Постанова 4857 № 380/4852/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/4852/23 пров. № А/857/17074/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Носа С.П., Шевчук С.М. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року (ухвалене головуючою-суддею Хомою О.П. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (далі в/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 стосовно неповного нарахування та виплати йому збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168) за грудень 2022 року та січень 2023 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому відповідно до п.1 Постанови №168 збільшення додаткової винагороди на 48932,25 грн за грудень 2022 року та 37811,29 грн за січень 2023 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 позовні вимоги були задоволені повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в/ч НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що основною умовою виконання бойових (спеціальних) завдань є вогневе ураження або безпосереднє зіткнення з противником. Кожне вогневе ураження або безпосереднє зіткнення з противником фіксується окремо в Журналі бойових дій. Пунктом 3 наказу 628 АГ передбачено, що документами, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є : бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах. Зазначений перелік документів також є вичерпним. Нарахування та виплата збільшеної додаткової винагороди до 100000 грн проводиться у сукупності саме цих трьох документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах. Подання окремо рапорту вх. №27р від 02.01.2023 та рапорту вх. №1821р від 03.02.2023 начальником підрозділу та наявність бойових розпоряджень не підтверджує факт участі позивача у бойових діях або заходах, оскільки у журналі бойових дій відсутній запис вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником. В деяких бойових розпорядженнях не зазначені населені пункти. Тому вважає правомірним нарахування позивачу додаткової винагороди пропорційно дням вогневого ураження за період з 03-04.12.2022, 06.12.2022, 13.12.2022, 17.12.2022, 22-23.12.2022, 25.12.2022, 31.12.2022. Оскільки впродовж 22 днів грудня 2022 року та 17 днів січня 2023 року позивачем не здійснювалась безпосередня участь в бойових діях та заходах, відтак відсутні правові підстави для нарахування позивачу додаткової винагороди в розмірі 70000 грн. Вказує, що наявність Луганської та Донецької областей у переліку територій, які розташовані в межах проведення бойових дій, не надає позивачу права на отримання додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн щомісячно. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що підполковник ОСОБА_1 з 13.03.2022 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді заступника начальника головного оперативно-розшукового відділу та з 13.03.2022 приймає безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії рф проти України в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 за №12/426 від 10.02.2023 . Згідно витягів з Журналу службово-бойових дій 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса №2-ДСК від 24.02.2022 у розділі ІІ Облік ведення бойових дій містяться записи щодо дати, часу, місця та короткий опис бойових дій, відповідно до яких такі мали місце 03.12.22, 04.12.22, 06.12.22 (двічі в різний час та місце), 10.12.22, 13.12.22, 17.12.22, 22.12.22, 25.12.22, 31.12.22, в тому числі зафіксовано вогневі ураження в районі м. Краматорськ. Підполковник ОСОБА_1 у період з 01.12.2022 по 31.12.2022 щоденно включався до складу 1 групи військовослужбовців, які здійснювали заходи управління та аналізу даних обстановки на службових автомобілях від КП м. Краматорськ та в межах ділянки відповідальності прикордонного загону у проведенні рейдових дій, опитування місцевих жителів, здійснення подвірних заходів, перевірки місцевості, обстеження місць можливого переховування ДРГ та радикально налаштованих громадян України, як, можливо, причетні (надають допомогу) до НЗФ, що підтверджується витягами з бойового розпорядження Про проведення заходів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.12.2022 по 31.12.2022. Підполковнику ОСОБА_1 була виплачена додаткова винагорода у розмірі 30000 грн за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 включно за 31 добу служби, що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №4613-ОС від 26.12.2022 Про виплату додаткової винагороди та розрахунковим листом за грудень 2022 року. Начальником головного оперативно-розшукового відділу прикордонного загону полковником ОСОБА_2 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 01.01.2023 було подано рапорт (вх.№27р від 02.01.2023) з клопотанням про виплату додаткової винагороди у розмірі по 70000 грн за місяць на одного військовослужбовця пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій у грудні 2022 року, зокрема підполковнику ОСОБА_1 за 31 добу служби. Фактично позивачу нараховано за грудень 2022 року додаткову винагороду за 9 діб служби, що становить 20322,58 грн і підтверджується розрахунковим листом за грудень 2022 року. Підполковник ОСОБА_1 01.01.2023-08.01.2023, 23.01.2023-31.01.2023 (всього 17 діб) включався до складу 1 групи військовослужбовців, які здійснювали заходи управління та аналізу даних обстановки на службових автомобілях від КП м. Краматорськ та в межах ділянки відповідальності прикордонного загону у проведенні рейдових дій, опитування місцевих жителів, здійснення подвірних заходів, перевірки місцевості, обстеження місць можливого переховування ДРГ та радикально налаштованих громадян України, як, можливо, причетні (надають допомогу) до НЗФ, що підтверджується Витягами з бойового розпорядження Про проведення заходів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за 01.11.2023-04.01.2023, 06.01.2023-08.01.2023, 23.01.2023-31.01.2023. Підполковнику ОСОБА_1 була виплачена додаткова винагорода у розмірі 30000 грн за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 включно за 17 діб служби, що становить 16451,61 грн та підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №56-ОС від 03.02.2023 Про виплату додаткової винагороди та розрахунковим листом за лютий 2022 року Начальником головного оперативно-розшукового відділу прикордонного загону полковником ОСОБА_2 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 31.01.2023 було подано рапорт (вх.№1821р від 03.02.2023) з клопотанням про виплату додаткової винагороди у розмірі по 70000 грн за місяць на одного військовослужбовця пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема ОСОБА_1 за 17 діб в січні 2023 року. Відповідно до розрахункового листа за лютий 2023 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 70000 грн за січень 2023 року. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про беззаперечне встановлення участі позивача у бойових діях та заходах в період з грудень 2022 року та січень 2023 року, що дає йому право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі у відповідності до п.1 Постанови №168, розмір якого у даному випадку, визначався рапортами, начальника головного оперативно-розшукового відділу прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса за вх.№27р від 02.01.2023 та вх.№1821р від 03.02.2023.. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаний з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей №2011-XІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Зокрема, вказаний Закон визначає порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Так, абз.1 ч.1 ст.9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні (далі - Указ №64) у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст,106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану №389-VIII від 12.05.2015 (далі - Закон №389) в Україні було введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб. Пунктами 2 та 4 Указу №64 визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом №389 заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. На час виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено. Згідно дефініції, наведеної у статті 1 Закону №389, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Статтею 16 Закону №389 передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності. Згідно з положеннями ст.1 Закону України Про Державну прикордонну службу України №661-IV від 03.04.2003 (далі - Закон №661), на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №661, основними функціями Державної прикордонної служби України зокрема є: - охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; - охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов`язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій; - ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із Законами України Про розвідувальні органи України та Про оперативно-розшукову діяльність; - участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом, а також припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій, що порушили порядок перетинання державного кордону України; - координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов`язаної із захистом державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України та в контрольних пунктах в`їзду - виїзду. Виконання зазначених у частині першій цієї статті функцій є оперативно-службовою діяльністю Державної прикордонної служби України (ч.2 ст.2 Закону №661). Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №661, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру : центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Згідно п.п.3, 4 ст.19 Закону №661, на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються : участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану. Отже, відповідач входить до структури ДПС України, а тому починаючи з 05 год 30 хв 24.02.2022 здійснює передбачені Законом №389 заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Відповідно до ст.1 Закону України Про оборону України №1932-ХІІ від 06.12.1991 (далі - Закон №1932), військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій. Згідно ч.1 ст.12 Закону №1932, участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи. На виконання Указів Президента України №64, №69 від 24.02.2022 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168). Відповідно до п.1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1146 від 08.10.2022 Про внесення змін до п.1 Постанови №168, яка застосовувалася у період з 01.09.2022 по 20.01.2023), на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (абз.1 п.1 Постанови №168). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (абз.2 п.1 Постанови №168). Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абз.3 п.1 Постанови №168). Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі у бойових діях чи здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Згідно п.21 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 Про внесення змін до п.1 Постанови №168, яка застосовувалася у період з 24.02.2022 по 20.01.2023), порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Тобто, саме до повноважень керівництва відповідних міністерств та державних органів віднесено визначення технічних питань, що необхідні для здійсненні додаткової винагороди у збільшеному розмірі, в межах, що не перевищують 100000 грн вказаній категорії осіб (порядку обліку часу, нарахування, документального підтвердження та інших), а не зміну визначених Кабінетом Міністрів України підстав здійснення таких виплат. На виконання Указу №64 та п.21 Постанови №168, з метою врегулювання порядку і умов здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, 09 грудня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято Наказ №628/0/081-22АГ (далі - Наказ №628). Відповідно до п.1 Наказу №628, військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення, органах забезпечення (далі органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв`язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Пунктом 2 Наказу №628 передбачено, що до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій: 1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, в тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу технічної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 3) бойових (спеціальних) завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншої технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження); 4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морських та річкових акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів. Згідно п.3 Наказу №628, документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: 1) бойовий наказ (бойове розпорядження); 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них); 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або в заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені, та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах. Пунктами 4-14 Наказу №628 визначено порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям ДПС України під час дії воєнного стану. Відповідно до п.15 Наказу №628, цей наказ набирає чинності та застосовується з 01.12.2022. Тобто, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що Наказом №628 встановлені додаткові, не передбачені Постановою №168, підстави для виплати збільшеної до 100000,00 грн щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах), зокрема, за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником. А отже, до нього внесені норми, що прямо впливають на соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України та змінюють існуючий організаційно-правовий механізм реалізації положень Постанови №168. Враховуючи те, що п.21 Постанови №168 (в редакції Постанови №793, яка застосовувалася у період з 24.02.2022 по 20.01.2023) Адміністрацію Державної прикордонної служби України уповноважено визначити виключно порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин саме положень Постанови №168 в частині визначення підстав для виплати збільшеної до 100000,00 грн щомісячної додаткової винагороди. Розглядаючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності належних організаційно-розпорядчих документів, які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за спірні періоди, колегія суддів враховує наступне. Пунктом 3 Наказу №628 Адміністрацією ДПС України визначено вичерпний перелік документів, які на їхній розсуд, підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах. Так, апелянт наполягає на тому, що лише наявність всіх у сукупності документів, передбачених п.3 Наказу №628, є підставою для виплати збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. З даного приводу колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо помилковості доводів відповідача про те, що подання окремо рапортів вх.№27р від 02.01.2023) та вх.№1821р від 03.02.2023 начальником підрозділу та наявність бойових розпоряджень не підтверджує факт участі позивача у бойових діях або заходах тому, що у Журналі бойових дій відсутній запис вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником, оскільки, відповідно до п.3 Наказу №628 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є, зокрема, рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати на те, що зазначені рапорти подано відповідно до вимог Постанови №168, Наказу №628, в яких поставлено питання про виплату, в тому числі ОСОБА_1 , додаткової винагороди у розмірі до 70000 грн за період безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у грудні 2022 року - 31 день та в січні 2023 року - 17 днів. Разом з тим, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що відповідач фактично заперечує правомірність видачі зазначених рапортів, оскільки, на переконання апелянта, позивачем здійснювалось виконання бойового розпорядження, а не участь у бойових діях або здійснені ним заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а тому і відсутні підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі до 70000 грн. На підтвердження своєї позиції апелянт долучив інший витяг з бойового розпорядження для наочності. З даного приводу слід зазначити, що до предмету розгляду даної справи не входить встановлення судом правомірності видачі рапортів начальника головного оперативно-розшукового відділу А.Байдича, де зазначено, що позивач 31 добу у грудні 2022 (рапорт вх. №27р від 02.01.2023) та 17 діб у січні 2023 року (рапорт вх. №1821р від 03.02.2023) залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Більше того, зазначені рапорти містять всіх необхідні реквізити та інформацію і апелянтом не доведено наявності повноважень для неврахування даних документів при видачі наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 70000 грн. Так, відповідно до Постанови №168 (в редакції Постанови №1146, яка застосовувалася у період з 01.09.2022 по 20.01.2023), підставами для виплати військовослужбовцям, які проходять військову службу в Адміністрації ДПС України додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 гривень є їх безпосередня участь у бойових діях або забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, при перебуванні безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів. Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10.12.2022, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №297 від 15.12.2022) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №453/37789 від 25.04.2022, а також територіальні громади Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської, та Чернігівської областей, які визначені у цьому Переліку, є територіальними громадами, які розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004 (зі змінами), територіальні громади Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської, та Чернігівської областей, які визначені у цьому Переліку, є територіальними громадами, на яких ведуться (велися) бойові ді. Наказом Адміністрації ДПС України №1 від 03.01.2023 Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій визначено врахувати в організації виконання завдань органами Державної прикордонної служби України під час участі з відбиття збройної агресії російської федерації проти України такі райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31.12.2022 : Чернігівська, Сумська, Харківська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська та Одеська області, акваторія Чорного та Азовського морів у межах територіальних вод України. З матеріалів справи видно, що згідно рапортів начальника головного оперативно-розшукового відділу Байдичем А.О. позивач 31 добу у грудні 2022 (рапорт вх. №27р від 02.01.2023) та 17 діб січні 2023 року (рапорт вх. №1821р від 03.02.2023) залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а згідно витягів з бойових розпоряджень місцем здійснення таких заходів були, зокрема, в напрямку м. Краматорськ, що згідно наведених норм віднесено до територій, на яких ведуться (велись) бойові дії (територій можливих бойових дій). Судом першої інстанції також вірно враховано, що у деяких витягах з бойових розпоряджень відсутнє зазначення населеного пункту місця здійснення визначених заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, проведення рейдових дій, здійснення подвірних обходів, перевірки місцевості, обстеження місць можливого переховування ДРГ та радикально налаштованих громадян України, які можливо причетні (надають допомогу) НЗФ. Водночас, на переконання колегії суддів, відповідальність за вірність заповнення та відображення відомостей у таких бойових розпорядженнях покладається саме уповноважених посадових осіб відповідача, а тому відсутність (у тому числі через штучне чи недбале не внесення) відомостей щодо місця здійснення визначених заходів, до яких залучався позивач, не може створювати негативних наслідків для останнього, в тому числі щодо позбавлення виплати додаткової винагороди. Також слід врахувати, що витяги з Журналу службово-бойових дій 3 прикордонного загону імені Героя України Євгенія Пікуса від 24.02.2022 №2-ДСК за 03.12.2022, 04.12.2022, 06.12.2022, 10.12.2022, 13.12.2022, 17.12.2022, 22.12.2022, 25.12.2022 та 31.12.2022 (за які відповідач нарахував позивачу додаткову грошового винагороду у розмірі 70000 грн пропорційно дням участі військовослужбовців у бойових діях у розмірі 20322,58 грн) підтверджує лише факт обстрілу та попадання ворожих ракет у місцях несення позивачем військової служби та жодним чином не спростовує факт участі позивача у бойових діях або здійснені ним заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виконаних ним відповідно до бойових розпоряджень щодня з 01.12.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 22.01.2023, що підтверджується вказаними вище документами. Крім того, в матеріалах справи наявна довідка №313/ОТУЛ від 06.01.2023, відповідно до якої військовослужбовці, які проходять військову службу у в/ч НОМЕР_1 , приймали безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в першому ешелоні оборони у складі оперативно-тактичного угрупування Лиман Об`єднаних сил у східній частині Донецького операційного району, де у графі 198 зазначений ОСОБА_1 , період участі - 01-31.12.2022. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач у період з 01.12.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 22.01.2023 брав безпосередню участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф проти України, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. За таких обставин, позивач має право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 70000,00 грн пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань, а саме за 31 доби грудня 2022 року (з урахуванням сплаченої додаткової винагороди за 9 діб грудня 2022 року) та за 17 діб січня 2023 року і судом першої інстанції було вірно відновлено порушене право позивача шляхом зобов`язання відповідача провести відповідну виплату додаткової грошової винагороди. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 12, 308, 311 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року по справі №380/4852/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук