Постанова 4854 № 420/11766/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ____________________________________________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/11766/21 Категорія: 1112010200 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту: 14.09.2023 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду (далі ГУПФ) України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року; зобов`язано ГУПФ України в Одеській області провести обчислення та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №82 від 12 травня 2021 року, наданої 3 Спеціалізованим центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій станом на 05 березня 2019 року; зобов`язано ГУПФ України в Одеській області провести з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №82 від 12 травня 2021 року, наданої 3 Спеціалізованим центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій станом на 05 березня 2019 року. 21 листопада 2022 року від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. В обґрунтування заяви позивач вказував, що ГУПФ України в Одеській області не було виконано рішення та не проведено виплату доплати пенсії за період з 05 березня 2019 року по 30 вересня 2021 року в сумі 109 003,52 грн. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача Вдовина П.М. про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №420/11766/21 (вхід. № ЕП/36132/22 від 21 листопада 2022 року), в повному обсязі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги: - ГУПФ України в Одеській області досі не було виконано рішення суду по справі №420/11766/21 та допущено протиправну бездіяльність, щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 05 березня 2019 року по 30 вересня 2021 року в сумі 109 003,52 грн. З огляду на вищезазначене у позивача є підстави вважати, що є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, що є підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення відповідно ч.3 ст. 378 КАС України. Твердження Одеського окружного адміністративного суду: "Таким чином, ГУПФ України в Одеській області не відмовляло ОСОБА_1 у виплаті нарахованої суми доплати" є помилковим. адже для зміни способу або порядку виконання рішення пряма відмова відповідача не передбачена; - в заяві про встановлення порядку та способу виконання рішення було описано та належним чином доведено, що ОСОБА_1 позбавлений можливості належним чином реалізувати своє право на отримання доплати пенсії за рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/11766/21 за період з 05 березня 2019 року по 30 вересня 2021 року у сумі 109 003,52 грн., а також право на ефективний судовий захист, у зв`язку з чим виникла необхідність звернутися до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення шляхом безспірного списання. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження: Судом апеляційної інстанції встановлено: 03 листопада 2022 року представником ОСОБА_1 подано адвокатський запит з метою отримання, окрім іншого, наступної інформації: "Чи подано ГУПФ України в Одеській області до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення по справі №420/11766/21 до ГУПФ України в Одеській області; копію судового рішення або виконавчого листа но справі №420/11766/21; розрахунок суми, що підлягає виплаті ОСОБА_1 , засвідчений керівником ГУПФ України в Одеській області або уповноваженою ним особою? Який за порядковим номером в черзі на отримання перерахованої пенсії за рішенням суду ОСОБА_1 .?". На електронну адресу представника ОСОБА_1 надійшла відповідь ГУПФ України в Одеській області від 09 листопада 2022 року. 07 квітня 2023 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавчі провадження №71504545 та №71504476 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не зазначено та не надано беззаперечних доказів, які підтверджують необхідність станом на теперішній час встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по даній справі, зокрема щодо того, що примусовий порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення. За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, а тому заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78, 381, 382, 383 КАС України. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно ч.2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII). Згідно ч.1 ст. 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно ч.1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В свою чергу, положеннями ч.1 ст. 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів накладення штрафу (ст. 382); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383); визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (ст. 287). Колегія суддів зазначає, що вказані вище положення Кодексу мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Як вбачається з матеріалів справи, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у справі №420/11766/21 набрало законної сили. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач не позбавлений можливості щодо отримання виконавчого листа задля примусового виконання рішення суду від 05 серпня 2021 року у справі №420/11766/21. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012). У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40). Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури". Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини). Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат за вказаною бюджетною програмою, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України є відповідальним виконавцем та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Головне управління є одержувачем бюджетних коштів. В свою чергу, у тимчасових розписах доходів і видатків ПФ України упродовж 2021 - 2022 років видатки на виплату заборгованості за судовими рішеннями дозволили пенсійному органу сплатити заборгованість, що виникла до 08 липня 2020 року, а асигнування для сплати заборгованості у 2023 році на момент розгляду поданої позивачем заяви також відсутні. Згідно ч.6 ст. 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. З наведеного слідує, що необхідною передумовою щодо задоволення судом заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, є встановлення обставин протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що ст.ст. 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. В свою чергу, у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №804/2076/17 зазначено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи. Враховуючи те, що відповідачем вчиняються дії з метою виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України, колегія суддів наголошує, що в межах цієї справи, не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв`язку з цим прав позивача, у зв`язку з чим, підстави для задоволення заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України, відсутні. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем не використано всіх передбачених чинним законодавством засобів, щодо належного виконання судового рішення, доказів іншого заявником не надано та відповідно, у зв`язку із чим звернення позивача в порядку ст. 383 КАС України до суду є передчасним. При цьому, незважаючи на існування інституту судового контролю, саме виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судові витрати під час вирішення спірного питання відсутні. Керуючись ст.ст. ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.3 ст. 328, ст.ст. 382, 383 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 16 січня 2024 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.