Постанова 4854 № 522/20164/23-Е

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 522/20164/23-Е Перша інстанція: суддя Ковтун Ю.І., ухвала суду першої інстанції прийнята 04.12.2023, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 04 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення,- В С Т А Н О В И В : У жовтні 2023 року ОСОБА_2 (позивач) звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення № 489 від 15.07.2022. В обґрунтування позову вказував на безпідставність та необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, а також зазначав про процедурні порушення відповідача допущені під час прийняття цього рішення. Також, до позову позивачем була надана заява про поновлення строку звернення, у якій в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду зазначено, що під час затримання та винесення рішення про примусове повернення позивач не знав та не міг знати про порядок та строк його оскарження. ОСОБА_3 не було надано будь-якої окремої та додаткової пам`ятки, якою б було роз`яснено порядок та строк оскарження винесеного відносно нього рішення. ОСОБА_2 не був належним чином ознайомлений з рішенням про примусове повернення оскільки відповідне рішення йому було вручено без присутності адвоката та без участі перекладача, що унеможливлювало належне розуміння іноземцем його змісту та порядку оскарження. Позивач вважає і вважає, що знаходився на території України на законних підставах, а тому не розумів що має оскаржити винесене відносно нього рішення про примусове повернення. Також підготовка та подача процесуальних документів до суду ускладнилася у зв`язку з військовою агресією рф проти України. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.10.2023 року, суд прийняв позов ОСОБА_1 до розгляду та відкрив провадження у справі. 23.10.2023 до Приморського районного суду м.Одеси відповідач подав до Приморського районного суду м. Одеси відзив на позовну заяву, до якого також була додана заява про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду з цим позовом. 04.12.2023 року Приморський районний суд прийняв у даній справі ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду. На вказану вище ухвалу позивач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, просить скасувати ухвалу першої інстанції від 04.12.2023р. у даній справі, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що на даній стадії спірним є виключно питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення. Звертаючись до суду з цим позовом позивач просив поновити строк звернення до суду та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.10.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Питання про поновлення строку не вирішувалось в ухвалі про відкриття провадження. Постановляючи оскаржувану ухвалу від 04.12.2022р. про повернення позову, суд першої інстанції вважав, що звернення позивача з цим позовом здійснено поза межами строку, визначеного ст. 122 КАС України, при цьому, позивачем не наведено будь-яких доводів та не надано доказів в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку. Так, оскаржувана ухвала за доводами скаржника не відповідає приписам ст. 242 КАС України, оскільки передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатись правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені ним у судовому засіданні (у первинній заяві під час подання позову). Апелянт звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 по справі №640/5645/19, щодо застосування положень ч.3 та 4 ст. 123 КАС України дійшов висновку про те, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші підстави причини поважності пропуску встановленого строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі. Водночас, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не надав можливості позивачу скористатись своїм правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про повернення адміністративного позову з підстав пропуску позивачем без поважних причин строку на його подання до суду, - є передчасним. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено її до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, про що учасники справи були повідомлені належним чином та своєчасно шляхом направлення до електронних кабінетів учасників справи (представників) копій ухвал апеляційного суду від 22.12.2023р. про відкриття апеляційного провадження та про призначення цієї справи до апеляційного розгляду. Для розгляду апеляційної скарги Нарсеідова Шаберді апеляційний суд направив до суду першої інстанції запит про витребування матеріалів справи №522/20164/23-Е. Справа №522/20164/23-Е до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла 10.01.2023р. Відповідно до вказаного, на підставі ст.311, ст.312 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Сторонами у справі не висловлено заперечень з приводу розгляду справи апеляційним судом в порядку письмового провадження без проведення відкритого судового засідання. Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення (в даному випадку ухвали) в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив встановлений строк для звернення до суду з даним позовом, при цьому не довівши поважності причин пропуску такого строку. Суд першої інстанції виснував, що причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, зазначені позивачем, з урахуванням наданих відповідачем доказів, є неповажними, позивачем не наведено обставин, які були об`єктивно непереборними, та не залежали від його волевиявлення чи були пов`язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. При цьому, суд першої інстанції не знайшов інших підстав для визнання причин пропуску поважними Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його передчасним, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. За приписами ч.1 ст.118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У відповідності до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. В свою чергу, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України. Як визначено ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Крім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Колегія суддів звертає увагу, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Зокрема, поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). У безпосередньому зв`язку з викладеним, колегія суддів враховує, що позивач оскаржує рішення Головного управління ДМС України в Одеській області № 489 від 15.07.2022 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства громадянина Туркменістану ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (.а.с 19-22). Відповідно до матеріалів справи, копію оскаржуваного рішення № 489 від 15.07.2022 позивач отримав у день прийняття відповідачем такого рішення, а саме 15.07.2022, що підтверджується його підписом у розписці від 15.07.2022, у якій зазначено, що другий примірник рішення про примусове повернення в країну походження № 489 він отримав особисто. Також у розписці зазначено про те, що позивач зобов`язується не пізніше 13.08.2022 залишити територію України, перекладач йому не потрібен та від виконання рішення не відмовляється. Отже, позивач отримав оскаржуване рішення 15.07.2022, однак дану позовну заяву подав лише 11.10.2023 року, тобто після спливу майже одного року та трьох місяців, а тому суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем ОСОБА_5 було пропущено строк на звернення до суду з цим позовом. При цьому позивачем не спростовано та не оспорюється факту отримання ним оспорюваного рішення саме 15.07.2022. Такі обставини були вірно встановлені судом першої інстанції та підтверджуються апеляційним судом за наслідком дослідження матеріалів справи. Колегія суддів також враховує, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України. При цьому, згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Так, приписами ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.1 ст. 123 КАС України, якими встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Отже, у розумінні ст. 123 КАС України передумовою настання відповідних наслідків для позивача у вигляді залишення позову без розгляду через пропуск встановленого процесуальним законом строку звернення до суду з позовом, - є надання останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку, у разі визнання таких судом неповажними. При чому, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України). Також, за правилами ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. З викладеного слідує, що процесуальним законодавством передбачений обов`язок суду встановлювати факт дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та у випадку його пропуску, що встановлено на стадії відкритті провадження у справі, за відсутності заяви про поновлення пропущеного строку звернення, або якщо наведені в такій заяві підстави визнаються судом неповажними, суд повертає таку заяву. Отже, приписами процесуального закону також визначено певну процедуру, якої в даному випадку суд першої інстанції не дотримався. Відтак, встановивши, що із позовною заявою позивач звернувся із пропуском встановленого КАС України строку та визнавши наведені ним у заяві про поновлення такого строку поданій разом позовом причини пропуску такого строку неповажними, суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без руху, надати строк позивачу для подання заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших причин поважності пропуску строку для подання позову до суду. Таким чином суд першої інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку. Втім, зі змісту оскаржуваного судового рішення слідує, що суд першої інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду. З огляду на наведене, залишення даного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов`язковою умовою для застосування частини третьої статті 123 КАС України є залишення позовної заяви без руху за правилами частини першої цієї ж статті. Однак, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про передчасність висновку суду першої інстанції про наявність передбачених ч.2 ст. 123 КАС України підстав для залишення без розгляду позову ОСОБА_1 . З урахуванням висновку суду апеляційної інстанції про передчасність прийнятої судом першої інстанції ухвали про залишення позову без розгляду через те, що судом першої інстанції не було попередньо як того вимагає ч.1 ст. 123 КАС України залишено позов без руху для надання можливості позивачу звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, у разі якщо суд вважав неповажними наведені у поданій разом з позовом заяві підстави для поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду, колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки доводам скаржника в частині вирішення питання про поновлення пропущеного ним процесуального строку з огляду на передчасність таких. Згідно ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підсумовуючи встановлені обставини у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до постановлення передчасної ухвали про залишення позову без розгляду, а тому, враховуючи межі розгляду судом апеляційної інстанції та його повноваження щодо перегляду ухвал суду першої інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно ст.320 КАС України. Керуючись ст. 241-243, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 378 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2023 року у справі №522/20164/23-Е скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення,- направити до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Т.М. Танасогло Судді О.О. Димерлій А.В. Крусян