Постанова 4818 № 629/2372/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 23 січня 2024 року м. Харків справа № 629/2372/23 провадження № 22-ц/818/394/24 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Українська залізниця» та представника ОСОБА_1 адвоката Тарасенко Віри Юріївни на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 жовтня 2023 року, постановлене під головуванням судді Каращука Т.О., - в с т а н о в и в: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, в якому просила стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 992 400, 00 грн та судові витрати. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в сумі 300 000 грн з урахуванням податку з доходів з фізичних осіб. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави судовий збір у сумі 3000 грн. Частину судового збору, пропорційну вимогам, в яких було відмовлено, у розмірі 6 924, 00 грн, що підлягала стягненню з позивача, віднесено за рахунок держави. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Тарасенко Віра Юріївна просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не була врахована ступінь вини власника джерела підвищеної небезпеки щодо забезпечення залізничної колії від нещасних випадків, не врахована чинна практика Верховного Суду з аналогічних питань. Вказує, що загиблий був її чоловіком, після його смерті вона зазнає душевних та моральних страждань, на що судом першої інстанції не було надано належної оцінки. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Українська залізниця» просить скасувати рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11.07.2023 року в частині задоволених позовних вимог, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що в постанові про закриття кримінального провадження вказано, що в ході досудового слідства порушення експлуатації залізничного транспорту не встановлено, що свідчить про відсутність порушень залізницею норм щодо технічної експлуатації залізниць. Також у ОСОБА_2 було виявлено етиловий спирт в крові -3,95 проміле, в мочі 3,83 проміле, що свідчить про те, що померлий переходив колію в стані алкогольного сп`яніння у невстановленому місці. Згідно з пунктом Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України пішоходам забороняється знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння. Враховуючи те, що загиблий під час наїзду на нього потягом був в стані алкогольного сп`яніння, а дії осіб в такому стані є непередбачуваними та неадекватними, спірний випадок підпадає під ознаки форс-мажору. У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця», представник ОСОБА_1 - Тарасенко В.Ю. просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, а судове рішення змінити, задовольнивши її позовні вимоги в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Українська залізниця» просить відмовити їй у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Тарасенко Віри Юріївни не підлягає задоволенню, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що потерпілий ОСОБА_2 , під час наїзду електропотяга перебував у стані алкогольного сп`яніння, переходив залізничні колії на перегоні 939 км. Врахував, що причиною нещасного випадку, який стався з останнім, є невиконання ним вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України та наявність грубої необережності в діях потерпілого, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування шкоди у сукупності з іншими фактичними обставинами, а також, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, суд першої інстанції вважав, що є правові підстави для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 300 000 грн. Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 26.03.2015 року біля 19.30 годин на перегоні 939 км при виході з кривої 937 км стався наїзд на електровозі ДЭ1-036 з вантажним потягом НОМЕР_2 під керуванням машиніста ОСОБА_4 на громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок чого потерпілий помер. Під час події ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп`яніння, вміст етілового спирту становив 3,95 проміле. У висновку експерта від 27.03.2015 року № 84-Л3т/15 встановлено, що тілесні пошкодження утворилися при житті від дії тупих твердих предметів або при ударі таким предметом і за своїм характером вказують на те, що були отримані в умовах залізничного транспорту та подальшим падінням на залізничний насип, можливо в строк та за обставин зазначених у постанові. Зі змісту постанови про закриття криманального провадження від 13.06.2017 року(а.с.13 т.1) убачається, що під час досудового слідства факту порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного транспорту не встановлено. Факт смертельного травмування ОСОБА_2 є нещасним випадком, тому вказане кримінальне провадження підлягає закриттю, за відсутності складу злочину. Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 03.09.1982 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Згідно з відповіді виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що 26.03.2015 року біля 19.30 годин на перегоні 939 км при виході з кривої 937 км стався наїзд на електровозі ДЭ1-036 з вантажним потягом НОМЕР_2 під керуванням машиніста ОСОБА_4 на громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок указаної транспортної події, ОСОБА_2 загинув на місці. Як вказала позивач, яка є дружиною померлого, електровоз ДЭ1-036 з вантажним потягом НОМЕР_2, який належить АТ «Українська залізниця», є джерелом підвищеної небезпеки. У зв`язку зі смертю чоловіка внаслідок наїзду на нього рухомого складу, позивач зазнала сильних душевних та моральних страждань. Страждання полягали у порушенні її нормальної життєдіяльності, оскільки вона перебувала у близьких стосунках із чоловіком, дуже його любила, а тому відчувала та відчуває сильний душевний біль від втрати близької їй людини. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 було порушено нормальний сон, їй часто сняться жахи, вона перебуває у стані постійного стресу. Враховуючи той факт, що втрата близької людини є для позивача незворотною втратою, що спричиняла, спричиняє і буде спричиняти довготривалі сильні душевні страждання, їй спричинена суттєва моральна шкода, яка потребує відшкодуванню у грошовій формі. Зважаючи на вище викладене, ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Згідно вимог ст. 3 Конституції України вбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із загибеллю близької людини. У п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК). Частинами 1 та 2 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Положеннями ч.3 ст.23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За змістом п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно із ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Згідно з ч.1, 2, 5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм судова колегія дійшла таких висновків. Аналіз положень ст.ст.1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо). Статтями 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача. Так, ст.1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Таким чином, закон містить указівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Враховуючи, що обставин непереборної сили або умислу потерпілого не встановлено, смерть ОСОБА_2 наступила внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, позивачка є дружиною загиблого, а тому моральна шкода заподіяна позивачці смертю її чоловіка підлягає відшкодуванню. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд керується положеннями ч.3 ст.23 ЦК України, згідно з якою враховується характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також інші обставини, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілих. Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно із ч.2 ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. При визначенні розміру моральної шкоди судова колегія враховує вимоги розумності та справедливості, встановлені судом обставини, майновий стан відповідачки, глибину та тривалість моральних страждань позивачки, яких вона зазнала внаслідок смерті її чоловіка, характер та тривалість її немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди. З наданого до суду висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 від 27.03.2015 року № 84-Л3т/15 встановлено, що в крові ОСОБА_2 було виявлено етиловий спирт в крові -3,95 проміле, в сечі 3,83 проміле, що відповідає його змісту при тяжкому отруєнні алкоголем. З матеріалів справи вбачається, що факт відсутності порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України встановлено постановою Лозівського ВП ГУНП в Харківській області від 13.06.2017 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №120152207000000693 від 26.03.2015 року, на підставі ч.1,4 ст.214 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях працівників транспорту ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.276 КК України. Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з тим, що позивачу завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть чоловіка, порушенням укладу її життя та соціальних зав`язків. Також, судова колегія приймає до уваги той факт, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок його грубої необережності, а саме знаходження потерпілого у темний час доби на залізничних коліях у стані тяжкого отруєння алкоголем, що відповідно до ч.2 ст. 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру шкоди. За таких обставинах, врахувавши фактичні обставини справи, поведінку потерпілого, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивачів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди. Однак судова колегія не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, виходячи з наступного. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК Українки суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, судова колегія виходить з наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю чоловіка позивачки, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 має бути визначений в сумі 100 000 грн, що узгоджується із висновками Верховного Суду у справах з аналогічними правовідносинами. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Суд першої інстанції у цій справі встановив, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, позивачка є дружиною загиблого, а тому моральна шкода, завдана позивачу смертю її чоловіка, підлягає відшкодуванню в розмірі 100 000,00 грн. Такий розмір відшкодування відповідає критерію розумності і справедливості. У зв`язку з чим рішення суду підлягає зміні в частині визначення розміру моральної шкоди. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тарасенко Віри Юріївни - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити частково. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 жовтня 2023 року в частині визначення розміру моральної шкоди - змінити. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю чоловіка, в розмірі 100 000 грн . В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне судове рішення складено 24.01.2024 року.