Постанова 4851 № 539/4149/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2024 р.Справа № 539/4149/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Даценко В.М., м. Лубни, Полтавська область по справі № 539/4149/23 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: 04.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд: скасувати постанову Полтавської митниці в справі про порушення митних правил № 0012/80600/22 від 27 квітня 2022, а провадження у справі про порушення митних правил закрити. До позовної заяви було додано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій позивач зазначив про те, що копію оскаржуваної постанови він отримав 26.08.2023, про що міститься розписка у Лубенському відділі державної виконавчої служби. Проте, як вбачається із супровідного листа Лубенського відділу державної виконавчої служби, він датований 23.08.2023. Таким чином, навіть, якщо припустити, що супровідний лист і копію оскаржуваної постанови, було отримано 23.08.2023, то в силу приписів частини 6 статті 120 КАС України, останнім днем звернення до суду є 04.09.2023. Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05.09.2023 було визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Поновлено позивачу ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження. 20.09.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній, окрім іншого, зазначив, що твердження позивача про отримання ним копії оскаржуваної постанови у серпні 2023 року не відповідають дійсності, оскільки копію такої постанови позивач отримав рекомендованим поштовим відправленням 03.05.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить відмітка на поштовій картці. Таким чином відсутні документально підтверджені обґрунтування поважності причин пропуску строку. Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.09.2023 позов ОСОБА_1 до Полтавської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишено без розгляду. Не погоджуючись з ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.09.2023, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив дану ухвалу скасувати та направити справу № 539/4149/23 до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що з копій рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, наданих відповідачем неможливо встановити хто є отримувачем зазначених в них листів, оскільки всупереч положень Правил надання поштового зв`язку в них відсутнє прізвище отримувача. Отже, відповідач належним чином не довів, що саме позивач отримав зазначені відправлення від Полтавської митниці, тоді як позивач заперечує факт отримання будь-яких повідомлень. Зауважив, що закриття провадження у справі з формальних та належним чином не доведених підстав, підриває принципи верховенства права та віру громадян в належний судовий захист. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. До суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. В обґрунтування клопотання зазначив, що розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 10.01.2024 о 12 год. 20 хв. Представником Полтавської митниці подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Ленінським районним судом м. Полтави. Проте, участь у судовому засіданні в даній справі в режимі відеоконференції з Ленінським районним судом м. Полтави 10.01.2024 о 12 год. 20 хв. є неможливим внаслідок перерви з 12 год. 00 хв. по 13 год. 00 хв. згідно розпорядку роботи даного суду. Беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, доказів неможливості направити в судове засідання представника відповідачем не надано, а клопотання Полтавської митниці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення, враховуючи можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами без надання додаткових пояснень представником відповідача, з метою дотримання строку розгляду справи, встановленого ст. 309 КАС України, колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, виходив того, що повідомлення органу поштового зв`язку є допустимим доказом, таким, що підтверджує факт одержання оскаржуваної постанови. В свою чергу представник позивача, заперечуючи цей факт, не зміг суду пояснити що саме ним було одержано цим відправленням. Таким чином, докази відповідача є більш переконливими. За встановлених обставин висновок, викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі, про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду був передчасний. Колегія суддів вважає дані висновки помилковими виходячи з наступного. Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно ч. 1, 3 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Частиною 1 ст.168 КАС України встановлено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. За змістом частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі. Наведені норми у сукупності та взаємозв`язку визначають, що залишення судом позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду передбачає оцінку наведених позивачем підстав пропуску строку звернення до суду на предмет їх поважності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі № 380/9929/21. Згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому, норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі. Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Як наголошено в постанові Верховного Суду від 09 травня 2023 року у справі № 320/6121/21, позовну заяву може бути залишено без розгляду у разі, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними. При цьому, зміст вказаних процесуальних норм вказує, що у разі якщо позивач при поданні позовної заяви не заявив про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, визнані судом неповажними, то суд має залишити позов без руху та надати позивачу строк на звернення до суду з заявою про поновлення строку. Як свідчать матеріали справи позивачем до позовної заяви було додано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій позивач зазначив причини пропуску строку звернення до суду, які він вважає поважними. Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05.09.2023 було визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Поновлено позивачу ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження. Разом із тим, суд першої інстанції, розглядаючи доводи відповідача про відсутність поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду і дійшовши висновку, що вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстави є неповажними, не надав позивачу процесуальної можливості скористатися правом на зазначення інших причини поважності пропущеного строку, з відповідним обґрунтуванням, що є порушенням вимог процесуального закону, передбачених статтями 121, 123 КАС України. Тобто, суд першої інстанції після відкриття провадження у цій справі, дійшовши висновку, що вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстави є неповажними, мав залишити позов без руху та надати право позивачу зазначити інші причини поважності пропущеного строку, з відповідним обґрунтуванням, а не відразу застосовувати приписи частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та залишати позов без розгляду. Матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом зазначення інших причини поважності пропущеного строку та надання відповідних доказів. Отже, суд першої інстанції позбавив позивача можливості скористатися своїм правом на зазначення інших причини поважності пропущеного строку, з відповідним обґрунтуванням, та надання письмових доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. Подібний висновок щодо тлумачення вимог статті 123 КАС України викладений у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19, від 15 грудня 2021 року у справі №300/34/20, від 20 жовтня 2022 року у справі №380/16907/21. З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про порушення судом першої інстанцій норм процесуального права, а саме положень частин першої та четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, що свідчить про передчасність висновків про наявність підстав для залишення позову без розгляду. Враховуючи, що суд першої інстанції передчасно застосував наслідки відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України, у зв`язку із чим допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, колегія суддів не оцінює вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Інші аргументи та доводи, наведені апелянтом, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.09.2023 по справі № 539/4149/23 скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 18.01.2024 року