Постанова 4854 № 420/20815/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/20815/23 Перша інстанція: суддя Лебедєва Г.В., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі № 420/20815/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, Державної судової адміністрації України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просив: - визнати протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 01.01.2021 по 16.08.2022 з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік та ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.; - зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області здійснити нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн., та суддівської винагороди за період з 01.01.2022 по 16.08.2022 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 грн., з урахуванням раніше нарахованих сум; - стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 нараховану суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн., та суддівську винагороду за період з 01.01.2022 по 16.08.2022 з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів; - встановити строк для подання Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Херсонській області до суду звіту про виконання судового рішення. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач Указом Президента України від 11.11.2002 №1001/2002 призначений строком на п`ять років на посаду судді Суворовського районного суду м. Херсона. Постановою Верховної Ради України № 298-VI вiд 22.05.2008 обраний суддею Суворовського районного суду м. Херсона безстроково. Указом Президента України №58/2009 BЭA 02.02.2019 переведений на роботу на посаді судді Білозерського районного суду Херсонської області. Рішенням голови Верховного суду № 341/0/149-22 вiд 08.08.2022 відряджений для здійснення правосуддя до Суворовського районного суду м. Одеси. За рішенням Вищої ради правосуддя №104/0/15-23 від 21.02.2023 був звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку та згiдно наказу в.о. голови Суворовського районного суду м. Одеси № 30/с вiд 28.02.2023 відрахований з 01.03.2023 зі штату Суворовського районного суду м. Одеси у відставку. В 2021 та 2022 роках суддівська винагорода ТУ ДСА України в Херсонській області позивачу нарахована та виплачена з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн., встановленого ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік та ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік. Позивач зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства, відповідач повинен був нарахувати суддівську винагороду виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 в розмірі 2270,00 грн., та на 01.01.2022 в розмірі 2481,00 грн. 28.08.2023 до Одеського окружного адміністративного суду від Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що заявлені позовні вимоги відповідач не визнає в повному обсязі, просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що нараховуючи і виплачуючи позивачу суддівську винагороду на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року у розмірі 2102 гривні, Територіальне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України. Положення статті 7 Закону "Про Державний бюджет України на 2021 рік", яким визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року у розмірі 2102 гривні, є чинними, не конституційним не визнавався та не скасовувався, а тому підлягає виконанню. Норма статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" не визнана неконституційною, тому підстави для її не застосування відповідачами відсутні. Як зазначено в статті 130 Конституції України, розмір суддівської винагороди встановлюється Законом. Таким чином, Конституція України прямо вказує, що встановлювати розмір суддівської винагороди може тільки Закон. Відповідно це відноситься до компетенції та повноважень законодавця. Законодавець це питання вирішив на користь розміру прожиткового мінімуму - 2102 гривень. Оскільки, зазначена норма не визнана неконституційною, відповідачі повинні її застосовувати, та не можуть обирати самостійно із Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік будь яку іншу цифру, більш сприятливу для позивача. Отже, Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування норм статті 7 Закону "Про Державний бюджет України на 2021 рік", яким визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року у розмірі 2102 гривні. Враховуючи, що законодавець визначив з 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні, Територіальне управління, як розпорядник коштів нижчого рівня, повинен нараховувати та виплачувати за періоди 01.01.2021 31.12.2021, 01.01.22- 16.08.2022 суддівську винагороду із застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік". Територіальний орган Державної судової адміністрації України, виконуючи функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих загальних судів в межах бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, діяв саме відповідно до вказаних вимог чинного законодавства. Таким чином, дії Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2023 року, у розмірі 2102 грн. відповідають положенням законодавчого регулювання та є правомірними. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 13 жовтня 2023 року у справі № 420/20815/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 01.01.2021 по 16.08.2022 з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік та ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн. Зобов`язав Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області здійснити нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., та суддівської винагороди за період з 01.01.2022 по 16.08.2022 з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн., та здійснити виплату донарахованих сум. В решті позовних вимог відмовив. Встановив судовий контроль за виконанням цього рішення суду, а саме - зобов`язав Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області подати звіт про виконання цього рішення суду. Встановив строк для подання звіту - три місяці, що обчислюється з дати набрання цим рішенням суду законної сили. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області подала апеляційну скаргу. Апелянт зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію зазначає: - суд першої інстанції не врахував, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, на власний розсуд здійснювати визначення розміру (обрання) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді ніж це прямо передбачено законодавством України. ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, встановлених статтею 152 Закону № 1402-VШ (частина перша статті 151 Закону № 1402-VШ). Територіальне управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня; суд першої інстанції не звернув увагу на те, що положення статті 7 Закону № 1082-ІХ, яким визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року у розмірі 2102 гривні, є чинними, не конституційним не визнавався та не скасовувався, а тому підлягає виконанню. Позивач процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що Указом Президента України від 11.11.2002 №1001/2002 призначено строком на п`ять років на посаду судді Суворовського районного суду м. Херсона. Постановою Верховної Ради України №298-VI вiд 22.05.2008 обраний суддею Суворовського районного суду м. Херсона безстроково. Указом Президента України №58/2009 BЭA 02.02.2019 переведений на роботу на посаді судді Білозерського районного суду Херсонської області. Рiшенням голови Верховного суду № 341/0/149-22 вiд 08.08.2022 відряджений для здійснення правосуддя до Суворовського районного суду м. Одеси. За рішенням Вищої ради правосуддя №104/0/15-23 від 21.02.2023 був звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку та згідно наказу в.о. голови Суворовського районного суду м. Одеси № 30/с від 28.02.2023 відрахований з 01.03.2023 зі штату Суворовського районного суду м. Одеси у відставку. З 01.01.2021 по 16.08.2022 Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Херсонській області нараховано та виплачено ОСОБА_1 суддівську винагороду, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року та з 1 січня 2022 року у розмірі 2102,00 грн. Позивач вважає, що відповідно до приписів спеціального законодавства суддівська винагорода за період з 01.01.2021 по 16.08.2022 підлягає нарахуванню виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року в розмірі 2270,00 грн., а з 1 січня 2022 року в розмірі 2481,00 грн. Вважаючи дії відповідачів щодо обмеження суддівської винагороди у період з 01.01.2021 по 16.08.2022 протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві (01.01.2021 по 16.08.2022), а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає. Суд звернув увагу на те, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік, Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік. Також, суд зауважив, що Закон України Про Державний бюджет України на 2021 рік та Закон України Про Державний бюджет України на 2022 рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 01.01.2021 по 16.08.2022 з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік та ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн. При цьому, суд вказав, що вимоги позивача про стягнення з Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 нараховану суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн., та суддівську винагороду за період з 01.01.2022 по 16.08.2022 з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів, не підлягають задоволенню, як передчасні. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Ключове питання, яке потребує вирішення в контексті даної справи, є оцінка правомірності нарахування і виплати позивачу у спірний період суддівської винагороди на підставі положень статті 7 Закону № 1082-ІХ, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VII від 02.06.2016. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Згідно з ч. 7 ст.48 Закону України «Про судоустрій та статус судів) при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді. Відповідно до ст. 130 Конституції України, Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ч.2, 4, 5 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні. З матеріалів справи вбачається, що з 01.01.2021 по 16.08.2022 Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Херсонській області нараховано та виплачено ОСОБА_1 суддівську винагороду, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року та з 1 січня 2022 року у розмірі 2102,00 грн. Колегія суддів зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018. Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод. У пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя. Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. Отже, у змісті ст. 1 Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум. Статтею 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Виходячи з аналізу вищезазначених положень, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Також, судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. При цьому, приписи Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» разом із встановленням на 01.01.2021 , 01.01.2022 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270 грн та 2481 грн, та відповідно, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2 102 грн. В той же час, зміни до Закону №1402-VIII та Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму чи розширення переліку видів такого не вносилися, відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає. Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 22.06.2023 по справі № 400/4904/21, від 12.07.25023 у справі № 140/5481/22, від 21.09.2023 у справі № 380/25627/21. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 01.01.2021 по 16.08.2022 з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік та ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн. Доводи апеляційної скарги. Доводи апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду справи. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно з частиною 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі № 420/20815/23 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк