Постанова 4824 № 362/2106/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 січня 2024 року м. Київ Справа № 362/2106/23 Провадження № 22-ц/824/6147/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А. М., суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., сторони: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов з урахуванням позовної зави в новій редакції мотивований тим, що ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, звернувся до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», у зв?язку із чим між сторонами 24 січня 2012 року було підписано (укладено) заяву № б/н, згідно умов якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, ліміт якого неодноразово було збільшено та остаточно становив 50 000,00 грн. ОСОБА_1 , підписанням заяви, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 21 березня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 55 670,72 грн, з яких: 45 520,16 грн - заборгованість за кредитом та 10 150,56 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, які розраховані відповідно до Умов та правил надання банківських послуг. АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 24 січня 2012 року у розмірі 55 670,72 грн. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2023 року відкрито провадження у цій справі та призначено розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розгляду справи за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін. У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що в позовній заяві не вказано на який правочин посилається позивач, не надано цей правочин, не вказано розрахунків. Вказував про існування форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану, внаслідок чого вважав, що строк виконання зобов`язання за договором у позивача не настав та відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України позивач не має права на стягнення відсотків у порядку статті 625 ЦК України. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» кредитну заборгованість станом на 21 березня 2023 року в сумі 55 670,72 грн та 2 684,00 грн у відшкодування судових витрат. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із неналежного виконання відповідачем своїх зобов?язань за кредитним договором та доведеності заявлених вимог, оскільки з наявних у матеріалах справи доказів судом установлено обізнаність відповідача про умови кредитування, про що свідчить його особистий підпис. 15 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не вирішив клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Заявник вказує, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи відповідача про те, що строк виконання зобов?язання з повернення кредиту не настав з огляду на військовий стан в Україні та рішення ТПП України щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Листом Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року витребувано з Васильківського міськрайонного суду матеріали справи № 362/2106/23. 29 листопада 2023 року матеріали справи № 362/2106/23 надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. 06 грудня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року - без змін. Відзив мотивований тим, що відповідачу було відомо про умови кредитування про що свідчить його підпис на паспорті споживчого кредитування та анкеті-заяві де ОСОБА_1 підтвердив про те, що він ознайомлений Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. Відповідач не довів, що в порядку визначеному Законом України «Про торгово-промислові палати України» як фізична особа звертався до ТПП України і/або регіональної ТПП з метою засвідчення будь-яких форс-мажорних обставин які перешкоджати або перешкоджають йому як позичальнику виконати свої зобов?язання за кредитним договором укладеним із позивачем. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Встановлено, що 24 січня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_1 укладено анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк № б/н. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. У заяві позичальника домовленості сторін щодо встановлення строку дії договору немає. Підписана відповідачем анкета-заява містить відомості про те, що ОСОБА_2 виявив бажання отримати платіжну картку «Кредитка «Універсальна» та зазначено бажаний ліміт - 10 000,00 грн (а. с. 79). Вказаний ліміт неодноразово було збільшено та остаточно становив 45 000,00 грн, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 77). При цьому, згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором кредитна картка неодноразово перевидавалась, остання картка «Універсальна Gold», була видана 10 червня 2021 року із терміном дії до червня 2024 року (а. с. 78). Відомостей щодо процентної ставки при невиконання умов договору анкета заява не містить. На підтвердження укладення кредитного договору АТ КБ «ПриватБанк» подав копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а. с. 79), копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 (а. с. 85-108), копію витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold» (а. с. 84), а також Паспорт споживчого кредиту (а. с. 80-83). З наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки за договором № б/н за період з 24 січня 2012 року до 23 березня 2023 року відомо, що ОСОБА_1 користувався наданим йому кредитними коштами (а. с. 21-76). Проте, ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого за розрахунком банку станом на 21 березня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 55 670,72 грн, з яких: 45 520,16 грн - заборгованість за кредитом та 10 150,56 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, які розраховані відповідно до Умов та правил надання банківських послуг. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з?ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. З матеріалів справи відомо, що АТ КБ «ПриватБанк» звертаючись до суду із позовними вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, до позовної заяви додало: копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, копію витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold», Паспорт споживчого кредиту, який містить підпис відповідача, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості а також виписку щодо користування кредитними коштами. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Ураховуючи те, що банком надано до суду належні та допустимі докази на підтвердження існування між сторонами договірних відносин, висновок суду першої інстанції про наявність між сторонами договірних відносин та доведеність позивачем заявлених позовних вимог є правильним, оскільки з доданих до позовної заяви матеріалів чітко прослідковується наступні дії сторін: укладення між сторонами анкети-заяви, отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними та наявність непогашеної кредитної заборгованості. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав позичальник у борг), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за відсотками за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З урахуванням наведеного слід зробити висновок про те, що матеріали справи не містять підтверджень, а позивачем не надано доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, підстав для відступу від якої колегія суддів не вбачає. Аргументи банку про наявність Паспорту споживчого кредиту, який за доводами позивача містить основні умови кредитування за яких наявні підстави для стягнення заборгованості за простроченими відсотками, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Паспорт споживчого кредиту не може бути підставою для повного задоволення позову, оскільки термін «Паспорт споживчого кредиту» випливає зі змісту Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які ОСОБА_1 не підписані. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Оскільки позивачем не надано доказів про обумовленість сторін у письмовому вигляді ціни договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, оскільки відсутність у договорі обумовленої процентної ставки щодо порушення виконання збов?язання, позбавляє суд можливості визначити та встановити реальну суму заборгованості за відсотками за користування кредитом, а надані позивачем докази цю обставину не підтверджують. Разом з тим, у анкеті-заяві від 24 січня 2012 року зазначена сума кредитного ліміту у розмірі 10 000,00 грн, яка в подальшому неодноразово була збільшена та остаточно становила 45 000,00 грн, факт користування якими підтверджується випискою за договором. Колегія суддів враховує, що укладений між сторонами кредитний договір від 24 січня 2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в розмірі 45 000,00 грн в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів дійшла висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 45 000,00 грн. Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частин першої та другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зважаючи на те, що висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, зроблено з неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позову. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, а тому розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 2 169,54 грн. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а тому сплачений відповідачем судовий збір у сумі 771,69 грн за подання апеляційної скарги слід стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 . Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Урахувавши правила частини десятої статті 141 ЦПК України, Київський апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 1 379,85 грн судових витрат. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року скасувати і ухвалити у справі нове судове рішення наступного змісту. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 24 січня 2012 року № б/н станом на 21 березня 2023 року в розмірі 45 000,00 грн (тіло кредиту). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) 1 379,85 грн судових витрат. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна