОБА_1 отримала 30 000,00 грн, про що поставила свій підпис у відомості (т. 1 а.с. 118). Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Сизька Б.Б. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції цілком відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного. Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про орендну землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України. Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в орендну земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України «Про орендну землі». Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Статтею 1 Закону України «Про орендну землі», яка кореспондується з положеннями частини першої ст. 93 ЗК України, визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до статті 13 Закону України «Про орендну землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За змістом статті 15 Закону України «Про орендну землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частинами 1-4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст. 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії). За положеннями частини першої статті 32 Закону України «Про орендну землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата. У ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. За положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа. При цьому, неналежне виконання умов договору, а саме виконання обов`язків по сплаті орендної плати з порушенням строків сплати, також є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі №912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься наступний висновок: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність». Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тлумачення пункту д) ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначив, що у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в Главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 25/306/20. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки Серія ЧР 5-31 та Серія ІV-ЧР №049366, виданих на підставі рішення Зорівської сільської ради народних депутатів від 15.03.2021 № 15/2 та відповідно на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.11.2003 ВВА №112233, належать земельні ділянки площею 2,9600 га та відповідно площею 5,8039 га, що розташовані на території Зорівської сільської ради ( т. 1 а.с. 7,8). 03 травня 2017 року між ОСОБА_1 як орендодавцем, та СТОВ «Нива», як орендарем, укладено договір оренди вищевказаних земельних ділянок терміном на 10 років ( п. 8 договору) (т. 1 а.с. 9). Згідно п. 9 договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 1 квартал - 8,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 40 322,97 грн, 2 квартал - 9,0 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 42 223,60 грн, 3 квартал - 9,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 45 055,89 грн, 4 квартал - 10 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 47 440,98 грн. Відповідно до п. 10 договору розмір обчислення розміру орендної плати на земельну (земельні ділянки) приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата сплачується у такі строки : до 31 грудня кожного року (п. 11 договору оренди). Пунктом 13 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; граничних розмірів орендної плати виплачених ПК України; підвищення цін та тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки (орендованих земельних ділянок) не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки в інших випадках передбачених законодавством. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення додаткових договорів до договору оренди від 03 травня 2017 року щодо зміни розміру орендної плати. Згідно наданих відповідачем відомостей, вбачається, що ОСОБА_1 отримала орендну плату згідно її заяв за 2017 рік (подано дві заяви) - в розмірах 11 450 грн та 11 450 грн (9% від нормативно-грошової оцінки); за 2018 рік (подано три заяви) в розмірах 12 090 грн (9,5% від нормативно-грошової оцінки), 12 730 грн (10% від нормативно-грошової оцінки), 13 070 грн (10,5% від нормативно-грошової оцінки); за 2019 рік (подано три заяви) в розмірах 12 980 грн (13% від нормативно-грошової оцінки), 13 200 грн (13,5% від нормативно-грошової оцінки), 14 000 грн (14% від нормативно-грошової оцінки); за 2020 рік (подано дві заяви) - в розмірах 13 000 грн (13% від нормативно-грошової оцінки), 30 000 грн (15% від нормативно-грошової оцінки). Як вірно зазначено судом, розмір орендної плати, що отримувала позивач за спірний період складав від 9% до 15% від нормативно-грошової оцінки землі. Згідно даних фінансового відділу Зорівської сільської ради № 02-44/257 від 26.08.2021, Головного управління ДПС у Черкаській області від 28.08.2021, листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 30.08.2021, довідки фінансового відділу Зорівської сільської ради № 02-44/258 від 26.08.2021 вбачається, що середній відсоток виплати річної орендної плати фізичним особам, власникам земельних паїв, по Зорівській територіальній громаді Золотоніського району Черкаської області склав від 4,5 % до 17 % у спірний період. Отже, із наданих доказів вбачається, що орендна плата за вказаний в позові період виплачена і, як вірно зазначено судом, розмір отриманої орендної плати за землю відповідає середньому показнику на цій території у спірний період. Встановивши, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за орендну плату згідно укладеного між ними договору оренди земельних ділянок, у визначений позивачем період, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи скаржника, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що в період з 03.05.2017 по 01.01.2021 в п. 9 договору оренди землі від 03.05.2017 були внесені зміни в письмовій формі щодо зміни розміру орендної плати, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, перегляд розміру орендної плати щороку передбачено умовами договору. Та обставина, що такі зміни не відображені письмово у вигляді окремої додаткової угоди до договору не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про досягнення згоди сторонами щодо такої умови. Велика Палата Верховного Суду, конкретизуючи правовий висновок, викладений у постанові від 16 червня 2020 року, зроблений у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зазначила, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то оцінка договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). У зв`язку з наведеним не підлягають врахуванню доводи апеляційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), постанов Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16 (провадження № 61-17729св19), щодо заборони суперечливої поведінки, оскільки у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала такі висновки. Судом встановлено, що позивач як власник земельної ділянки пред`являв відповідачу як орендарю вимоги про сплату орендної плати у певному розмірі, який визначав орендодавець, а відповідач як орендар сплачував орендну плату у визначеному орендодавцем розмірі, що підтверджує досягнення згоди між сторонами щодо зміни розміру орендної плати. Доводи апеляційної скарги, що оскаржуване рішення суду прийняте без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 09.11.2021 у справі №635/4233/19, також не варті уваги, оскільки Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що зміна умов договору, зокрема й у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а без такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору, або в силу закону. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду сформувала у межах вирішення спору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, оскільки такої згоди сторони у позасудовому порядку не досягли, проте у даній справі, за встановленими обставинами справи сторони досягали щорічно згоди щодо розміру орендної плати, протилежного під час розгляду справи судом не встановлено. Щодо застосування до спірних правовідносин правового висновку, зробленого Верховним Судом у постанові від 09 червня 2021 року у справі № 948/393/20 ( провадження № 61-17757св20), то потрібно враховувати, що у зазначеній справі суди встановили, що орендар не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою за 20172019 роки з урахуванням індексів інфляції. Зміни в письмовій формі до договору оренди сторони не вносили. Водночас у справі, яка переглядається, таких обставин суди не встановили. Навпаки, орендар сплачував орендну плату у розмірі, визначеному орендодавцем. Відповідно до висновків Верховного Суду, зробленим у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 409/647/17 (провадження № 61-1058св21), про те, що з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати, оскаржуване судове рішення відповідає. За обставинами справи орендар виконував свій обов`язок з орендної плати. У зв`язку з висновками про повне виконання орендарем умов про орендну плату, сплату її своєчасно та в повному обсязі суд першої інстанції не встановив підстав для висновків про існування обставин для розірвання договору оренди землі через систематичну несплату орендарем орендної плати, що позивач визначив підставою позову в цій частині. Посилання скаржника про ухвалення рішення судом першої інстанції на підставі недопустимих доказів є безпідставними, оскільки скаржником в апеляційній скарзі не вказано, які докази є недопустимими у цій справі, на підставі яких суд встановив фактичні обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору по суті. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що рішення суду ухвалено без урахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №522/799/16 ( провадження № 61-2887св20), у якій Верховний Суд, зазначив, що метою тлумачення правочину є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі. Потреба у тлумаченні правочину виникає у зв`язку з неповнотою або недостатньою ясністю окремих його умов. Саме тому при тлумаченні правочину суди першої та апеляційної інстанцій насамперед повинні були брати до уваги однакове для усього змісту правочину буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, вжитих у правочині. Щодо визначення правил тлумачення правочину, то відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також встановлення з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (у випадку безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Наведені правила тлумачення умов договору відповідають правовим висновкам Верховного Суду щодо правил застосування статті 213 ЦК України, сформульованим у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 447/559/18 (провадження № 61-5144св20). Аналіз змісту пунктів 9, 11, 13 цього договору дає підстави для висновку, що тлумачення цих умов договору можливо здійснити на перших рівнях тлумачення умов договору, натомість застосування принципу contra proferentem відповідає четвертому рівню тлумачення та застосовується у разі, якщо неможливо здійснити тлумачення на попередніх рівнях. У цьому висновку потрібно керуватися правовим висновком, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17). Відповідно до зазначеного правового висновку у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав)). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Як вірно зазначено судом першої інстанції, поведінка сторін договору, передусім орендодавця, підтверджує, що ОСОБА_1 розуміла умову про орендну плату за землю як разовий платіж, розмір такої плати орендодавець визначав відповідно до кварталу, у якому зверталася із заявою про виплату до орендаря. Наведене дає підстави для висновку, що дії сторін договору підтверджують, що вони однаково розуміли умови договору на стадії його укладення та виконання протягом тривалого періоду часу, а саме протягом 2018-2020 років. У зазначений період орендодавець не пред`являла орендарю жодних претензій щодо неповної сплати орендної плати за землю, не зверталася із додатковими заявами про сплату орендної плати, окрім тих, які подавала кожен рік, які задоволені орендарем, що сторони не заперечують. Отже, поведінка сторін під час виконання умов договору про орендну плату доводить, що сторони однаково розуміли умови про орендну плату, яка мала виплачуватися одноразовим платежем один раз на рік, розмір плати визначався залежно від кварталу календарного року, у якому орендар здійснював такий платіж. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у тотожній справі № 695/2077/21, у якій спір стосується аналогічного пункту договору оренди землі, орендарем у якому є СТОВ «Нива». Інші доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі положень ст. 141 ЦПК України судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сизька Бориса Борисовича- залишити без задоволення. Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та на умовах, передбачених ЦПК України. Головуюча О. В. Карпенко Судді В.Г. Бородійчук Л. І. Василенко /повний текст постанови суду виготовлений 26 січня 2024 року/