Постанова КЦС ВС № 161/13766/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2024 року м. Київ справа № 161/13766/20 провадження № 61-13961св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2023 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 червня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на спадкове майно. Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті її рідного брата - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина. До складу спадщини входять: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 54,6 кв.м., а також боргові зобов`язання спадкодавця - розписка позичальника ОСОБА_3 від 03 січня 2018 року про передачу йому ОСОБА_1 грошових коштів. Указаною розпискою підтверджується факт отримання 03 січня 2018 року ОСОБА_3 від позивачки в борг на строк до 03 січня 2021 року грошових коштів для сплати внеску ОК «ЖБК «Атлант-1» на новозбудовану квартиру АДРЕСА_1 , а саме: 10 000 дол. США, 1 000 Євро та 70 000 грн, що еквівалентно 384 167,00 грн. ОСОБА_2 прийняв спадщину, подавши відповідну заяву до Першої Луцької державної нотаріальної контори. Відповідно, позивачкою протягом шести місяців від дня відкриття спадщини через нотаріуса за місцем відкриття спадщини та безпосередньо спадкоємцю ОСОБА_2 , позивачка пред`явила вимогу про повернення боргу спадкодавця. Однак, відповідач ОСОБА_2 , прийнявши спадщину, відмовився задовольнити вимогу позивачки про повернення боргу шляхом одноразового платежу в сумі 384 167 грн. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила судж у рахунок погашення боргу спадкодавця ОСОБА_3 10 000 дол. США, 1 000 Євро та 70 000 грн за договором позики від 03 січня 2018 року звернути стягнення на її користь на спадкове майно в межах його вартості - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,6 кв.м., яка прийнята спадкоємцем за законом ОСОБА_2 . Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір позики, оформлений у вигляді розписки від 03 січня 2018 року є таким, що неукладений, а відповідно обов`язок по поверненню коштів в розмірі 10 000 дол. США, 1 000 Євро та 70 000 грн, як у самого позичальника, так і в його спадкоємців, відсутній. Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Вирішуючи заяву відповідача про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані заявнику послуги з правничої допомоги відповідають предмету договору на правову допомогу, а обсяг і вартість цих послуг є обгрунтованими та співмірними. Короткий зміст постанови апеляційного суду Постановою Волинського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2023 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 червня 2023 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачкою не надано суду достатніх, допустимих та достовірних доказів того, що у відповідача наявний обов`язок задовольнити вимогу позивача, у зв`язку з не укладенням договору позики між позивачкою та спадкодавцем відповідача. Понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн підтверджені відповідними доказами, а визначений місцевим судом розмір витрат на правничу допомогу відповідає складності справи, обсягу робіт та часу витраченому адвокатом на представництво та захист інтересів відповідача у даній справі. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи вимог касаційної скарги У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2023 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 червня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами нор матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року в справі № 750/4924/19, від 24 листопада 2021 року в справі № 615/473/20, від 13 січня 2021 року в справі № 225/6667/16-ц, від 02 червня 2021 року в справі № 531/152/19, від 12 травня 2022 року в справі № 577/650/21, від 02 грудня 2020 року в справі № 357/2192/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу У грудні 2023 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - Міщук І. В. надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить відмовити в задоволенні зазначеної касаційної скарги. Зазначає, що судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що позивачкою не було доведено факту укладання спадкодавцем договору позики грошових коштів, а відповідно і не було підстав виникнення у спадкоємця ОСОБА_2 заборгованості за вказаним договором. Також представник ОСОБА_2 - Міщук І. В. у відзиві на касаційну скаргу просила стягнути з позивачки витрати, які пов`язані із оплатою послуг адвоката під час розгляду касаційної скарги в розмірі 7 000 грн. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано справу № 161/13766/20 з Луцького міськрайонного суду Волинської області. Зазначена справа надійшла до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивачки - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 54,6 кв.м., а також боргові зобов`язання спадкодавця - розписка позичальника ОСОБА_3 від 03 січня 2018 року про передачу йому ОСОБА_1 грошових коштів для сплати внеску ОК «ЖБК Атлант 1» на новозбудовану квартиру АДРЕСА_1 , а саме: 10 000 дол. США, 1 000 Євро та 70 000 грн, що за офіційним курсом іноземних валют станом на 03 січня 2018 року становило 384 167,00 грн. Суд також установив, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 липня 2022 року ухвалено визнати недійсним договір позики від 03 січня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Постановою Волинського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 липня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у визнанні договору позики недійсним. Ухвалюючи дану постанову та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що з врахуванням висновку експерта № СЕ-19/103-22/2326-ПЧ від 17 травня 2022 року за змістом, якого підпис від імені ОСОБА_3 після друкованого запис «Розписка написана мною ОСОБА_3 3 січня 2018 року» та рукописний запис « ОСОБА_3 » виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою, договір позики не було вчинено (договір, який не укладено), а відтак такий не може бути визнаний судом недійсним. 2.

Мотивувальна частина Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частин першої, другої статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобовязаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (частина друга статті 1282 ЦК України). Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов`язку сплатити заборгованість боржника узгоджується зі змістом статті 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Указані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов`язок сплатити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у сплаті йому заборгованості позичальника у разі його смерті за рахунок спадкового майна, яке прийняли спадкоємці боржника. ОСОБА_1 звертаючись до суду із указаним позовом указувала на те, що до складу спадщини увійшли боргові зобов`язання спадкодавця згідно розписки від 03 січня 2018 року, у рахунок погашення яких позивачка, як кредитор, просила звернути стягнення на успадковану відповідачем квартиру. Так, постановою Волинського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у справі № 161/5212/21 було встановлено, що договір позики від 3 січня 2018 року на підставі якого позивачка хоче звернути стягнення на майно відповідача не був укладений між ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_3 . Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України). Судами попередніх інстанцій з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, постанови Волинського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, обгрунтовано було зазначено, що договір позики, оформлений у вигляді розписки від 02 січня 2018 року є таким, що неукладений, а відповідно обов`язок по поверненню коштів в розмірі 10 000 дол. США, 1 000 Євро та 70 000 грн, як в самого позичальника, так і в його спадкоємців, відсутній. Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередній інстанцій про те, що позивакою не надано до суду належних та допустимих доказів того, що у відповідача наявний обов`язок задовольнити вимогу позивачки, у зв`язку з не укладенням договору позики між позивакою та спадкодавцем відповідача. Щодо витрат на правову допомогу Додатковим рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року, стягнуто з позивача на користь відповідача 10 000 грн витрат на правничу допомогу. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Вирішуючи заяву відповідача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідив надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, урахував вимоги статті 137 ЦПК України та дійшов обгрунтованого висновку, що надані заявнику послуги з правничої допомоги відповідають предмету договору на правничу допомогу, а обсяг і вартість цих послуг є обґрунтованими та співмірними. Додаткове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції. Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії). Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року зупинено виконання додаткового рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 червня 2023 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню. Щодо клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, які пов`язані із оплатою послуг адвоката під час розгляду касаційної скарги Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду касаційної інстанції надано договір про надання правової допомоги від 10 лютого 2021 року, ордер від 10 лютого 2021 року б/н на представлення інтересів відповідача в суді касаційної інстанції адвокатом Міщук І. В., акт про надані послуги від 01 грудня 2023 року, квитанцію від 01 грудня 2021 року на суму 7 000,00 грн, опис виконаних адвокатом робіт. З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді касаційної інстанції у розмірі 7 000,00 грн та їх співмірність зі складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, витраченим часом. Заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду касаційної інстанції не надходило. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2023 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 червня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги, у розмірі 7 000,00 грн. Поновити виконання додаткового рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 червня 2023 року. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: М. Є. Червинська Є. В. Коротенко В. М. Коротун