Постанова Київський апеляційний суд № 756/8779/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 756/8779/23 Головуючий у суді першої інстанції - Диба О.В. Номер провадження № 22-ц/824/6270/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення грошових коштів, - ВСТАНОВИВ: В липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення коштів за договором про надання медичної допомоги, відповідно до якого просила стягнути з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на свою користь грошові кошти у загальному розмірі 108 772,37 грн, що складаються з: 81 996 грн суми основного боргу, 23 487,54 грн інфляційних втрат та 3 288,83 грн трьох відсотків річних. Позовні вимоги мотивовано тим, що 20 січня 2022 року між нею ОСОБА_1 та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» укладено договір №21РП/01/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), пакет «Люкс», за умовами якого медичний заклад взяв на себе зобов`язання надати кваліфіковану медичну допомогу у веденні пологів пацієнта, а пацієнт зобов`язався прийняти медичну допомогу та забезпечити її оплату у строк та спосіб визначені договором. Вартість послуг за цим договором склала 90 800 грн, які були сплачені позивачем у повному обсязі. В позовній заяві зазначено, що послуги мали надаватись у пологовому будинку за адресою: м. Київ, вул. Квітки Цісик,56 . Крім того, того ж дня між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів, щодо призначення лікаря ОСОБА_2 для індивідуального проведення пологів пацієнта. Вартість послуги становила 19 100 грн, які були сплачені позивачем у повному обсязі. Як зазначає позивач, у зв`язку з воєнними діями відповідач не надав йому обумовлених укладеним договором послуг та не у повному обсязі повернув отримані кошти, а саме повернув частину коштів двома траншами у розмірі 19 100 грн та у розмірі 8 804 грн. В позовній заяві також зазначено, що 27 лютого 2023 року та 09 червня 2023 року позивачем направлялись відповідачу претензії про повернення коштів, проте кошти в повному обсязі повернуті не були. Враховуючи вищевикладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 80 196 грн, три відсотки річних від простроченої суми боргу у розмірі 3 216,62 грн та інфляційні втрати у розмірі 22 936,05 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 063,48 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» подало апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що у відповідності до положень п.10.1 Договору з ведення пологів передбачено, що договір припиняється у разі проведення пологів пацієнта в іншому лікувальному закладі або місці. Вказано, що позивачем було надано документ, а саме копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , згідно якого дитина народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане, на думку апелянта, свідчить про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір припинив свою дію 24 квітня 2022 року. В апеляційній скарзі також вказано, що у зв`язку із збройною агресією росії проти України, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні з 24 лютого 2022 року, дію якого продовжено і по сьогодні. Апелянт вважає, що вказані форс-мажорні обставини та дія воєнного стану, стали тими обставинами непереборної сили для товариства, що унеможливлювали виконання взятих зобов`язань перед позивачем за укладеним договором, оскільки будівля пологового будинку зазнала обстрілів та значних пошкоджень від російських окупантів. ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» було вимушено призупинити свою роботу у Пуща-Водиці та не приймати пацієнтів до 01 вересня 2022 року. Апелянт вважає, що з огляду на дію воєнного стану на території України та дію форс-мажорних обставин на весь період воєнного стану, про що безпосередньо вказану у листі ТПП України, зобов`язання сторін продовжуються на цей період, та відповідно, відсутні підстави для захисту порушеного права в судовому порядку. Тому відповідач вбачає підстави для відмови у задоволенні позовних вимог позивача саме з огляду на передчасність такого звернення у зв`язку із відсутністю порушеного у позивача права з огляду на дію форс-мажорних обставин на території України. З огляду на вищевикладене, ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» просило скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. 20 грудня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , відповідно до якого зазначено, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального і процесуального права, а тому представник просить залишити судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві зазначено, що відповідач по справі належним чином не повідомив позивача про зупинення виконання ним умов укладеного Договору №21РП/01/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Люкс» від 20 січня 2022 року у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, що суперечить положенням п.9.4-9.5 договору. Крім того, представник позивача звертає увагу, що відповідач не припинив свою діяльність як юридична особа з 24 лютого 2022 року, його рахунки не були закриті, що свідчить на думку представника позивача про те, що відповідач продовжував повноцінно працювати. Також представник позивача звертає увагу, що ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» в березні 2022 року відкрило нову філію неподалік міста Львова. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» укладено Договір №21РП/01/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Люкс», за умовами якого медичний заклад зобов`язався протягом строку дії договору та на його умовах надати пацієнту якісну та кваліфіковану медичну допомогу, яка полягає у веденні пологів пацієнта згідно діючих нормативних документів та стандартів у галузі охорони здоров`я, а пацієнт зобов`язався прийняти медичну допомогу та забезпечити її оплату у строк та спосіб, визначені договором (а.с.22-37). Відповідно до п. 3.1 Договору, медичний заклад зобов`язаний надати якісну і кваліфіковану медичну допомогу Пацієнту в межах цього Договору. Згідно п.3.3 договору пацієнт зобов`язаний оплатити вартість наданої медичної допомоги, що надається відповідно до умов цього договору самостійно або забезпечити оплату медичної допомоги платником у разі якщо умовами договору платником визначено іншу особу. Згідно з п.п.8.1, 8.4 договору вартість послуг, наданих за цим договором становить 90 800,00 грн, в тому числі 81 996 без ПДВ та 8 804 грн з ПДВ, де ПДВ становить 1 467,33 грн, та сплачується пацієнтом одноразово у формі 100% передоплати у день підписання даного договору. Пунктом 8.8 договору закріплено, що факт надання медичним закладом (медичної допомоги/медичних послуг) та факт отримання їх пацієнтом підтверджується відповідною медичною документацією та оформлюється актом приймання-передачі медичних послуг. Пунктами 9.1, 9.3, 9.4 договору передбачена відповідальність згідно чинного законодавства та умов цього договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором. Сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання цього договору у разі виникнення особливих обставин з об`єктивних причин (форс-мажорні обставини), які сторони не могли передбачити і що перешкоджають сторонам виконати свої обов`язки. До таких обставин віднесено, зокрема, війну та воєнні дії. Відповідно до п. 9.5 договору сторона яка не може виконувати свої договірні відносини внаслідок обставин, зазначених у п. 9.4 договору повинна проінформувати про це іншу сторону, а також належним чином цей факт підтвердити. Згідно з п. 10.1 Договору передбачено, що дія цього договору може бути достроково припинена, зокрема, з ініціативи пацієнта за умови письмового повідомлення медичного закладу, шляхом написання заяви на ім`я Головного лікаря Медичного закладу, із зазначенням причин розірвання Договору. В цьому випадку договір вважається розірваним через 5 робочих днів з моменту отримання відповідного повідомлення від пацієнта, при цьому пацієнту, на його письмову вимогу, повертається сплачена за договором сума, за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги. Також вказаним пунктом договору передбачено, що дія цього договору припиняється у разі якщо неможливість виконати договір медичним закладом виникла з вини пацієнта (пацієнт провів пологи в іншому лікувальному закладі або місці). В такому випадку пацієнту, на його вимогу, повертається сплачена сума за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги. Пунктом 11.2 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання із врахуванням вимог п. 8.4 Договору, і діє до остаточного виконання зобов`язань. Згідно рахунку-фактури №70429 від 20 січня 2022 року сума для оплати послуги «Родопоміч через природні родові шляхи при одноплодовій вагітності, палата «Люкс» (2) (Програма1)» складає 40098 грн з урахуванням ПДВ, послуги «Родопоміч через природні родові шляхи при одноплодовій вагітності, палата «Люкс» (1) (Програма1)» складає 40098 грн з урахуванням ПДВ, послуги «Родопоміч через природні родові шляхи при одноплодовій вагітності, палата «Люкс» (Програма1)» складає 8804 грн, сума страхового платежу «Безпечні пологи розширена» програма 1 складає 1800 грн, загальна вартість 104 100 грн, знижка 13 300 грн, всього 90 800 грн (а.с.47). Позивач 20 січня 2022 року сплатила 90 800 грн за Договором №21РП/01/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Люкс», що підтверджується квитанцією від 20 січня 2022 року №1-481К (а.с.50). Крім того, того ж дня 20 січня 2022 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів, щодо призначення лікаря ОСОБА_2 для індивідуального проведення пологів пацієнта. Вартість послуги становила 19 100 грн, які були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується квитанцією від 20 січня 2022 року №1-493К (а.с.38, 101). Відповідно до п. 3 додаткової угоди медичний заклад забезпечує участь у проведенні пологів пацієнта лікарем окрім випадків, коли у разі виникнення форс-мажорних обставин, які сторони не могли передбачити і що перешкоджає сторонам виконати свої обов`язки за цим договором. Згідно рахунку-фактури №70430 від 20 січня 2022 року сума для оплати медичних послуг в пологах заздалегідь обраним провідним лікарем акушером-гінекологом складає 19 100 грн (а.с.40). Як убачається зі свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 05 травня 2022 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_5 народила дитину ОСОБА_6 у м. Івано-Франківськ (а.с.15). Згідно договору добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби №7619/999/318/210003269 від 20 січня 2022 року сплачена позивачем сума у розмірі 1 800 грн була оплачена на користь страховика - ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (а.с.135-139). 27 лютого 2023 року та 09 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 зверталася до відповідача із претензіями щодо повернення коштів, проте відповідач коштів позивачу у повному обсязі так і не повернув (а.с.42-46, 52-54). При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2023 року відповідачем було повернуто на картку позивача 19 100 грн в рахунок повернення коштів за додатковою угодою №1 до договору №21РП/01/2022 від 20 січня 2022 року, а 30 червня 2023 року повернуто 8 804 грн, що підтверджується інформацією по операціям за рахунком та не заперечувалося стороною позивача (а.с.41,48). У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено з 23 серпня 2022 року строком на 90 діб та який діє на день ухвалення рішення. У наданому листі Торгово-Промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 вказано, що військова агресія російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року є обставиною непереборної сили для суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору (а.с.128). Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача, мотивував своє рішення тим, що з огляду на укладення позивачем договору добровільного медичного страхування в день укладання договору про надання медичної допомоги, позивачем, окрім вартості медичних послуг, було сплачено страховий платіж у розмірі 1 800 грн. Таким чином, суд виснував, що загальний розмір ненаданих позивачу послуг, який підлягає стягненню з відповідача, обраховується наступним чином: 90 800 грн (загальна вартість договору) - 8 804 грн (сума повернених коштів) - 1 800 грн (сплачений страховий платіж) = 80 196 грн. Крім того, районний суд також вказав, що враховуючи не повернення відповідачем позивачу грошових коштів у повному обсязі в період з 14 березня 2022 року по дату звернення до суду з позовом 14 липня 2023 року, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційні втрати в межах заявлених позовних вимог. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до положень ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до положень статті 610-611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (статті 617 ЦК України). Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Так, судом встановлено та сторонами по справі не заперечується факт того, що між позивачем та відповідачем було укладено 20 січня 2022 року Договір №21РП/01/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Люкс», а також 20 січня 2022 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів, щодо призначення лікаря ОСОБА_2 для індивідуального проведення пологів пацієнта. Матеріалами справи також підтверджується, що позивач ОСОБА_1 сплатила повну вартість послуг, відповідно до умов укладених договорів, а саме у розмірі 90 800 грн та 19 100 грн. Апеляційний суд враховує, що відповідач в добровільному порядку повернув позивачу частину грошових коштів, а саме у розмірі 19 100 грн та 8 804 грн. Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачка не змогла скористатись послугами відповідача та народила дитину в м. Івано-Франківськ, а також керуючись положеннями п.10.1 Договору №21РП/01/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Люкс», направила відповідачу повідомлення про повернення коштів. Щодо посилання апелянта на обставини непереборної сили, а саме військова агресія російської федерації проти України, то апеляційний суд керується наступним. Так, відповідачем було надано лист Торгово-Промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, де вказано, що військова агресія російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року є обставиною непереборної сили для суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору. Визначення обставин непереборної сили міститься в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні». Відповідно до положень ч.2 ст.14-1 вказаного вище закону Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75). Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76). Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77). Разом з тим, для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), (в даному випадку лист Торгово-промислової палати України), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, підтвердити, що за місцем знаходженням ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» відбувались бойові дії, медичний заклад не мав можливості здійснювати свою діяльність й позивач ОСОБА_1 , у зв`язку із вказаним, не змогла отримати послуги по спостереженню вагітності. Встановивши, що оскільки умовами обох договорів, укладених сторонами, передбачено право позивача на розірвання договору в односторонньому порядку, що тягне за собою припинення зобов`язань та повернення на вимогу пацієнта сплаченої ціни договору (за винятком вартості фактично наданої медичної допомоги пацієнту), та що позивач скористалась цим правом і її відмова від укладених договорів була отримана відповідачем по справі, однак вимога про повернення сплачених коштів ним виконана не була, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення цих коштів на користь позивача з відповідача. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та трьох процентів річних від простроченої суми. Крім того, відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Стаття 617 ЦК України звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору. Однак, сам по собі воєнний стан не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 березня 2023 року в справі № 922/1093/22). Враховуючи вищевикладене, відповідачем не надано відповідних документів ТПП України (сертифікату) щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання внаслідок непереборної сили саме зобов`язання за укладеним сторонами договорами у вигляді повернення грошових коштів пацієнту після їх розірвання/відмови від укладення основного договору. У постанові Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/9258/20 суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого: засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання - саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору, отже, навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про форс-мажор суд оцінюватиме цей доказ у сукупності з іншими. У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 також зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Відповідач, заперечуючи проти доводів позову і вказуючи на те, що з березня 2022 року робота пологового будинку була вимушено припинена через російську агресію та введення воєнного стану на території України, надання пологовим будинком медичної допомоги пораненим військовослужбовцям, територіальній обороні, мирним жителям, породіллі, обстріли будівлі пологового будинку, не мотивує та не обґрунтовує як саме вказані обставини вплинули на виконання обов`язку саме з повернення позивачу коштів за укладеними договорами. Враховуючи зазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв