Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/24451/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2024 р.Справа № 520/24451/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , за участю секретаря судового засідання Веліток Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 12.10.23 по справі № 520/24451/23 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження №38662946 від 11.08.2023, такою що суперечить вимогам Рішення ЄСПЛ № 1770/03 від 06.06.2013 року в частині нарахування пені за несвоєчасне виконання судового рішення та скасувати означену постанову головного державного виконавця Рекашової А.М. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №38662946 від 11.08.2023 прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. Скасовано вимогу Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А. М. №38662946/22 від 14.06.2023. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що резолютивною частиною рішення Європейського суду зобов`язано державу сплатити заявникам 3000 євро, які мають бути конвертовані в національну валюту держави - відповідача за курсом на день здійснення платежу. Частина зазначених коштів (1500 євро як спадкоємцю) були виплачені ОСОБА_1 саме в національній валюті. Отже, в даному випадку було порушено строк виплати коштів, розмір яких виражений у гривні. Відповідно, державним виконавцем здійснено розрахунок пені за порушення строку виплати коштів саме у гривні, підстави для нарахування суми пені у «євро» - відсутні. Вказує, що до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 31.01.2018) при розгляді справи № 826/5012/15. Зазначає, що суд першої інстанції не зазначив, яким чином

позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 11.07.2018 у справі № 820/3181/16 (К/9901/12021/18) щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини про виплату нарахованих компенсацій заявникам в національній валюті може обчислювати пеню щодо справедливої сатисфакції у євро. Вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, скасував вимогу державного виконавця від 14.06.2023 № 38662946/22, але при цьому безпідставно зазначив в мотивувальній частині свій висновок про обчислення пені щодо справедливої сатисфакції у євро. З цих підстав, мотивувальна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі № 520/24451/23 підлягає доповненню та зміні. Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Також позивач просив суд окрему ухвалу, яку направити на реагування прокурору або іншому органу досудового розслідування, стосовно ОСОБА_2 , який, на його думку, незаконно поширив конфіденційну інформацію про особу позивача у вигляді зазначення ПІБ, адреси проживання та РНОКПП. Протокольною ухвалою суду в задоволенні вказаного клопотання відмовлено з підстав того, що зазначення ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) в апеляційній скарзі є обов`язковою умовою, що передбачена статтею 296 КАС України, для дотримання форми та змісту апеляційної скарги. Зазначення в апеляційній скарзі вказаних вище відомостей необхідно для ідентифікації учасника справи та передбачено чинним КАС України, а тому не може розцінюватися як поширення конфіденційної інформації, оскільки така інформація надається виключно до суду. За приписами ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283,285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2ст. 268 КАС України). У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу. Позивач повідомлений про розгляд справи за наданою в позовній заяві адресою електронної пошти. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3ст. 268 КАС України). Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 38662946 з виконання рішення № 11770/03, виданого 06.06.2013 Європейським судом з прав людини у справі «Кононова та інші проти України», де заявником є ОСОБА_3 . ОСОБА_3 помер. Спадкоємцями стягувача є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Резолютивною частиною рішення Європейського суду з прав людини № 11770/03 у справі «Кононова та інші проти України» встановлено: «(а) держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 1 (за винятком заяв № 28061/08 та 28071/08) та 1500 (одну тисячу п`ятсот) євро (i) кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 2 та (її) заявникам за заявами № 28061/08 та 28071/08, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових та інших витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти». Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження грошові кошти у розмірі 31657,08 грн. (еквівалент 3000 євро) перераховані спадкоємцям стягувача, а саме: ОСОБА_1 платіжним дорученням № 1612 від 27.11.2013 у розмірі 15828,54 грн., ОСОБА_4 платіжним дорученням № 1613 від 27.11.2013 у розмірі 15828,54 грн. Пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 17,30 грн. перерахована: ОСОБА_1 платіжним дорученням № 3281 від 02.07.2014 у розмірі 8,65 грн., ОСОБА_4 платіжним дорученням № 3280 від 02.07.2014 у розмірі 8,65 грн. 17.07.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжовим М.В. було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2014 у справі № 820/14579/14 скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження. Зобов`язано Державну виконавчу службу України здійснити повне виконання рішення суду, а саме перерахувати на банківській рахунок ОСОБА_1 , ОСОБА_4 кошти як то визначено рішенням Європейського суду з прав людини а саме: різницю яка виникла при конвертації 3000 Євро в національну валюту, на підставі перерахування її не за курсом який існував на день здійснення платежу, а за курсом граничного терміну добровільного виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини. Зобов`язано Державну виконавчу службу України нарахувати пеню у розмірах визначених рішенням Європейського суду з прав людини а саме: нарахувати простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, з 07.09.2013 по день здійснення остаточного розрахунку, який складається з повної виплати 3000 Євро які конвертовані в національну валюту по курсу який існував 24.01.2014 року (на день здійснення платежу), до якого необхідно додати три відсоткові пункти. В подальшому, на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2014 у справі № 820/14579/14 в частині виплати спадкоємцям стягувача різниці яка виникла при конвертації 3000 Євро в національну валюту, на підставі перерахування її не за курсом який існував на день здійснення платежу, а за курсом граничного терміну добровільного виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини, було перераховано кошти в розмірі 779,32 грн на користь ОСОБА_4 , а на користь ОСОБА_1 - 887,22 грн. У зв`язку з повним фактичним виконанням судового рішення було прийнято постанови про закінчення виконавчого провадження № 48529648 та 48908528. 14.06.2023 державним виконавцем Відділу прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження № 38662946, оскільки залишалася невиконаною постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2014 у справі № 820/14579/14 в частині нарахування пені. 14.06.2023 державним виконавцем здійснено розрахунок пені та направлено вимогу №38662946/22 до бухгалтерської служби Міністерства юстиції України для сплати на користь спадкоємців стягувача нарахованої пені за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини. Платіжною інструкцією Міністерства юстиції України від 02.08.2023 № 3121 ОСОБА_4 перерахована пеня за несвоєчасне виконання рішення суду в розмірі 328,84 грн. Платіжною інструкцією Міністерства юстиції України від 02.08.2023 № 3121 ОСОБА_1 перерахована пеня за несвоєчасне виконання рішення суду в розмірі 354,48 грн. 11.08.2023 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №38662946, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини протиправною, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при проведенні виконавчих дій щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 № 11770/03 у справі «Кононова та інші проти України», діяв не у межах та не у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», що призвело до фактичного невиконання в повному обсязі рішення суду, відносно позивача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком України виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, врегульовані Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі Закон №3477-IV) . Статтею 2 Закону № 3477-IV передбачено, що рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Згідно із ст.3 цього Закону виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відповідно до ст.7 Закону №3477-IV протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття рішенням статусу остаточного орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз`ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження. Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. У свою чергу, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Як вже встановлено судовим розглядом, рішенням Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 людини № 11770/03 у справі «Кононова та інші проти України» встановлено: «(а) держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 1 (за винятком заяв № 28061/08 та 28071/08) та 1500 (одну тисячу п`ятсот) євро (i) кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 2 та (її) заявникам за заявами № 28061/08 та 28071/08, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових та інших витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Згідно зі статтею 41 Конвенції, якщо ЄСПЛ визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право держави, яка була стороною у справі, передбачає лише часткову компенсацію, ЄСПЛ у разі необхідності надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію. Справедлива сатисфакція - форма відшкодування шкоди, заподіяної потерпілій стороні внаслідок правопорушення. Суд, приймаючи рішення про розмір справедливої сатисфакції, виходить з основних фактів справи, а також має право самостійно встановлювати розмір сатисфакції. Сатисфакція виражається не тільки грошовим відшкодуванням, а також у формі визнання провини, завіренні постраждалих у неприпустимості вчинення подібного надалі, вибачення, покарання винних, особливих почестей постраждалій стороні, а також у інших формах морального задоволення потерплої сторони. У цій справі обов`язок держави виплатити спадкоємцям заявника компенсацію в розмірі 3000 євро є справедливою сатисфакцією за встановлені Рішенням Європейського суду з прав людини порушення. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" у разі порушення тримісячного строку на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Згідно з пунктом (b) резолютивної частини рішення Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 людини № 11770/03 у справі «Кононова та інші проти України» зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти». Під відшкодуванням, в розумінні Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» розуміють суму справедливої сатисфакції, яка визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь стягувача. Виходячи з аналізу законодавства, суд зазначає, що пеня вказана у резолютивній частині рішення суду застосовується лише до справедливої сатисфакції, присудженої Європейським судом і не застосовується до будь-яких інших сум, що мають бути стягнені внаслідок невиконання національних судових рішень. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду справа №820/3181/16 (№К/9901/12021/18). Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2015 в.о. Урядового уповноваженого О.В. Давидчук було надіслано запит Голові Департаменту виконання рішень Європейського суду з прав людини Генерального Директорату з прав людини і верховенства права Женевєв Маєр на адресу (Рада Європи F-67075 Strasbourg Codex). У запиті зазначено: «До Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини надходять скарги заявників щодо невірного, на їх думку, нарахування державними виконавцями пені у зв`язку з несвоєчасними виплатами відшкодування. Розрахунок пені державні виконавці здійснюють наступним чином:Сума пені = А : В х (% ставку) х С, де А - сума відшкодування, присуджена за рішенням суду (для розрахунку використовується та валюта, яку було присуджено рішенням Європейського суду (євро - для обчислення пені щодо справедливої сатисфакції, інша валюта - щодо рішення національного суду); В - кількість днів року; % ставка - гранична позичкова ставка Європейського центрального банку плюс 3 відсотки річних (інформація щодо розміру граничної позичкової ставки розміщена на офіційному сайті Європейського центрального банку; С - кількість днів прострочення виплати. З метою належного виконання рішень Європейського суду просимо повідомити чи правильна формула, яку використовують державні виконавці, під час нарахування пені». У відповідь листом від 02.07.2015 головою відділу Генерального Директорату з прав людини та верховенства права Департамент виконання рішень Європейського суду з прав людини Генерального Секретаріату повідомлено, що зазначена у листі формула, яка використовується державними виконавцями, є абсолютно вірною. Під час розгляду справи, обґрунтовуючи свою позицію позивач зазначив, що при обрахунку пені, відповідачем взято розмір сатисфакції не в євро, як вказано у формулі, крім того вона була поділена на дві частини: спочатку взята цифра у розмірі сатисфакції, але в гривнях ( 2013 рік), а потім цифра суми недоплати у розмірі 887,22 гривні. Також, позивач наголошував, що гранична позичкова ставка Європейського центрального банку взята у 0,75% коли в цей час вона була іншою. Судом встановлено, що відповідно до вимоги державного виконавця №38662946/22 відповідачем було здійснено розрахунок виходячи з того, що рішення набрало остаточної законної сили - 06.06.2013, кінцева дата виконання рішення - 06.09.2013. Рішення № 11770/03 частково виконано 24.01.2014 в сумі 15828,54 грн + (справедлива сатисфакція на користь ОСОБА_1 ). Кількість днів затримки платежу (з 07.09.2013 по 23.01.2014) -

139. Ставка Європейського центрального банку - 0,75 %. Сума пені на користь ОСОБА_1 розрахована таким чином: 15828,54 : 365 х 3,75 % х 139 = 226,04 грн - 8,65 грн (пеня, сплачена платіжним дорученням від 02.07.2014 № 3281) = 217,39 грн. Рішення № 11770/03 остаточно виконано 20.10.2017 в сумі 887,22 грн+ (доплата різниці конвертації на користь ОСОБА_1 ). Кількість днів затримки платежу (з 07.09.2013 по 19.10.2017) - 1504. Ставка Європейського центрального банку - 0,75 %. Сума пені на користь ОСОБА_1 : 887,22 : 365 х 3,75 % х 1504 =137,09 грн. Всього: 217,39 грн. + 137,09 грн. = 354,48 грн. Таким чином, державним виконавцем було розраховано, що на користь ОСОБА_1 необхідно сплатити пеню в розмірі 354,48 грн. Отже, матеріалами справи підтверджено, що державним виконавцем при обрахунку пені на користь ОСОБА_1 взято розмір сатисфакції саме у гривні (вперше - 15828,54 грн., вдруге - 887,22 грн), тоді як відповідно до формули обрахунку пені вказаній у листі від 02.07.2015 голови відділу Генерального Директорату з прав людини та верховенства права Департамент виконання рішень Європейського суду з прав людини Генерального Секретаріату, для розрахунку використовується та валюта, яку було присуджено рішенням Європейського суду (євро - для обчислення пені щодо справедливої сатисфакції). Тому, оскільки рішенням Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 № 11770/03 у справі «Кононова та інші проти України» зобов`язано державу-відповідача сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю то для розрахунку мала б використовуватися та валюта, яку було присуджено рішенням Європейського суду, а саме євро - для обчислення пені щодо справедливої сатисфакції. Крім того, головним державним виконавцем при обрахунку пені не обґрунтовано застосування граничної позичкової ставки Європейського центрального банку у розмірі 0,75 %. Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 № 11770/03 у справі «Кононова та інші проти України» було передбачено, що зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Зазначене рішення Європейського суду з прав людини набуло статусу остаточного 06.06.2013, строк його виконання настав 06.09.2013, а кількість днів затримки платежу (з 07.09.2013 по 19.10.2017) складає 1504 днів. Натомість головним державним виконавцем під час розрахунку пені за весь період прострочення сплати коштів було застосовано лише одну граничну позичкову ставку Європейського центрального банку у розмірі 0,75 %. Разом із тим, Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 по справі 826/5012/15 вказав: « Згідно листа Національного банку України від 29.05.2015 № 30-00011/37081 у період з 13.05.2014 по дату виплати вищевказаних коштів діяло три різних розміри граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, а саме: у період з 13 травня по 20 червня 2014 року - 0,75 %, з 11 червня по 09 вересня 2014 року - 0,4 %, з 10 вересня по 06 жовтня 2014 року - 0,3 %.». Отже, гранична позичкова ставка Європейського центрального банку у 2014 році змінювалась щонайменше три рази, що підтверджується постановою Верховного Суду від 31.01.2018 по справі 826/5012/15, разом із тим, державним виконавцем за весь період затримки з 07.09.2013 по 19.10.2017 застосовано лише одну граничну позичкову ставку Європейського центрального банку у розмірі 0,75%. Зазначені порушення призвели до відображення у вимозі державного виконавця від 14.06.2023 № 38662946/22 неточної суми пені, яка підлягає стягненню на користь позивача. Тобто відповідачем не виконано вимоги пункту «б» вказаного рішення, а саме: «зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти». Таким чином, не нарахування позивачу не в повному обсязі пені за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини, не узгоджується з фактом повного фактичного виконання рішення згідно з виконавчим документом. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не перевірено фактичне виконання рішення суду та передчасно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 11.08.2023, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, скасувавши вимогу державного виконавця від 14.06.2023 № 38662946/22, та при цьому безпідставно зазначив в мотивувальній частині свій висновок про обчислення пені щодо справедливої сатисфакції у євро, колегія суддів відхиляє. Так, за результатами розгляду цієї справи суд першої інстанції за сукупності обставин дійшов висновку, що відповідачем не в повному обсязі виконано рішення Європейського суду з прав людини, що є підставою для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №38662946 від 11.08.2023, та, як наслідок, скасування вимоги Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А. М. №38662946/22 від 14.06.2023. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни мотивувальної частини рішення, враховуючи те, що у листі від 02.07.2015 голови відділу Генерального Директорату з прав людини та верховенства права Департамент виконання рішень Європейського суду з прав людини Генерального Секретаріату, прямо зазначено про те, що для розрахунку використовується та валюта, яку було присуджено рішенням Європейського суду (євро - для обчислення пені щодо справедливої сатисфакції). Посилання відповідача на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 31.01.2018 при розгляді справи № 826/5012/15, колегія суддів відхиляє, адже у вказаній справі не досліджувалася інформація, яка вказана у листі-роз`ясненні від 02.07.2015 голови відділу Генерального Директорату з прав людини та верховенства права Департамент виконання рішень Європейського суду з прав людини Генерального Секретаріату щодо необхідності використання євровалюти для обчислення пені щодо справедливої сатисфакції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 по справі № 520/24451/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов