Ухвала КЦС ВС № 448/1441/21

УХВАЛА 18 січня 2024 року м. Київ справа № 448/1441/21 провадження № 61-18730ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 17 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 червня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державне підприємство «СЕТАМ», Львівська митниця, Західне міжрегіональне управління юстиції, про усунення перешкод у користуванні транспортним засобом та вчинення дій, пов'язаних з розмитненням та сертифікацією автомобіля, встановив: 26 грудня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 17 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 червня 2023 року у вказаній справі, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке. Заявником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. На обґрунтування поважності причин пропуску зазначеного строку ОСОБА_1 посилається на те, що 27 липня 2023 року ним вже подавалась касаційна скарга до суду касаційної інстанції, проте ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 09 вересня 2023 року він подав уточнену касаційну скаргу, проте Верховним Судом ухвалою від 18 вересня 2023 року цю скаргу було повернуто у зв'язку з неусуненням недоліків. Заявник вказує, що для нього залишилось незрозумілим, в чому саме полягало неусунення недоліків. Також ОСОБА_1 стверджує, що не зміг вчасно повторно звернутись з касаційною скаргою, оскільки змушений допомагати батьку, який є пенсіонером, з сезонним збором урожаю в саду, працює по 12-16 годин сім днів на тиждень. З огляду на викладене, просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду від 22 червня 2023 року складений 10 липня 2023 року. Вперше заявник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою 28 липня 2023 року, тобто з дотриманням строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України. Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику у зв`язку із невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а також роз`яснено, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Вдруге з касаційною скаргою заявник звернувся лише 22 листопада 2023 року, хоча копія ухвали Верховного Суду від 18 вересня 2023 року про повернення касаційної скарги була отримана ним ще 01 жовтня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (зазначена інформація наявна в Автоматизованій системі діловодства Верховного Суду за номером касаційного провадження 61-11558ск23). Заявником не зазначено обґрунтованих підстав, які перешкоджали йому повторно звернутися з касаційною скаргою в межах розумного строку після її повернення на підставі ухвали Верховного Суду від 18 вересня 2023 року, тобто у період з 01 жовтня 2023 року (отримання заявником ухвали суду касаційної інстанції про повернення вперше поданої касаційної скарги) і до 22 листопада 2023 року (дата повторного звернення з касаційною скаргою). Також слід звернути увагу на те, що втретє звертаючись з касаційною скаргою, заявник не підтвердив того, що перешкоджало йому виконати у визначений судом строк вимоги ухвали Верховного Суду від 29 листопада 2023 року про залишення без руху касаційної скарги, поданої 22 листопада 2023 року, з огляду на те, що копія зазначеної ухвали суду касаційної інстанції згідно з інформацією, наявною в Автоматизованій системі діловодства Верховного Суду за номером касаційного провадження 61-16864ск23, була доставлена до електронного кабінету ОСОБА_1 ще 01 грудня 2023 року. Доводи ОСОБА_1 щодо причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження суд не може визнати поважними, оскільки такі обставини, як скрутне матеріальне становище та сезонна зайнятість збором урожаю, не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали заявнику повторно в розумний строк звернутись до Верховного Суду з касаційною скаргою. Заявник дійсно в силу норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду касаційної інстанції, але це не означає безумовне поновлення строку касаційного оскарження. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов`язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи, а не лише для позивача, який не виконав вказівки Верховного Суду. Згідно з частиною третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Отже, заявнику необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, в якій зазначити інші підстави для поновлення строку, разом із належними доказами на підтвердження підстав поновлення пропущеного строку. Крім того, згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. До касаційної скарги заявник долучає квитанцію від 27 липня 2023 року № 32528798800007415032 про сплату судового збору в розмірі 3 632, 00 грн. З інформації, що наявна в Автоматизованій системі діловодства Верховного Суду за номером касаційного провадження 61-11558ск23, вбачається, що ОСОБА_1 подавалась до суду квитанція від 27 липня 2023 року № 32528798800007415032, як доказ сплати судового збору за розгляд касаційної скарги, поданої у липні 2023 року. Закон України «Про судовий збір» не передбачає можливості Верховному Суду зараховувати в якості судового збору кошти, що сплачені фізичними і юридичними особами за подання інших заяв чи скарг, по яким судами були ухвалені процесуальні рішення. Таким чином, заявнику слід надати суду касаційної інстанції інший документ, що підтверджує сплату судового збору за подання саме цієї касаційної скарги. Разом з тим згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» заявник не позбавлений можливості звернутися до суду в межах касаційного провадження 61-11558ск23 з клопотанням про повернення судового збору, який був сплачений за розгляд касаційної скарги, поданої у липні 2023 року. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становив 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 2 270, 00 грн. Позивачем у позовній заяві фактично заявляється дві вимоги немайнового характеру: про усунення перешкод у користуванні транспортним засобом та про зобов'язання вчинити дії, пов'язані з розмитненням та сертифікацією автомобіля. Ураховуючи вимоги позовної заяви та касаційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги становить 3 632, 00 грн (2 270, 00 грн * 0, 4 * 2 * 200 %). Отже, ОСОБА_1 необхідно надати суду докази сплати судового збору у розмірі 3 632, 00 грн за подання саме цієї, а не раніше поданої ним касаційної скарги. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату. Такожвідповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави. Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати, щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. Заявник зазначає, що касаційна скарга подається ним на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, проте не вказує конкретну норму права, з приводу застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не конкретизує зміст правовідносин, в яких цей висновок відсутній, а також не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми права для правильного вирішення справи. Крім того, ОСОБА_1 вказує підставою касаційного оскарження також пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, однак у касаційній скарзі взагалі відсутні будь-які посилання на необхідність відступлення від висновку щодо застосування певної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. З огляду на викладене, заявнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень та надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), подати заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази, а також сплатити судовий збір за подання саме цієї касаційної скарги. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, ухвалив: Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Мостиського районного суду Львівської області від 17 лютого 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 22 червня 2023 року за клопотанням ОСОБА_1 неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 17 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 червня 2023 року залишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя М. Ю. Тітов