Постанова 4803 № 210/2388/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/669/24 Справа № 210/2388/23 Суддя у 1-й інстанції - Лященко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Шумило І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/2388/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про захист прав споживачів у визнанні незаконним нарахування за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Лященко В.В., - ВСТАНОВИВ: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Криворізького районного суду Дніпропетровської області про захист прав споживачів у визнанні незаконним нарахування за послуги з централізованого опалення. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 ., в якій з 2008 року встановлено автономне опалення. КПТМ «Криворіжтепломережа» проведено обстеження квартири та складено акт від 07.09.2020 року, в якому вказано, що стояки транзитних труб у належній позивачу квартирі ізольовані і немає під`єднання до системи теплопостачання внутрішніх квартирних радіаторів та батарей. Проте, відповідач у період з 01.11.2021 року по 01.04.2023 року незаконно нарахував кошти, за послугу з теплової енергії, на загальну суму 3916,03 грн. Та з 01.12.2022 року по 01.04.2023 року додали ще один платіж - «за абонентське обслуговування» на загальну суму 88,67 грн. Позивач вважає, що нею помилково сплачено кошти за період з 04.02.2022 року по 04.01.2023 року за постачання теплової енергії та абонентське обслуговування на загальну суму 2313,40 грн., оскільки доказів постачання теплової енергії до її квартири відповідачем не надано. Просила суд, визнати нарахування КПТМ «Криворіжтепломережа» за адресою: АДРЕСА_2 , безпідставними та зобов`язати КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснити перерахунок комунальних послуг з опалення, за період з 04.02.2022 по 04.01.2023 за не отриману житлово-комунальну послугу постачання теплової енергії і за абонентське обслуговування, та повернути помилково сплачені кошти на її рахунок; зобов`язати КПТМ «Криворіжтепломережа» за рішенням суду виключити нарахований борг за неотриману житлово-комунальну послугу постачання теплової енергії і за абонентське обслуговування. Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що судом не взято до уваги відповідь Голови правління ОСББ «Проспект Гагаріна, 48А» в якій зазначено, що опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку на забезпечення функціонування внутрішньої будинкової системи опалення за адресою АДРЕСА_2 відсутнє, тобто у будинку відсутнє опалення у місцях загального користування. Доказів про те, що будинок АДРЕСА_2 має опалювальні місця загального доступу відповідачем не надано. Розрахунок нарахувань за послугу з постачання теплової енергії містить помилки на які неодноразово зазначав представник позивача, а саме: у формулі зазначається 3767,30 м2 загальна опалювальна площа всіх житлових приміщень, яка складається з 2922,50 м2 опалювальна площа житлових приміщень, та 844,80 м2 не опалювальна площа житлових приміщень (з індивідуальним опаленням) проте в довідці ОСББ про характеристику будинку загальна площа становить 3952,22 м2. Не зрозуміло звідки взяті дані щодо тарифу за 1 Гкал на послугу з постачання теплової енергії в розмірі 1701,19 грн. та чим це підтверджується. Також зазначена не достовірна інформація щодо опалювальної площі квартири АДРЕСА_3 , яка на справді не може бути опалювальною, бо квартира від`єднана від теплопостачання, що підтверджується доказами у справі. Не зрозумілою є формула визначення плати за абонентське обслуговування та інформація щодо розподілу тепла (Гкал) між квартирами будинку АДРЕСА_2 та місцями загального користування у грудні 2021 року, січні грудні 2022 року, в січні квітні 2023 року, оскільки не визначено розмір опалювальної площі. Також доказів про те, звідки взято 31,95 Гкал., відповідачем не надано, є незрозумілим як на місця загального користування (МЗК) вирахувано, що витрачено 3,20 Гкал. теплової енергії. Судом першої інстанції не враховано Закон №2189, яким визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг, нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг, передбачено різні моделі договірних відносин у сфері комунальних послуг, змінено підходи до формування тарифів на комунальні послуги та нарахування плати споживачам. У відзиві на апеляційну скаргу КПТМ «Криворіжтепломережа» зазначає, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Відповідно до розділу III Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: шестиповерхова та вище становить 10%. Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від центрального теплового пункту або теплогенеруючої/когенераційної установки, яка не є автономною становить 8%. У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком. Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень. Крім оплати за обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі та витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення (до 01.01.2022) за опалення загальнобудинкових потреб (з 01.01.2022) справляється плата за абонентське обслуговування. Таким чином, позивач ОСОБА_1 , як власник квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов`язана нести витрати на обсяг теплової енергії витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення (до 01.01.2022) й за опалення загадьнобудинкових потреб (з 01.01.2022), а також з плати за абонентське обслуговування. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. В судовому засіданні апеляційного суду представник КПТМ «Криворіжтепломережа» заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити. Позивач в судове засідання не з`явилась, повідомлялись про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Судом встановлено, що відповідно до акту №233 від 20.10.2008 року за адресою АДРЕСА_4 , в даній квартирі наявний розрив в системі центрального опалення, стояки ізольовані, система водопостачання демонтована, в приміщенні встановлене автономне опалення, знято нагрузку 0,0037 Гкал (а.с.9). Позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_4 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.03.2008 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.08.2018 року (а.с.10-12). Згідно акту КПТМ «Криворіжтепломережа» від 07.09.2020 року за адресою АДРЕСА_4 , встановлено, що виконано явний розрив в системі центрального опалення. Встановлено автономне опалення. Транзитні проводи в кількості 5 штук заізольовані матеріалом мерилон. Квартира розташована на восьмому поверсі (а.с.13). З копій банківських квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 в період з лютого 2022 року по січень 2023 року сплачено за послуги з постачання теплової енергії та абонентське обслуговування 2283, 45 грн. (а.с.24-35). Відповідно до інформації наданої Головою правління ОСББ «Проспект Гагаріна, 48А» опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку на забезпечення функціонування внутрішньої будинкової системи опалення за адресою АДРЕСА_2 відсутнє (а.с.81). КПТМ «Криворіжтепломережа» надано Інформацію щодо складових cyм нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за листопад-грудень 2021 року, січень-грудень 2022 року, січень-квітень 2023 року по квартирі АДРЕСА_1 , з наведенням детального детального розрахунку (а.с.83, 84). Також, КПТМ «Криворіжтепломережа» надано Інформацію щодо розподілу тепла (Гкал) мiж квартирами будинку АДРЕСА_2 та місцями загального користування за грудень 2021 року, січень-грудень 2022 року, січень-квітень 2023 року (а.с.85). Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач зобов`язана нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення й за опалення загальнобудинкових потреб, а також з плати за абонентське обслуговування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Взаємовідносини між сторонами врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку України від 22.11.2018 р. №315. Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992р. №572, ст.382 ЦК України, ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення КСУ від 02.03.2004 року №4 - рп/2004, власники квартир багатоквратирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання та зобов`язані брати участь у загальних витратах на утримання будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Отже, співвласники житлового будинку повинні брати участь у витратах на його утримання пропорційно до своєї частки у будинку. Відключення від централізованого опалення не є підставою для звільнення від такої участі. Таким чином, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла. Відповідно до пункту 18 зазначених Правил споживач зобов`язаний оплачувати за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця. Згідно частини першої ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. У частині першій статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву споживача кореспондується його обов`язок, визначений у пункті 5 частини 2 статті 7 Закону - оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ст.67 ЖК України, плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов`язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Так як законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених ст.526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до наведених норм закону суд констатує, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. В порядку ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, КПТМ «Криворіжтепломережа» підготовлено та опубліковано Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 року, на сайті http://kpts.dp.ua/dogovorte.php, який відповідно є договором приєднання та вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому законом порядку не надали заперечень щодо його умов. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір зокрема надання виконавцю підписаної заяви- приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Фактичне надання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт. Відповідно до ч.6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання. Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення). Правовідносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830 (далі - Правила). Відповідно до п.33 Правил плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку. Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів. За змістом пункту 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики). Ця Методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів. У ч.2 Методики зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень; Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника. Відповідно до розділу ІІІ Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20%; двоповерхова - 18%; триповерхова - 16%; чотириповерхова - 14%; п`ятиповерхова - 12%; шестиповерхова та вище -10%. Для визначення обсягів використання теплової енергії в приміщеннях споживачів, які обладнані індивідуальним опаленням у будинках переважно використовується спрощений метод, згідно пункту 8 розділу IV Методики розподілу у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 будівлі/будинку 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку. Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону , за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії. Таким чином, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця. Відсутність приладів опалення в під`їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку. До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20 листопада 2019 року. Таким чином, посилання позивача на інформацію надану Головою правління ОСББ «Проспект Гагаріна, 48-А» про відсутність місць загального користування та допоміжних приміщень будинку є безпідставним. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18, які вірно враховано судом першої інстанції. На підставі вищевикладеного, позивач ОСОБА_1 , як власник квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов`язана нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання. Відповідно ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» співвласникам, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення, здійснюються нарахування за теплову енергію витрачену на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, а також на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення. Здійснюючи нарахування за теплову енергію витрачену на опалення місць загального користування, позивачем застосовано Методику затверджену Наказом Міністерства розвитку громад на території України від 28.12.2021 року №358, застосовуючи тариф прийнятий рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.10.2021 №530 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послугу з постачання теплової енергії КПТМ «Криворіжтепломережа» в розмірі 1701,19 грн./Гкал (з ПДВ). Відповідачем надано інформацію щодо складових сум нарахувань за послугу з постачання теплової енергії в листопаді грудні 2021 року, січні грудні 2022 року, в січні квітні 2023 року по квартирі АДРЕСА_1 та інформацію щодо розподілу тепла (Гкал) між квартирами будинку АДРЕСА_2 та місцями загального користування грудні 2021 року, січнігрудні 2022 року, січніквітні 2023 року (а.с.83-85). Судом перевірено та встановлено, що відповідачу нарахування за надану комунальну послугу проводилось відповідно до тарифів на теплову енергію, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що підтверджується Інформацією щодо складових cyм нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за листопад-грудень 2021 року, січень-грудень 2022 року, січень-квітень 2023 року по квартирі АДРЕСА_1 . Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що розрахунки, надані до суду позивачем, є незрозумілими та не містять обґрунтованих даних щодо нарахування плати за централізоване опалення місць загального користуванні, оскільки на спростування наданого відповідачем розрахунку позивачем не надано власного контррозрахуку, з клопотанням про призначення відповідної (економічної/техніко-економічної) експертизи позивач до суду не звертався. Доводи апеляційної скарги про те, що у розрахунку КПТМ «Криворіжтепломережа» не відомо звідки взято тариф, згідно яких здійснювалися нарахування, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки тарифи з надання теплової енергії для населення є загальнодоступними та розміщені в мережі Internet, зокрема на сайті «Едина міська автоматизована система комунальних розрахунків» за адресою: https://www.novakom.com.ua/tarifs/heat/teplomereza.html. Таким чином, позивачу ОСОБА_1 , як співвласнику місць загального користування в багатоповерховому будинку, проведено нарахування за опалення місць загального користування та обсяг теплової енергії на функціонування системи опалення відповідно до закону показників вузла комерційного обліку. Оскільки житло позивача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов`язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами, а тому підстави для визнання дій відповідача щодо нарахування плати за опалення місць загального користування та забезпечення функціонування системи опалення відсутні. Пунктом 11 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води). Згідно п.33 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, передбачена щомісячна плата за абонентське обслуговування. Абонентська плата включає такі витрати: здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами (зняття показів теплового лічильника, розподіл спожитих Гкал між абонентами; друк інформаційних повідомлень), оплата банківських послуг, нарахування та стягнення плати за спожиті послуги; заробітна плата обслуговуючого персоналу та нарахування єдиного соціального внеску на зарплату; обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку теплової енергії (у разі їх наявності), господарські витрати (електроенергія, заправка картриджів, обслуговування комп`ютерів, канцелярські витрати, надання різних довідок). Плата за абонентське обслуговування нараховується всім споживачам. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання. Плата за абонентське обслуговування затверджується внутрішнім наказом по підприємству та визначається виконавцем комунальних послуг за їх фактичними витратами у розрахунку на 1 абонента/місяць. Тобто плата за абонентське обслуговування розраховується не за обсяги спожитих послуг, а в розрахунку на 1 абонента та виставляється, як окремий платіж. Згідно з Постановою Кабінету України «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами» від 21.08.2019 р. №808, держава регулює її граничний рівень, який з 01.12.2022 року становить 39,47 грн. на 1 абонента в місяць. На підставі наказу КПТМ «Криворіжтепломережа» №791 від 30.11.2021 року плата за абонентське обслуговування без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії становить 22,05 грн. (з ПДВ). Враховуючи викладене, твердження позивача про незаконність нарахування відповідачем плати за абонентське обслуговування, за опалення місць загального користування та функціонування систем є безпідставними. Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів та були предметом аналізу у суді першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2023 року немає, т.я. воно відповідає нормам матеріального і процесуального права. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складений 17.01.2024р. Головуючий суддя О.В. Агєєв