Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/6161/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/513/24 Справа № 204/6161/23 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2023 року у справі за позовною заявою Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2023 року представник КП «Дніпроводоканал» звернувся до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовував тим, що відповідачі є фактичними споживачами послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , проте вчасно та у відповідному розмірі оплату послуг не здійснюють, в результаті чого утворилась заборгованість станом 31.01.2023 року у розмірі 52 474,62 грн., з яких основного боргу 43 220,79 грн.; інфляційне збільшення суми боргу 8 187,65 грн.; 3% річних 1 066,18 грн. Просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в розмірі 52 474,62 грн. та судові витрати в розмірі 2 684 грн. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2023 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за період з 31.01.2020 року по 31.01.2023 року у загальному розмірі 37 077, 85 грн., з яких: 28 048,85 грн. заборгованість за послугами водопостачання та водовідведення, 8 187,65 грн. інфляційне збільшення суми боргу, 841,50 грн. 3 % річних. Також рішенням стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь позивача судовий збір у розмірі 474,11 грн. з кожного. В апеляційній скарзі КП «Дніпроводоканал» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог із застосуванням положень Закону України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням короно вірусної хвороби (COVID-19)», а саме за період з 28.04.2017 року по 31.01.2023 року. Вирішити питання про стягнення з відповідачів у солідарному порядку витрат по оплаті судового збору, понесених позивачем у першій (2 684 грн.) та апеляційній інстанції (4 026 грн.) Зазначає, що строк дії положень ЦК України щодо трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦПК України, продовжено на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). А тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував заявлений відповідачем строк позовної давності та неправомірно стягнув з відповідачів заборгованість тільки з 31.01.2020 року, а не з 28.04.2017 року. Відповідачі не скористались своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 52 474,62 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції предметом господарської діяльності позивача КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради є, зокрема, надання послуг водопостачання та водовідведення, про що зазначено у п. 2.2.1 Статуту Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради. За адресою: АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстровано з 13.021986 року), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстровано з 10.02.2009 року), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстровано з 11.06.2007 року), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстровано з 19.08.1996 року), що також підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 21 грудня 2022 року На ім`я відповідача - ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.4). За особовим рахунком, оформленим на ім`я ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , у споживачів послуг з водопостачання та водовідведення наявна заборгованість за період з квітня 2017 року по березень 2023 року у розмірі 34 323,67 грн., на яку нараховані інфляція 8 187,65 грн. та 3% річних у розмірі 1 040,93 грн., що підтверджується довідкою та розрахунком заборгованості (а.с.53,54) Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем належними та допустимим доказами підтверджено наявність у відповідачів, як фактичних користувачів послуг з водопостачання та водовідведення, заборгованості за надані їм позивачем послуги, однак стягненню підлягають, враховуючи клопотання ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, тільки заборгованість за період з 31.01.2020 року по 31.01.2023 року у розмірі 28 048,85 грн., а також враховуючи суму боргу інфляційні нарахування 8 187,65 грн. та 3% річних - 841,50 грн.. Проте такий висновок не в повній мірі відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних права та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Статтею 509 ЦК України, передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі статтями 319, 321 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 64, 67, 68 ЖК України наймачі повинні своєчасно та в повному обсязі вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинковихприміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Враховуючи наведене обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Звертаючись до суду із позовом, КП «Дніпроводоканал» зазначало, що між ними та відповідачами, як зареєстрованими у квартирі, встановились фактичні відносини з приводу надання послуг з водопостачання та водовідведення у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ., за якою відкрито особовий рахунок на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . Відповідно до частини першої статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно яких позивач надавав відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі були зобов`язані сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період. Однак, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції не врахував, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22). Вирішуючи спір, суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що останнім днем для звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності (з ураховуванням уточнених позовних вимог) був квітень 2020 року, однак Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). В даному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість застосування трирічного строку позовної давності. Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. З огляду на наведене, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №401/710/15-ц. У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та трьох відсотків річних. З урахуванням уточнень, які були надані представником позивача, заборгованість з квітня 2017 року по березень 2023 року склала 34 323,67 грн., а сума інфляційного збільшення 8187,65 грн. та 3% річних 1 040,93 грн. (а.с.53,54). При цьому слід зазначити, що позивач згідно із наданими документами правильно не нараховував інфляцію та 3% річних, починаючи з лютого 2022 року. Наданий позивачем розрахунок нічим не спростовується, а тому приймається судом апеляційної інстанції. Зазначені суми підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача. Відповідно п. 3 та 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведе апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з квітня 2017 року по березень 2023 року у розмірі 34 323,67 грн., а також суми інфляційного збільшення 8 187,65 грн. та 3% річних 1 040,93 грн. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Згідно ч. 1, 10 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги по 1 677,50 грн. з кожного (2 684 + 4 026 /4) Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 52 474,62 грн., що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради задовольнити. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2023 року скасувати. Позовні вимоги Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 03341305, місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Троїцька, буд.21а) заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за період з квітня 2017 року по березень 2023 року у розмірі 34 323,67 грн., інфляційне збільшення 8 187,65 грн. та 3% річних 1 040,93 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради витрати по сплаті судового збору по1 677,50 грн. з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: