Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/191/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/191/25 пров. № А/857/11746/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2025р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. та Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в переведенні на інший вид пенсії за віком, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Крутько О.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 17.02.2025р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 30.12.2024р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в м.Києві (відділ перерахунку пенсій № 4) № 913060197330р. від 24.10.2024р. про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу», яким відмовлено в переведенні ОСОБА_1 із пенсії по інвалідності у розмірі пенсії по віку на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889-VІІІ від 10.12.2015р. «Про державну службу» та ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу»; зобов`язати ГУ ПФ України у Львівській обл. зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця , відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу», Закону України № 889-VІІІ від 10.12.2015р. «Про державну службу» стаж роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР з 22.05.1969р. та на посадах спеціалістів у органах податкової служби (інспекції, адміністрації) України за період по 22.02.2002р. а саме: з 22.05.1969р. на посаді економіста по державних доходах по Залізничному райфінвідділу м.Львова; 12.03.1973р. на посаді економіста по податку з обороту відділу державних доходів у Львівському обласному фінансовому відділі; 01.09.1978р. на посаді начальника інспекції державних доходів - замісника завідуючого Залізничним райфінвідділом; 30.11.1989р. на посаді начальника відділу - замісника завідуючого в тій же установі; 17.07.1990р. на посаді начальника відділу оподаткування кооперативів і громадських організацій Державної податкової інспекції МФ УРСР по Радянському району м.Львова; 10.05.1993р. переведена на посаду заступника начальника інспекції - начальника ревізійно-інспекторського відділу ДПІ у Франківському районі м.Львова; 01.10.1993р. на посаді заступника начальника інспекції - начальника управління аудиту в тій же податковій інспекції; 26.11.1996р. на посаді заступника начальника-начальника управління аудиту в ДПА у Франківському районі м.Львова; 03.01.1997р. на посаді начальника відділу документальних перевірок юридичних осіб в ДПА у Франківському районі м.Львова; 04.02.1997р. на посаді начальника відділу примусового стягнення податків ДПА у Шевченківському районі м.Львова; 16.02.1998р. на посаді начальника відділу примусового стягнення податків в ДПІ у Шевченківському районі м.Львова; 21.05.1999р. на посаді начальника управління обліку, звітності та прогнозування надходжень у порядку переведення в ДПІ у Залізничному районі м.Львова до 22.02.2002р. - часу звільнення із займаної посади в зв`язку в виходом на пенсію по інвалідності; зобов`язати ГУ ПФ України у Львівській обл. перевести позивача з пенсії по інвалідності у розмірі пенсії по віку на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно до п.12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ від 10.12.2015р. «Про державну службу» та ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» з 17.10.2024р., а для розрахунку цієї пенсії врахувати подані довідки, зокрема: довідку № 81-13-01-10-21 від 17.10.2024р. про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідку № 82-13-01-10-21 від 17.10.2024р. про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби та які додані до заяви, яка зареєстрована 17.10.2024р. за № 9924; стягнути з ГУ ПФ України у Львівській обл. на користь позивача суму судових витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. (а.с.1-10, 29). Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (а.с.33-34). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в м.Києві № 913060197330 від 24.10.2024р. про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов`язано ГУ ПФ України в м.Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу», Закону України № 889-VІІІ від 10.12.2015р. «Про державну службу» період роботи з 22.05.1969р. по 22.02.2002р. в державних органах колишньої УРСР та органах державної податкової служби; зобов`язано ГУ ПФ України в м.Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно поданої заяви від 17.10.2024р. та доданих до неї довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця № 81-13-01-10-21 та № 82-13-01-10-21 від 17.10.2024р., виданих ГУ ДПС у Львівській обл. (а.с.47-52). Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в м.Києві, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.78-81). В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що 17.10.2024р. позивач звернулася до ГУ ПФ України у Львівській обл. із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішенням ГУ ПФ України в м.Києві № 913060197330 від 24.10.2024р. позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». При цьому, позивач отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На пенсію відповідно до вказаного Закону позивача було переведено з 19.02.2018р. у зв`язку з доцільністю. До 19.02.2018р. ОСОБА_1 отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу», яка була призначена їй у 2002 році; розмір пенсії станом на 19.02.2018р. становив 3956 грн. 19 коп. З 01.05.2016р. набув чинності Закон України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу», яким передбачено новий порядок та умови призначення пенсії державним службовцям. Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою КМ України № 622 від 14.09.2016р. «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка застосовується починаючи з 01.05.2016р. Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» втратив чинність Закон України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу», крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Відповідно до п.3-1 Порядку № 622 право на перерахунок пенсії згідно з цим Порядком мають державні службовці, які на день набрання чинності Законом України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від Оскільки пенсію по інвалідності відповідно до Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» ОСОБА_1 було призначено у 2002 році, вона отримувала зазначену пенсію з дати призначення до дня набрання чинності Законом України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу», станом на 01.05.2016р. на державній службі не працювала, на обчислення пенсії на умовах Порядку № 622 права вона не має. Позивач має право на поновлення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» із встановленням розміру пенсії, який вона отримувала до 19.02.2018р., з урахуванням індексації з 01.07.2023р. та з 01.03.2024р. відповідно до постанов КМ України № 168 від 24.02.2023р. та № 185 від 23.02.2024р. Розмір пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у такому разі становить 5055 грн. 98 коп., що є меншим, ніж розмір пенсії, обчислений відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який заявниця отримує в цей час. Представник позивача скерувала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській обл. та отримує пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 17.10.2024р. ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФ України у Львівській обл. із заявою щодо переведення її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати державного службовця. До вказаної заяви позивач долучила, зокрема, довідку № 81-13-01-10-21 від 17.10.2024р. про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідку № 82-13-01-10-21 від 17.10.2024р. про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності ГУ ПФ України в м.Києві визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2024р. За результатами зазначеної заяви відповідачем ГУ ПФ України в м.Києві прийнято рішення № 913060197330р. від 24.10.2024р. про відмову в переведенні на пенсію за віком пенсії згідно Закону України «Про державну службу». Підставою для такого рішення визначено ту обставину, що пенсію по інвалідності відповідно до Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» ОСОБА_1 було призначено у 2002 році; заявник отримувала зазначену пенсію з дати призначення до дня набрання чинності Законом України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу»; станом на 01.05.2016р. на державній службі не працювала, на обчислення пенсії на умовах Порядку № 622 права не має. Заявниця має право на поновлення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» із встановленням розміру пенсії, який вона отримувала до 19.02.2018р., з урахуванням індексації з 01.07.2023р. та 01.03.2024р. відповідно до постанов КМ України № 168 від 24.02.2023р. та № 185 від 23.02.2024р. Розмір пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у такому разі становить 5055 грн. 98 коп., що є меншим, ніж розмір пенсії, обчислений відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який заявник отримує в цей час (а.с.19-20). Не погоджуючись із таким рішенням відповідача про відмову у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» із врахуванням довідок про заробітну плату № 81-13-01-10-21 від 17.10.2024р., № 82-13-01-10-21 від 17.10.2024р., позивач звернулася до суду із розглядуваним позовом. Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи податкових органів (органів доходів і зборів), яким присвоєно спеціальні (персональні) звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII. При цьому, оскільки станом на час розгляду цієї справи існує прогалина щодо нормативного врегулювання перерахунку пенсій, призначених відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу», суд, враховуючи, що пенсійне забезпечення державних службовців, після прийняття Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу», здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вважав за можливе застосувати за аналогією положення вказаного закону до спірних правовідносин. При цьому при переведенні з одного виду пенсії на інший пенсійний орган має враховувати не тільки документи, наявні в пенсійній справі, а й додатково подані документи. За таких обставин, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФ України в м.Києві № 913060197330 від 24.10.2024р. про відмову позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від «Про державну службу» та зобов`язання ГУ ПФ України в м.Києві зарахувати до стажу державної служби період роботи з період з 22.05.1969р. по 22.02.2002р. в державних органах колишньої УРСР, органах державної податкової служби та перевести її з пенсії по інвалідності у розмірі пенсії по віку на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно поданої заяви від 17.10.2024р. та доданих до неї довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. Частиною першою ст.4 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні. Згідно з ч.1 ст.10 цього Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Положеннями абз.2 ч.3 ст.45 вказаного Закону передбачено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016р. визначалися Законом України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу». Відповідно до ч.1 ст.37 цього Закону на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. До 01.05.2016р. (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу») право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016р. правове регулювання спірних правовідносин зазнало змін. Зокрема, відповідно до ст.90 Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. За приписами п.12 Прикінцевих та перехідних положень наведеного Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш, як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016р. на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу», але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. При цьому, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» після 01.05.2016р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу», а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після 01.05.2016р. (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» вік та страховий стаж. Такий висновок відповідає правовій позиції, яка викладена у рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04.04.2018р. у зразковій справі № 822/524/18 та у постановах від 26.06.2018р. у справі № 676/4235/17, від 10.04.2019р. у справі № 607/2474/17. Як установлено під час судового розгляду, позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду заяви позивача про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», відповідач прийняв рішення № 913060197330р. від 24.10.2024р., яким відмовив у переведенні на інший вид пенсії, вказуючи на те, що розмір пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу є меншим, ніж розмір пенсії, обчислений відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який заявниця отримує в цей час. Разом з тим, пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016р. обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені. Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затв. постановою КМ України № 283 від 03.05.1994р. (надалі - Порядок № 283), та додатку до нього (були чинними до 01.05.2016р.). Пунктом 5 постанови КМ України № 283 від 03.05.1994р. «Про порядок обчислення стажу державної служби» регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії. Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби. Згідно з п.2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України Про державну службу, а також на посадах, віднесених КМ України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання. Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Частиною 17 ст.37 Закону № 3723-ХІІ, в редакції Закону № 404-VII від 04.07.2013р., визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Крім того, спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб податкових органів в Україні, є Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010р. (надалі - ПК України). Відповідно до п.341.1 ст.341 ПК України служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров`я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов`язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями (п.342.4 ст.342 ПК України). Пунктом 344.1 ст.344 ПК України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Отже, період роботи (служби) позивача в податкових (контролюючих) органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 10.07.2018р. в справі № 591/6970/16-а. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працювала на різних посадах в податкових органах. Такі періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Таким чином, для позивача наявні всі необхідні умови, визначені ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ, п.п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII для призначення їй пенсії за віком на умовах ст.37 Закону № 3723-ХІІ. Окрім цього, процедура присвоєння персональних звань, спеціальних звань посадовим особам податкових органів (органів доходів і зборів) врегульовувалася відповідними порядками та положеннями, які були затверджені постановами КМ України № 559 від 05.10.1992р., № 258 від 22.02.1999р., № 1234 від 22.09.2004р., № 1169 від 19.12.2012р., № 839 від 23.10.2013р., № 945 від 09.10.2020р. Вказаними нормативним актами, зокрема, передбачено присвоєння спеціальних (персональних) звань в податкових органах. Постановою КМ України № 306 від 20.04.2016р. «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (надалі Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями. Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів (в тому числі податкових органів), віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто, з присвоєнням спеціальних персональних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Отже, посадові особи податкових органів (органів доходів і зборів), яким присвоєно спеціальні (персональні) звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013р. у справі № 21-340а13. За таких умов рішення ГУ ПФ України в м.Києві № 913060197330 від 24.10.2024р. про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо доводів відповідачів про безпідставність врахування довідок № 81-13-01-10-21 та № 82-13-01-10-21 від 17.10.2024р., колегія суддів керується наступним. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України № 108/95-ВР від 24.03.1993р. «Про оплату праці» /Закон № 108/95-ВР/ заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати. Згідно з ч.1 ст.66 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991р «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу). Згідно п.4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затв. постановою КМ України № 622 від 14.09.2016р., державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на

60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015р. № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993р. № 3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано пенсійному органу: довідку ГУ ДПС у Львівській обл. № 81-13-01-10-21 від 17.10.2024р. про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); довідку ГУ ДПС у Львівській обл. № 82-13-01-10-21 від 17.10.2024р. про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (а.с.16-17). Зазначені складені відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затв. постановою КМ України № 622 від 14.09.2016р. Статтею 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плазу (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України; 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону; 4) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із сплачених страхових внесків за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Отже, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії. Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами. Реалізація права на соціальний захист та неприпустимість обмеження прав громадян на достатній життєвий рівень закріплений нормами Конституції України, відповідно до яких конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Таким чином, відповідач не довів правомірності свого рішення щодо відмови в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу». При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що оскаржуване рішення ухвалено з формальних підстав з огляду на те, що пенсійний орган не був позбавлений об`єктивної можливості визначити розмір пенсії позивача, враховувавши належні складові заробітної плати, які були зазначені у поданих ним довідках. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2024р. у справі № 620/11015/23. Згідно з правовими позиціями Конституційного Суду України одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями (абз.3 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини Рішення від 29.06.2010р. № 17-рп/2010); «принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності» (абз.6 пп.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення від 20.12.2017р. № 2-р/2017). Конституційний Суд України, в своїх рішеннях виходить з того, що громадяни розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, а тому непередбачувані й часті зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Враховуючи вищезазначене, оцінюючи спірні правовідносини відповідно до наявних в матеріалах справи документів та через аналіз діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу». Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово було проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015р. у справі № 21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018р. у справі № 317/4184/16-а; від 17.05.2019р. у справі № 511/777/17; від 11.07.2019р. у справі № 264/6292/16-а; від 10.10.2019р. у справі № 520/7533/17; від 13.02.2020р. у справі № 263/3478/17; від 17.07.2020р. у справі № 335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону. Правовідносини щодо первинного призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», подальшого переходу на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», розцінюються відповідно до положень чинного законодавства та усталеної судової практики як переведення на інший вид пенсії. За правилами ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Виходячи з вищевикладеного, правильним способом відновлення порушених прав, свобод та інтересів, за захистом яких ОСОБА_1 звернулася до суду, слід вважати зобов`язання ГУ ПФ України в м.Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно поданої заяви від 17.10.2024р. та доданих до неї довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця № 81-13-01-10-21 та № 82-13-01-10-21 від 17.10.2024р., виданих ГУ/ДПС у Львівській обл. Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України у м.Києві. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2025р. в адміністративній справі № 380/191/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного судового рішення: 26.02.2026р.