Постанова 4803 № 215/3963/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/799/24 Справа № 215/3963/23 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я.А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №215/3963/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Квятковського Я.А., - ВСТАНОВИВ: У липні 2023 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 17.04.1995 року по 15.06.2020 рік працював машиністом екскаватора у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів. 15.06.2020 звільнений за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. 01.02.2022р. висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» йому встановлено два професійні захворювання: - хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії) група В. Легенева недостатність другого ступеня; - вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулярним синдромом ( L5, S1, С6, С7), помірними статико-динамічними порушеннями хребта, больовим та м`язові-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, ПФ другого ст., остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів (ПФ першого другого ступеня), деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей та трофічними порушеннями на кистях. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання від 12.04.2022, професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло через те що працюючи з 18.03.2008р. по 15.06.2020р. машиністом екскаватора Першотравневого кар`єру ПрАТ «Північний ГЗК» ОСОБА_1 підпадав під вплив підвищених параметрів пилу та вібрації. Відповідно довідки МСЕК від 14.07.2022р., йому первинно з 27.06.2022р., безстроково встановлено 40 % втрати професійної працездатності, з яких: 25% - вібр. хв.; 15% - ХОЗЛ. Згідно довідки МСЕК від 05.01.2023р., йому при повторному огляді з 12.08.2022р. безстроково встановлено третю групу інвалідності та збільшено відсоток втрати професійної працездатності до 65%, з яких: 50% - вібр. хв.; 15% - ХОЗЛ. У зв`язку з захворюванням у нього було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, він змушений багато часу проводити у лікарнях, переносити біль, приймати велику кількість ліків. Відчуває постійну втому, стійкі болі та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в кінцівках, біль у плечових, ліктьових і колінних суглобах, судоми в кінцівках, заніміння кінцівок, підвищену чутливість їх до холоду, побіління пальців рук, порушення ходи, головні болі, дратівливість, порушся сну, задишку при незначному фізичному навантаженні, приступоподібний сухий кашель, біль у грудях та між лопатковій ділянці. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані. Просив стягнути з ПрАТ «ПівнГЗК» моральну шкоду у розмірі 260 000 грн. Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200000 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб та судовий збір на користь держави у розмірі 2000 грн. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням ПрАТ «Північний ГЗК» подав апеляційну скаргу в якій просив рішення суду змінити зменшивши розмір моральної шкоди із урахуванням вимог податкового законодавства. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що розмір моральної шкоди не відповідає принципу розумності та справедливості. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та судом не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу. Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна у позову у даній справі складає 260 000 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Судом встановлено та вбачається з трудової книжки, що ОСОБА_1 у період з 17.04.1995р. по 15.06.2020р. працював машиністом екскаватора на ПрАТ "Північний ГЗК". 15.06.2020 звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію ст. 38 КЗпП України (а.с. 10-12). Висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 01.02.2022 позивачу встановлено два професійні захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії) група В. Легенева недостатність другого ступеня; - вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулярним синдромом ( L5, S1, С6, С7), помірними статико-динамічними порушеннями хребта, больовим та м`язові-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, ПФ другого ст., остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів (ПФ першого другого ступеня), деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей та трофічними порушеннями на кистях, що підтверджується (а.с. 13- 17, 22-23). Відповідно до п.13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12.04.2022 року, на підставі інформаційної довідки про умови праці від 28.10.2020 за 3 892/4.6-1, підготовленої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, та згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 №248, умови праці ОСОБА_1 відносяться до 3 класу 3 ступеня (шкідливі). Згідно п.17 Даного акту встановлено, що хронічні професійні захворювання виникли через те, що працюючи з 18.03.2008р. по 15.06.2020р. машиністом екскаватора Першотравневого кар`єру ПрАТ «Північний ГЗК» ОСОБА_1 керував екскаватором під час виконання зачисних, відвальних та навантажувально-розвантажувальних робіт під час переміщення та маневрів, забезпечував технічно правильну розробку забою та ефективне використання екскаватора. Працюючи раніше з 17.04.1995р. по 18.03.2008р. машиністом екскаватора цеху по виробництву обкотишів № 2 ПівнГЗК також підпадав під вплив підвищених параметрів пилу та вібрації. Внаслідок недосконалості технологічного устаткування та відкритого видобутку руди, підпадав під вплив підвищених параметрів пилу та загальної вібрації. У п.18 акту зазначено, що причинами виникнення хронічних професійних захворювань позивача є:- пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70 % в повітрі робочої зони перевищував гранично допустиму в 2,4 рази згідно до Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 № 1596 та складала 4,8 мг/м3при ГДК=2,0 мг/м3; вібрація загальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 2 дБА перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав 61 дБА при ГДР 59 дБА. Відповідно до п.20 враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 25 років 02 місяців в умовах впливу шкідливих факторів та неодноразову зміну керівників структурного підрозділу та підприємства, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламентні нормативи, встановити неможливо (а.с. 13-17). Відповідно до інформаційної довідки про умови праці ОСОБА_1 , згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 №248, відносяться: - за вмістом у повітрі робочої зони аерозолів переважно фіброгенної дії - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); - за показниками мікроклімату до 3 кладу 1 ступеня (шкідливі); - за рівнем вібрації загальної до 3 класу 1 ступеня (шкідливі); - за рівнем шуму до 3 класу 1 ступеня (шкідливі); - за показниками важкості праці - до 3 класу 3 ступеня (шкідливі). Загальна оцінка: умови праці відносяться до 3 класу 3 ступеня «шкідливі» (а.с.19-21). Висновком МСЕК від 14.07.2022 року ОСОБА_1 , первинно з 27.06.2022р. безстроково було встановлено 40 % втрати професійної працездатності з яких: 25% - вібр. хв.; 15% - ХОЗЛ. (а.с.25). Висновком МСЕК від 05.01.2023р., ОСОБА_1 при повторному огляді з 12.08.2022р. безстроково встановлено третю групу інвалідності та втрату професійної працездатності 65%, з яких: 50% - вібраційна хвороба; 15% - хронічне обструктивне захворювання легень. Останній потребує медикаментозного лікування, забезпечення виробами медичного призначення, санаторно-курортне лікування. Протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження (а.с.26-28). ОСОБА_1 неодноразово проходив обстеження та знаходився на стаціонарному лікуванні у зв`язку з професійними захворюваннями, що підтверджується виписними епікризами (а.с.32-54). Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з отриманням професійних захворювань та встановленням стійкої втрати працездатності - 65%, позивачу заподіяно моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд зазначив, що характер захворювань, пов`язаних з обмеженням в пересуванні та фізичних навантаженнях, їх незворотність, фізичних і моральних страждань позивача в зв`язку з цим, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і, виходячи з цих обставин, вважав за необхідне визначити розмір моральної шкоди 200 000 гривень. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду та зазначає наступне. Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до яких позивачу безстроково встановлено 3 групу інвалідності, ступень втрати працездатності 65 відсотків. Відповідно до п. 18 Акту причиною виникнення професійного захворювання (отруєння) є пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70 % в повітрі робочої зони перевищував гранично допустиму в 2,4 рази згідно до Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 № 1596 та складала 4,8 мг/м3при ГДК=2,0 мг/м3; вібрація загальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 2 дБА перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав 61 дБА при ГДР 59 дБА. Таким чином, в даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство-відповідача). Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, тобто ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат». Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 200 000 грн., суд виходив з обставин характеру захворювання, фізичними і моральними стражданнями позивача у зв`язку з професійним захворюванням, їх тривалості і тяжкості, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача. Так, з матеріалів справи встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 65% та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи, безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він вимушений проходити лікування, відновлення її стану здоров`я неможливе. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставістатті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року(з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі №210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у справі №210/5258/16-ц, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275000 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (200000грн.) відповідає критеріям розумності, виваженості і справедливості з урахуванням встановлених обставин справи, а також висновкам суду касаційної інстанції (Великої Палати Верховного Суду) по аналогічним справам, та не є завищеним. При цьому суд першої інстанції також враховував доводи відповідача та задовольнив позовні вимоги не в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне. У пункті163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт164.1 статті 164 ПК Українита підпункт 164.1.1 цього пункту). Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом». Колегія суддів зауважує, що застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються:1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2)суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21). Крім того, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українив частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року немає. Відповідно до частин 1, 13статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись ст.ст.367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: