Постанова Харківський апеляційний суд № 629/979/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 629/979/23 Головуючий суддя І інстанції ТКАЧЕНКО О. А. Провадження № 33/818/474/23 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2023 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Карпухіна Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 березня 2023 року, - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова, - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАПта на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп. Постановою встановлено, що 20.02.2023 о 22-05 год. Водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ЛЕКСУС», д.р.н. НОМЕР_1 , в смт Краснопалівка Лозівського району Харківської області траса Р-51, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на бетонний блок, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.12.1 ПДР України. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити, посилаючись на те, що він не порушував правил дорожнього руху України, а матеріали справи не містять доказів того, що саме він порушив ПДР України. Вказує, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про проведення експертного дослідження, однак вважає, що саме відповіді на ті питання, які він ставив у клопотанні про призначення експертизи підтвердили би його невинуватість. Вважає. Що працівники поліції не зібрали докази у справи, що свідчить про не виконання своїх обов`язків. В судове засідання в суд апеляційної інстанції 30.06.2023 року ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду й ого апеляційної скарги повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив. Поряд з цим, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисника Карпухін Д.Ю. повідомив, що ОСОБА_1 дійсно повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, однак їх правова позицію узгоджена, а тому просив розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 . За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , однак за обов`язковою участю захисника Карпухіна Д.Ю. Дослідивши матеріали справи, заслухавши оводи захисника Карпухіна Д.Ю., який підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просив її задовольнити, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 12.1. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до вимог ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції послався на відомості, які містяться в :протоколі про адміністративне правопорушення, схемі місця ДТП, рапорті працівника поліції, письмових поясненнях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 20.02.2023 року за ст. 126 КУпАП. Зокрема, відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 7) вбачається, що ОСОБА_1 20.02.2023 о 22.05 год. керував автомобілем «ЛЕКСУС», не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на бетонний блок. При ДТП авто отримало механічні пошкодження з матеріальними збитками. ОСОБА_1 особисто був ознайомлений з відомостями, які зафіксовані у цьому протоколі, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі. Однак, належить взяти до уваги, що незважаючи на незгоду із діями працівників поліції під час складення ними протоколу, цей протокол складений уповноваженою державою особою саме за ст. 124 КУпАП і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ані ОСОБА_1 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталися із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва для ініціювання проведення службової перевірки, а також не звертались із скаргами до правоохоронних органів в порядку, передбаченому чинним КПК України, однак мали для цього достатньо часу, що унеможливлює врахування доводів апелянта з приводу незгоди з відомостями протоколу. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовими рішеннями або висновками компетентних органів. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення. Поряд з цим в матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_1 (арк.17), які він надавав працівникам поліції безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась за його участю. В своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що він 20.02.2023 року близько 22:00 год. він керував автомобілем «ЛЕКСУС» та під`їжджаючи до смт Краснопавлівка перед залізничим переїздом він намагався загальмувати, однак уповільнити рух автомобіля він не зміг і здійснив з`їзд на узбіччя проїжджої частини дороги да скоїв наїзд на бетонний блок. Також ОСОБА_1 зазначив, що до здійснення наїзду на бетонний блок рухався зі швидкістю 100 км/год. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що автомобілем «ЛЕКСУС» під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди керував саме ОСОБА_1 , що особисто він і не заперечує. Поряд з цим в матеріалах справи містяться світлини місця події (арк. 12-14, 38-50). З відомостей цих світлин об`єктивно вбачається, що проїжджа частина дороги у день пригоди була покрита снігом, що поза розумним сумнівом свідчить про те, що зупинити такий важкий автомобіль на швидкості 100 км/год одразу не вийде. Також в справі міститься схема місця ДТП (арк.8), з відомостей якої вбачається, що автомобіль ЛЕКСУ, яким керував ОСОБА_1 отримав пошкодження: займання авто внаслідок ДТП. Передня, центральна, задня частини. Поряд з цим, слід зауважити, що будь-яких скарг на дії працівника поліції, який складав цю схему ані ОСОБА_1 , ані його захисник не подавали. Також ОСОБА_1 не надавав зауважень щодо складеної схеми, ані працівникам поліції, ані будь-якій іншій особі, про що свідчить їх відсутність в матеріалах цієї справи. Крім того, в матеріалах справи містяться фотокопія постанови (арк. 23) про адміністративне правопорушення серії БАБ № 155044 від 20.02.2023 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП відповідно до відомостей якої, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ЛЕКСУС» не пред`явив поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ця постанова набрала законної сили, оскільки відомостей про її оскарження матеріали справи не містять. Поряд з цим, в матеріалах справи міститься рапорт старшого інспектора-чергового ЧЧ СМ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Гречко В. (арк. 6), з відомостей якого вбачається, що 20.02.2023 року о 22.07 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 20.02.2023 о 22:27 за адресою: Лозівський район смт Краснопавлівка, вул. Біля Стели, Бригада № 2406 Лікар Литвинова Потерпілий ОСОБА_1 , діагноз: гостра реакція на стрес, закритий перелом лівого голиностопного суглобу. Пояснив, що відбулось біля стели 22:00 на в`їзді у смт Краснопавлівка, здійснив наїзд в бетонну опору, не впорався з керуванням авто Лексус чорного кольору. Поряд з цим, відповідно до письмових пояснень батька ОСОБА_1 ОСОБА_2 (арк. 19), близько 22.00 год. йому набрав його син ОСОБА_1 та повідомив, що хотів зробити їм сюрприз та коли їхав з м. Харкова біля переїзщду в смт Краснопавлівка сталася ДТП за його участю в результаті чого його автомобіль «ЛЕКСУС» чорного кольору зіткнувся з бетонним блоком і загорівся. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 керуючи автомобілем, здійснив наїзд на перешкоду, чим порушив вимоги певних пунктів ПДР України. Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Отже, аналізуючи вимоги цього пункту ПДР, об`єктивно вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, повинен був врахувати дорожню обстановку, а саме наявність перешкоди та мати змогу безпечно керувати автомобілем, чого він не зробив, внаслідок чого відбулась дорожньо-транспортна пригода. Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з офіційних джерел та надав ним належну правову оцінку. Таким чином, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції ані ОСОБА_1 , ані його захисником не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАПпід час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.12.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто його за ст. 124 КУпАП до відповідальності, отже посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 березня 2023 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков