Постанова Харківський апеляційний суд № 632/1736/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 632/1736/23 Головуючий суддя І інстанції Босняк М. М. Провадження № 33/818/100/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП, - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді арешту на 4 доби. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп. Постановою встановлено, що 18.10.2023 року близько 14:00 год. ОСОБА_3 в громадському місці, а саме біля буд. 9 по вул. Гагаріна у м. Первомайський Лозівського району Харківської області , вчинив конфлікт з ОСОБА_4 , в ході якого голосно висловлювався брутальною лайкою, чим порушив громадський порядок та спокій громадян. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечуючи своєї вини у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, просив судову постанову змінити та призначити йому штраф, посилаючись на те, що в у нього на утриманні перебуває його мати похилого віку та вона є недієздатною, за якою він доглядає. Також зазначав, що усвідомив свою вину та зобов`язувався таких дій не скоювати. В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відомості зворотного поштового повідомлення, з відомостей якого вбачається, що ОСОБА_1 особисто отримав судову повістку 29.12.2023 року про виклик до Харківського апеляційного суду на 17.01.2024 року до 16:15 год. Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 без його участі , враховуючи відомості, які містяться в матеріалах цієї справи. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції об`єктивно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173КУпАП. Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173КУпАП підтверджується доказами, що містяться у матеріалах цієї справи, а саме відомостям: - протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №555688 від 24.10.2023 року, відповідно до якого, 18.10.2023 року, близько 14:00 год., ОСОБА_1 перебуваючи біля буд. 9 вул. Гагаріна м. Первомайський вчинив сварку з ОСОБА_4 під час сварки ображав брутально,, погрожував, плював. На зауваження припинити не реагував. Чим порушив громадський порядок та спокій громадян. Зі змісту цього протоколу також, поза розумним сумнівом, вбачається, що ОСОБА_1 погодився із фактичним обставинами, зазначеними у ньому, зазначивши особисто у відповідній графі, що «… Поругался с соседкой», а також беззаперечно підписав цей протокол (а.с.1); - заяви потерпілої ОСОБА_4 (арк. 4) з відомостей якої вбачається, що остання звернулася до начальника ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області з проханням вжити заходів до ОСОБА_1 , який 18.10.2023 року близько 14:00 год. ображав її брутальною лайкою, погрожував біля буд. № 9, вул. Гагаріна, та плюнув в неї; - рапорту пом. чергового ВП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Шевченка А.Ю. (арк. 5), відповідно до відомостей якого 21.10.2023 року о 10:32 год. надійшла зава до РУ про те, що 18.10.2023 року о 14:00 год. за адресою: м. Первомайський, вул. Гагаріна, 9 до ЧЧ ВП № 1 Лозівського РВП надійшла заява ОСОБА_4 , в якій вона просила вжити заходів до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 18.10.2023 року ображав брутальною лайкою та погрожував фізичною розправою. Заявник: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - рапорту старшого ДОП ВП №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Котляренка Р. від 24.10.2023 року (арк. 6), відповідно до якого, під час розгляду заяви ОСОБА_4 , в телефонній розмові за номером НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 мешканець АДРЕСА_2 повідомив, що ОСОБА_1 дійсно 18.10.2023 року ображав та погрожував ОСОБА_4 , біля її будинку та про те, що це повторюється неодноразово. Письмові пояснення надати в даний час не має можливості у зв`язку з тим, що хворіє. Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає вчинення особою дрібного хуліганства, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. З суб`єктивної сторони правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Тобто, дрібне хуліганство відноситься до правопорушень, які посягають на суспільний порядок. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей. За змістом диспозиції ст. 173 КУпАП, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони, яка є складовою правопорушення, є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії. Тобто, суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством. При цьому, імперативною складовою наявності в діях особи адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є те, що дії особи повинні порушувати громадський порядок і спокій громадян. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що долучені до протоколу докази повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення. Відомості наявних письмових доказів у справі в своїй сукупності свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а його доводи про протилежне, на переконання апеляційного суду, свідчать про намагання уникнути відповідальності. Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що він здійснює догляд за своєю матір`ю, оскільки ці відомості існували на момент скоєння адміністративного правопорушення та не стали стримуючим фактором. Таким чином, переконливих доводів, які спростовують висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_7 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173КУпАП, апеляційний суд не вбачає. Разом з цим, вирішуючи питання правильності визначеного судом першої інстанції виду стягнення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що накладаючи на ОСОБА_1 стягнення у виді арешту на строк 4 доби, належним чином не мотивував судове рішення в цій частині та не зазначив на підставі яких відомостей про особу правопорушника він дійшов висновку про необхідність накладення на останнього саме такого адміністративного стягнення, як громадські роботи. Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення суд повинен враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень. Зокрема, суд першої інстанції врахував відомості щодо особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме те, що він раніше судимий за злочин, пов`язаний з насильством. Також менше ніж за рік до дій, які зазначені у протоколі, ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Такі відомості про особу ОСОБА_1 , поза розумним сумнівом, свідчать про об`єктивність визначеного виду та розміру адміністративного стягнення у цій справі. Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Таким чином, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді, апеляційний суд не вбачає. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24 жовтня 2023 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков