Постанова Полтавський апеляційний суд № 550/708/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 550/708/22 Номер провадження 22-ц/814/304/24Головуючий у 1-й інстанції Оболєнська С.А. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П., за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О., представника позивача - адвоката Хворост Д.М., представника відповідача - адвоката Прядка О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Прядка О.О., на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 01 березня 2023 року та додаткове рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 23 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Чутівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості за нарахованими аліментами та стягнення аліментів на дитину УСТАНОВИВ: коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; 20 вересня 2022 року до Чутівського районного суду Полтавської області вищевказана надійшла позовна ОСОБА_2 про припинення стягнення з неї на користь відповідача аліментів на утримання спільної дитини, звільнення її від сплати заборгованості по аліментам та стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання дитини. Вказувала, що вона з відповідачем мають спільну дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 26.12.2019 шлюб між нею та відповідачем було розірвано, а неповнолітню доньку залишено проживати разом із нею, як матір`ю. Судовим наказом Чутівського районного суду Полтавської області від 21.12.2019 було стягнуто з відповідача аліменти на її користь на утримання дочки. У подальшому, рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 07.10.2021 було припинено стягнення аліментів із відповідача на її користь на утримання дитини та стягнуто з неї аліменти на користь відповідача на утримання спільної доньки ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що дитина проживала разом з батьком та перебувала на його утриманні. 01.12.2021 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 про стягнення аліментів на утримання спільної доньки в розмірі 1/4 частини її заробітку щомісячно починаючи з 25.06.2021 і до досягнення повноліття дитиною. Позивач вказувала, що з 03.03.2022 донька, ОСОБА_3 , почала проживати разом із нею в Республіці Польща. Таким чином, вважає, що стягнення з неї аліментів на утримання дитини на користь відповідача необхідно припинити. Крім того, прохала суд звільнити її від заборгованості по сплаті аліментів, яка утворилася з 03.03.2022, тобто з часу коли змінилися обставини, що на її думку впливають на порядок стягнення аліментів. Продовження утримання з неї аліментів на утримання дитини на користь відповідача є безпідставним та суперечить інтересам дочки, а тому має бути припинене. Крім того, позивач, враховуючи той факт, що дитина з 03.03.2022 перебуває повністю на її утриманні, а батько дитини в добровільному порядку матеріальної допомоги не надає, прохала стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини від його заробітку на утримання дочки ОСОБА_3 . Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 01 березня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Чутівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості за нарахованими аліментами та стягнення аліментів на дитину - задоволено. Припинено стягнення аліментів з 03 березня 2022 року із ОСОБА_2 , які стягуються на підставі заочного рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2021 року по справі № 550/644/21, яке перебуває на виконанні у Чутівському відділі Державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за виконавчим провадженням ВП № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 550/644/21 від 08.11.2021 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 25.06.2021 і до досягнення дитиною повноліття. Звільнено ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментах, що утворилась з 03 березня 2022 року по дату набрання рішенням суду у даній справі законної сили в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 550/644/21 від 08.11.2021, виданого Чутівським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 25.06.2021 і до досягнення дитиною повноліття, що стягуються на підставі заочного рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2021 року. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_2 ) аліменти на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , інші дані суду невідомі) на утримання неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.09.2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 992, 40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 984,80 грн сплаченого судового збору. Після ухвалення рішення у справі, 09.03.2023 від ОСОБА_2 до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8 450 грн. Додатковим рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 23 березня 2023 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 , адвоката Хворост Д.М., про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 450 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу. коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; В апеляційній скарзі на рішення Чутівського районного суду від 01.03.2023 ОСОБА_1 прохав рішення суду в частині припинення стягнення з позивачки аліментів на утримання дитини, в частині звільнення позивачки від сплати заборгованості по аліментам змінити та ухвалити рішення, яким припинити стягувати з позивачки аліменти та звільнити позивачку від сплати заборгованості по аліментах з 20.09.2022. Вказував, що місцевий суд невірно визначив дату припинення стягнення аліментів з позивачки. Ця дата повинна бути датою звернення позивача до суду (20.09.202), а не 03.03.2022, як визначила позивачка у своєму позові. Зазначав, що місцевий суд невірно застосував вимоги ч. 2 ст. 445 ЦПК України, ч. 1 ст. 191 та ст. 197 СК України. Також, зазначив, що місцевий суд безпідставно не взяв до уваги надані представником відповідача докази про перерахунок грошових коштів на картку дитини, що свідчить про те, що він з березня 2022 року не ухилявся від сплати аліментів на утримання дитини. В апеляційній скарзі на додаткове рішення Чутівського районного суду від 23.03.2023 прохав додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким провести новий розподіл судових витрат. Вказував, що місцевий суд належним чином не повідомив його про день та час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення. Безпідставно не задовольнив його заяву про витребування у позивача оригіналів доказів. Місцевий суд не надав оцінку його запереченням щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи; У відзивах на апеляційні скарги позивач ОСОБА_2 прохала рішення да додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційній скарги - без задоволення. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини; доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Місцевим судом установлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 у справі є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судовим наказом Чутівського районного суду Полтавської області від 21.12.2019 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 11.12.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 17) Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 26.12.2019 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, а неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати разом із матір`ю. (а.с. 18) Заочним рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 07.10.2021 задоволено позов ОСОБА_1 та припинено стягнення аліментів з нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 21.12.2019 і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 25.06.2021. (а.с. 19-23) 01.12.2021 старшим державним виконавцем Чутівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лазірською Ю.С. відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 550/644/21, виданого Чутівським районним судом Полтавської області від 07.10.2021 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 25.06.2021 і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 26) Згідно з довідкою ВДВС № 3675 від 05.07.2022 боржник ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів у вищевказаному виконавчому провадженні, що станом на 01.07.2022 становить 33 201,30 грн. (а.с. 27) Як вбачається із наданих позивачем доказів, позивач ОСОБА_2 наразі проживає у Республіці Польща, що підтверджується посвідкою на проживання (пол. Карта побиту) НОМЕР_6, строк дії дозволу на тимчасове проживання до 01.03.2024, має доступ до ринку праці. Згідно з відміткою у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, вбачається, що ОСОБА_2 виїхала за межі України 03.03.2022. (а.с. 31-34) Згідно з відміткою у паспорті громадянина України для виїзду за кордон вбачається, що дитина сторін - ОСОБА_3 - виїхала за межі України 03.03.2022. (а.с. 28) Згідно з відомостями, що маються у довідці Початкової школи № 7 ім. Війська Польського від 30.05.2022 вбачається, що дитина сторін - ОСОБА_3 - проживає за адресою: АДРЕСА_3 , навчається у п`ятому класі Початкової школи № 7 ім. Війська Польського, 31-139, м. Краків, вул. Владислава Спасовського, 8 у 2021/2022 навчальному році. (а.с. 36) Згідно з відомостями, що маються у довідці Початкової школи № 7 ім. Війська Польського від 14.09.2022 вбачається, що дитина сторін - ОСОБА_3 - проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та навчається у 6b класі Початкової школи № 7 ім. Війська Польського, 31-139, м. Краків, вул. Владислава Спасовського, 8 у 2022/2023 навчальному році. (а.с. 74-75) Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що позивачкою доведено, що їх неповнолітня дочка, ОСОБА_3 , проживає разом із нею, як матір`ю, з 03.03.2022, у зв`язку з чим обов`язок останньої полягає у матеріальному забезпеченні дитини, постійному вихованні та контролі за нею, що є підставою для звільнення її від сплати аліментів, призначених на підставі заочного рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 07.10.2021. При цьому, місцевим судом зазначено, що наявність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення аліментів із позивача свідчить про порушення її майнових прав та інтересів, оскільки саме вона має право розпоряджатися аліментами, які стягуються на утримання дитини. Припинення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли дитина з ним не проживала і знаходилась у платника аліментів, тобто на утриманні позивачки у даній справі, то стягнення аліментів з неї на утримання дочки на користь відповідача має бути припинено з 03 березня 2022 року. З урахуванням наведених обставин, враховуючи зміну місця проживання дитини, ОСОБА_3 , яка проживає разом з позивачкою, як матір`ю, тобто враховуючи зміну сімейних обставин, місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги про припинення стягнення аліментів та звільнення від заборгованості по аліментам, яка утворилася з 03.03.2022, також підлягають задоволенню. Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дочки, місцевий суд зазначив, що, як встановлено в судовому засіданні, неповнолітня донька сторін, ОСОБА_3 , наразі проживає разом із матір`ю. Батько дитини, відповідач ОСОБА_1 , добровільно не надає допомогу на утримання доньки. Враховуючи вимоги діючого законодавства, а також ту обставину, що відповідач в добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Задовольняючи заяву позивачки про ухвалення додаткового рішення, місцевий суд встановив, що звертаючись до суду із заявою про вирішення питання розподілу судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, представник позивача надала докази на підтвердження понесення їх позивачем, а саме: договір про надання правової допомоги від 02.03.2022; попередній розрахунок судових витрат, які позивач планує понести від 16.09.2022; ордер про надання правової допомоги від 16.09.2022; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 1932 від 31.10.2017; детальний опис робіт (наданих послуг) станом на 06.03.2023; копію акту приймання-передачі наданої правової допомоги №1 до Договору про надання правової допомоги № 20 від 02.03.2022 із зазначенням опису виконаної роботи та витраченого на це часу з визначенням вартості наданих послуг на загальну суму 8 450,00 грн; копію квитанції від 06.03.2023 на суму 8 450,00 грн. (а.с. 38-43, 153-159) Матеріали цивільної справи містять ордер про надання правничої допомоги позивачу адвокатом Хворост Д.М. та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Хворост Д.М. серії ПТ № 1932 від 31.10.2017. (а.с. 42-43) При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач заявляла вимогу про стягнення судових витрат на правову допомогу та надала попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які вона понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, які складаються із: сплаченого судового збору в сумі 1 984,80 грн та витрат на правничу допомогу орієнтовно на суму 15 000,00 грн. (а.с. 41) Місцевий суд встановив, що 02.03.2022 між позивачем та адвокатом Хворост Д.М., яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1932 від 31.10.2017, укладено Договір про надання правової допомоги. (а.с. 38-39) Згідно із наявної у справі квитанції про оплату послуг адвоката, акту приймання-передачі, детального опису виконаних робіт, ордера та договору про надання правової допомоги, позивач понесла витрати на правову допомогу в розмірі 8 450,00 грн. Справа розглянута в порядку загального позовного провадження, не відноситься до категорії малозначних справ та має важливе значення для сторін. Враховуючи викладене, зважаючи на підставу та предмет позову, задоволення позовних вимог, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, зокрема, зважаючи на виготовлені та подані у ході судового розгляду представником позивача заяви по суті та участь останньої у судових засіданнях, а також перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, місцевий суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення стороною позивача витрати на правову допомогу є справедливими і співмірними. При визначенні суми відшкодування місцевий суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Місцевий суд відхилив вимогу представника відповідача про зменшення суми витрат на правничу допомогу у зв`язку із їх неспівмірністю, оскільки такі витрати в сумі 8 450,00 грн є співмірними з огляду на розумну необхідність таких витрат для цієї справи, витрачений адвокатом час, та є співмірною у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. З урахуванням положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що при винесенні рішення у справі питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу не вирішувалось, а також те, що позовні вимоги позивача задоволено повністю та, з урахуванням принципу розумності та справедливості, місцевий суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 450,00 грн. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Щодо припинення стягнення аліментів та звільнення від заборгованості по сплаті аліментів. Відповідно до статті 141 СК України мати батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення. З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема, з одержувачем аліментів чи з їх платником. Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти на дитину, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами. Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Висновки щодо застосування указаних норм матеріального права викладені у постановах Верховного Суду: від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22), від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22). Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, з 03.03.2022 спільна неповнолітня дитина сторін, ОСОБА_3 , виїхала разом із матір`ю за межі України де і проживає разом із нею. Зазначений факт сторони у справі не оспорюють. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з батьком (отримувачем аліментів), суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких має утримуватись дитина. Встановивши ці обставини, місцевий суд дійшов вірного висновку, що датою припинення стягнення з позивачки аліментів на утримання дитини на користь відповідача та здійснення перерахунку заборгованості з виплати аліментів слід вважати саме 03.03.2022. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що датою припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам слід вважати дату, з якої позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, є безпідставними, оскільки даний факт пов`язаний саме із датою настання істотної обставини, яка впливає на права та обов`язки батьків по відношенню до дитини. Не впливає на висновки місцевого суду і факт відмови суду в прийнятті та дослідженні доказів про надання ним матеріальної підтримки дитині під час проживання її із матір`ю. Таким чином, доводи апеляційної скарги на рішення місцевого суду в частині висновків щодо припинення стягнення аліментів з позивачки та звільнення її від заборгованості по сплаті аліментів правильності висновків місцевого суду не спростували. Щодо оскарження додаткового рішення. З приводу доводів скаржника про неналежне повідомлення місцевим судом про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно зі ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Частинами 3, 4 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) зроблено наступні правові висновки щодо порядку розгляду судом заяви про ухвалення додаткового рішення, поданої після ухвалення рішення по суті спору. Аналіз положень статті 244 ГПК України та статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. (див. пункт 7.24 постанови) Частина перша статті 244 ГПК України (частина перша статті 270 ЦПК України) містить диспозитивну норму щодо права суду з власної ініціативи, або за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення. Винятком є розподіл судових витрат, який має ініціювати сторона з дотриманням правил статей 123-130, 221 ГПК України (статей 133 - 142, 246 ЦПК України). (див. пункт 7.26 постанови) ЦПК України та ГПК України однаково визначають обов`язок суду для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше 15 днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог та ухвалення за наслідком такого судового засідання додаткового рішення в порядку, передбаченому частинами другою, третьою статті 221 ГПК України. У випадку розгляду такої заяви судом цивільної юрисдикції, засідання має бути проведено не пізніше 20 днів, якщо справа не слухається в письмовому провадженні (частини друга, третя статті 246 ЦПК України). Отже, для обох юрисдикцій законодавець визначив обов`язок суду призначити заяву сторони про розподіл судових витрат в судове засідання, якщо справа розглядалася з призначенням її до розгляду по суті в судових засіданнях (не в письмовому провадженні), за наслідком проведення якого має бути прийнято відповідне процесуальне рішення (додаткова постанова, додаткова ухвала). (див. пункт 7.27 постанови) Отже, у процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України), які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. (див. пункт 7.31 постанови) Отже, положення частини четвертої статті 270 ЦПК України (частини четвертої 244 ГПК України) про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України) чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим). (див. пункт 7.32 постанови) Також, при розгляді цієї заяви суд повинен забезпечити сторонам дотримання принципів змагальності, рівності в судочинстві, реалізацію права сторони «бути вислуханою» як передумови того, що вона була «почута», що є складовою права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України», заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року). (див. пункт 7.33 постанови) Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь у судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 43 ЦПК України, пункт 2 частини першої статті 42 ГПК України). Учасник може відмовитися від свого права брати участь у судовому розгляді справи, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності (частина третя статті 211 ЦПК України, частина третя статті 196 ГПК України). (див. пункт 7.34 постанови) В редакції статті 128 ЦПК України, що діяла станом на час ухвалення місцевим судом додаткового рішення, передбачалось, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. (ч. 8 ст. 128 ЦПК України) Згідно з ч. 13 ст. 128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Місцевим судом зазначено, що представник позивача адвокат Хворост Д.М. у судовому засіданні 01.03.2023 за правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України зробила заяву про намір подати суду протягом п`яти днів докази витрат позивача на правничу допомогу. Вказана обставина стороною відповідача не заперечувалась. 09.03.2023, поштовим відправленням від 06.03.2023 (тобто в межах передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України процесуального строку, з урахуванням правил ч. 6 ст. 124 ЦПК України), до місцевого суду від представника позивачки, адвоката Хворост Д.М., надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 450 грн разом із доказами понесення таких витрат, до якої долучено докази надіслання цієї заяви з додатками іншій стороні у справі (відповідачу). (а.с. 152-162). Також, з матеріалів справи вбачається, що 09.03.2023 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача, адвоката Прядка О.О., надійшла заява про зменшення суми заявлених до стягнення витрат до 2 600 грн з урахуванням співмірності, критеріїв необхідності та реальності. Місцевим судом, як того вимагає 246 ЦПК України, для вирішення питання про судові витрати за вказаною заявою позивача призначено судове засідання на 23.03.2023 на 14 год 30 хв. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 приймав участь у справі через свого представника, адвоката Прядка О.О., якого місцевий суд завчасно повідомив про судове засідання на 23.03.2023 на 14 год 30 хв, як зареєстрованого користувача підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» шляхом доставки судової повістки на офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 (що є офіційною електронною адресю), про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного листа до електронної скриньки 13.03.2023 19:55:25 (а.с. 174, зворотня сторона). Частини 5, 7 статті 14 ЦПК України (в редакції від 06.11.2022, що діяла станом на час здійснення такого повідомлення) було передбачено, що Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Частина 6 статті 128 ЦПК України (в редакції від 06.11.2022, що діяла станом на час здійснення такого повідомлення) визначала, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з п. 2 ч. 8 статті 128 ЦПК України (в редакції від 06.11.2022, що діяла станом на час здійснення такого повідомлення) днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи. Частиною 5 статті 130 ЦПК України (в редакції від 06.11.2022, що діяла станом на час здійснення такого повідомлення) визначено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Системний аналіз частини шостої статті 128, частини першої статті 130 ЦПК України дає підстави для висновку, що судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи лише у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси. (п. 32 постанови Верховного Суду від 20.12.2023 у справі № 761/17609/20). У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20 (провадження № 61-8744св21) вказано, що електронна адреса - це адреса електронної пошти, що складається з ідентифікатора, позначки «@» та доменного імені. Ідентифікатором для юридичних осіб є ідентифікаційний код юридичної особи, для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - номер платника податків - фізичної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номера - серія та номер паспорта громадянина). Доменним іменем є ім`я у домені «mail.gov.ua». У постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22) вказано, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в ЄСІТС. Таким чином, місцевий суд належним чином виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного повідомлення сторони відповідача про судове засідання з розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на правничу допомогу. Вручення судової повістки представнику (адвокату) відповідача, вважається врученням повістки самому відповідачу. За таких обставин, повідомлення ОСОБА_1 місцевим судом про судове засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення шляхом доставки SMS-повідомлення на його номер мобільного телефону: НОМЕР_4 , про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку SMS 13.03.2023 21:07:59 (а.с. 174) апеляційним судом розцінюється як додаткове повідомлення, що, хоча і не є належним за відсутності у справі заяви останнього про такий спосіб повідомлення, однак не спростовує вищевказаного висновку апеляційного суду, що сторона відповідача була належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання щодо ухвалення додаткового рішення. Доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження. Щодо доводів апеляційної скарги про залишення місцевим судом поза увагою його заяви про зменшення розміру витрат у зв`язку із їх неспівмірністю. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. (ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України) Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Як визначено частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України) У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Як вбачається з матеріалів справи, 09.03.2023 представником відповідача подано до місцевого суду заяву про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у справі до 2 600 грн (а.с. 164-165). Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення, обмежився лише загальним висновком про те, витрати у сумі 8 450 грн вважає співмірними з огляду на їх розумну необхідність, витрачений адвокатом час та відповідають ринковим цінам адвокатських послуг, та взагалі не надав оцінки, жодним чином не аргументував заперечення відповідача з цього приводу, що не відповідає вимогам обґрунтованості судового рішення. Як вбачається з детального опису робіт (наданих послуг) (а.с. 155-159), до витрат за надання правничої допомоги включено: «надання первинної усної консультації щодо питання визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та роз`яснення порядку збору необхідних документів» - витрачено часу 1 година вартістю 500 грн. Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що надання консультації з даного питання не є предметом судового спору, оскільки позов пред`явлений щодо іншого предмету спору - припинення стягнення аліментів та звільнення від заборгованості по сплаті аліментів. Крім того, зазначена послуга охоплюється обсягом послуги з підготовки позову в цій справі, включеної до акту опису вартістю 3 500 грн. Є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги в частині, що до правничих витрат не належить вартість послуги, пов`язаної із складанням попереднього (орієнтовного) розрахунку вартості послуг вартістю 400 грн, оскільки ця дія також включається в обсяг послуг з підготовки позовної заяви (ч. 1 ст. 134, п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України). Не може включатися до розрахунку наданих послуг і складання детального опису робіт за договором, що включено до акту опису, вартістю 600 грн. Таким чином, із розрахунку вартості наданих послуг за надання правничої допомоги необхідно виключити 1 500 грн (500 + 400+600). Інші доводи апеляційної скарги щодо складення адвокатом позивача заяв з процесуальних питань, відповіді на відзив, є необґрунтованими. Так, позивач та її представник у відповідності з вимогами ЦПК України обґрунтовано подавали до суду заяви про розгляд справи в режимі відеоконференції, про розгляд справи у відсутність представника позивача. Відповідь позивача на відзив на позов прийнята місцевим судом до уваги; адвокат позивача приймала участь у судових засіданнях. Такі послуги є реальними та необхідними (не залежно від того, що участь адвоката у судовому засіданні здійснювалась дистанційно), а їх вартість відповідає фіксованій формі гонорару, узгодженій договором про надання правничої допомоги. Зазначені процесуальні дії передбачені ЦПК України та жодних підстав вважати їх вартість завищеною не доведено стороною відповідача. Не є підставою для неврахування витрат на правничу допомогу і незадоволення місцевим судом клопотання відповідача про витребування оригіналу акту приймання передачі наданої правової допомоги. Квитанцією, виданою адвокатом Хворост Д.М., підтверджено факт реальності понесення позивачем витрат адвоката у сумі 8 450 грн. З урахуванням вищевикладених висновків апеляційного суду, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції підлягають зменшенню до 6 950 грн (із розрахунку: 8 450 - 1 500), з огляду на реальність, розумність та необхідність їх понесення. висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є , зокрема, порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. (ч. 2 ст. 376 ЦПК України) Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, підстави для зміни чи скасування рішення Чутівського районного суду від 01 березня 2023 року відсутні, а додаткове рішення суду від 23.03.2023 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції у сумі 6 950 грн. Керуючись п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника відповідача, ОСОБА_1 , адвоката Прядка О.О., - задовольнити частково. Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 01 березня 2023 року - залишити без змін. Додаткове рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 23 березня 2023 року - скасувати. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 950 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 січня 2024 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді В.П. Пікуль О.О. Панченко