Постанова 4814 № 554/5912/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/5912/25 Номер провадження 22-ц/814/841/26Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючий суддя: Триголов В.М. Судді: Дорош А.І., Лобов О.А. Розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 08 вересня 2025 року по справі за позовом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, - В С Т А Н О В И В : Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, посилаючись на те, що підприємство «Полтаватеплоенерго» надавало послуги з централізованого теплопостачання в квартиру відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . Покладені законодавством зобов`язання щодо оплати послуг з теплопостачання відповідач не виконував належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 7949,43 гривень. 05.09.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог. Заборгованість за комунальні послуги складає 5889,98 грн., у зв`язку з частковим погашенням боргу. Тож, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 5889,98 грн., індекс інфляції в розмірі 668,28 грн., 3% річних в розмірі 184,75 грн. та судовий збір. Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 08 вересня 2025 року позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання - задовольнити. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість з оплати послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в розмірі 5889,98 грн., індекс інфляції в розмірі 668,28 грн., 3% річних в розмірі 184,75 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» 3028,00 грн. сплаченого за подання позову до суду судового збору. Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач. Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що з 2008 року відповідач не користується послугою з постачання теплової енергії, оскільки квартира АДРЕСА_2 обладнана індивідуальним опаленням, що заперечується позивачем та підтверджено в описовій частині судового рішення. Також, уже тривалий час відповідач не користується послугами постачання гарячої води. Не дивлячись на це суддя при винесення рішення задовольнив позовну заяву та стягнув заборгованість з оплати послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не надано обґрунтуванням нарахування заборгованості, а саме не розшифровано, які саме послуги ними надавались при нарахуванні оплати за постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби, оскільки згідно Методики загальнобудинкові потреби є більш широким поняттям, а які саме послуги надавались невідомо. У рішенні суду першої інстанції не зазначається та позивачем не надаються докази щодо технічних характеристик квартири, які бралися до уваги при обчисленні заборгованості Відповідача, відсутні дані звітів про зняття показань приладів обліку спожитої теплової енергії в будинку, що унеможливлює судом перевірити правильність обрахунку заборгованості, яку відповідач заперечує. З наданого суду розрахунку боргу, складеного Позивачем, неможливо встановити усі складові, які впливають на визначення розміру заборгованості Відповідача. Зважаючи на викладене , апелянт просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 08 вересня 2025 року та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він вказує, що за обліковими даними підприємства, квартира АДРЕСА_2 дійсно відключена від мережі постачання теплової енергії. Незважаючи на це, у відповідності до вимог статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, розподіляється також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення. Зважаючи на що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» просить залишити без змін рішння суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване. За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла слідуючого висновку. У справі встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у квартирі по АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 06 травня 2025 року, виданою відділом з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Полтавської міської ради . Квартира АДРЕСА_2 знаходиться в багатоквартирному житловому будинку з централізованою системою опалення. ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги з теплопостачання вищезазначеного житлового будинку. Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості особового рахунку № НОМЕР_1 абонента ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , вбачається що за період з 01.12.2021 по 01.04.2025 року утворилася заборгованість за надані послуги в сумі 7064,4 грн. Згідно Акту від 07.10.2008 року кв. АДРЕСА_3 , абонента ОСОБА_1 по АДРЕСА_4 , відключена від мереж теплопостачання у зв`язку із влаштуванням індивідуальної системи опалення. Відповідно до положень ст.319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Згідно з п.2 ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Відповідно до ч.6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання. Пункт 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, передбачає, щоспоживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). Згідно з пп.13 п.45 вказаних Правил споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції). Отже, з аналізу наведених норм права слід дійти висновку, що обов`язком будь-якого споживача, який відключився від мережі централізованого опалення у встановленому порядку, є відшкодування частини обсягу теплової енергії, наданої для опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, а також для забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далікомунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг, встановлений Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженоюнаказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315. У пункті 2 розділу І Методики визначено, що: допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); загальнобудинкові потреби на опалення це витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування (даліМЗК) це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень; опалюване приміщення це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з індивідуальним опаленням це приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря. Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр). Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачено розділом ІV Методики, відповідно до п. 2 якого, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається як сума показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, у разі оснащення ними 100 % МЗК та допоміжних приміщень, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення. Згідно з п. 12. вказаного розділу Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень. Відповідно до п. 8 розділу ІV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховостівідсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку. Згідно з п.9 Методики визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проєкту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку. Виходячи з абз. 2 п. 9 Методики №315, обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою, за якою коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку (zвідкл) множиться на визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проєкту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, Гкал. zвідкл розраховується: 1+ Sвідкл (опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку) /загальна опалювальна площа будівлі/будинку. Відповідно до статей 76,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» , суд першої інстанції виходив із того, що позивач уперіод 2021-2025 років надавав відповідачу послугу опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем будинку. Відповідач цю послугу не оплатив, а тому наявні підстави для стягнення з нього боргу за спожиту теплову енергію у вказаній позивачем сумі, яка підтверджена дослідженими доказами. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства. Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). З досліджених доказів вбачається, що позивач надає послугу теплопостачання до будинку АДРЕСА_4 . Нарахування здійснює відповідно до п. 8 розділу ІV Методики, Відповідач вказану послугу позивачу не оплачує. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» щодо нарахування відповідачу витрат на оплату теплової енергії за опалення місць загального користування, допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення є правомірним. Оскільки відповідач допустив борг за користування тепловою енергію, то він повиннен сплатити його позивачу. Посилання відповідача на те, що у допоміжних приміщеннях та місцях загального користування житлового будинку відсутні прилади опалення, не впливає на його обов`язок здійснювати оплату теплової енергії, яка надається в тому числі на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, які належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 08 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов