Постанова Київський апеляційний суд № 756/9586/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 756/9586/22 Головуючий у суді першої інстанції - Майбоженко А.М. Номер провадження № 22-ц/824/10427/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення коштів, - ВСТАНОВИВ: В жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, відповідно до якого просив стягнути з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за сплачені в якості авансового платежу за Попереднім Договором № 240ПП/11/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет VIP від 03 листопада 2021 у розмірі 92 625 грн, а також понесені судові витрати. Позовні вимоги мотивовано тим, що 03 листопада 2021 року між сторонами був укладений Попередній Договір № 240ПП/11/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет VIP, відповідно до умов якого відповідач (медичний заклад) зобов`язався надати позивачці кваліфіковану медичну допомогу, яка полягає у ведення пологів пацієнта в обсязі та на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього, у відповідності з існуючими стандартами медичної допомоги. Вказано, що на виконання умов договору позивачкою ОСОБА_1 03 листопада 2021 року було сплачено авансовий платіж у розмірі 92 625 грн. Після цього, у зв`язку зі зміною життєвих обставин, а саме збройною агресією росії проти України, позивачка змушена була виїхати за межі України, пологи пройшли в іншій країні, і відповідно ОСОБА_1 не мала змоги скористатися послугами медичного закладу і основний договір укладений не був та жодних послуг позивачка від ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» не отримувала. В позовній заяви представник посилається на положення п.1.8 попереднього договору, відповідно до якого передбачено, що у разі відмови Пацієнта або Медичного закладу від укладання Основного договору, у термін, передбачений п.1 1 цього Попереднього Договору, зобов`язання за цим Попереднім Договором припиняються, при цьому грошові кошти сплачені в якості авансового платежу за даним Попереднім Договором, підлягають поверненню медичним закладом Пацієнтові, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги пацієнта. При цьому повернення суми авансового платежу здійснюється Медичним закладом, у безготівковій формі, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Пацієнта, та /або в інший не заборонений чинним законодавством України спосіб, виключно на його письмову вимогу, та за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги (медичних послуг). У позовній заяві вказано, що 12 червня 2022 року позивачкою на офіційну електронну адресу Медичного закладу: info@leleka.com.ua, було направлено вимогу про повернення суми авансового платежу за Попереднім Договором №240ПП/11/2021, у зв`язку із не укладенням сторонами Основного Договору. Проте, у відповідь на цю вимогу на адресу електронної пошти ОСОБА_1 отримала лист від ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» із відмовою у поверненні їй суми авансового платежу із посиланням на настання форс - мажорних обставин. В подальшому, 23 вересня 2022 року позивачка повторно звернулася з письмовою вимогою, яка була надіслана на юридичну адресу відповідача та отримана останнім 28 вересня 2022 року, однак станом на 19 жовтня 2022 року грошові кошти позивачем не отримані. У зв`язку із вищезазначеним, представник позивачки просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 92 625 грн авансованого платежу за Попереднім договором №240ПП/11/2021, а також 992,40 грн судового збору. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» подало апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що у зв`язку із збройною агресією росії проти України, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні з 24 лютого 2022 року, дію якого продовжено і по сьогодні. Апелянт вважає, що вказані форс-мажорні обставини та дія воєнного стану, стали тими обставинами непереборної сили для товариства, що унеможливлювали виконання взятих зобов`язань перед позивачем за попереднім договором, а саме укладення основного договору про надання медичної допомоги з ведення пологів, оскільки будівля пологового будинку зазнала обстрілів та значних пошкоджень від російських окупантів. Тому відповідач вбачає підстави для відмови у задоволенні позовних вимог позивача саме з огляду на передчасність такого звернення у зв`язку із відсутністю порушеного у позивача права з огляду на дію форс-мажорних обставин на території України. Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» просило скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. 05 липня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку, який мотивовано тим, що посилання апелянта на існування форс-мажорних обставин не є релевантним, оскільки наявність обставин непереборної сили може бути підставою для звільнення лише від відповідальності, а не від самого зобов`язання. Вказано, що загальний офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року не містить ідентифікаційних ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим у зв`язку із наявністю зазначених обставин. Також представник позивача зазначає, що відповідач не здійснював прийому пацієнтів винятково у Пущі-Водиці, проте жодним чином вказане не свідчить про те, що відповідач взагалі не здійснював господарської діяльності. Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні поданої апеляційної скарги відповідача, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 03 листопада 2021 року між ОСОБА_1 , з однієї сторони та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» з іншої укладено Попередній Договір № 240ПП/11/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет «VIP» (надалі за текстом «Попередній Договір»), відповідно до умов якого відповідач (медичний заклад) зобов`язався надати позивачці кваліфіковану медичну допомогу, яка полягає у ведення пологів пацієнта в обсязі та на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього, у відповідності з існуючими стандартами медичної допомоги (а.с.5-7). Положеннями п.1.4. Попереднього договору передбачено, що при підписанні даного Попереднього Договору Пацієнт здійснює на користь медичного закладу авансовий платіж у розмірі 92 625 грн, що дорівнює ціні/вартості послуг медичного закладу за Основним договором (Договором про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет «VIP». Пунктом 1.5. Попереднього Договору передбачено, що авансовий платіж у розмірі, визначеному п.1.4. Попереднього Договору виконується пацієнтом шляхом внесення та/або перерахування коштів у національній валюті України на рахунок Медичного закладу, вказаний у Попередньому Договорі, у том числі за допомогою електронних платіжних засобів, та/або з використання готівкового розрахунку в касі Медичного закладу, в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Крім того, відповідно до п.1.6. Договору, грошові кошти, сплачені пацієнтом у якості авансового платежу за даним Попереднім Договором зараховуються в рахунок оплати ціни послуг Медичного закладу за Основним договором. Пунктом 1.8. Попереднього договору передбачено, у разі відмови Пацієнта або Медичного закладу від укладання Основного договору, у термін, передбачений п.1 1 цього Попереднього Договору, зобов`язання за цим Попереднім Договором припиняються, при цьому грошові кошти сплачені в якості авансового платежу за даним Попереднім Договором, підлягають поверненню медичним закладом Пацієнтові, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги пацієнта. При цьому повернення суми авансового платежу здійснюється Медичним закладом, у безготівковій формі, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Пацієнта, та /або в інший не заборонений чинним законодавством України спосіб, виключно на його письмову вимогу, та за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги (медичних послуг). Згідно рахунку - фактури № 66664 від 03 листопада 2021 року позивачем сплачено грошові кошти за Попереднім договором № 240ПП/11/2021 на суму 92 625 грн (а.с.8). Також з матеріалів справи вбачається, що позивачка на офіційну електронну адресу Медичного закладу info@leleka.com.ua, зверталася з вимогою про повернення суми авансового платежу та з досудовою вимогою про повернення грошових коштів сплачених за Попереднім Договором № 240ПП/11/2021 (а.с.16-18). Крім того, ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направляла відповідачу вимогу про повернення грошових коштів 23 вересня 2022 року й вказана вимога була отримана відповідачем 28 вересня 2022 року (а.с.10-15). Проте кошти повернуто не було. У наданому листі Торгово-Промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 вказано, що військова агресія російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року є обставиною непереборної сили для суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору (а.с.33). Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував своє рішення тим, що надаючи оцінку аргументам відповідача щодо причин невиконання умов договору, суд першої інстанції погодився із тим, що таке невиконання є наслідком поважних та навіть об`єктивних причин, як ведення бойових дій та військова агресія проти України з боку росії. Суд також врахував, що такі обставини офіційно визнані форс-мажорними (непереборними обставинами), які сторони не могли передбачити. Втім, суд зазначив, що обставини непереборної сили, відповідно до статті 617 ЦК України, звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте не звільняють від виконання самого зобов`язання та наслідків його припинення. Тому, наявність форс-мажорних обставин у відповідача, не позбавляє позивачку права на повернення сплачених нею грошових коштів з підстав припинення зобов`язання та ненадання відповідних послуг. Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача сплачених грошових коштів за Попереднім Договором №240ПП/11/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет VIP у розмірі 92 625 грн. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до положень ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання. Аванс не має забезпечувальної функції, якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові. Отже, попередній договір укладається у такі й же формі, як і основний. У справі, що переглядається, між сторонами було укладено попередній договір у формі, передбаченій для договору надання послуг - письмовій формі. Згідно ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до положень статті 610-611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (статті 617 ЦК України). Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Так, судом встановлено та сторонами по справі не заперечується факт того, що між позивачем та відповідачем було укладено Попередній Договір № 240ПП/11/2021 від 03 листопада 2021 року про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет «VIP» (надалі за текстом «Попередній Договір»), відповідно до умов якого відповідач (медичний заклад) зобов`язався надати позивачці кваліфіковану медичну допомогу, яка полягає у ведення пологів пацієнта в обсязі та на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього, у відповідності з існуючими стандартами медичної допомоги (а.с.5-7). Матеріалами справи також підтверджується, що позивач ОСОБА_1 сплатила повну вартість послуг, відповідно до умов укладеного договору, а саме у розмірі 92 625 грн (а.с.8). Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачка не змогла скористатись послугами відповідача й керуючись положеннями п.1.8 укладеного попереднього договору, направила відповідача повідомлення про повернення коштів. Щодо посилання апелянта на обставини непереборної сили, а саме військова агресія російської федерації проти України, то апеляційний суд керується наступним. Так, відповідачем було надано лист Торгово-Промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, де вказано, що військова агресія російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року є обставиною непереборної сили для суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору. Визначення обставин непереборної сили міститься в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні». Відповідно до положень ч.2 ст.14-1 вказаного вище закону Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75). Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76). Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77). Разом з тим, для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), (в даному випадку лист Торгово-промислової палати України), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, підтвердити, що за місцем знаходженням ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» відбувались бойові дії, медичний заклад не мав можливості здійснювати свою діяльність й позивач ОСОБА_1 , у зв`язку із вказаним, не змогла отримати послуги по спостереженню вагітності. Так, відповідачем не було дотримано умов укладеного сторонами попереднього договору, зокрема п.1.8, де зазначено, що у разі відмови Пацієнта або Медичного закладу від укладання Основного договору, у термін, передбачений п.1 1 цього Попереднього Договору, зобов`язання за цим Попереднім Договором припиняються, при цьому грошові кошти сплачені в якості авансового платежу за даним Попереднім Договором, підлягають поверненню медичним закладом Пацієнтові, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги пацієнта. Відповідачем на вимога позивача не було повернуто сплачені ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 92 625 грн. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до статті 617 ЦК України обставини непереборної сили, звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте не звільняють від виконання самого зобов`язання та наслідків його припинення. Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, у цій справі позивачкою не порушується питання відповідальності за невиконання зобов`язань, а заявлені вимоги про повернення коштів у зв`язку з припиненням зобов`язання на умовах, передбачених договором. Тому, наявність форс-мажорних обставин у відповідача, не позбавляє позивачку права на повернення сплачених нею грошових коштів з підстав припинення зобов`язання та ненадання відповідних послуг. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв