Постанова 4854 № 420/26012/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/26012/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Скрипченка В.О., Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року, прийнятого в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження суддею Бутенко А.В. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1 (далі Позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) (далі Відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не утримання 889, 21 грн. військового збору з донарахованого грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2023 року по справі № 200/607/23; - стягнути з ВЧ НОМЕР_3 , 21 грн. військового збору, утриманого з донарахованого грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2023 року по справі № 200/607/23; - визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 10 670,52 грн., що був утриманий з донарахованого грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2023 року по справі № 200/607/23; - стягнути з ВЧ НОМЕР_4 , 52 грн. грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, що був утриманий з донарахованого грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2023 по справі № 200/607/23. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2023 року по справі № 200/607/23 Відповідачем проведено Позивачу перерахунок грошового забезпечення (в тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням), грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, а також грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, за 2015 - 2021 роки шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діє з 29.01.2020 року, внаслідок чого Відповідачем донараховано грошове забезпечення Позивачу та виплачено 47 720,94 грн. з відрахуванням 889, 21 грн. військового збору та 10 670, 52 грн. податку на доходи з фізичних осіб. Не погодившись із відрахуванням військового збору та податку на доходи з фізичних осіб, Позивач звернувся до Відповідача із заявою про виплату грошової компенсації з утриманого податку на доходи з фізичних осіб та військового збору, проте Відповідачем було відмовлено у здійсненні такої компенсації. Таку бездіяльність Відповідача Позивач вважає протиправною, а відрахування 889, 21 грн. військового збору та 10 670,52 грн. податку на доходи з фізичних осіб незаконним та безпідставним, що є порушенням вимог чинного законодавства. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року позов задоволено: - визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 10 670, 52 грн., що був утриманий з донарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2023 року по справі № 200/607/23; - стягнуто з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 10 670, 52 грн. недоотриманого грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2023 року по справі № 200/607/23; - визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо утримання 889, 21 грн. військового збору з донарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2023 року по справі № 200/607/23; - стягнуто з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 889, 21 грн. недоотриманого грошового забезпечення у вигляді утриманого військового збору при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2023 року по справі № 200/607/23. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона зазначає, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою той факт, що нараховані та виплачені ВЧ НОМЕР_1 грошові кошти ОСОБА_1 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/607/23 не є грошовим забезпеченням, а тому судом застосовані норми матеріального права, які не мали бути застосовані. Скаржник вказує, що ОСОБА_1 було сплачено грошові кошти саме на виконання рішення суду, а не виплата грошового забезпечення, тому ця виплата не є грошовим забезпеченням та не пов`язана з виконанням обов`язків несення служби, а має характер разової виплати, здійсненої на підставі рішення суду, відтак на неї не поширюються положення п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, а також положення Порядку № 44 щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, та ці норми щодо відшкодування утриманих сум податку з грошового забезпечення до виниклих правовідносин не застосовуються. За таких же обставин апелянт вважає, що ВЧ НОМЕР_1 правомірно було утримано з ОСОБА_1 нарахованої на підставі рішення суду суми грошового забезпечення військовий збір, так як у даному випадку абзац 2 підпункту 1.7. частини 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не може бути застосовано. Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) слід залишити без задоволення з огляду на таке. Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в період з 29.08.2015 року по 19.07.2021 року проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та згідно з наказу командира НОМЕР_2 загону Морської охорони № 224-ОС «Про особовий склад», ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу згону та всіх списків забезпечення. Не погодившись із розміром нарахованих виплат при звільнені, ОСОБА_1 у лютому 2023 року звернувся до суду із відповідним позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року по справі № 200/607/23 позов задоволено, а саме: - визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України) щодо не застосування в період з 29.01.2020 року по 19.07.2021 року при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення (в тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням), грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, а також грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, за 2015 - 2021 роки, - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діє з 29.01.2020 року; - зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) провести щодо періоду з 29.01.2020 року по 19.07.2021 року ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (в тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням), грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, а також грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, за 2015 - 2021 роки - шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діє з 29.01.2020 року, та виплатити йому їх недоотримані частини. 05 серпня 2023 року ВЧ НОМЕР_1 на виконання рішення суду по справі № 200/607/23 ОСОБА_1 було здійснено перерахунок грошового забезпечення шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, за період з 29.01.2020 року по 19.07.2021 року у розмірі 59 280, 67 грн., утримано з цієї суми 889, 21 грн. (1,5%) військового збору та 10 670, 94 грн. (18%) податку на доходи фізичних осіб, та сплачено ОСОБА_1 47 720, 94 грн.. Позивач звернувся до Відповідача із вимогою нарахувати та виплатити грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, що був утриманий з його донарахованого грошового забезпечення в сумі 10 670, 52 грн. відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; нарахувати та виплатити йому суму військового збору 889, 21 грн., який був утриманий під час виплати недоплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року по справі № 200/607/23. Листом ВЧ НОМЕР_1 повідомила про відсутність правових підстав для нарахування та виплати грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб та суму військового збору. Не погоджуючись з правомірністю таких дій, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Розглянувши справу по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на те, що військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби, а доводи відповідача, що на час виплати грошового забезпечення позивач втратила статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачеві грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачеві одночасно з виплатою йому грошового забезпечення за наявності статусу військовослужбовця. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 779) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі Порядок № 44). Пунктом 2 Порядку № 44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (п. 3). Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п. 5). Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі ПК України), де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовець, звільнений з військової служби має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби. Несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення, невірний розрахунок розміру посадового окладу та розміру одноразової грошової допомоги (не в день звільнення та проведення розрахунку) сталася з вини Відповідача, а тому суд вважає, що Позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб. Вказана позиція узгоджена з постановою Верховного Суду від 22.06.2018 року по справі № 812/1048/17, де також зазначено, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення. Підпунктом 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу України (пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України). Ставка військового збору становить 1,5% від об`єкта оподаткування (пп. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України). Таким чином, податковий агент зобов`язаний утримати військовий збір із сум доходів у вигляді компенсації в тому податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата). З наведених приписів законодавства випливає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що здійснюючи розрахунки з Позивачем на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року по справі № 200/607/23, Відповідач повинен був нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення. Та обставина, що станом на день розрахунку Позивач вже не був військовослужбовцем, жодним чином не впливає на його право отримати цю компенсацію, оскільки, Відповідач здійснював остаточний розрахунок, який він зі своєї вини своєчасно не зробив. Оскільки, позивач мав право на цю компенсацію, він її не втратив і на момент фактичної сплати коштів. Таким чином, доводи апелянта щодо відсутності підстав для виплати Позивачу грошової компенсації у зв`язку з тим, що на час виплати грошового забезпечення останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні Відповідачем своїх зобов`язань та виплаті Позивачу грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена Позивачу одночасно з виплатою йому грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року по справі № 812/1048/17, від 25.06.2020 року по справі № 825/761/17 та від 29.07.2020 року по справі № 814/142/17. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності дій Відповідача по утриманню військового збору разом з податком на доходи з фізичних осіб та наявності підстав для стягнення з Відповідача недоотриманих сум грошового забезпечення у вигляді утриманого військового збору та податку на доходи фізичних осіб. Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України). Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Суддя-доповідач: М.П. Коваль Суддя: В.О. Скрипченко Суддя: Ю.В. Осіпов