Постанова 4855 № 320/9749/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/9749/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Балаклицький А. І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 січня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Чорної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року (розглянута у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 14 грудня 2022 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопетроліум» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2022 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопетроліум» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2021 №26265/1817. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено камеральну перевірку з порушенням тридцятиденного строку, встановленого п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України. Також позивач наголосив на тому, що користуючись правом, визначеним п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, він виправив помилки, допущені в декларації з податку на додану вартість за червень 2021 року шляхом подання уточнюючої декларації відповідно до пункту 6 розділу VІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, що свідчить про відсутність обставин заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у липні 2021 року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 01.11.2021 №26265/1814. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопетроліум» (код ЄДРПОУ 43111667, місцезнаходження: 08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, автошлях Київ-Одеса 17 км.+170 м., пр.) зареєстроване в якості юридичної особи 12.07.2019 та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У вересні 2021 року Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 76.3 ст. 76 та ст. 102 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Автопетроліум» за липень 2021 року. За результатами проведеної перевірки складено Акт камеральної перевірки від 20.09.2021 №15733/10-36-18-14/43111667, яким встановлено наступні порушення: - п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 4 розділу V Порядку №21, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - липень 2021 року на суму 3119114,00 грн. В обґрунтування правомірності таких висновків відповідач в Акті камеральної перевірки від 20.09.2021 №15733/10-36-18-14/43111667 зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено, що у рядку 16.1 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2021 року «значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» ТОВ «Автопетроліум» зазначено суму від`ємного значення в розмірі 3119114,00 грн. При цьому, за даними поданої звітної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період червень 2021 року (реєстраційний номер 9196705743 від 16.07.2021) платником задекларовано позитивне значення у рядку 18 декларації в розмірі 918656 грн. Уточнюючі розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок протягом липня 2021 року не подавались. Враховуючи вищевикладене, контролюючий орган дійшов висновків, що в порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п.5 п. 4 розділу V Порядку №21 ТОВ «Автопетроліум» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 3119114,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - липень 2021 року на суму 3119114,00 грн. Позивачем були подані до Головного управління ДПС у Київській області заперечення до акту камеральної перевірки за вих. №02-14/740 від 08.10.2021. Розглянувши заперечення ТОВ «Автопетроліум» Головне управління ДПС у Київській області у листі від 26.10.2021 №17095/12/10-36-18-04 повідомило позивача, що висновки акту камеральної перевірки від 20.09.2021 №15733/10-36-18-14/43111667 залишено без змін, а заперечення - без задоволення. На підставі висновків акту камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01.11.2021 №26265/1814, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3431025,00 грн., у тому числі податкове зобов`язання у сумі 3119114,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 311911,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку шляхом подання до ДПС України скарги від 22.11.2021 за вих. №02-14/855 про його скасування. Рішенням ДПС України від 03.10.2022 №12089/6/99-00-06-01-02-06 податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 01.11.2021 №26265/1814 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Не погоджуючись з правомірністю прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України). Згідно з п.п.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній станом на момент спірних правовідносин) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена ст. ст. 120, 120-1, 120-2 ПК України. Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п. 75.1 ст.75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. Таким чином, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Разом з тим, зважаючи на вимоги наведених норм права, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати податкових зобов`язань, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності, а також своєчасність та повнота сплати податків під час камеральної перевірки не здійснюється. Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України. У постанові від 26.07.2021 у справі №К/9901/41617/18 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків. Аналогічний висновок вказаний в постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №820/3499/17 та від 17.07.2020 у справі №826/4776/17. Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 ПК України, пунктом 76.3 якої встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу. Згідно з положеннями п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Зміст наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов`язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, а тому, з урахуванням положень статті 102 ПК України, така перевірка може бути проведена протягом 1095 днів за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних. В іншій частині, камеральна перевірка проводиться протягом 30 днів за останнім днем граничного строку подання декларації. В даному випадку, податковим органом 20.09.2021 проведено перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період - липень 2021 року. Колегія суддів зазначає, що в акті камеральної перевірки зазначено, що камеральна перевірка здійснюється за звітний податковий період - липень 2021 року (реєстраційний номер 9241467269 від 20.08.2021). З огляду на викладене, враховуючи що предметом камеральної перевірки була правильність оформлення податкової звітності за липень 2021 року, а не своєчасність її подання, то перевірка могла бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку її подання. Натомість, відповідачем 20.09.2021 проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період - липень 2021 року, що свідчить про те, що камеральна перевірка проведена в даному випадку із порушенням встановлених строків. Щодо суті встановленого порушення, колегія суддів зазначає наступне. За приписами пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Статтею 200 ПК України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Своєю чергою, відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/2828 (далі - Порядок №21). Відповідно до пункту 5 розділу V Порядку №21 у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період. У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду. У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду. Згідно з пунктами 5, 6 розділу VI Порядку №21 у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок. У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка

18. Наведені приписи дають підстави для висновку, що у разі, коли уточнюючі розрахунки подаються платником податків до закінчення граничного терміну подання податкової декларації за останній звітний (податковий) період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2, то уточнені показники враховуються в показниках такої декларації. З`ясовуючи обставини, які слугували підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, судом з`ясовано наступне. Так, у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2021 року відсутнє від?ємне значення, розраховане згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, як різниця між сумою податкового зобов?язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. За результатами розрахунку згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України позивачем вказано позитивне значення різниці у рядку 18 податкової декларації з ПДВ за липень 2021 року у сумі 941519,00 грн. Водночас, відповідно до п. 22 розділу ІІІ Порядку №21 після подання декларації за звітний (податковий) період платник податку має право до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий період подати нову декларацію з виправленими показниками. Керуючись вищезазначеними нормами, у зв`язку з тим, що товариством 17.08.2021 була подана звітна податкова декларація за липень 2021 (реєстраційний номер 9237403727), а діюче законодавство (п. 22 розділу III Порядку №21) дозволило товариству до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий період виправити показники шляхом подання нової звітної декларації, позивачем було подано звітну нову декларацію за липень 20.08.2021 в 18:23:30 (реєстраційний номер 9241467269), в якій відображено виправлені показники за липень 2021 року, а саме перенесено у р. 16.1 суму від?ємного значення (-3 119 114) з р. 21 уточнюючого розрахунку за червень 2021 (поданий 20.08.2021 в 17:58:41, реєстраційний номер 9241296218), що свідчить про дотримання позивачем пункту 6 розділу VI Порядку №21 при внесені змін до податкової звітності з ПДВ та відсутність обставин заниження зі сторони позивача податкових зобов?язань з ПДВ у липні 2021 року. Наведені вище обставини та правове регулювання спірних правовідносин свідчать про цілком об`єктивний висновок щодо недоведеності відповідачем вчинення товариством порушення вимог податкового законодавства й, як наслідок, підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом і в постанові від 18 вересня 2020 року у справі №820/6120/16, зміст якого зводиться до того, що платник ПДВ має право виправлення помилки у раніше поданій податковій звітності шляхом подання уточнюючого розрахунку за минулий період. При цьому Порядком №21 чітко окреслений алгоритм дій платника податків у разі, якщо зміни показників одного періоду впливають на показники наступного звітного періоду. Таким чином, наведені в акті камеральної перевірки та в листі за результатами розгляду заперечень на акт перевірки висновки податкового органу, на підставі яких винесене податкове повідомлення-рішення, спростовуються наведеними вище обставинами, оскільки такі висновки не враховують подання позивачем уточнюючої декларації за червень 2021 року відповідно до ст. 50 ПК України. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на наступне. Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Ця норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період. Пунктом 50.2 статті 50 ПК України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Тобто подією, з настанням якої пункт 50.2 статті 50 ПК України пов`язує припинення права платника на уточнення показників раніше поданої звітності, є проведення саме документальної планової або позапланової перевірки. Отже, у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації, платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації. Праву платника податку подати уточнюючу податкову декларацію кореспондує обов`язок контролюючого органу прийняти таку декларацію, провести в установлений строк камеральну перевірку та за її результатами здійснити відповідні дії. Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №813/1977/14. В даному випадку, позивачем виправлено помилку до проведення камеральної перевірки шляхом подання відповідної уточнюючої декларації за червень 2021 року. Колегія суддів зауважує, що відповідачем не обґрунтовано в чому виявилось порушення позивачем вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 4 розділу V Порядку №21, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - липень 2021 року на суму 3119114,00 грн. Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Допущення позивачем технічної помилки під час заповнення звітної декларації не можна вважати неправомірним заниженням товариством податку на додану вартість, оскільки, помилка полягала виключно у неправильному заповненні рядку декларації та не стосувалася зміни бази та об`єкта оподаткування податком на додану вартість. Враховуючи викладене, з огляду на порушення відповідачем строку проведення камеральної перевірки, помилковість висновків акту перевірки про порушення вимог. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 4 розділу V Порядку №21 та не підтверджується належними доказами, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 01.11.2021 №26265/1814 є протиправним та підлягає скасуванню. За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першо інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. (Повний текст виготовлено - 25 січня 2024 року). Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак М.І. Кобаль