Постанова 4857 № 380/18002/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18002/22 пров. № А/857/14626/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року, ухвалене суддею Сидор Н.Т. у м. Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №380/18002/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,- ВСТАНОВИВ: 14 лютого 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у перерахунку пенсії від 05.12.2022 №134650019819; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату позивачці пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавки за вислугу років) за №2603-вих-1681 від 01.12.2022 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за №2603-вих-1682 від 01.12.2022, виданих управлінням соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, з часу звернення за перерахунком пенсії, а саме з 01.12.2022, з урахуванням виплачених сум. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Згідно доводів скаржника, відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки пп.11 п.3 ст.3 Закону №889 визначено, що дія цього Закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 01.12.2022 ОСОБА_1 звернулась із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», п. п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу» на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавна за вислугу років) за № 2603-вих-1681 від 01.12.2022 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за № 2603-вих-1682 від 01.12.2022, виданих Управлінням соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, з часу звернення за перерахунком пенсії, а саме з 01.12.2022 року, та перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу». За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи були передані ГУПФ України в Дніпропетровській області для вирішення питання про призначення пенсії. 05 грудня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №134650019819 про відмову у перерахунку пенсії. Позивач, вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, звернулась до суду за захистом свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення (далі Закон №1058-IV). 01.05.2016 набув чинності Закон україни "Про державну службу" № 889-VIII, підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Згідно з ч.1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст. 28 Закону №1058-IV. При цьому, вік особи визначається ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і складає 62 роки для чоловіків і 60 років для жінок. Страховий стаж передбачений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і складає 35 років для чоловіків і 30 років для жінок. Стаж державної служби для тих, хто на час досягнення зазначеного віку працював на посадах державних службовців становить не менш як 10 років, та не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016 відповідно до ст.90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Такими умовами є вік та страховий стаж. Статтею 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті четвертому частини другої зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». У пункті 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII зазначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності вказаним Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Таким чином, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 № 3723-XIIпісля 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII вік і страховий стаж. Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 за результатом розгляду зразкової справи № 822/524/18. Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 № 283, був чинний до 01.05.2016. Відповідно до п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283) документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). Суд першої інстанції ретельно дослідив подані сторонами докази та встановив, що відповідно до записів трудової книжки позивач працювала на різних посадах в органах місцевого самоврядування: - 02.08.1995 31.01.2000 - інспектор ІІ категорії 2-місячним випробувальним терміном (спеціаліст 2-ї категорії) відділу субсидій Франківської районної адміністрації м. Львова; - 01.02.2000 31.12.2001 спеціаліст І-ї категорії відділу субсидій Франківської районної адміністрації; - 01.01.2002 31.03.2002 - головний спеціаліст відділу субсидій управління соціального захисту населення Франківської райадміністрації; - 01.04.2002 31.12.2003 - головний спеціаліст сектору контролю за призначенням субсидій відділу субсидій управління соціального захисту населення Франківської райадміністрації; - 01.01.2004 - 03.01.2007 - головний спеціаліст відділу персоніфікованого обліку пільг управлення соціального захисту населення Франківської рай адміністрації; - 04.01.2007 31.12.2007 - головний спеціаліст сектору персоніфікованого обліку Франківського соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради; - 01.01.2008 29.03.2015 - завідувач сектору персоніфікованого обліку Франківського відділу соціального захисту; - 30.03.2015 до моменту звернення до суду - заступник начальника Личаківського відділу соціального захисту. Крім того, з записів трудової книжки позивачки вбачається наступне: - 01.10.1995 присвоєно 15 ранг державного службовця, VII категорія; - 10.10.1955 прийняла Присягу державного службовця; - 01.01.1999 - присвоєно 14 ранг державного службовця; - 01.01.2001 присвоєно 13 ранг державного службовця; - 04.07.2001 складено Присягу посадової особи місцевого самоврядування; - 04.07.2001 присвоєно 13 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування, віднесений до VIІ категорії посад органу місцевого самоврядування; - 01.01.2003 посаду головного спеціаліста сектору контрою за призначенням субсидій віднесено до VI категорії посад органу місцевого самоврядування; - 01.01.2003 присвоєно 11 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування; - 30.03.2015 присвоєно 10 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування; - 30.03.2017 присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах V категорії посад. Судом слушно наголошено на тому, що посади, які обіймала позивачка за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених статтею 14 Закону України від 07.06.2001 №2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування». Наведене свідчить на користь висновку про безпідставність доводів скаржника, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування не зараховується до стажу державної служби. Керуючись тим, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач досягла 60-тирічного віку, мала відповідний страховий стаж та стаж державної служби, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на пенсію відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Згідно з правовими позиціями Конституційного Суду України одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями (абз.3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 29.06.2010 № 17-рп/2010); «принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності» (абз.6 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 20.12.2017 № 2-р/2017). Конституційний Суд України, в своїх рішеннях виходив з того, що громадяни розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, а тому непередбачувані й часті зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово було проаналізовано судом касаційної інстанції: у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 317/4184/16-а; від 17.05.2019 у справі №511/777/17; від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а; від 10.10.2019 у справі № 520/7533/17; від 13.02.2020 у справі №263/3478/17; від 17.07.2020 у справі № 335/13894/16-а, в яких судом касаційної інстанції виснувано, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону. Враховуючи зазначене вище, оцінюючи спірні правовідносини відповідно до наявних в матеріалах справи документів та через аналіз діючого законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність у позивача права саме на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №889-VIII. Таким чином, відповідач не довів правомірності свого рішення щодо відмови у перерахунку пенсії за віком за нормами Закону України № 889-VIII від 10.12.2015 «Про державну службу». Відтак, рішення відповідача, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії державного службовця з урахуванням поданих додаткових документів про заробіток не ґрунтується на вимогах закону та підлягає скасуванню. Виходячи з наведеного, належним способом відновлення порушених прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернулась ОСОБА_1 до суду, слід вважати визначення Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавки за вислугу років) за №2603-вих-1681 від 01.12.2022 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за №2603-вих-1682 від 01.12.2022, виданих управлінням соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, з часу звернення за перерахунком пенсії, а саме з 01.12.2022, з урахуванням виплачених сум. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права. Слід зазначити, що обраний судом апеляційної інстанції спосіб задоволення позовних вимог позивача не буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача, оскільки адміністративний суд у такий спосіб не підміняє інший орган державної влади, а вказує на визначення відповідачу зобов`язання вчинити кореспондуючі праву на належне пенсійне забезпечення позивача дії. Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року у справі №380/18002/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний