Постанова 4811 № 944/1472/22

Справа № 944/1472/22 Головуючий у 1 інстанції: Швед Н.П. Провадження № 22-ц/811/2703/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар судового засідання - Зеліско-Чемерис К.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 31 серпня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на матір дитини до досягнення дитиною трьох років, В С Т А Н О В И В: у провадженні Яворівського районного суду Львівської області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на матір дитини до досягнення дитиною трьох років. Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 22 травня 2023 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на матір дитини (до досягненню дитиною трьох років) - залишено без розгляду. Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 31 серпня 2023 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Науменка Сергія Володимировича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. В вересні 2023 року ОСОБА_1 оскаржила ухвалу суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 31 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі закону, витрати на правничу допомогу мають бути компенсовані відповідачу за рахунок держави. Зазначає про те, що відповідач є забезпеченою людиною, тому може самостійно покрити витрати на свого адвоката. А визначений та стягнутий судом розмір витрат на адвоката є трішки меншим від сплачуваним відповідачем аліментів на сина сторін у справі. В листопаді 2023 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міститься прохання залишити без задоволення апеляційну скаргу позивачки, а ухвалу без змін, і такий мотивований законністю оскаржуваної ухвали. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце її розгляду, до суду не з`явились, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомили. Наведене, на думку колегії суддів, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що в травні 2022 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом, в якому просила: - стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на дитину в розмірі ; - та на себе до досягнення дитиною трьох років. Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 27 липня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в даній цивільній справі. 19 серпня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому містилося прохання покласти на позивачку судові витрати. До відзиву на позовну заяву відповідачем додано: договір про надання правової допомоги від 05 серпня 2022 року, акт виконаних робіт до цього договору від 09 серпня 2022 року, квитанцію про оплату за цим договором 2 000 грн 00 коп. Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 29 листопада 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину закрито. Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 22 травня 2023 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на матір дитини (до досягненню дитиною трьох років) - залишено без розгляду. 24 травня 2023 року відповідачем подано заяву про розподіл судових витрат, копія якої надіслана позивачу. 18 липня 2023 року від позивача надійшло клопотання, яке підписане представником ОСОБА_4 , про залишення без розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат. Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак. Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі залишення позову без розгляду передбачено частиною п`ятою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадку, встановленому частиною п`ятою статті 142 ЦПК України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу (частина шоста статті 142 ЦПК України). Згідно з частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Водночас ЦПК України не містить правових норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Встановивши, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, доповнення до відзиву, клопотань; подальше, а саме через рік з моменту звернення до суду, подання позивачем клопотання про залишення позову без розгляду свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому забезпечуючи право на стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача у передбачуваних законом випадках та у разі настання певних умов, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для компенсації відповідачеві судових витрат, понесених ним на оплату професійної правничої допомоги згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України. Щодо компенсації відповідачу витрат на правову допомогу за рахунок держави. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. Тож позивач звільняється виключно від сплати судового збору, а не від компенсації інших судових витрат відповідачу, пов`язаних з розглядом справи, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, сформульованому у постанові від 20 грудня 2018 року у справі №751/10961/16-ц (провадження № 61-12508св18). Щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачем відповідачеві. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) Велика Палата Верховного Суду та у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18), від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат. У постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 906/194/18 Верховний Суд дійшов висновку, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Водночас, у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи». Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Відтак, виходячи з принципу обґрунтованості розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з позивача на користь відповідача заявлених витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, колегія суддів вважає, що заявлений до стягнення розмір є обґрунтованим, а подане позивачем клопотання про зменшення нічим не обґрунтоване. Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки її доводи вірних висновків суду не спростовують, ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на вид судового рішення, яке переглядається, а також висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, підстави для зміни або розподілу судових витрат, за розгляд справи судами двох інстанцій, відсутні. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 31 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 18 січня 2024 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич