Постанова Полтавський апеляційний суд № 550/615/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 550/615/25 Номер провадження 22-ц/814/1124/26Головуючий у 1-й інстанції Литвин В. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2026 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Обідіної О.І., суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л., розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Марченко Галини Іванівни на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 08 липня 2025 року та на ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2025 року та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Марченко Галини Іванівни на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 08 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, В С Т А Н О В И Л А: У травні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 03.11.2014 між сторонами був розірваний шлюб. На даний час вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , у зв`язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Від шлюбу з відповідачем має повнолітню доньку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час навчається у Полтавську базовому медичному фаховому коледжі на 2 курсі відділення лікувальної справи денної форми навчання на контрактній основі. Строк закінчення навчання 30.06.2027. Донька проживає разом з нею та знаходиться на повному її утриманні. Разом з тим, відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання доньки, яка продовжує навчання, не надає, хоча остання потребує такої допомоги. Враховуючи наведене, просила стягувати щомісячно з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу (заробітку) відповідача, до досягнення донькою 23 років. Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 08 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 травня 2025 року і до 01 липня 2027 року, тобто до закінчення навчання. У разі припинення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчання у навчальному закладі, стягнення аліментів на її утримання підлягає припиненню. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн. Задоволення позовних вимог обґрунтовано тим, що у відповідності до ст. 199 СК України позивач довела обставини, з якими законодавство пов`язує підстави для стягнення аліментів на повнолітніх сина чи доньку, які продовжують навчання. Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення повернуто заявнику. Повертаючи заяву ОСОБА_1 , суд виходив з того, що судом не ухвалювалося заочне рішення по справі, а відтак його перегляд за такою процедурою законом не передбачено. Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Марченко Г.І. оскаржила їх в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин по справі ,просила рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі як недоведених, а також скасувати ухвалу районного суду та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначала, що повнолітня донька сторін, яка продовжує навчання не проживає разом з матір`ю та не перебуває на її утриманні, а її навчання в медичному закладі оплачує батько та його батьки, тобто баба і дід ОСОБА_7 . Стверджує, що діти сторін, в тому числі і ОСОБА_7 , коли з`являються у домі позивача, стають жертвами домашнього насильства, що підтверджується постановою доданої до апеляційної скарги. Після досягнення ОСОБА_8 повноліття, відповідач як батько продовжує підтримувати з нею зв`язок та надає посильну матеріальну допомогу, безпосередньо передаючи їй кошти у розмірі, що орієнтовно відповідає 16,5% від його заробітної плати як військовослужбовця. Також, не погодившись з даним рішенням суду, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_2 - адвокат Марченко Г.І., яка в своїй апеляційні скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимогу повному обсязі. Зазначала, що як повнолітня донька сторін, на даний час не проживає з матір`ю, оскільки навчається у коледжі, а її батько матеріально її забезпечую в повному обсязі, тому відсутня необхідність стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 . Окрім того, донька сторін має неприязні стосунки з вітчимом - ОСОБА_4 , який постійно вчиняє насильницькі дії відносно неї та кошти які стягуються з відповідача використовуються на забезпечення потреб новоствореної сім`ї матері, і аж ніяк на потреби дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_9 . Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження сторони є батьками повнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 у зв`язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Згідно з договором про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти ОСОБА_2 зарахована на навчання до Полтавського базового медичного фахового коледжу, термін навчання з 01.09.2024 по 30.06.2027. Відповідно до договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахового молодшого бакалавра за спеціалізацією «Лікувальна справа» на базі 11 класів, укладеного між Комунальним закладом освіти Полтавського базового медичного фахового коледжу Полтавської обласної ради та фізичною особою ОСОБА_3 , оплата освітньої послуги здійснюється за рахунок замовника освітньої послуги ОСОБА_3 , яка діє як представник ОСОБА_2 . Згідно з умовами договору загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 61300 грн., а саме: за 2024-2025 навчальний рік становить 16900 грн.; за 2025-2026 навчальний рік становить 21400 грн.; за 2026-2027 навчальний рік становить 23000 грн. Згідно довідки від 27.06.2023 року №1623-7001820371 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка видана ОСОБА_3 , вона має статус ВПО. Позивач в своїй заяві стверджувала, що повнолітня донька ОСОБА_7 проживає разом з нею в с. Скороходове Полтавського району, Полтавської області, про що надала копію Витягу з реєстру територіальної громади про її реєстрацію за адресою АДРЕСА_1 , та Витягу з реєстру територіальної громади про реєстрацію ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . Аналогічна домашня адреса вступника ОСОБА_2 була зазначена і в договорі про надання освітніх послуг. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту потреби доньки, яка продовжує навчання в матеріальній допомозі від батька, матеріальне становище якого дозволяє надавати йому таку матеріальну допомогу. Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду виходячи з наступного. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, встановлює обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати ними аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (частина третя статті 199 СК України). Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)». При встановленні потреби в утриманні повнолітньої доньки суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють його дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Розглядаючи заявлені ОСОБА_3 вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності останньою сукупності обставин, з якими законодавство пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Так, встановивши факт потреби повнолітньої доньки у матеріальній допомозі у зв`язку з продовженнями навчання з боку батьків та спроможність відповідача надавати таку допомогу на період навчання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Матеріалами справи доводиться як факт досягнення донькою ОСОБА_7 повнолітнього віку, так і продовження нею навчання в медичному закладі до 30 червня 2027 року. Вирішуючи питання щодо доведеності наявної у студентки ОСОБА_2 потреби в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання, необхідно брати до уваги, що остання навчається на оплатній основі, гуртожитком не забезпечена, а оплату за такі освітні послуги згідно умов укладеного договору здійснює саме позивач, як законний представник вступника. Доказів того, що оплату за надані навчальні послуги здійснює саме відповідач матеріли справи не містять, позаяк такі докази не були надані апелянтами і на стадії апеляційного перегляду. Одночасно, останні не спростували той факт, що саме позивачем, як представником вступника, з якою укладено договір про наданням освітніх послуг, здійснюється така оплата за навчання. Крім того, твердження апелянтів про те, що донька ОСОБА_7 наразі не проживає разом з сім`єю своєї матері - не може розглядатись як самостійна підстава для відмови в задоволенні позову, враховуючи що вона на даний час є студенткою та проживає за місцем свого навчання в м. Полтаві. Також колегією суддів приймається до уваги той факт, що в 2024 року ОСОБА_1 був мобілізований до лав ЗСУ та приймав участь в бойових діях, отримав поранення та проходив тривалий курс лікування. Зазначені обставини пливають на встановлення розміру аліментів, які підлягають до стягнення на користь доньки, яка продовжує навчання, оскільки свідчать про наявність в останнього потреби в придбанні ліків для підтримки власного здоров`я. Також, апелянти в своїй скарзі зазначали, що позивач витрачає аліменти, котрі стягуються з відповідача на потреби її новоствореної сім`ї, але аж ніяк не на їх спільних дітей, оскільки старша донька ОСОБА_7 проживає у гуртожитку, а менша донька ОСОБА_10 проживає з батьками відповідача, а саме з бабою і дідом, які і утримують меншу доньку за рахунок коштів відповідача. Зазначені обставини не заслуговують на увагу, оскільки належними та допустимими доказами по справі не доведені. Так, сам платник аліментів наділений правом контролювати розподіл та витрати сплачуваних ним аліментів і в разі їх нецільового використання, звертатись з відповідними заявим до органу опіки та піклування для застосування заходів впливу на стягувача. Зокрема, положеннями ст. 186 СК України визначено, що контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. Посилання відповідача щодо самостійного забезпечення доньки, яка продовжує навчання, всім необхідним та надання їй матеріальної допомоги, про що, власне остання також підтвердила в своїй апеляційній скарзі, окрім їх слів, належними доказами не підтверджено. При цьому заслуговують на увагу обставини, пов`язані зі станом його здоров`я, а саме факт отримання поранення та необхідності в тривалому лікуванні, яке потребує матеріальних витрат. Зазначені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, який при визначенні розміру аліментів не враховував матеріальний стан відповідача та його стан здоров`я, у зв`язку з чим помилково визначив розмір аліментів на рівні частини всіх видів його заробітку. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, поданої представником відповідача на рішення суду, та зменшення розміру аліментів з частини до 1/6 частини всіх видів заробітку(доходу) відповідача ОСОБА_1 . Одночасно з цим, підлягає виключенню з резолютивної частини рішення вказівка про стягнення аліментів не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки таке зазначення не стосується спірних правовідносин та має відношення до справ, в яких стягуються аліменти на неповнолітніх дітей, тоді як в даній справі аліменти стягується на повнолітню особу. За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду шляхом зменшення стягнутої судом частини аліментів з на 1/6, що становить задоволення позовних вимог на 72%, рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 08 липня 2025 року в частині стягнення судового збору підлягає зміні шляхом зменшення з 1211,20 грн. до 872, 10 грн. (72% від 1211,20 грн.). Також з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду та ухвалу суду відстрочені ухвалами Полтавського апеляційного суду від 29.01.2026 в сумі 1046,48 грн. (72% від 1816,80 грн. х 0,8%) та 484,48 грн. (0,8% коефіцієнт при подачі через систему «Електронний суд»). Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, поданої на ухвалу місцевого суду про повернення заяви про перегляд заочного рішення, оскільки заочне рішення по справі не ухвалювалося, а справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, про що 23.05.2025 Чутівським районним судом була винесена ухвала. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Марченко Галини Іванівни на ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2025 року залишити без задоволення. Ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2025 року залишити без змін. Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Марченко Галини Іванівни та представника ОСОБА_2 адвоката Марченко Галини Іванівни задовольнити частково. Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 08 липня 2025 року змінити. Зменшити стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу). Виключити з резолютивної частини рішення вказівку про стягнення аліментів не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Змінити рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 08 липня 2025 року в частині розподілу судових витрат у вигляді судового збору, зменшивши його з 1211,20 грн. до 872,10 грн. Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарга на рішення суду у розмірі 1046,48 грн. та на ухвалу суду у розмірі 484,48 грн., а всього стягнути в дохід держави 1530,96 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 14 квітня 2026 року. Судді: Обідіна О.І. Бутенко С.Б Карпушин Г.Л.