Постанова 4815 № 556/1632/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 січня 2024 року м. Рівне Справа № 556/1632/23 Провадження № 22-ц/4815/171/24 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Шимківа С.С., суддів: - Ковальчук Н.М., Хилевича С.В., секретар судового засідання - Мороз А.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Володимирецької селищної ради Вараського району Рівненської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кругліцької Валентини Михайлівни на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2023 року (ухвалене у складі судді Іванків О.В., повний текст рішення суду виготовлено 20 жовтня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Володимирецької селищної ради Вараського району Рівненської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей разом з батьком, - в с т а н о в и в : У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Володимирецької селищної ради Вараського району Рівненської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей разом з батьком. В обґрунтування позову вказував, що відповідачка, ОСОБА_1 , є матір`ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьки дітей перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05 жовтня 2013 року. На теперішній час батьки дітей разом не проживають: малолітні діти фактично проживають разом із матір`ю у житловому будинку бабусі (матері дружини) та іншими членами родини за адресою: АДРЕСА_1 , за обставин, які батько дітей уважає протиправними та такими, що грубо порушують його права, як батька та права двох його малолітніх дітей. З початку лютого 2022 року вся родина: мати, батько, як подружжя, та двоє їх малолітніх дітей проживали у Німеччині, де батько дітей працює та має чималий стабільний щомісячний дохід. З березня 2022 року усі члени родини були офіційно зареєстровані за місцем проживання у Німеччині та отримували фінансову підтримку від держави, що підтверджується довідкою про реєстрацію усіх членів родини. Син, ОСОБА_3 , та донька, ОСОБА_4 , були оформлені та відвідували школу за місцем проживання у Німеччині, що підтверджується довідками на дітей з навчального закладу. 24 жовтня 2022 року дружина разом із малолітніми дітьми перетнула кордон Німеччини та попрямувала у напрямку України. Про залишення місця проживання дітей у Німеччині, повернення їх до України у час, коли йдуть активні бойові дії в умовах воєнного стану в країні, між батьком та матір`ю дітей жодного разу не було розмови. У листопаді 2022 року батько дітей звернувся до Служби у справах дітей Володимирецької селищної ради з метою визначення способу його участі у вихованні малолітніх дітей. У грудні 2022 року службою у справах дітей такий спосіб було визначено, однак позивач не згідний з таким порядком, крім того, вважає, що навіть такий порядок мати дітей грубо порушує: не дає батьку спілкуватися із дітьми під привидом відсутності зв`язку, усіма способами перешкоджає батьку самому зв`язатися із дітьми, здійснює постійні погрози на адресу батька дітей стосовно того, щоб він перестав приймати участь у житті дітей, цікавитися їх розвитком та спілкуватися із дітьми взагалі. Він як батько безпосередньо приймає участь у житті, гармонійному розвитку та вихованні дітей. Систематично контактує з вчителями, директором навчального закладу, де навчаються син і дочка. Позивачем регулярно сплачуються витрати на дітей, як на харчування, одяг, так і на інші необхідні речі для дітей відповідного віку. Витрати на харчування дітей у шкільній їдальні також сплачуються батьком. Оскільки батьки дітей не можуть дійти згоди щодо місця проживання малолітніх дітей, батько вимушений звернутися до суду із захистом прав своїх малолітніх сина та дочки шляхом подання позовної заяви про встановлення місця проживання дітей разом з ним. Просив суд: визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 за місцем його проживання. Рішенням Володимирецького районного суду від 10 жовтня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передано на виховання та проживання бабі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пенсіонерці, яка проживає в АДРЕСА_2 . Рішення суду мотивовано тим, що за висновком органу опіки та піклування, з яким повністю погодився місцевий суд, жоден із батьків не може створити дітям належних умов для виховання та розвитку, а тому вимога третьої особи - баби ОСОБА_2 щодо передання їй малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає до задоволення. Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Кругліцька В.М. оскаржила його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції взято до уваги висновок Служби у справах дітей Володимирецької селищної ради № 115 від 14.09.2023 року, згідно якого жоден з батьків не зможе створити дітям належних умов для виховання та розвитку, а тому орган опіки та піклування і суд дійшли висновку про передачу дітей їх бабі - ОСОБА_2 . Разом з тим судом не була заслухана думка дітей, з урахуванням їх віку. Відповідно до психолого-педагогічних характеристик на дітей від 08.06.2023 року діти більш схильні до матері, мріють про міцну сім`ю, де проживатимуть з мамою, проте готові їздити в гості до бабусі у Вінницьку область. Висновок органу опіки та піклування містить інформацію про те, що відповідним соціальним працівником було проведено опитування думки дітей з приводу визначення місця їх проживання з одним з батьків. При цьому діти виявили бажання проживати з мамою. Судом не встановлено, що сім`я відповідачки ОСОБА_1 є особливо непридатною або неблагонадійною для проживання малолітніх дітей і що вона, як мати, повністю не здатна забезпечити дітям безпечне, стійке та спокійне середовище. Просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині передачі малолітніх дітей на виховання та проживання бабі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пенсіонерці, яка проживає в АДРЕСА_2 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні таких позовних вимог ОСОБА_2 . 15 січня 2024 року представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Войткова-Головенко Ю.В. подала відзив на апеляційну скаргу у якому покликається на законність рішення суду. Вказує, що малолітні - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають в складних побутових умовах, не мають власних спальних місць, місця для навчання, в невеликому будиночку проживає три сім`ї, всього 11 чоловік, з них шестеро дітей різного віку та статі. Малолітні ОСОБА_5 і ОСОБА_6 протягом останнього року часто хворіють та майже не відвідують навчальний заклад, про що свідчать відповідні довідки які містяться в матеріалах цивільної справи. ОСОБА_1 вже біля року не працює. З часу свого народження і до початку повно масштабного вторгнення рф, а саме до 24 лютого 2022 року діти проживали разом зі своєю бабусею ОСОБА_2 та дідусем, де для них були створені належні побутові умови. Додає, що ОСОБА_1 веде аморальний спосіб життя: ІНФОРМАЦІЯ_6 остання народила сина - ОСОБА_7 від іншого чоловіка. Бабуся малолітніх дітей - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 забезпечена благоустроєним житлом, має постійний дохід, разом з нею проживає чоловік ОСОБА_8 , який є дідом малолітніх дітей, а також донька з дитиною. При цьому житлово-побутові умови в будинку діда та баби є задовільними, для дітей створені належні умови. Дід ОСОБА_8 також забезпечений самостійним доходом. Всі вказані обставини підтверджуються актом обстеження житлово-побутових умов, довідками про склад сім`ї та доходи, які знаходяться в матеріалах даної цивільної справи. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом встановлено, що сторони по справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 разом з дітьми проживає за місцем її реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 в будинку її батьків. ОСОБА_1 проживає у ФРН. Висновком органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей, що затверджений рішенням виконавчого комітету Володимирецького районного Рівненської області від 14 вересня 2023 року № 115 відповідно до акту обстеження умов проживання від 24.08.2023 року встановлено: " ОСОБА_1 спільно з дітьми проживає в своїх батьків, де, крім неї ще мешкає дві сестри з дітьми. Загалом, в будинку перебуває 11 чоловік, з них 6 дітей. Умови проживання задовільні, проте помешкання потребує ремонту. Наявні меблі старі, мають неестетичний вигляд. Діти мають місце для сну, ОСОБА_5 має окреме ліжко, ОСОБА_6 - спільне з матір`ю, окрім ОСОБА_9 з дітьми в кімнаті ще перебуває сестра з двома дітьми. Місцем для навчання облаштовано кухонний стіл. Продукти та гаряче харчування наявне. Ведеться невелике домашнє господарство, є коза та кури. Одяг та взуття мають зношений вигляд, новопридбаний одяг дітям до школи відсутній, наявний мінімальний перелік канцелярського приладдя, що є недостатнім. Загалом, діти забезпечені лише мінімально необхідними благами, що потрібні для їхнього життя та виховання. Відповідно до характеристики від 07.06.2023 року № 309, виданої виконкомом Володимирецької селищної ради с. Довговоля, громадянка ОСОБА_1 спиртних напоїв не вживає, на неналежне виконання батьківських обов`язків від сусідів чи жителів села скарг не надходило, за час проживання на території громади зарекомендувала себе посередньо. Не працює. Відповідно до виписок із медичної карти амбулаторного хворого, надісланих Володимирецькою БЛ від 08.06.2023 № 742/01-20/23, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 спостерігаються у лікаря-педіатра Караїмчук С.М. , у зимово-весняний період обоє хворіють простудними захворюваннями, переважно лікуються амбулаторно. В ОСОБА_6 виявлено затримку психомовного розвитку. Мама постійно з`являється на медичні огляди, рекомендації щодо лікування виконує. Соціальними фахівцями 24.08.2023 року проведено оцінку потреб сім`ї ОСОБА_1 , про що складено відповідний акт № 152, згідно якого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не висловлюють бажання спілкуватися з татом, дається взнаки проживання в різних країнах та наявність колишніх образ. Умови проживання в АДРЕСА_1 задовільні, однак, по причині мешкання в будинку великої кількості осіб, діти не мають окремих місць для сну, навчання та проведення дозвілля. Відсутність особистого простору негативно впливає на рівень їхнього розвитку. Запас канцтоварів до школи в дітей мінімальний та недостатній. Новопридбаного одягу та взуття по сезону немає. ОСОБА_12 підтвердила власну вагітність, по причині якої не може виконувати фізичні навантаження. Постійний матеріальний дохід в матері відсутній. Продуктами харчування забезпечує бабуся та дідусь. Діти навчаються в Довговільському ЗЗСО І-III ступенів, ОСОБА_5 переведено до 4 класу, ОСОБА_6 - до

3. Відповідно до психолого-педагогічних характеристик на дітей від 08.06.2023 року, хлопчик має достатньо-середній рівень розвитку, дівчинка - низький, навчається на інклюзивній формі навчання, вже має значні успіхи з читання та написання. ОСОБА_6 брала участь у районному конкурсі малюнків "З Україною в серці", де зайняла 1 місце. Діти мають позитивний емоційний стан під час перебування на навчальних заняттях. Спілкуються переважно між собою, ОСОБА_5 легко йде на контакт з дорослими, проте важче з однолітками, емоційно реагує на будь-які слова однокласників. ОСОБА_6 легко йде на контакт, як з дорослими, так і з однолітками. Мама дбає про добробут дітей, почала більше часу приділяти навчанню ОСОБА_6 , але в ОСОБА_5 часто не виконані домашні завдання або виконані з великою кількістю помилок. Діти пропускають заняття лише з поважних причин, тільки через хворобу. За результатами психологічних та соціально-педагогічних досліджень, діти більш схильні до матері, мріють про міцну сім`ю, де проживатимуть разом з мамою, проте готові їздити разом в гості до бабусі у Вінницьку область. У бесіді від 24.08.2023 року з працівниками Служби у справах дітей та селищного центру соціальних служб, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомили, що з татом жити не бажають, що їм тяжко вчити німецьку мову, що тато п`є та б`ється, що їм добре поряд з мамою, вони мають друзів, з якими спілкуються рідною мовою, як і з сімейним оточенням, та тут відчувають себе в безпеці. Попри можливі комфортніші умови проживання в Німеччині та кращий добробут, діти обирають життя тут, бо там немає друзів, чужа країна, мова і все чуже та невідоме. ОСОБА_6 стверджує, що без мами не може жити, ОСОБА_5 не хоче повертатися до тата. Надаючи пояснення, діти віддають перевагу на користь проживання з мамою в Україні. Жодних документальних доказів щодо створення батьком належних умов для виховання та утримання дітей у ФРН не надано, обстежити та дослідити умови проживання, створені для дітей в ОСОБА_1 за межами країни неможливо". Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з положеннями частини першої, другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Відповідно до положень частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає. Як вказано у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справа № 241/47/19 при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей. Частинами першою, другою статті 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання. У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й стаття 12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю. В порушення вищезазначених положень законодавства, суд першої інстанції не дослідив думку дітей при визначенні місця їх проживання та дійшов хибного висновку про передання дітей на проживання та виховання - третій особі: бабі дітей ОСОБА_2 . В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини. Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. У даній справі не встановлено, що мати дітей ОСОБА_1 жорстоко поводиться з дітьми чи не піклується про них, а середовище в якому вони проживають є особливо непридатним або неблагополучним. Висновок місцевого суду стосовно того, що передача дітей в родину баби ОСОБА_2 відповідатиме їх інтересам та поверне їх у звичне середовище суперечить обставинам справи та положенням чинного законодавства, оскільки судом не враховано сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан дітей. Відібрання дітей від матері та передача на виховання та проживання до баби ОСОБА_2 не буде для них звичним та безпечним середовищем, так як з жовтня 2022 року і до тепер діти проживають разом з матір`ю в с. Довговоля Вараського району, де відвідують навчальний заклад. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що проживання дітей з матір`ю відповідатиме найкращим інтересам дітей. Ураховуючи те, що судом першої інстанції, в частині передання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на виховання та проживання бабі - ОСОБА_2 неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним, у цій частині, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні вимоги третьої особи ОСОБА_2 про передання їх дітей на проживання та виховання. На підставі ст. 29 ЦК України, ст.ст. 141, 157, 160, 161, 171 СК України, керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кругліцької Валентини Михайлівни задовольнити. Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2023 року, в частині передання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на виховання та проживання бабі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пенсіонерці, яка проживає в АДРЕСА_2 , скасувати. У задоволенні заяви третьої особи - ОСОБА_2 про передання їй малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовити. У решті - рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови виготовлений 25 січня 2024 року. Головуючий суддя Шимків С.С. Судді: Ковальчук Н.М. Хилевич С.В.