Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/12863/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2024 року Справа № 620/12863/23 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач), в якому просила: - визнати протиправними дії Відповідача щодо нарахування та виплати Позивачці щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; - стягнути з Відповідача на користь Позивачки 11951,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю щодо недоплати їй, як особі з інвалідністю внаслідок війни 3-ї групи, грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошової допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач протиправно здійснив виплату Позивачці щорічної разової грошової допомоги, як особі з інвалідністю 3 групи, у розмірі 2700,00 грн, у той час, як вона має право на отримання одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік, як особа з інвалідністю 3 групи, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. При цьому суд зазначив, що разова грошова допомога до Дня Незалежності України за 2023 рік повинна виплачуватися інвалідам війни 3-ї у розмірі, установленому статтею 13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII у редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-ХІV. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, стверджуючи, що спірна допомога була нарахована та виплачена Позивачці в порядку та розмірі, визначеному чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII у чинній редакції та постановою КМУ № 754 від 21.07.2023. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023 та від 01.12.2023 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивачка є особою з інвалідністю 3-ї групи та має право на пільги, установлені статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік. Відповідачем було нараховано та виплачено Позивачці разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік в розмірі 2700,00 грн. Позивачка, вважаючи, що вказану допомогу їй виплачено в неналежному розмірі, звернулася до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» № 754 від 21.07.2023, яка була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Постанова № 754). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Статтею 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Відповідно до ст. 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 № 2983-IX щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. У свою чергу, 21.07.2023 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» № 754, якою затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 р. в такому розмірі: 1) особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3100 гривень; II групи - 2900 гривень; III групи - 2700 гривень. Висновки суду апеляційної інстанції. Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин безпосередньо Законом № 3551-XII у редакції Закону України від 20.03.2023 № 2983-IX було передбачено виплату особам з інвалідністю внаслідок війни разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, тобто в даному випадку, відповідно до Постанови №

754. При цьому, судова колегія наголошує, що вказана законодавча норма та/або Закон України від 20.03.2023 № 2983-IX чи його окремі положення неконституційним не визнавалися, а отже у Відповідача не було достатніх правових підстав їх не застосовувати та здійснювати виплату Позивачці спірної допомоги в розмірі, визначеному іншою редакцією Закону № 3551-XII. З приводу доводів Позивачки щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 та висновків Верховного Суду, викладених у справах №№ 440/2722/20, 560/8064/22, колегія суддів зазначає, що вказане рішення КСУ та висновки ВС стосуються застосування зовсім іншої редакції Закону № 3551-XII, а саме в редакції зі змінами, внесеними Законом Закону № 107-VI від 28.12.2007. Саме такі зміни були визнана вказаним рішенням КСУ неконституційними і саме у зв`язку з цим ВС дійшов висновку щодо необхідності застосування Закону № 3551-XII у попередній редакції Закону Законом № 367-XIV від 25.12.1998. Втім, як установлено вище, станом на час виникнення правовідносин, що є спірними у цій справі (серпень 2023 року, коли Позивачці виплачено спірну допомогу), законодавство змінилося і відповідне положення статті 13 Закону № 3551-XII діяло в редакції нового Закону від 20.03.2023 № 2983-IX, який неконституційним не визнавався та, відповідно, підлягав застосуванню. Крім того, у контексті аналізу цього питання, судова колегія зазначає, що виплата допомоги до 05 травня за 2022 рік, що було предметом спору у справі №560/8064/22, на рішення ВС по якій посилається Позивачка та суд першої інстанції, і виплата допомоги до Дня незалежності за 2023 рік, не є тотожними правовідносинами і засновуються на різному законодавчому регулюванні, на чому наголошено вище. Тому правові висновки ВС, викладені у вказаній справі, на переконання судової колегії, не підлягають застосуванню при вирішенні спору в цій справі. Разом з тим, при розв`язанні спірних правовідносин судовою колегією враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Крім того, у вказаному рішенні ЄСПЛ став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи. Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований в рішеннях від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» та від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії», в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що Відповідач, здійснюючи виплату Позивачці спірної допомоги в розмірі, передбаченому Постановою № 754, діяв відповідно до чинного законодавства та на підставі і в межах наданих йому повноважень, а тому в даному випадку відсутні достатні правові підстави для задоволення позову в цій справі. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Отже, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягає задоволенню, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року - скасуванню, а позов -залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 23 січня 2024 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев