Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/12490/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/12490/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року (суддя Бондар М.В.) у справі №160/12490/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- встановиВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 по відмові ОСОБА_1 у наданні відпустки для лікування після тяжкого поранення за висновком госпітальної ВЛК в/ч НОМЕР_3 свідоцтва про хворобу (постанова) від 16.02.2023 №675 із збереженням грошового та матеріального забезпечення на 4 місяці з подальшим подовженням на два місяці; - ???зобов`язати командира військової частин НОМЕР_1 видати наказ, яким надати ОСОБА_1 з 04.03.2023 відпустку для лікування після тяжкого поранення за висновком госпітальної ВЛК в/ч НОМЕР_3 свідоцтва про хворобу (постанова) від 16.02.2023 №675 із збереженням грошового забезпечення у розмірі 100 тис. грн., із відповідними надбавками згідно Постанови КМУ від 28.02.2022 №168, на 4 місяці з подальшим подовженням до 17.08.2023; - визнати протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2023 №97 в частині §4 п.4.1. про призупинення ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.03.2023; - визнати протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 27.03.2023 №74-РС в частині §2 (п.6), яким ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади військової частини НОМЕР_1 і призначено солдатом резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_4 . В обгрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на те, що з березня 2022 року був призваний по мобілізації до Збройних Сил України. Службу позивач проходить у ВЧ НОМЕР_1 старшим солдатом, гранатометником 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти ВЧ НОМЕР_1 . 18.09.2022 під час ворожого артилерійського обстрілу в зоні бойових дій, в населеному пункті Миролюбівка Херсонської області, позивачу завдано поранення. З дня отримання поранення позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах до 15.02.2023. Відповідно до розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.01.2023 року №157 госпітальна військово-лікарська комісія ВЧ НОМЕР_3 на підставі медичного огляду з метою визначення ступеня позивача придатності до військової служби 16.02.2023 склала свідоцтво про хворобу №675. На підставі пункту 13 цього свідоцтва позивач непридатний до військової служби з переоглядом через шість місяців. Після медичного огляду позивач був виписаний з госпіталю 03.03.2023 та відповідно йому надано виписний із медичної карти стаціонарного хворого за №754. У зв`язку із важким пораненням, непридатністю до військової служби та з метою забезпечення належних умов лікування, позивачем 01.04.2023 подано рапорт на командира ВЧ НОМЕР_1 про надання відпустки для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК (помилково було зазначено щорічної відпустки) на чотири місяці з подальшим продовженням на два місяці i збереженням грошового та матеріального забезпечення. Листом командира ВЧ НОМЕР_1 від 03.04.2023 №1137 позивачу відмовлено у наданні відпустки для лікування. 13.04.2023 позивачем подано заяву до голови госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_3 щодо надання довідки про відпустку на чотири місяці з подальшим продовженням на два місяці, проте у відповідь на вказану заяву позивачу було відмовлено. Не надання позивачу відпустки стало однією з підстав звернення з позовом до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2023 №97 в частині пункту 4.1. §4 про призупинення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.03.2023 у зв`язку з самовільним залишенням частини. В іншій частині заявлених вимог відмовлено. Рішення суду, в частині незадоволених позовних вимог, мотивовано встановленими обставинами справи, які свідчать про те, що позивач звертався до відповідача із рапортом про надання щорічної основної відпустки і саме вказаний рапорт по суті був розглянутий відповідачем. При цьому, суд першої інстанції погодився з позицією відповідача щодо відсутності у позивача права на щорічну відпустку, оскільки законодавством, чинним на час виникнення спірної ситуації, не було передбачено надання щорічної відпустки на умовах, вказаних позивачем у рапорті. Надаючи оцінку аргументам позивач про те, що у рапорті помилково зазначено щорічна відпустка, тоді як рапорт стосувався відпустки для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК, суд першої інстанції вказав на те, що жодного іншого рапорту до відповідача-1 позивачем надано не було. Не погодившись з рішенням суду, в частині незадоволених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку аргументам позивача щодо помилковості зазначення в рапорті про надання щорічної відпустки та фактично безпідставно позбавив права військовослужбовця на відпустку у зв`язку з отриманням тяжкого поранення, яке прямо передбачено п.11 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За позицією позивача суд першої інстанції не надав належної правової оцінки змісту рапорту про надання відпустки, де були зазначені фактичні підстави для відпустки лікування в зв`язку з пораненням та постановою ВЛК про визнання непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців та наявності норми матеріального права п.11 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені судом першої інстанції обставини справи, зокрема, свідчать про те, що на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.03.2022 №6 солдата запасу ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та призначено на посаду стрілець другого стрілецького відділення третього стрілецького взводу третьої стрілецької роти. 18.09.2022 під час ворожого артилерійського обстрілу в зоні бойових дій, в населеному пункті Миролюбівка Херсонської області, позивачу завдано поранення. Відповідно до копії виписного №754 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 знаходився у стаціонарі з 20.01.2023 по 03.03.2023; на підставі ст. 81 графи ІІ розкладу хвороб непридатний до військової служби з переоглядом через шість місяців. З свідоцтва про хворобу №675 від 16.02.2023 вбачається, що позивачем отримано травму тяжкого ступеня, пов`язану із захистом Батьківщини; на підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб непридатний до військової служби з переоглядом через шість місяців. 01.04.2023 позивачем подано рапорт на командира ВЧ НОМЕР_5 про надання щорічної відпустки на чотири місяці з подальшим подовженням на два місяці i збереженням грошового та матеріального забезпечення у відповідності до частини 5 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей згідно з пунктом 13 постанови свідоцтва про хворобу №675 від 16.02.2023 (на підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб непридатний до військової служби з переоглядом через шість місяців). Листом від 03.04.2023 № 1137 командиром ВЧ НОМЕР_1 роз?яснено, що щорічна основна відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на 4 місяці з подальшим продовженням на підставі пункту 13 постанови свідоцтва про хворобу № 675 від 16.02.2023 не передбачена. 12.04.2023 позивачем подано заяву до голови госпітальної ВЛК ВЧ НОМЕР_6 щодо надання довідки про відпустку на чотири місяці з подальшим подовженням на два місяці. У відповідь на вищевказане звернення листом командира ВЧ НОМЕР_3 повідомлено, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів після проведення медичного огляду. Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров?я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. У разі погіршення стану здоров?я військовослужбовець має право звернутися встановленим порядком до командування військової частини з метою направлення його на лікування до закладів охорони здоров?я. Не надання позивачу відпустки стало однією з підстав звернення з позовом до суду. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Так, визначаючи межі апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем, оскаржено в частині незадоволених позовних вимог щодо надання відпустки, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду першої інстанції, на предмет його законності та обгрунтованості, в частині незадоволених позовних вимог. Отже, предметом перегляду судом апеляційної інстанції є рішення суду першої інстанції, в частині незадоволених позовних вимог щодо: - визнання протиправними дій командира військової частини НОМЕР_1 по відмові ОСОБА_1 у наданні відпустки для лікування після тяжкого поранення за висновком госпітальної ВЛК в/ч НОМЕР_3 свідоцтва про хворобу (постанова) від 16.02.2023 №675 із збереженням грошового та матеріального забезпечення на 4 місяці з подальшим подовженням на два місяці; - ???зобов`язання командира військової частин НОМЕР_1 видати наказ, яким надати ОСОБА_1 з 04.03.2023 відпустку для лікування після тяжкого поранення за висновком госпітальної ВЛК в/ч НОМЕР_3 свідоцтва про хворобу (постанова) від 16.02.2023 №675 із збереженням грошового забезпечення у розмірі 100 тис. грн., із відповідними надбавками згідно Постанови КМУ від 28.02.2022 №168, на 4 місяці з подальшим подовженням до 17.08.2023. Відмовляючи в задоволенні позову, в цій частині заявлених вимог, суд першої інстанції фактично виходив з суті звернення позивача до командира військової частини НОМЕР_1 , яке оформлено рапортом від 01.04.2023 та виходячи з якої відповідачем було надано відповідь листом від 03.04.2023 № 1137. Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем на адресу командира в/ч НОМЕР_1 подано рапорт від 01.04.2023 про надання щорічної відпустки на чотири місяці з подальшим подовженням на два місяці i збереженням грошового та матеріального забезпечення у відповідності до частини 5 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей згідно з пунктом 13 постанови свідоцтва про хворобу №675 від 16.02.2023 (на підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб непридатний до військової служби з переоглядом через шість місяців). Листом від 03.04.2023, за підписом командира в/ч НОМЕР_1 , позивачу роз`яснено порядок надання щорічних відпусток військовослужбовцям в період дії воєнного стану та зазначено, що в період дії воєнного стану може бути надана частина щорічної основної відпустки строком, який не перевищує 10 календарних днів. Тобто, фактично позиція відповідача зводилася до того, що законодавством, чинним на час звернення позивача з рапортом від 01.04.2023, не було передбачено надання щорічної відпустки на умовах, вказаних позивачем у рапорті. Не ставлячи під сумнів позицію відповідача щодо порядку надання щорічних відпусток в період дії воєнного стану, позивач вказує на те, що фактично його звернення стосувалося надання відпустки у зв`язку з лікуванням після отриманого поранення. Суд першої інстанції, з приводу таких аргументів позивача, правильно звернув увагу на те, що жодного іншого рапорту до в/ч НОМЕР_1 позивачем надано не було. Отже, в/ч НОМЕР_1 , враховуючи суть звернення позивача, надала обгрунтовану відповідь позивачу щодо неможливості надання щорічної відпустки на умовах, вказаних позивачем в рапорті. З цих підстав суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за встановлених обставин не можливо стверджувати про протиправність дій в/ч НОМЕР_1 під час розгляду рапорту позивача від 01.04.2023. Крім цього, враховуючи позицію позивача, яка наведена в апеляційній скарзі та суть якої зводиться до того, що фактично звернення позивача до військової частини НОМЕР_1 стосувалося надання відпустки у зв`язку з необхідністю продовження лікування після отриманого поранення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до п.11 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). Отже, відпустка для лікування після поранення може бути надана військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії. Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402). Відповідно до п.1.1 гл.1 р.І цього Положення, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. П. 6.11 передбачено, що постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження). Згідно із п.6.15 гл.6 р.ІІ Положення №402, відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров`я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки. Таким чином, відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини, де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. У спірному випадку позивачем не доведено, а судом не встановлено існування постанови ВЛК про потребу відпустки за станом здоров`я. Така постанова ВЛК не надавалася позивачем разом із рапортом від 01.04.2023. Отже, командир в/ч НОМЕР_1 , за відсутності відповідної постанови ВЛК, не мав законних підстав для надання позивачу відпустки за станом здоров`я для лікування після отриманого поранення. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року у справі №160/12490/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 18.01.2024 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк