Ухвала КАС ВС № 140/11305/23

УХВАЛА 22 січня 2024 року м. Київ справа № 140/11305/23 адміністративне провадження № К/990/1003/24 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі №140/11305/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень і наказу, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яке оформлене протоколом №24 від 28 квітня 2023 року про відмову в погодженні надання ОСОБА_1 та членам його сім`ї житла для постійного проживання, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . житловою площею 34,5 м2, загальною площею 63,4 м2.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1, яке оформлене протоколом об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.05.2023 за №7 про скасування пункту 2.2.2.1. протоколу засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 8 вересня 2022 року за №9, яким прийнято рішення про надання ОСОБА_1 та членам його сім`ї житла для постійного проживання, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 34,5 м2, загальною площею 63,4 м2, та про необхідність нового розподілу даної квартири, та відповідно визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №106-агд від 22 травня 2023 року "Про затвердження протоколу засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 травня 2023 року №7", яким затверджено рішення засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 травня 2023 року за №7.

3. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо незабезпечення ОСОБА_1 та членів моєї сім`ї благоустроєним житловим приміщенням для постійного проживання, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 34,5 м2, загальною площею 63,4 м2, на підставі Списку надання житлової площі для постійного проживання КЕВ м. Володимир, підписаний начальником, разом із протоколом об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 8 вересня 2022 року за №9, яким прийнято рішення про надання мені ОСОБА_1 в складі сім`ї з трьох осіб, синів ОСОБА_2 , 1980 року народження, та ОСОБА_3 , 1986 року народження, вищевказаної квартири для постійного проживання, як для військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та користуються правом на позачергове отримання житлових приміщень, який затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_1, що порушує його право на житло.

4. Зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями погодити надання мені ОСОБА_1 в складі сім`ї з трьох осіб, синів ОСОБА_2 , 1980 року народження, та ОСОБА_3 , 1986 року народження, постійного житла, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 34,5 м2, загальною площею 63,4 м2, на підставі Списку надання житлової площі для постійного проживання КЕВ м. Володимир, підписаний начальником, разом із протоколом об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 8 вересня 2022 року за №9, яким прийнято рішення про надання ОСОБА_1 в складі сім`ї з трьох осіб, синів ОСОБА_2 , 1980 року народження, та ОСОБА_3 , 1986 року народження, вищевказаної квартири для постійного проживання, як для військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та користуються правом на позачергове отримання житлових приміщень, який затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 .

5. Стягнути з відповідача 1 - Міністерства оборони України моральну шкоду у розмірі 200000 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яке оформлене протоколом №24 від 28 квітня 2023 року про відмову в погодженні надання ОСОБА_1 та членам його сім`ї житла для постійного проживання, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 34,5 м2, загальною площею 63,4 м2. Зобов`язано Комісію з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями при Міністерстві оборони України розглянути питання погодження надання ОСОБА_1 та членам сім`ї, які перебувають із ним на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, житла для постійного проживання (двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ) з урахуванням висновків суду у цьому рішенні. Визнано протиправним та скасовано рішення об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1, оформлене протоколом від 18 травня 2023 року №7, в частині скасування пункту 2.2.2.1 протоколу засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 8 вересня 2022 року №9 та про необхідність нового розподілу квартири АДРЕСА_1 . Визнано протиправними та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 травня 2023 року №106агд "Про затвердження протоколу засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 травня 2023 року №7". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Міністерство оборони України звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 3 січня 2024 року засобами поштового зв`язку. Скаржник просить скасувати частково рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року повністю у справі №140/11305/23 і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення конкретної норми права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Втім, подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник конкретно не вказав, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта судом апеляційної інстанції неправильно застосовано, щодо питання застосовуння якої саме норми права відсутній Висновок Верховного Суду. Не вказавши конкретну норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, скаржник, як наслідок, належно не обґрунтував у чому саме полягала помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна була застосовуватися. З огляду на викладене, Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Крім того, скаржник ставить під сумнів правильність віднесення судами цієї справи до категорії справ незначної складності. У цьому контексті Суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім того, із змісту положення частини другої статті 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ. Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України). У цій справі суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних справ, та урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, тільки те, що справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як вважає відповідач, немає. За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС України). Скаржником не викладено обставин, які свідчили б про необхідність розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Отже, касаційну скаргу належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі №140/11305/23. Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить зупинити виконання оскаржуваних судових рішень. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв`язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про зупинення виконання судових рішень Суд не вирішує. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі №140/11305/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень і наказу, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди повернути особі, яка її подала. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. …………………………. Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду