Постанова 4851 № 440/524/23

Головуючий І інстанції: О.О. Кукоба ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 р. Справа № 440/524/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2023, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/524/23 за позовом ОСОБА_1 до Конкурсної комісії з добору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 18.01.2023 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Конкурсної комісії з добору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у якому просив: визнати незаконною бездіяльність Комісії при проведенні першого етапу конкурсу, що проявилась в істотному недотриманні "Методології оцінювання Конкурсною комісією відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної компетентності кандидатів на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, показники відповідності критеріям такого оцінювання та засобам їх встановлення" при проведенні оцінювання кандидата ОСОБА_1 ; зобов`язати Комісію провести необхідні за Методологією процедури з оцінювання кандидата ОСОБА_1 та за їх наслідками, доведеними до кандидата, включити його додатково до списку кандидатів, що продовжують участь у конкурсі і допущені до співбесіди. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 закрито провадження по справі. Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального, порушення норм процесуального права та викладення висновків, які не відповідають обставинам справи, просив її скасувати та ухвалити нове рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано того, що розгляд питання щодо діяльності Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, як суб`єкта владних повноважень, належить до юрисдикції адміністративного суду. Наголошує на обмеженні у доступі до правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На підставі положень ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судовим розглядом, рішенням Конкурсної комісії від 20.12.2022 затверджено перелік кандидатів, допущених до співбесіди, у кількості 64 особи, в якому ОСОБА_1 відсутній. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 відмовлено у відкритті провадження у справі за цим позовом. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 у справі №440/524/23 скасовано, а справу передано на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі. 14.07.2023 матеріали судової справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що за висновком Великої Палати Верховного Суду спір до Конкурсної комісії з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності, зокрема, оскарження рішення про допуск до участі в другому етапі конкурсу на посаду члена ВККС кандидатів та зобов`язання вчинити дії стосовно допуску кандидата до другого етапу конкурсу, не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Як визначено пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до частини першої статті 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті. На підставі частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: - оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; - уточнення списку виборців; - оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; - оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: - примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; - примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; - затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; - продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; - затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; - затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Відповідно до частини першої статті 95 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (Далі Закон № 1402-VIII) призначення на посаду члена ВККС здійснюється ВРП за результатами конкурсу в порядку, встановленому цим Законом, строком на чотири роки. Згідно із частиною третьою вказаної статті конкурс на зайняття посади члена ВККС проводить Конкурсна комісія у порядку, передбаченому цим Законом. Частиною шостою цієї статті визначено, що за результатами проведеного конкурсу на зайняття посади члена ВККС Конкурсна комісія формує перелік кандидатів, які відповідають критеріям доброчесності та професійної компетентності, та передає його до ВРП. ВРП проводить співбесіду з рекомендованими Конкурсною комісією кандидатами відкрито та приймає за її результатами обґрунтоване і вмотивоване рішення про призначення або про відмову в призначенні відібраних кандидатів на вакантні посади членів ВККС (частина сьома статті 95 Закону № 1402-VIII). За змістом частини першої статті 95-1 Закону № 1402-VIII Конкурсна комісія є допоміжним органом ВРП, що утворюється для проведення конкурсу на зайняття посади члена ВККС та формування переліку кандидатів на посаду члена ВККС, які відповідають критеріям доброчесності та професійної компетентності. На підставі частини шістнадцятої цієї статті член Конкурсної комісії та уповноважені Конкурсною комісією особи: 1) збирають, перевіряють та аналізують інформацію про кандидатів на посаду члена ВККС, у тому числі конфіденційну інформацію та персональні дані, отримують інформацію від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, необхідну для здійснення повноважень Конкурсної комісії; 2) звертаються до кандидатів на посаду члена ВККС, а також до будь-якої юридичної особи, державного органу чи органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб із запитом про надання пояснень, документів чи інформації з метою перевірки кандидатів на посаду члена ВККС; 3) мають безоплатний доступ до відкритих державних реєстрів виключно в тій частині, що може стосуватися діяльності Конкурсної комісії. Частиною вісімнадцятою вказаної статті передбачені повноваження Конкурсної комісії, а саме: 1) розроблення та затвердження Регламенту Конкурсної комісії, Положення про проведення конкурсу на зайняття посади члена ВККС, методології оцінювання відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної компетентності кандидатів на зайняття посади члена ВККС, показників відповідності критеріям такого оцінювання та засобів їх встановлення; 2) розгляд документів, поданих кандидатами на посаду члена ВККС; 3) добір кандидатів на посаду члена ВККС, які за результатами опрацювання поданих документів відповідають вимогам цього Закону; 4) оприлюднення на офіційному вебсайті ВРП інформації про кандидатів на посаду члена ВККС, допущених до участі у конкурсі; 5) формування переліку кандидатів для проходження співбесіди за результатами розгляду поданих кандидатами документів, результатів спеціальної перевірки та аналізу відповідної інформації з відкритих джерел; 6) проведення на своєму засіданні співбесіди з відібраними кандидатами; 7) добір шляхом відкритого голосування з числа кандидатів, які пройшли співбесіду, на кожну вакантну посаду не менше двох кандидатів, які відповідають критеріям доброчесності та професійної компетентності. Аналізуючи зазначене вище, колегія суддів зазначає, що ухвалення остаточного рішення про обрання (призначення) особи на посаду члена ВККС не віднесено до повноважень Конкурсної комісії. Натомість, Конкурсна комісія є допоміжним органом, який лише сприяє суб`єкту обрання (призначення) членів ВККС у встановленні відповідності кандидата на цю посаду критеріям професійної етики та доброчесності, не маючи при цьому повноважень ухвалювати остаточне рішення щодо призначення на цю посаду або звільнення з неї. Таким чином, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 14.09.2023 у справі №990/9/23, ураховуючи те, що Конкурсна комісія не приймає остаточного рішення у проведеному конкурсі на зайняття посади члена ВККС, а лише є допоміжним органом у проведенні такого конкурсу, у таких правовідносинах Конкурсна комісія не є суб`єктом владних повноважень, який може бути відповідачем в адміністративній справі. Отже, спір до Конкурсної комісії з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності, зокрема, оскарження рішення про допуску до участі в другому етапі конкурсу на посаду члена ВККС кандидатів та зобов`язання вчинити дії стосовно допуску кандидата до другого етапу конкурсу, не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. За аналогічних обставин у справі №990/9/23 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що цей спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства та будь-якого іншого судочинства, оскільки такий позов взагалі не може розглядатися судами. Колегія суддів наголошує, що вищезгаданий висновок Великої Палати Верховного Суду сформований вже після прийняття Другим апеляційним адміністративним судом постанови від 11.05.2023 у цій справі, та є обов`язком для врахування з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні. Стосовно доводів апеляційної скарги про обмеження в доступі до суду колегія суддів зазначає наступне. Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетятка та Шереметьєв проти України»). Так, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 13 березня 2019 року у справі № 9901/947/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 9901/160/20, від 10 листопада 2022 року у справі № 990/120/22. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 по справі № 440/524/23 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов І.С. Чалий