Постанова 4857 № 380/11771/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/11771/23 пров. № А/857/16337/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року, ухвалене суддею Лунь З.І. у м. Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №380/11771/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,- В С Т А Н О В И В: 29 травня 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.04.2023 №968250876086 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п. п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №06-40/12 від 10.04.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за № 06-40/11 від 10.04.2023, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 20.04.2023. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Згідно доводів скаржника, відсутні підстави для переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки позивач станом на 01.05.2016 не працювала на посадах державної служби та станом на 01.05.2016 не набула необхідний 20-річний стаж державної служби. Зауважує, що поза увагою суду залишились обставини, що Законом №889 не передбачено проведення перерахунків раніше призначеним державним службовцям пенсій. Інші учасники справи правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.09.1976 ОСОБА_1 має стаж роботи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а саме: 31.07.1975 - зарахована на посаду економіста держдоходів у Вишгородський райфінвідділ; 20.10.1977 - звільнена з посади у зв`язку з переведем на роботу у Львівський облфінвідділ; 10.10.1977 - призначена виконуючою обов`язки економіста держдоходів на час декретної відпустки економіста держдоходів ОСОБА_2 ; 30.01.1978 - затверджена на посаду економіста держдоходів; 01.06.1979 - переведена на посаду старшого інспектора держдоходів; 01.12.1979 - у зв`язку із зміною штатного розпису з 01.12.1979 в порядку переводу призначена на посаду старшого економіста інспекції держдоходів; 22.05.1984 - звільнена із займаної посади у зв`язку з переходом на роботу в Червоноармійський райфінвідділ в порядку переводу на посаду начальника інспекції держдоходів; 22.05.1984 - зарахована на посаду начальника інспекції держдоходів шляхом переведення із Залізничного райвідділу м.Львова; 31.08.1989 - звільнена із займаної посади у зв`язку з переведенням на роботу у Львівський фінансовий технікум; 01.09.1989 - зарахована на посаду викладача; 20.06.2020 - звільнена у зв`язку з переведенням на роботу в обласне фінансове управління; 21.06.2000 - призначена на конкурсній основі на посаду начальника відділу кадрів Львівського облфінуправління. Прийняла присягу державного службовця. Присвоєно 10 ранг державного службовця; 01.07.2002 - присвоєно 9 ранг державного службовця; 17.06.2003 - переведена на посаду начальника відділу організаційно-кадрового забезпечення і спецроботи Управління моніторингу доходів державного та місцевих бюджетів, фінансів виробничої сфери і господарського забезпечення; 23.05.2012 - звільнена з посади начальника відділу кадрової та організаційної роботи головфінуправління за власним бажанням у зв`язку з досягненням граничного віку і виходом на пенсію державного службовця згідно ст. Закону України «Про державну службу»; 18.06.2012 - прийнята на посаду старшого інспектора відділу кадрової та організаційної роботи в Головне фінансове управління Львівської облдержадміністрації; 02.01.2013 - призначена на посаду старшого інспектора відділу кадрової та організаційної роботи управління організаційно-кадрового та фінансового забезпечення; 25.06.2013 - звільнена з посади старшого інспектора відділу кадрової та організаційної роботи управління організаційно-кадрового та фінансового забезпечення за власним бажанням; 02.05.2022 прийнята на роботу на посаду завідувача відділом медмайна скл.№1026 м.Винники з окладом згідно з штатним розписом. Продовжує працювати на вказаній посаді. 20.04.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо призначення/перерахунку пенсії за віком згідно з Законом України «Про державну службу». До заяви були долучені документи, а саме: паспорт громадянина України, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, довідка про складові заробітної пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №06-40/12 від 10.04.2023 та довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №06-40/11 від 10.04.2023, які видані департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації, трудова книжка НОМЕР_1 від 02.09.1976. Заява від 20.04.2023 розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. За результатами розгляду поданої заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 26.04.2023 №968250876086 про відмову щодо перерахунку пенсії згідно із Законом України «Про державну службу». Позивач, вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, звернулась до суду за захистом свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення (далі - Закон№1058-IV). 01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Згідно з ч.1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст. 28 Закону №1058-IV. При цьому, вік особи визначається ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і складає 62 роки для чоловіків і 60 років для жінок. Страховий стаж передбачений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і складає 35 років для чоловіків і 30 років для жінок. Стаж державної служби для тих, хто на час досягнення зазначеного віку працював на посадах державних службовців становить не менш як 10 років, та не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016 відповідно до ст.90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Такими умовами є вік та страховий стаж. Статтею 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». У пункті 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII зазначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності вказаним Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Таким чином, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 № 3723-XIIпісля 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 № 3723-XII вік і страховий стаж. Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 за результатом розгляду зразкової справи № 822/524/18. Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 № 283, був чинний до 01.05.2016. Відповідно до п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283) документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). Суд першої інстанції ретельно дослідив подані сторонами докази та встановив, що відповідно до записів трудової книжки позивач у період з 31.07.1975 по 31.08.1989 та з 21.06.2000 по 23.05.2012 позивач працювала на різних посадах державної служби в органах Державного фінансового контролю, 21.06.2000 прийняла присягу державного службовця. Керуючись тим, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач досягла 60-тирічного віку, мала відповідний страховий стаж та стаж державної служби, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на пенсію відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Право позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» також підтверджується змістом оскаржуваного рішення, з якого слідує, що позивачу вже була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», відтак позивачем дотримано умови щодо наявності необхідного віку та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що в справі, яка розглядається, спірним є можливість переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на заявлених умовах, оскільки така пенсія вже призначалась позивачу та позивач такий вид пенсії отримувала до 01.03.2019. Згідно з правовими позиціями Конституційного Суду України одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями (абз.3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 29.06.2010р. № 17-рп/2010); «принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності» (абз.6 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 20.12.2017 № 2-р/2017). Конституційний Суд України, в своїх рішеннях виходив з того, що громадяни розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, а тому непередбачувані й часті зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Як вбачається з матеріалів справи, скаржник не заперечує наявності у позивача необхідного віку, страхового стажу та стажу державної служби, проте зазначає, що позивачу раніше була призначена пенсія відповідно до Закону 3723-XII, тому вона не має права на нове призначення (переведення), з огляду на положення Порядку №

622. Разом з тим, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що Закон № 889-VIII не пов`язує нарахування пенсії за віком з отриманням раніше пенсії за Законом № 3723-ХІІ, та право на пенсію одержують зазначені в пунктах 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII громадяни, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік. Відповідно, Порядок №622 є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на підставі пункту 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, а тому має відповідати положенням вказаного закону, а не суперечити йому, на виконання якого він прийнятий, та встановлювати обмеження для реалізації права, гарантованого відповідним законом. До того ж, Порядок №622 встановлює додаткову умову для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, а саме: якщо до набрання чинності Законом №889-VIII не призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-XII. У той же час, ні Закон №3723-XII, ні Закон №889-VIII такої умови не містять. Враховуючи зазначене вище, оцінюючи спірні правовідносини відповідно до наявних в матеріалах справи документів та через аналіз діючого законодавства, суд су апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність у позивача права на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України №889-VIII від 10.12.2015 «Про державну службу». Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово було проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 317/4184/16-а; від 17.05.2019 у справі № 511/777/17; від 11.07.2019 у справі № 264/6292/16-а; від 10.10.2019 у справі № 520/7533/17; від 13.02.2020 у справі № 263/3478/17; від 17.07.2020 у справі № 335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону. Правовідносини щодо первинного призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», подальшого переходу на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і повернення до пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», розцінюються відповідно до положень чинного законодавства та усталеної судової практики як переведення на інший вид пенсії. За правилами ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Таким чином, відповідач не довів правомірності свого рішення щодо відмови у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889-VIII від 10.12.2015 «Про державну службу». Відтак, рішення відповідача, яким позивачу відмовлено у переході на пенсію державного службовця, з урахуванням поданих додаткових документів про заробіток не ґрунтується на вимогах закону та підлягає скасуванню. Виходячи з наведеного, вірним способом відновлення порушених прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернулась ОСОБА_1 до суду, слід вважати визначення Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області зобов`язання перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №06-40/12 від 10.04.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за № 06-40/11 від 10.04.2023, з часу звернення за призначенням такої пенсії - з 20.04.2023. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права. Слід зазначити, що обраний судом апеляційної інстанції спосіб задоволення позовних вимог позивача не буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача, оскільки адміністративний суд у такий спосіб не підміняє інший орган державної влади, а вказує на визначення відповідачу зобов`язання вчинити кореспондуючі праву на належне пенсійне забезпечення позивача дії. За змістом ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, однак встановлені обставини у справі дають підстави суду апеляційної інстанції змінити рішення суду першої шляхом зміни його резолютивної частини в частині визначення пенсійному органу зобов`язання щодо призначення позивачу пенсії на зобов`язання перевести позивача на інший вид пенсії. Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Питання розподілу судових витрат регламентоване статтею 139 КАС України, частина 6 якої вказує, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративну справу на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України). Відповідно до ст.322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Так, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Аналіз норм Закону України «Про судовий збір» в їхньому логічному взаємозв`язку дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що розрахунок судового збору за подання апеляційної скарги у відсотковому співвідношенні до частини задоволених позовних вимог можливий щодо вимоги майнового характеру (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням). В свою чергу, вимога немайного характеру - вимога, яка не підлягає вартісній оцінці, вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці, а тому розрахувати судовий збір у співвідношенні до частини (обсягу) задоволеної однієї вимоги немайнового характеру не можливо. Відновлення порушеного права позивача на перерахунок та виплату пенсії є задоволенням вимоги немайнового характеру. Оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір, розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, у сумі 1073,60 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі № 380/11771/23 - змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №06-40/12 від 10.04.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за № 06-40/11 від 10.04.2023, з часу звернення до пенсійного органу - з 20.04.2023. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний