Постанова 4824 № 758/5267/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/5842/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 758/5267/22 15 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Смолко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Нетребенко Олександра Сергійовича на рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року та на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року, ухвалені під головуванням судді Петрова Д.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи,- в с т а н о в и в: 07 липня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Нетребенко Олександр Сергійович в її інтересах звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 05.05.2022 року позивачка отримала судовий наказ № 369/376/22 від 16.02.2022 року, що надійшов з Києво-Святошинського районного суду Київської області про стягнення з неї ( ОСОБА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» заборгованості у розмірі 26 531,59 грн та судового збору за подання заяви про видачу судового наказу у розмірі 227 грн. 06 травня 2022 року ОСОБА_1 надала доручення адвокату Нетребенко Олександру Сергійовичу за підписаним договором № 8 про надання правової допомоги від 6 травня 2022 року, щодо захисту її прав та інтересів у Києво-Святошинському районному суді Київської області у справі № 369/376/22 про скасування судового наказу із стягнення з неї заборгованості за послуги з газопостачання. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 травня 2022 року у справі № 369/376/22 скасовано судовий наказ № 369/376/22 від 16 лютого 2022 року за поданою адвокатом Нетребенко Олександром Сергійовичем в інтересах ОСОБА_1 заявою про скасування судового наказу. На виконання доручення адвокатом були надані послуги, загальна вартість яких складає 18 000 грн, що підтверджуються копією укладеного договору № 8 про надання правової допомоги від 06 травня 2022 року, копією доручення № 1 до договору № 8 про надання правової допомоги від 06 травня 2022 року, копією ордера АІ № 1231298 та копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а також копією акту приймання-передачі наданих послуг від 11 травня 2022 року в розмірі 18 000 грн з детальним описом послуг. Також, позивачем було здійснено сплату судового збору за подання заяви про скасування судового наказу у розмірі 124,05 грн + 9 грн (комісія банку), разом 133,05 грн, що підтверджено копією квитанції. Таким чином, загальний розмір судових витрат, понесених позивачем та пов`язаних з розглядом справи № 369/376/22, склав 18 133,05 грн (18000 грн + 133,05 грн). За таких обставин, позивач просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» на свою користь розмір судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 369/376/22, у сумі 18 133,05 грн. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» на користь ОСОБА_1 3 000 грн витрат на правову допомогу та судовий збір у розмірі 124,05 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 28.09.2023 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Нетребенко Олександр Сергійович звернувся до Подільського районного суду міста Києва з заявою про ухвалення додаткового рішення суду у справі № 758/5267/22, в якій вказує на те, що в позовній заяві від 07.07.2023 року зазначалося, що докази на підтвердження розміру витрат, які ОСОБА_1 сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, в тому числі, витрат на професійну правничу допомогу адвоката, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 250 грн. Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Нетребенко Олександра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 758/5267/22, задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Не погоджуючись з рішенням Подільського районного суду м.Києва від 12 вересня 2023 року та з додатковим рішенням Подільського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2023 року, 28 жовтня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Нетребенко Олександр Сергійович подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» на користь ОСОБА_1 3 000 грн витрат на правову допомогу та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» на користь ОСОБА_1 18 000 грн судові витрати з розглядом справи № 369/376/22, а саме витрат на правову допомогу адвоката. Скасувати додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року повністю та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 23 250 грн, пов`язані з правничою допомогою адвоката у справі № 758/5267/22. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновки, які зробив суд першої інстанції в рішенні від 12вересня 2023 року не відповідають обставинам справи, дане рішення в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому вказане рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Звертає увагу на те що, ухвалюючи рішення від 12вересня 2023 рокупро часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався нормами Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», які втратили чинність. Вказує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 2. ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в якій зазначено про те, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати визначаються в договорі про надання правничої допомоги. Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц. Зазначає, що у позовній заяві позивач вказала про те, що загальна вартість понесених нею витрат на адвокатські послуги у справі № 369/376/22 становить 18 000 грн. Вказані витрати підтверджуються копією укладеного договору № 8 про надання правової допомоги від 06 травня 2022 року, копією доручення № 1 до договору № 8 про надання правової допомоги від 06 травня 2022 року, копією ордера АІ № 1231298 та копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а також копію акту приймання-передачі наданих послуг від 11 травня 2022 року в розмірі 18 000 грн з детальним описом послуг. Відповідно до поданого відзиву на позовну заяву представник відповідача лише зазначив, що він не погоджується з позовними вимогами з тих підстав, що, на його думку, розмір таких витрат є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову. Проте, доказів на підтвердження своєї думки представник відповідача не надав. За змістом ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов»язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Також, у постанові ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що у розумінні положень частини п»ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим адвокатом на виконання робіт. Стверджує що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. А відтак, вирішуючи питання про часткове задоволення позовних вимог в частині оплати позивачем правничої допомоги адвоката, суд першої інстанції з власної ініціативи зменшив суму судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягала для розподілу, порушуючи принцип змагальності і диспозитивності сторін. Втручання суду першої інстанції в договірні відносини між адвокатом і його клієнтом в частині визначення розміру гонорару та зменшення його розміру можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору. Така правова позиція викладена у постанові Об»єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 справа № 910/13071/19. Таким чином, вважає, оскільки відповідач у справі не надав доказів на підтвердження невідповідності та неспівмірності понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, то у суду першої інстанції були відсутні будь-які правові підстави для їх зменшення. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, обґрунтовуючи своє рішення щодо часткового задоволення позовних вимог, не послався на докази, які б підтверджували підстави для зменшення розміру оплати сум судових витрат на професійну правову допомогу, що прямо вплинуло на винесення законного і обґрунтованого рішення. Також зазначає, що підлягає скасуванню додаткове судове рішення від 11жовтня 2023 року з ухваленням нового судового рішення про задоволення в повному обсязі заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 758/5267/22. Вказує на те, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов»язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви позивача, суд першої інстанції не надав не лише мотивованої, а і будь-якої оцінки аргументам позивача про те, якщо рахувати 18000,00 грн.- це 100% суми, яку позивач просив задовольнити, то 3000 грн, це 16,67% від заявленої суми, яку суд першої інстанції задовольнив у рішенні від 12 вересня 2023 року. А відтак, оскільки 23 250 грн (витрати на правову допомогу, які позивач поніс під час розгляду даної справи №758/5267/22) складає 100%, то відповідно 16,67% складатиме 3875,78 грн. Проте, стягуючи у додатковому рішенні лише 2000 грн з 23 250 грн судових витрат позивача пов»язаних з правничою допомогою адвоката у справі № 758/5267/22, суд першої інстанції не врахував, що сума в 2000 грн є меншою ніж 3875,78 грн, що вказує на невідповідність висновку суду першої інстанції вимогам п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та вказує на неправильне застосуванням до правовідносин п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Враховуючи наведене, вважає, що суд першої інстанції зробив неправильні висновки щодо обставин справи і помилково застосував норми матеріального права, які втратили чинність, як і неправильно застосував норми процесуального права, які підлягали для врахування у даному процесі, що в сукупності призвело до не равильного розподілення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 369/376/22, у сумі 18000,00 грн. Зазначає, що оскільки ухвалення додаткового рішення є похідним від судового рішення, прийнятого 12вересня 2023 року, то додаткове рішення від 11жовтня 2023 року також слід скасувати повністю, так як воно прийняте з порушенням норм процесуального права і з неправильним розрахунком пропорційності судових витрат, а відтак ухваленню підлягає нове судове рішення про задовольняння заяви про прийняття додаткового рішення та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» на користь ОСОБА_1 витрат пов»язаних з правничою допомогою адвоката у справі №758/5267/22 в сумі 23 250 грн. В судове засідання апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Нетребенко Олександр Сергійович не з`явились, про день та час слуханння справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, 15 січня 2023 року представник позивачки подав до апеляційного суду письмові пояснення яких просив розглядати спрау у його відсутності, апеляційну скааргу просив задовольнити. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності позивачки та її представника. Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю « Київоблгаз збут» в судове засіданння також не з`явився, про день та час розгляду справи судом повідомлений, причину своєї неявки суду не повідомив, а тому колегія судлів вважає можливим розгляд справи у його відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 16 лютого 2022 року Києво-Святошинським районним судом Київської області по справі № 369/376/22 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» заборгованості у розмірі 26 531,59 грн та судового збору за подання заяви про видачу судового наказу у розмірі 227 грн. 06 травня 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Нетребенко Олександром Сергійовичембко укладено договір № 8 про надання правової допомоги. Пунктом 1.3. вказаного договору визначено, що адвокат діє без будь-яких обмежень, користується усіма правами, які надані діючим законодавством України позивачу, відповідачу, третій особі, стягувачу та боржнику, тощо. Пунктом 1.4. договору від 06 травня 2022 року № 8 про надання правової допомоги визначено, що конкретний обсяг правової допомоги визначається клієнтом у дорученні, яке є невід`ємною частиною договору. Пунктом 3.1. договору від 06 травня 2022 року № 8 про надання правової допомоги визначено, що за правову допомогу, передбачену конкретним дорученням, клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі та порядку визначених в додатках (актах) до доручення до цього договору, які є невід`ємними частинами цього договору. 06 травня 2022 року ОСОБА_1 надала адвокату Нетребенко Олександру Сергійовичу доручення № 1 щодо захисту її прав та інтересів у Києво-Святошинському районному суді Київської області у справі № 369/376/22 про скасування судового наказу із стягнення з неї заборгованості за послуги з газопостачання. 11 травня 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Нетребенко Олександром Сергійовичем було підписано акт приймання-передачі наданих послуг. У пункті 2 вказаного акту зазначено, що сторонами узгоджено вартість 1 години роботи адвоката в сумі 3000 грн. У пункті 3 вказаного акту зазначено, що виконавець надав, а замовник прийняв надану йому правову допомогу в розмірі 18 000 грн, з яких 3000 грн - консультації, вивчення правової проблеми та попередній аналіз судової практики; 15 000 грн - складання та подання заяви про скасування судового наказу та доказів. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 травня 2022 року у справі № 369/376/22 скасовано судовий наказ № 369/376/22 від 16 лютого 2022 року за поданою адвокатом Нетребенко Олександром Сергійовичем в інтересах ОСОБА_1 заявою про скасування судового наказу. Також, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 травня 2022 року відмовлено адвокату Нетребенко Олександру Сергійовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , в стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» на її користь витрат на правову допомогу. 01 липня 2022 року ОСОБА_1 надала адвокату Нетребенко Олександру Сергійовичу доручення № 2 щодо звернення до суду в порядку спрощеного позовного провадження про відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи № 369/376/22. 07 липня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Нетребенко Олександр Сергійович звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи № 369/376/22 ,в розмірі 18 000 грн. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» на користь ОСОБА_1 3 000 грн витрат на правову допомогу та судовий збір у розмірі 124,05 грн 26 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Нетребенко Олександром Сергійовичем було підписано акт приймання-передачі наданих послуг. У пункті 2 вказаного акту зазначено, що сторонами узгоджено вартість 1 години роботи адвоката в сумі 3000 грн. У пункті 3 вказаного акту зазначено, що виконавець надав, а замовник прийняв надану йому правову допомогу в розмірі 23 250 грн, з яких 3000 грн - консультація; 7 500 грн - складання та подання позовної заяви про стягнення судових витрат та доказів; 4 500 грн - складання та подання заяви про усунення недоліків позовної заяви; 3 000 грн - складання та подання заяви про прискорення розгляду справи; 3 000 грн - складання та подання заяви про прискорення розгляду справи; 3 500 грн - складання та подання відповіді на відзив. Задовольняючи частково позовні вимоги та, стягуючи з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» на користь ОСОБА_1 3 000 грн витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 369/376/22, суд першої інстанції в рішення від 12 вересня 2023 року вказав на те, що оцінюючи об`єктивно складність справи, враховуючи предмет спору, кількість судових засідань та їх тривалість, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, наявні підстави для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, а саме: у розмірі 3 000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг. Задовольняючи частково заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Нетребенка Олександра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 758/5267/22, суд першої інстанції в додатковому рішення від 11 жовтня 2023 року вказав на те, що враховуючи предмет спору, кількість судових засідань та їх тривалість, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивачки про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 2 000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року не відповідає. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 витрати на адвокатські послуги у розмірі 18 000 грн було понесено у справі № 369/376/22, яка розглядалася за правилами наказного провадження. У відповідності до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Порядок розгляду вимог у наказному провадженні унормований Розділом ІІ «Наказне провадження» ЦПК України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Частиною 1 статті 161 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав за наявності яких може бути видано судовий наказ. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 161 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Приписами ст. 165 ЦПК України визначено перелік підстав, за наявності яких суддя відмовляє у видачі судового наказу. Відповідно до ч. 3 ст. 170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті. Отже, нормами зазначеного Кодексу не передбачено стягнення в наказному провадженні будь-яких судових витрат (окрім витрат на сплату судового збору), зокрема не передбачено стягнення з боржника витрат на правову допомогу за укладеним між стягувачем та адвокатом договором про надання правової допомоги під час видачі судового наказу, як і не передбачено стягнення зі стягувача витрат на правову допомогу за укладеним між боржником та адвокатом договором про надання правової допомоги під час постановлення ухвали про скасування судового наказу. Таке стягнення суперечить самій суті наказного провадження, адже договір про надання правової допомоги не є укладеним між стягувачем та боржником, у стягувача відсутнє право вимоги до боржника щодо заборгованості за таким договором, у зв`язку з чим витрати на правову допомогу не є неоспорюваними, а їх стягнення не відповідає положенням Розділу ІІ «Наказне провадження» ЦПК України. Крім того, частиною 1 статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Отже, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 174 ЦПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Втім, як вже зазначалося вище, в порядку наказного провадження розглядаються вимоги про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо, тобто, вимоги про стягнення безспірної заборгованості. Згідно з нормами Розділу ІІ «Наказне провадження» ЦПК України подання будь-якої заяви по суті спору в наказному провадженні не передбачено, як не передбачено і подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат до заяви про видачу судового наказу. Отже, нормами ЦПК України не передбачено розподілу будь-яких судових витрат (окрім судового збору) в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, зокрема, не передбачено розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Поряд з цим, право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбачено статтею 16 ЦК України. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, що складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимоги про захист порушеного права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, у позовній заяві повинна чітко зазначити, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення права. У своєму розгляді суд має перевірити доводи, на яких ґрунтовуються позовні вимоги, у тому числі,матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права, з`ясувати, чи воно буде відновлено у заявлений спосіб. Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно з частиною 1 статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої позовні вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову (пункт 5 частини 3 зазначеної норми). За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина 3 статті 27 цього Закону). У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269). Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Водночас згідно з процесуальним законодавством встановлено види судових витрат, порядок їх розподілу тощо. Так, як свідчать матеріали даної справи № 758/5267/22 та установив суд першої інстанції, позивачка звернулась до суду із вимогою про стягнення грошових коштів, сплачених нею за послуги адвоката згідно з договором про надання правової допомоги від 06 травня 2022 року № 8 у зв`язку зі скасування судового наказу у справі наказного провадження № 369/376/22. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). Водночас за змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21. Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Отже, ЦПК України передбачено процесуальні гарантії для сторони щодо можливості стягнення витрат за правничу допомогу за рахунок позивача, у випадку здійснення судом розподілу таких витрат за наслідком розгляду справи по суті. При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п`ятої статті 142 ЦПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи по суті, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше). Отже, витрати, зокрема, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні. Аналогічну правову позицію закріплено у постановах Верховного Суду України від 20.05.2009 у справі № 6-3261св08, від 27.01.2010 у справі № 6-11633св09, від 03.02.2010 у справі № 6-15773св09. У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц за провадженням № 14-400 цс 18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц за провадженням № 14-447цс19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18 за провадженням № 14-191 цс 19). Отже, законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги за позовною вимогою в іншому провадженні. Близький за змістом, висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі № 925/245/19, від 01.06.2020 у справі № 910/12945/19 та ін. У позовній заяві про стягнення витрат на правову допомогу ОСОБА_1 не наводить жодного обґрунтування порушення, невизнання або оспорювання Товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» її прав, свобод чи інтересів. Також, позовна заява не містить жодного посилання на норми матеріального права, які підлягають застосуванню з метою відновлення порушеного права, свободи чи інтересів ОСОБА_1 . З позовної заяви ОСОБА_1 не вбачається спору про право. А відтак, з огляду на приписи ч.2 ст.164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред`явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження. Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 адвоката Нетребенко Олександра Сергійовича підлягає частковому задоволенню, рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи № 369/376/22 в сумі 18 133,05 грн. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 270 ЦПК України). Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина друга, третя статті 270 ЦПК України). Аналіз положень статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов`язані з необхідністю розподілу судових витрат. Термін «ухвалення» додаткового судового рішення, а не термін «розгляд» законодавцем застосовано з метою, щоб підкреслити необхідність буквального тлумачення такого поняття відповідно до статті 259 ЦПК України. Таке тлумачення є релевантним для з`ясування змісту положення другого речення частини третьої статті 270 ЦПК України, коли йдеться про усунення неповноти судового рішення, тобто відсутності у резолютивній частині рішення висновків щодо результатів розгляду справи. При цьому презюмується, що позовні вимоги та заперечення, докази, подані на їх обґрунтування, судом розглянуті згідно з вимогами статей 209 - 246 ЦПК України, а розгляд справи належним чином відображений в описовій та мотивувальній частинах рішення. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року № 911/3312/21. Враховуючи ту обставину, що колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року, то відповідно підлягає і скасуванню додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року, оскільки воно є його невід`ємною складовою скасованого судового рішення від 12 вересня 2023 року. Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Аналізуючи зазначенев сукупності, колегія судлів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Нетребенко Олександра Сергійовича слід задовольнити частково.Рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи. Керуючись ст.ст. 1, 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 16 ЦК України,ст.ст. 2, 19, 76, 81, 89, 134, 137, 141,142, 160,161, 163, 164, 170, 259, 270, 175, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Нетребенко Олександра Сергійовича задовольнити частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 17 січня 2024 року. Головуючий Судді: