Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/348/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/348/23 пров. № А/857/8908/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року (ухвалене головуючою-суддею Плехановою З.Б. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Ужгороді) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просила визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати їй індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 12.01.2016 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення за вказаний період, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, яка передбачена Законом України Про індексацію грошових доходів населення №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон №1282), Закону України Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення №491-ІV від 06.02.2003 (далі - Закон №491) та постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, Уряд) №704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова №704), з урахуванням вже виплачених сум індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб (далі - ПДФО) відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ №44 від 15.01.2004 (далі - Порядок №44). Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 01.07.2015 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 01.07.2015 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, яка передбачена Законами №1282, №491 та Постанови №704, з урахуванням вже виплачених сум індексації із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку №44. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що нараховані та виплачені позивачці суми індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби протягом 2008-2015 років обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу, з січня 2007 року, а також у січні 2008 року відбулося підвищення грошового забезпечення, у жовтні 2012 року встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду (постійна складова грошового забезпечення) у червні 2015 року було підвищено посадовий оклад позивачки, внаслідок чого у позивачки відбулося зростання доходів (грошового забезпечення). Таким чином, у період до грудня 2015 року включно позивачці було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення відповідно до чинних нормативно-правових актів. Відтак, твердження позивачки про застосування січня 2008 року як базового для нарахування індексації грошового забезпечення у період з січня 2008 року до грудня 2015 року є помилковими, суперечать положенням законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 стосовно неправильного нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 01.03.2014, з урахуванням базового місяця січень 2008 скасувати та прийняти постанову, якою визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо неправильного нарахування та не виплати їй індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2014 по 12.01.2016 з встановленням базового місяця січень 2008 року та зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період з урахування січня 2008 року як базового місяця. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що позивачка проходила військову службу у в/ч НОМЕР_1 з 16.01.2007 по 12.01.2016 на посадах діловод штабу та відповідальний виконавець штабу. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 5 від 11.01.2016 позивачку було знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу військової частини. 24.10.2022 ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою до командира в/ч НОМЕР_1 щодо надання довідки про нараховану та виплачену індексацію її грошового забезпечення за період починаючи з 01.01.2008 по 12.01.2016 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року. Згідно листа в/ч НОМЕР_1 №1933 від 30.11.2022 (що наданий на вимогу суду), зазначено, що з 01.01.2008 по 01.01.2010 грошове забезпечення, у тому числі виплата індексації грошового забезпечення виплачувалася у в/ч НОМЕР_2 , тому інформація за вищевказаний період у військовій частині НОМЕР_1 - відсутня. За період з 01.01.2010 по 12.01.2016 картки особових рахунків на виплату грошового забезпечення та заробітної плати військовослужбовців та працівників військової частини НОМЕР_1 були передані до архіву Міністерства оборони України. Згідно Витягу з послужного списку сержанта ОСОБА_1 , в період проходження служби у в/ч НОМЕР_1 з 16.01.2007 по 12.01.2016 позивачка проходила службу на наступних посадах: - з 16.01.2007 по 16.02.2007- діловод штабу; - з 13.02.2007 по 14.11.2007 - оператор штабу; - з 14.11.2007 по 22.07.2013 - діловод штабу; - з 22.07.2013 по 12.06.2015 - діловод штабу; - з 12.06.2015 по 12.01.2016 - відповідальний виконавець штабу. Згідно Інформаційної довідки щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 3112.2015 відповідачем нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078) (в редакції, чинній на момент нарахування та проведення виплат). Відповідно до Інформаційної довідки про нараховані та виплачені позивачці суми індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби протягом 2008-2015 років №43 від 02.03.2023 та картки особового рахунку військовослужбовця, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу, з січня 2007 року, а також у січні 2008 року відбулося підвищення грошового забезпечення. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. При цьому, базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, повинен бути січень 2008 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки проміжку з січня 2008 року, а у випадку позивачки до червня 2015 року, посадовий оклад залишався незмінними. Суд дійшов висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон №1282. Згідно дефініції, наведеної у статті 1 Закону №1282, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до ст.2 Закону №1282, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Згідно ст.4 Закону №1282, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 1 Порядку №1078, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Згідно п.11 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Згідно п.2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. З аналізу положень Закону №1282 видно, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації. Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 по справі №240/4911/18, від 07.0852019 по справі №825/694/17, від 20.11.2019 по справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Щодо визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до п.2, 5 Порядку №1078, для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. Згідно п.102 Порядку № 1078, для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу. Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. При цьому, визначення місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) почало залежати виключно від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) тільки з 01.12.2015, після внесення змін до Порядку №1078 постановою КМУ №1013 від 09.12.2015 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі - Постанова №1013). Постановою КМУ №1294 від 07.11.2007 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова №1294) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців, яка набрала чинності з 01.01.2008 та діяла до набрання чинності Постанови №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01.03.2018. Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивачки за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Крім того, зміни до Порядку №1078, внесені Постановою №1013, застосовуються лише з 01.12.2015, у зв`язку з чим її норми не мають зворотної дії в часі. Як видно з матеріалів справи, згідно картки особового рахунку позивачки №54, у січні 2008 року відбулося підвищення грошового забезпечення. Надалі у жовтні 2012 року було встановлено додаткову грошову винагороду, як постійну складову грошового забезпечення, у червні 2015 року було підвищено посадовий оклад позивачки. Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо неналежного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 12.01.2016 обґрунтовані саме незастосуванням відповідачем січня 2008 року як базового, то позовні вимоги за період до грудня 2015 року не підлягають задоволенню. Суд першої інстанції при вирішенні спору в цій частині неправильно застосував норми матеріального права та не врахував численної практики Верховного Суду з приводу порядку визначення січня 2008 року, як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення. Крім того, суд першої інстанції не навів аргументів того, на підставі чого він дійшов висновку про те, що нарахована та виплачена індексація за період з 01.01.2008 по 01.07.2015 є виплачена у неналежному розмірі. Таким чином, у задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2008 по 01.12.2015 слід відмовити, та в цій частині позов задовольнити частково, шляхом визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 12.01.2016 із застосуванням при нарахуванні січня 2008 року, як базового місяця, з одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку №44 та з урахуванням проведених виплат. Щодо дискреційних повноважень відповідача по нарахуванню та виплаті позивачці індексації грошового забезпечення, колегія суддів звертає увагу на наступне. На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об`єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені статтями 2, 4 Закону №1282, п.11, 2, 5, 102 Порядку №1078, колегія суддів дійшла висновку, що повноваження в/ч стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу позивачки, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, не є дискреційними. Цей висновок пояснюється тим, що місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займала позивачка. Відповідно зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивачки. Відтак відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займала позивачка. У цьому випадку законодавець встановив один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки військової частини з 01.12.2015, а саме здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації наростаючим підсумком із місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), та провести індексацію грошового забезпечення, коли величина цього індексу перевищить поріг індексації у розмірі 101% (до 01.01.2016) чи 103% (після 01.01.2016). Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29.11.2021 по справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 по справі №400/1118/21, від 20.04.2022 по справі №420/3593/20 та інші, стосовно трактування дискреційних повноважень державного органу у випадку визначення місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Тобто, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення не є втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача, а є обґрунтованим та ефективним способом захисту порушеного права позивачки у випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію, суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права. Таким чином, щодо визначення відповідачем базового місяця для обчислення індексації за період з 01.01.2008 по 12.01.2016 суд першої інстанції не звернув на вищевказані обставини належної уваги, не дослідив їх належним чином та не надав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 01.07.2015 із застосуванням базового місяця січня 2008 року. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Відповідно до частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустився помилки в частині застосування норм матеріального права. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року по справі №260/348/23 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати в належному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2016 року. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2016 року, з урахуванням базового місяця січень 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 та з урахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук