Постанова Київський апеляційний суд № 756/15657/20

Постанова Іменем України 23 січня 2024 року м. Київ провадження № 22-ц/824/2517/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Немировської О. В., за участю секретаря Ратушного А. В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року про залишення позову без розгляду в складі судді Шевчука А. В. у цивільній справі №756/15657/20 Оболонського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступниками якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, У С Т А Н О В И В: В грудні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Протокольною ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року до участі у справі в якості правонаступників відповідача залучено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 . Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, у зв`язку з повторною неявкою позивачів. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивачі звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначили, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування апеляційної скарги посилалися на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачі були належним чином повідомлені про судове засідання, призначене на 19.10.2022, оскільки матеріали справи не містять доказів вручення позивачам або їх представнику судових повісток на цю дату. Вказували, що в поданих до суду процесуальних документах ними зазначено електронну адресу та електронну адресу представника, на які судом не надсилалася судова повістка про виклик в судове засідання, призначене на 19.10.2023. Вважали, що за обставин повернення судових повісток без вручення суд повинен був вжити всіх необхідних заходів щодо повідомлення сторони, використовуючи інші зв'язку, в тому числі й електронну адресу. Також, як на підставу скасування ухвали суду посилалася на те, що вони не відмовлялися в будь-який опосередкований спосіб від своїх вимог та в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази про втрату їх інтересу до власного позову, що вказує на те, що судом використаний процесуальний засіб у виді залишення позовної заяви без розгляду, що не є пропорційним досягнутій цілі обмеження позивачів. За наведених обставин, просили скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року про залишення позову без розгляду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представник позивачів - ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в ній. Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_9 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу залишити без змін. Інші відповідачі, належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, які не з'явилися в судове засідання. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачів ОСОБА_8 та представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_9 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання учасника справи, в тому числі позивача. Зокрема ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Також пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Аналіз наведених положень приводить до висновку, що право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, можливе лише в тому випадку, коли позивач належним чином повідомлений про розгляд справи не з'явився в судове засідання і від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. Дійсно, як правильно встановлено судом, в судові засідання, призначені на 04 квітня та 03 листопада 2022 року позивач не з'явився (а. с. 161, 165). Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з з повторності неявки позивачів в судове засідання та не подання ними заяви про розгляд справи за їх відсутності. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку з виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунені в майбутньому. З матеріалів справи вбачається, що дана справа перебуває в провадженні суду з грудня 2020 року, судові засідання призначалися неодноразово. Так, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 31.05.2021 (а. с. 84-85 Згідно довідки від 31.05.2021, судове засідання відкладено на 25.01.2022, у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача (а. с. 94). Згідно довідки від 25.01.2022, судове засідання призначене на 25.01.2022 знято з розгляду, у зв'язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті по іншій цивільній справі, та призначено на 04.03.2022 (а. с. 103). Представник позивачів ОСОБА_8 з'явилася в судове засідання, призначене на 25.01.2022, про що свідчить розписка, в якій остання розписалася про те, що повідомлена про судове засідання на 04.03.2022 (а. с. 104). В матеріалах справи відсутні відомості про проведення судового засідання, призначеного на 04.03.2022, або відомості про неможливість проведення судового засідання. 04 травня 2023 року представник позивачів - ОСОБА_8 подала заяву про стан розгляду справи, в якій просила письмово повідомити про стан розгляду справи та надіслати інформацію по справі на вказану електронну адресу (а. с. 113-114). Згідно довідки від 19.05.2022, розгляд справи №756/15657/20 знято з розгляду, у зв'язку з введенням воєнного стану, та призначено судове засідання на 11.07.2022 (а. с. 115). Згідно довідки від 11.07.2022, судове засідання відкладено на 10.11.2022, у зв'язку з неявкою сторін та за їх клопотаннями (а. с. 122). Судове засідання, призначене на 10.11.2022, у зв'язку з відсутністю в приміщенні Оболонського районного суду м. Києва електроенергії знято з розгляду. Наступне судове засідання призначено на 28.02.2023 (а. с. 125). Представник позивачів - ОСОБА_8 повідомлена під розписку про наступне судове засідання на 28.02.2023 (а. с. 126). Згідно протоколу судового засідання від 28.02.2023, в якому був присутній представник позивачів - ОСОБА_8 , судове засідання відкладено для витребування спадкової справи після смерті відповідача ОСОБА_3 . Розгляд справи відкладено на 04.04.2023, про що під розписку повідомлено представника позивачів ОСОБА_8 (а. с. 139). Згідно протоколу судового засідання від 04.04.2023, в якому був присутній представник позивачів - ОСОБА_8 , розгляд справи відкладено у зв'язку із залученням правонаступників відповідача (а. с. 193-194). Наступне судове засідання призначено на 06 липня 2023 року. Про судове засідання, призначене на 06.07.2023 представник позивачів - ОСОБА_8 повідомлена під розпису (а. с. 195). Судове засідання, яке було призначене на 06.07.2020, за клопотанням представника позивачів ОСОБА_8 з тих підстав, що вона приймає участь в іншому судовому засіданні, відкладено на 19.10.2023 (а. с. 198). В судовому засіданні 19.10.2023 судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу, у зв'язку з повторною неявкою позивачів в судове засідання. З матеріалів справи вбачається, що судові повістки, адресовані позивачам, в судове засідання на 19.10.2020 надіслано судом за адресою, вказаною у позовній заяві (а. с. 5). Судові повістки повернулися на адресу суду без вручення з відміткою поштового відділення "Адресат відсутній" (а. с. 201, 202). Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Водночас, з матеріалів справи також вбачається, що в клопотанні від 05.07.2023 представника позивачів ОСОБА_8 про відкладення судового засідання, призначеного на 06.07.2023, окрім іншого, міститься прохання щодо повідомлення про наступне судове засідання засобами телефонного зв'язку і зазначено номер телефону (а. с. 196 на звороті). Тобто позивачі скористалися своїм правом та фактично виявили бажання бути повідомленими про судове засідання з використанням засобів мобільного зв'язку. Разом з тим, судом не взято до уваги, що позивачі, діючи через свого представника, просили повідомити їх про наступне судове засідання за допомогою засобів мобільного зв'язку. В матеріалах відсутні докази, що суд за допомогою засобів мобільного зв'язку повідомляв позивачів про судове засідання призначене на 19.10.2023. Судом також не враховано, що у позовній заяві та у всіх інших поданих до суду документах зазначено електронні адреси позивача ОСОБА_1 та представника позивачів ОСОБА_8 . Проте, матеріали справи не містять доказів надсилання судом на вказані позивачами електронні адреси судових повісток на судове засідання 19.10.2023. До того ж, як вказувалося вище, представник позивачів у заяві від 04.05.2023 просила повідомляти інформацію по справі на зазначену нею електронну адресу. Матеріали справи не містять жодних процесуальних документів щодо визнання явки позивачів обов`язковою. Отже, колегією суддів встановлено, що дана справа тривалий час перебуває на розгляді Оболонського районного суду, зокрема з грудня 2020 року. Позивачі по справі протягом усього розгляду даної справи добросовісно виконували свої обов`язки і забезпечували явку свого представника майже у всі судові засідання, крім 11.07.2022 та 06.07.2023 з повідомленням причин неможливості з'явитися в ці судові засідання. Однак розгляд справи, частіше всього знімався із розгляду або відкладався з причин незалежних від позивачів. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. За ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених ст. ст 43, 49 України, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України. Явка заявника визнана обов`язковою судом не була. Обставини, які свідчать що позивачі здійснюють свої права та обов`язки недобросовісно, судом не встановлено. Не встановлено також обставин, які за відсутності позивачів унеможливлюють розгляд справи. Європейський Суд з прав людини у рішенні "МПП "Голуб" проти України" від 18 жовтня 2005 року відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з п. 1 статті 6, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. А в рішенні у справі "Церква села Сосулівка проти України" від 28 лютого 2008 року, де релігійна організація заявника була змушена звернутися за судовим захистом, проте безуспішно, Європейський Суд з прав людини в п. 53 вказав, що така ситуація прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яка гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції. Загалом Європейський Суд з прав людини у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду. При цьому, заявник не відмовлявся в будь-який опосередкований спосіб від своїх вимог і в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази про втрату його інтересу до власної заяви, а відтак, місцевим судом використаний процесуальний засіб у виді залишення позовної заяви без розгляду не є пропорційним досягнутій цілі обмеження позивача. Верховний Суд в постанові від 21.10.202 у справі №756/13550/16 за аналогічних обставин, залишаючи без змін постанову апеляційного суду, якою скасовано ухвалу місцевого суду про залишення позову без розгляду, зазначив: "Суд апеляційної інстанції правильно врахував, що обставин справи, які б свідчили про те, що позивачі здійснюють свої права та обов`язки недобросовісно, не встановлено. При цьому, заявник не відмовлявся в будь-який опосередкований спосіб від своїх вимог і в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази про втрату його інтересу до власної заяви, а відтак, використаний місцевим судом процесуальний засіб у виді залишення позовної заяви без розгляду не є пропорційним досягнутій цілі обмеження позивача". Таким чином, враховуючи тривалість розгляду справи, процесуальну поведінку учасників процесу, а також необхідність забезпечення права позивачів на доступ до правосуддя, яке встановлено статтею 6 Конвенції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, за обставин, що склалися. Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими. Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України П О С ТА Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови складено 23 січня 2024 року. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа О. В. Немировська