Постанова Львівський апеляційний суд № 463/1943/23

Справа № 463/1943/23 Головуючий у 1 інстанції: Провадження № Доповідач в 2-й інстанції: ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий - суддя Цяцяк Р.П., судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О., за участю: секретаря Цьони С.Ю.; позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Бриковської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 27 вересня 2023 року (з урахуванням ухвали згаданого суду від 16 жовтня 2023 року про виправлення описки у даті ухвалення цього рішення), В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, у якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з відповідача на користиь позивачки аліменти на утримання згаданих неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць, з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 22.11.2008 року між сторонами було зареєстровано шлюб в якому у нимх народились двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 10.12.2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано і після розірвання шлюбу прізвище позивачки з « ОСОБА_1 » було змінено на « ОСОБА_1 ». Зазначалося, що після розірвання шлюбу діти проживають з позивачкою і перебувають на повному її утриманні. З моменту розірвання шлюбу відповідач на контакт з дітьми не виходив, а відтак вже 9 років участі у їхньому вихованні не приймає, дітей не відвідує та їхнім життям не цікавиться, інтересу щодо стану здоров`я дітей не проявляє. Про благополуччя, розвиток та матеріальне забезпечення дбає лише позивач та її чоловік ОСОБА_8 , який і займається їх вихованням. Вважає, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками та ухиляється від таких, а тому звернулась з позовом про позбавлення його батьківських прав (а.с. 1-9). Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 148-150). Дане рішення оскаржила позивачка. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права. Вважає неправомірним посилання суду на те, що відповідач приймає участь в матеріальному утриманні дітей, що стверджується виписками по банківських картках виданих на ім`я відповідача, як на правову підставу для відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, «оскільки діти в судовому засіданні пояснили що отримували грошові кошти від баби з дідом на особисті витрати», а «позивачка підтвердила що не отримувала жодних грошових коштів на утримання неповнолітніх». Вважає, що суд не дав належної оцінки висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, «оскільки стороною Позивача було подано докази щодо фактичної відсутності батька в житті дітей на протязі 9 років, участі у вихованні дітей батько не приймає, дітей не відвідує, постійно проживає за кордоном» (а.с. 159-166). Відповідач та Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради (як орган опіки та піклування), будучи своєчасно (21.12.2023 року) належним чином повідомленими про апеляційний розгляд справи о 15-00 год. 15.01.2024 року (а.с. 189-191), своїх відзивів на апеляційну скаргу до суду не подали, в судове засідання не з`явилися та явку своїх представників не забезпечили. При цьому Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради подала до суду клопотання про апеляційний розгляд справи у відсутності їхнього представника. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81); - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13); - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76); - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82). Частиною 1 ст. 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків (одного з батьків) батьківських прав, а у роз`ясненнях, які містяться у п.п. 15 і 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» (з наступними змінами і доповненнями), звернуто увагу судів на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Як вбачається з оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було дано належну та вичерпну оцінку доводам позовної заяви щодо того, що відповідач не виконує без поважних причин своїх обов`язків по вихованню неповнолітніх синів та навмисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Зокрема, позивачкою (апелянтом) неодноразово наголошується (в тому числі - і у доводах апеляційної скарги) на тому, що відповідач тривалий час (останній роки) постійно перебуває за межами України, тобто - проживає за кордоном. В свою чергу, проживання особи за кордоном не може розцінюватися, як порушення законодавства України. Також позивачкою (апелянтом) неодноразово наголошується на тому, що ще з 2014 року вона проживає однією сім`єю з іншим мужчиною, у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився спільний син, а 20.09.2022 року вони зареєстрували шлюб: наведене стверджується доказами, які позивачка долучила до позовної заяви в обґрунтування заявлених нею позовних вимог (а.с. 16, 17). Наведені обставини (з урахуванням постійного проживання відповідача за межами України, а також того, що Україна з лютого 2022 року в результаті активної широкомасштабної військової агресії зі сторони російської федерації фактично перебуває у стані війни) об`єктивно ускладнюють активну участь відповідача у вихованні їхніх з позивачкою дітей. Відтак, доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не було дано належної оцінки доводам позовної заяви про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно його синів, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не можуть прийматися до уваги. Крім цього, судом в оскаржуваному рішенні дано належну оцінку висновку органу опіки і піклування, в результаті чого суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що згаданий висновок не містить тих обставин, які б давали підстави для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав. Інших підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, які передбачені ч. 1 ст. 164 СК України, позивачкою в обґрунтування заявлених нею позовних вимог не наведено та належними і допустимими доказами не обґрунтовано. Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей суд мотивував участю відповідача в матеріальному утриманні дітей, що стверджується поясненнями позивачки і дітей, а також долученими до відзиву на позовну заяву виписками по банківських картках «виданих на ім`я батька відповідача ОСОБА_9 ». У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» міститься роз`яснення про те, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Як вбачається зі змісту, як позовної заяви, так і апеляційної скарги, позивачка (апелянт) кошти, які поступають на банківську картку видану на ім`я батька відповідача, вважає коштами саме дідуся її дітей, однак аж ніяк не коштами самого відповідача, як батька дітей, та наголошує на відсутності будь-якої домовленості між нею та відповідачем (як батьком дітей) про сплату аліментів на дітей. У Відзиві на позовну заяву вищенаведені обставини відповідачем не заперечуються і не спростовуються, а відзиву на апеляційну скаргу він взагалі не подав. Відтак, за наведених обставин позивачка вправі була звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів і наявність виписок по банківських картках «виданих на ім`я батька відповідача ОСОБА_9 » не може слугувати правовою підставою для відмови у задоволенні такої позовної вимоги, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що в цій частині оскаржуване рішення не може залишатися в силі. Розмір аліментів, зазначений у позовних вимогах, відповідач жодним чином не оспорює, а відтак (виходячи з принципів змагальності та диспозитивності) колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів у повному обсязі - починаючи з 20.03.2023 року (дня звернення до суду з цим позовом), що не позбавляє останнього права на звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів присуджених до стягнення з нього цією постановою. Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1), і що суд апеляційної інстанції, у випадку зміни рішення або ухвалення нового, відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13). Матеріалами справи стверджується, що позивачка в ході розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанції понесла 2 684 грн. 01 коп. (1 073, 60 + 1 610, 41) судових витрат у виді сплаченого судового збору (а.с. 48-49, 158). Колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду справи прийшла до висновку про те, що до задоволення підлягає 1 (одна) з 2 (двох) заявлених позовних вимог, а 1/2 від 2 684 грн. 01 коп. становить 1 3 42 грн. З урахуванням вищенаведених розрахунків до стягнення з відповідача на користь позивачки підлягає 1 342 грн. понесених нею судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 27 вересня 2023 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення. Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання їх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно починаючи з 20 березня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття. В решті рішення Личаківського районного суду міста Львова від 27 вересня 2023 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) 1 342 (одну тисячу триста сорок дві) грн. 00 коп. судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 19 січня 2024 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.