Постанова 4824 № 756/4943/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Діденко Є.В. Єдиний унікальний номер справи № 756/4943/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4926/2024 ПОСТАНОВА Іменем України 23 січня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення грошових коштів,- встановив: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 27 жовтня 2021 року між сторонами був укладений Договір № 476В/10/2021 про надання медичної допомоги (спостереження вагітності), пакет «Базовий», до пологів, відповідно до умов якого відповідач (медичний заклад) зобов`язався надати позивачці медичну допомогу, яка полягає у проведенні циклу амбулаторного спостереження вагітності на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього, у відповідності з існуючими стандартами медичної допомоги. Вартість медичної допомоги відповідно до п. 5.2 Договору, склала 39214,00 грн., та була сплачена позивачкою в повному обсязі. Відповідач фактично надав позивачці послуги на суму 29890,00 грн., сума неотриманих послуг складає 9324,00 грн. Крім того, 27 жовтня 2021 року між сторонами був укладений Попередній договір № 237П/10/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів, пакет «Комфорт», відповідно до умов якого сторони зобов`язались укласти в період з 22 до 32 тижня вагітності позивача укласти Договір про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів, пакет «Комфорт», на умовах якого відповідач (медичний заклад) мав надати позивачці медичну допомогу, яка полягає у веденні пологів позивача на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього, у відповідності з існуючими стандартами медичної допомоги. Вартість медичної допомоги відповідно до п. 1.4 Попереднього договору, склала 56 211,00 грн., та була сплачена позивачкою на підставі рахунку-фактури в повному обсязі. Проте, у зв`язку з військовою агресією проти України відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, послуг у повному не надав, основний договір сторони не уклали, на офіційному сайті відповідача було розміщено оголошення про зупинення роботи. Тому, позивачка була вимушена провести пологи у іншій медичній установі. У березні 2023 р. позивачка на електронну пошту відповідача направила заяву про розірвання договору і повернення сплачених коштів, однак відповідач гроші не повернув. Враховуючи вищевикладене, позивачка просила стягнути сплачені кошти з урахуванням 3 % річних та втрат від інфляції. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за ненадані медичні послуги в загальному розмірі 81483 (вісімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят три) грн. 19 коп., з яких: за договором № 476В/10/2021 в розмірі 9324 грн. 00 коп., за попереднім договором № 237П/10/2021 в розмірі 56211 грн. 00 коп., 3 % річних - 2003,76 грн., втрати від інфляції - 13944,43 грн. Стягнуто з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 9273 грн. 60 коп., з яких: 8200,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, та 1073 грн. 60 коп. судовий збір. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно з договору добровільного страхування здоровя на випадок хвороби №7619/999/318/210002743 від 27 жовтня 2021 року сплачена позивачем сума у розмірі 1 800 гривень була оплачена на користь страховика ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Вказує, що введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року і його продовження до сьогодення, у звязку з агресією російської федерації проти України, стало обставиною непереборної сили для відповідача та таким, що унеможливило виконання своїх обовязків перед позивачем, оскільки будівля полового будинку зазнала обстрілів та значних пошкоджень від російських окупантів. Звертає увагу, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобовязання на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають, оскільки такі нарахування є мірою цивільно-правової відповідальності відповідача. Стверджує, що розмір правової допомоги позивачу є неспівмірним і повинен відповідати сумі у розмірі 3 000 гривень. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. До Київського апеляційного суду 06 грудня 2023 року надійшов відзив адвоката Кравинської Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 . У відзиві позивач заперечує по суті апеляційної скарги в повному обсязі. Вказує, що сума у розмірі 1 800 гривень страхового платежу не має зменшуватись, так як не містить підпису позивачки, надана відповідачем копія Договору серії ДМС - фізичної особи №7619/999/318/210002743 від 27 жовтня 2021 року, а жодних інших документів на підтвердження, що страховий платіж відповідач перерахував на користь будь-якої третьої особи, відповідачем не надано. Звертає увагу суду, що виконана позивачкою оплата за попереднім договором в загальній сумі 56 211 гривень, згідно п. 1.6 Попереднього договору зараховується в рахунок оплати ціни послуг Медичного закладу за Основним договором. Просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити у повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правову допомогу за складання відзиву на апеляційну скаргу. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення грошових коштів у розмірі 81 483,19 гривень. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Встановлено, 27 жовтня 2021 року між сторонами був укладений Договір № 476В/10/2021 про надання медичної допомоги (спостереження вагітності), пакет «Базовий», до пологів, відповідно до умов якого відповідач (медичний заклад) зобов`язався надати позивачці медичну допомогу, яка полягає у проведенні циклу амбулаторного спостереження вагітності на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього, у відповідності з існуючими стандартами медичної допомоги. Вартість медичної допомоги відповідно до п. 5.2 Договору, склала 39 214,00 грн., та була сплачена позивачкою в повному обсязі. Відповідач фактично надав позивачці послуги на суму 29 890,00 грн, що була сплачена позивачкою в повному обсязі. Крім того, 27 жовтня 2021 року між сторонами був укладений Попередній договір № 237П/10/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів, пакет «Комфорт», відповідно до умов якого сторони зобов`язались укласти в період з 22 до 32 тижня вагітності позивача укласти Договір про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів, пакет «Комфорт», на умовах якого відповідач (медичний заклад) мав надати позивачці медичну допомогу, яка полягає у веденні пологів позивача на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього, у відповідності з існуючими стандартами медичної допомоги. Відповідно до п. 6.6 договору, сторона яка не може виконувати свої договірні відносини, внаслідок обставин, зазначених у п. 6.5 договору повинна проінформувати про це іншу сторону, а також належним чином цей факт підтвердити. Пунктом 7.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання із врахуванням вимог п. 5.2 договору, і діє до остаточного виконання зобов`язань. Згідно з п. 8.1 договору, він може бути достроково припинений. В такому випадку пацієнту на його вимогу повертається сплачена сума вартості Договору, за винятком вартості фактично наданої медичної допомоги. Також, відповідачем наданий суду договір добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби № 7619/999/318/210002743, сторонами якого вказані позивачка та ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в особі агента ТОВ «Пологовий будинок «Лелека», відповідно до змісту якого позивачка застрахувалась у разі настання страхових випадків, сума страхового платежу - 1 800 гривень; вигодонабувачем визначено ТОВ «Пологовий будинок «Лелека». При цьому, підпис позивачки у договорі відсутній. Відповідач фактично надав позивачці послуги на суму 29 890,00 грн., сума неотриманих послуг складає 9 324,00 грн. Вказані обставини не оспорюються сторонами. Крім того, 27 жовтня 2021 року між сторонами був укладений Попередній договір № 237П/10/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів, відповідно до умов якого сторони зобов`язались у термін з 22 по 32 тиждень вагітності пацієнта або з 32 по 34 тиждень вагітності укласти Договір про надання медичної допомоги з ведення пологів, пакет «Комфорт». На умовах основного договору відповідач (медичний заклад) мав би надати позивачці кваліфіковану медичну допомогу, яка полягає у ведення пологів пацієнта в обсязі та на умовах, передбачених Договором, у відповідності з існуючими стандартами медичної допомоги. Пунктом 1.4 Попереднього договору передбачено, що при підписанні цього Договору, пацієнт сплачує на користь медичного закладу авансовий платіж в сумі 56 211 гривень. Згідно з пунктом 1.8 Попереднього договору, у разі відмови пацієнта або медичного закладу від укладання Основного договору, у термін, передбачений п. 1.1 Попереднього договору, зобов`язання за цим Попереднім договором припиняються, при цьому, грошові кошти в якості авансового платежу за даним Попереднім договором, підлягають поверненню медичним закладом пацієнтові, протягом п`яти робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги пацієнта. Повернення суми авансового платежу здійснюється медичним закладом у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок пацієнта виключно на його письмову вимогу та за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги. Згідно з наданими суду квитанціями вартість медичних послуг сплачена позивачкою в повному обсязі. В подальшому, на сайті відповідача розміщено оголошення про припинення роботи через війну. Згідно з наданими медичними документами, позивачка провела пологи в іншому медичному закладі. 13 березня 2022 року позивачка направила на електронну адресу відповідача заяву про повернення сплачених коштів, та 02 квітня 2022 року отримано підтвердження від відповідача про отримання заяви. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан та який діє на день ухвалення рішення. У наданому листі Торгово-Промислової палати України від 28 лютого 2022 року за №2024/02.0-7.1 вказано, що військова агресія російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року є обставиною непереборної сили для суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору. В подальшому, на сайті ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» розміщено оголошення про припинення роботи через напружену воєнну ситуацію. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини непереборної сили, відповідно до ст. 617 ЦК України, звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте не звільняють від виконання самого зобов`язання та наслідків його припинення. Тому, наявність форс-мажорних обставин у відповідача, не позбавляє позивачку права на повернення сплачених нею грошових коштів з підстав припинення зобов`язання та ненадання відповідних послуг. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Згідно зі ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на виконання умов договору № 476В/10/2021 від 27 жовтня 2021 року про надання медичної допомоги було сплачено на користь ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» 39 214,00 грн., та була сплачена позивачкою в повному обсязі. Пунктом 8.1 договору про надання медичної допомоги передбачено припинення договору у разі неможливості його виконання. У такому випадку зобов`язання є припиненим, а пацієнту на його вимогу повертається сплачена сума вартості договору, за винятком вартості фактично наданої медичної допомоги. Встановлено, що відповідач фактично надав позивачці послуги на суму 29 890,00 грн., сума неотриманих послуг складає 9 324,00 грн. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 коштів, сплачених за надання відповідачем медичних послуги в розмірі 9 324 гривень. Також як встановлено судом, між ОСОБА_1 та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» 27 жовтня 2021 року було укладено попередній договір № 237П/10/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів, пакет «Комфорт», відповідно до умов якого сторони зобов`язались укласти в період з 22 до 32 тижня вагітності позивача укласти Договір про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів, пакет «Комфорт», на умовах якого відповідач (медичний заклад) мав надати позивачці медичну допомогу, яка полягає у веденні пологів позивача на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього, у відповідності з існуючими стандартами медичної допомоги, на підставі якого ОСОБА_1 здійснила авансовий платіж в розмірі 56 211 гривень. Крім того, основний договір, передбачений умовами попереднього договору сторонами укладено не було. ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на вимогу позивачки сплачений нею аванс за попереднім договором та сплачену нею суму вартості договору, за винятком вартості фактично наданої медичної допомоги, не повернуло. Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо причин невиконання умов договору, суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини непереборної сили, відповідно до ст. 617 ЦК України, звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте не звільняють від виконання самого зобов`язання та наслідків його припинення. Наявність форс-мажорних обставин у відповідача, не позбавляє позивачку права на повернення сплачених нею грошових коштів з підстав припинення зобов`язання та ненадання відповідних послуг. Таким чином, оскільки позовні вимоги стосуються повернення коштів за сплачені та не надані послуги, а не відповідальності за невиконання договору, такі кошти підлягають поверненню. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 суми вартості не отриманих медичних послуг за договором № 476В/10/2021 від 27 жовтня 2021 року в розмірі 9 324 гривень та авансового платежу у розмірі 56 211 гривень за попереднім договором № 237П/10/2021 від 27 жовтня 2021 року. Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та трьох процентів річних від простроченої суми. Безпідставне збереження відповідачем коштів, сплачених позивачем за Попереднім договором та оплата послуг за договором № 476В/10/2021 від 27 жовтня 2021 року є підставою для нарахування платежів, передбачених ст.625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. За таких обставин, у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу разом з сумою основного боргу три проценти річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, розмір яких визначений з урахуванням наданих позивачем розрахунків у розмірі 13 944, 43 гривень інфляційних втрат та 2 003,76 гривень 3% річних, які відповідачем не спростовуються. Правильним є також висновок суду першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, щодо суми страхового платежу у розмірі 1 800 гривень. Як зазначив суд першої інстанції, що відповідно до статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Оскільки в наданому суду примірнику договорі страхування відсутній підпис ОСОБА_1 , у суду відсутні підстави вважати укладеним нею договір страхування, і відповідно у цій справі, на відміну від аналогічних розглянутих судом справ, відсутні підстави для відрахування суми страхового платежу з вартості медичних послуг. Щодо витрат понесених позивачкою за надання їй професійної правничої допомоги апеляційний суд вказує наступне. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу. Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. Частиною 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача. На підтвердження витрат на правничу допомогу представницею позивачки надано копію: - договору про надання правової допомоги №11/04/2023 від 11 квітня 2023 року; - додатку №1; - свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; - ордеру; - квитанцій. Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачка понесла витрати на надану їй правову допомогу під час розгляду даної цивільної справи у загальному розмірі 2 800 гривень. Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.48 постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться документально підтверджені витрати позивачки на правову допомогу на загальну суму 8 200 гривень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення вказаних витрат із відповідача на користь позивачки. На підтвердження витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції представницею позивачки надано копію платіжної інструкції № 182994768 від 02 грудня 2023 року, якою підтверджується сплата коштів за складання відзиву на апеляційну скаргу відповідно договору № 11/04/2023 від 11 квітня 2023 року та Додатку №1. За таких обставин, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції з відповідача на користь позивачки. Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2 800 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Реквізити сторін: Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» (адреса: м. Київ, вул. Квітки Цісик, 56, ЄДРПОУ 39155132). Головуючий: М.В. Мережко Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова