Постанова 4850 № 200/2172/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 року справа №200/2172/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В. , Сіваченка І.В. , розглянувши в порядку письмово провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 р. у справі № 200/2172/23 (головуючий І інстанції Циганенко А.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №057350006766 від 06.04.2023 по зверненню 29.03.2023 позивача відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (підстава перебування пенсійної справи на обліку) повторно розглянути заяву від 29.03.2023 позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (підстава перебування пенсійної справи на обліку) зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, позивачу періоду роботи з 31.01.2014 по 30.01.2018 в Федеральному державному унітарному підприємстві Державний трест Арктіквугілля на підставі записів №1-3 трудової книжки НОМЕР_1 ; - встановити судовий контроль над Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області (підстава перебування пенсійної справи на обліку), який зобов`язаний повторно розглянути заяву від 29.03.2023 позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 із зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 31.10.2014 по 30.01.2018. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року відмовлено у задоволені позовних вимог. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач у рішенні про відмову в призначенні пенсії, зазначив, що до страхового та пільгового стажу не зараховано період роботи на території російської федерації з 31.10.2014 по 30.01.2018 роки, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. На дату звернення до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за Списком 1 дія для України Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року - припиняється 19 червня 2023 року, а не 01.01.2023 року як зазначив відповідач у рішенні. Так, за період його роботи з 31.04.2014 по 30.01.2018 в Федеральному державному унітарному підприємстві «Державний трест «Арктіквугілля» - зроблено відповідні записи в трудовій книжці НОМЕР_2 , яка не оскаржувалась відповідачами в суді. У зазначений період роботи на вказаному підприємстві по професії машиніста гірниче виїмкових машин дільниці по видобутку вугілля та проведенню гірничих виробок - в 2015 році була проведена спеціальна оцінка умов праці (підтвердження Довідка від 19.01.2023 року, та Карта № 31 ). Відповідачем у Рішенні про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах № 057350006766 від 06.04.2023 року не було зазначено, що відсутні дані про нарахування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду РФ за роботу в період з 31.01.2014 по 30.01.2018 в Федеральному державному унітарному підприємстві «Державний трест «Арктіквугілля». Судом проігноровано документи згідно яких, позивач має право на визнання та зарахування до пільгового страхового стажу за Списком 1 періоду моєї роботи з 31.10.2014 року по 30.01.2018 року в Федеральному державному унітарному підприємстві «Державний трест «Арктіквугілля» на підставі записів №№1- 3 трудової книжки НОМЕР_3 . Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. В обґрунтування зазначено, що підставою звернення до суду та предметом спору в даній справі є рішення № 057350006766 від 06.04.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, заява ОСОБА_1 надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області розглянуло заяву від 29.03.2023 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, заява позивача від 29.03.2023 було розглянуті за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначає, що заяву позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині до ГУ ПФУ в Донецькій області слід відмовити. Щодо зобов`язання зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1, період роботи з 31.10.2014 року по 30.01.2018 року в Федеральному державному унітарному підприємстві «Державний трест «Арктіквугілля» на підставі записів №№1-3, відповідач зазначає, що за законодавством Російської Федерації для включення періоду роботи, яка виконувалася на її території, до страхового стажу для призначення пенсії необхідно щоб за цей період нараховувалися та сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації. З поданої позивачем довідки №274/сп від 27 грудня 2022 року вбачається, що з 01 січня 2010 року із заробітку ОСОБА_1 згідно з частиною 4 статті 7 Федерального закону РФ від 24.07.2009 № 212-фз «Про страхові внески в пенсійний фонд Російської Федерації,...» відрахування в Пенсійний фонд РФ не здійснювалися, відрахування в Пенсійний фонд Норвегії та України також не здійснювалися. Період трудової діяльності позивача на території Російської Федерації в Федеральному державному унітарному підприємстві «Государственный трест Арктикуголь» з 31 січня 2014 року по 30 січня 2018 року не підлягає врахуванню при розрахунку страхового стажу позивача, оскільки в цей період позивач, як іноземний громадянин, отримував виплати за трудовим договором, укладеним з російською організацією для роботи у її відокремленому підрозділ, місце розташування якого знаходилося за межами території Російської Федерації, а тому до Пенсійного фонду Російської Федерації страхові внески не нараховувалися та не сплачувалися. Сторонами не подано доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації відповідно до Федерального закону від 15 грудня 2001 року №167-ФЗ «Про обов`язкове пенсійне страхування в Російській Федерації». Щодо вимоги позивача стягнути з Пенсійного фонду України Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області понесені витрати по сплаті судового збору, відповідач зазначає, що управлінням доведено правомірність дій, а тому, правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач, є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_4 . 29 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії за віком. 06 квітня 2023 року рішенням про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Чернівецькій області управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг №057350006766 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж. Згідно з рішенням вік заявника 40 років, страховий стаж 35 років 1 місяць 10 днів, пільговий стаж становить на провідних посадах 13 років 2 місяці 22 дні, професії за постановою 202 1 рік 6 місяців 8 днів, за Списком № 1 2 роки 9 місяців 9 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано період роботи та території російської федерації з 31.10.2014 по 30.01.2018, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. 17 квітня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України листом за №6465-7383/К-02/8-0500/23 повідомило ОСОБА_1 , що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 06.04.2023 №057350006766 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно з формою РС-право пільговий стаж ОСОБА_1 становить 17 років 11 місяців 17 днів, період роботи з 31.10.2014 по 30.01.2018 у Федеральному державному унітарному підприємстві Государственный трест Арктикуголь архіпелаг Шпіцберген рудник БАРЕНЦБУРГ в розрахунку стажу відсутній. В Індивідуальних відомостях про застраховану особу форма ОК-5 на ім`я ОСОБА_1 відсутня інформація про стаж роботи з 31.10.2014 по 30.01.2018 у Федеральному державному унітарному підприємстві Государственный трест Арктикуголь архіпелаг Шпіцберген рудник БАРЕНЦБУРГ. 27 грудня 2022 року Федеральним державним унітарним підприємством Государственный трест Арктикуголь видана довідка №274/сп про заробіток ОСОБА_1 за період з листопада 2014 року по грудень 2016 року, в якій зазначено, що з 01 січня 2010 року згідно з частиною 4 статті 7 Федерального закону РФ від 24.07.2009 № 212-фз Про страхові внески в пенсійний фонд Російської Федерації,… відрахування в Пенсійний фонд РФ не здійснювалися, відрахування в Пенсійний фонд Норвегії та України не здійснювалися. 09 січня 2023 року Федеральним державним унітарним підприємством Государственный трест Арктикуголь видана довідка №05/ю про те, що ОСОБА_1 працював на руднику БАРЕНЦБУРГ архіпелаг Шпіцберген, Норвегія. У трудовій книжці НОМЕР_5 , яка видана 31 жовтня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 на території російської федерації, містяться наступні записи: Федеральне державне унітарне підприємство Государственный трест Арктикуголь архіпелаг Шпіцберген рудник Баренцбург: запис №1 31.10.2014 прийнятий машиністом гірничих виїмкових машин 5 розряду на дільницю видобутку вугілля та проведенню гірничих виробіток, наказ від 30.10.2014№100-б/к; запис №2 01.01.2016 переведений на дільницю по проведенню гірничих виробіток машиністом гірничих виїмкових машин 5 розряду, наказ від 31.12.2015 №163-б/к; запис №3 30.01.2018 трудовий договір припинений у зв`язку зі закінченням строку трудового договору, пункт 2 частини 1 статті 77 Трудового кодексу РФ, наказ від 10.11.2017 №167 БК. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) в редакції на час виникнення спірних правовідносин. Закон № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до статті 1 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону (абзац 1 частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV). Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII). Відповідно до п. «а» ст. 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини 1 статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року; Відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058-ІV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. За частиною 5 статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах. Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-IV, контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (далі Порядок № 637). Згідно п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17. Робота позивача в спірний період передбачена Списком, що не оскаржується відповідачами. Матеріали справи свідчать, що трудова книжка позивача містить достатні дані для визначення зазначеного періоду в якості пільгового стажу без надання відповідних довідок. Також позивачем надавались довідки підприємства, які підтверджували спірний період роботи на пільгових умовах. Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення. Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18). Щодо посилання відповідача у спірному рішенні, як підставу не врахування спірних періодів роботи, на припинення з 01 січня 2023 року російської федерації участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, суд зазначає, що 30 червня 2022 року набув чинності Федеральний закон від 11 червня 2022 року №175-ФЗ Про денонсацію Російською Федерацією з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, яким була денонсована Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, підписану в місті Москва 13 березня 1992 року. Отже, денонсація Угоди від 13.03.1992 російською федерацією означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань російської федерації у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди. Отже, відмова відповідача не ґрунтується на чинному законодавстві України. Щодо посилання суду на відсутність доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації відповідно до Федерального закону від 15 грудня 2001 року №167-ФЗ Про обов`язкове пенсійне страхування в Російській Федерації, суд зазначає наступне. Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та Російська Федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення. Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення. Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України Про міжнародні договори України чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Зі змісту наведених норм слідує, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами. Згідно зі статтею 2 Федерального Закону Російської Федерації від 17 грудня 2001 року Про трудові пенсії в Російській Федерації (далі - Закон №173-ФЗ) страховий стаж це загальна тривалість періодів праці і (або) іншої діяльності, протягом яких були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації, а також інші періоди, зараховані в страховий стаж, враховуються при визначенні права на трудову пенсію. Частиною 3 статті 3 Закону №173-ФЗ встановлено, що іноземні громадяни і особи без громадянства, які постійно проживають в Російській Федерації, мають право на трудову пенсію на рівних з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації. э Відповідно до статті 10 Закону №173-ФЗ страховий стаж включає періоди роботи і (або) іншу діяльність, які були здійснені на території Російської Федерації особами, зазначеними в частині першій статті 3 цього Закону, за умови, що страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації були сплачені за ці періоди. э Згідно з частинами 1 та 2 статті 13 Закону №173-ФЗ при розрахунку страхового стажу періоди трудового та (або) інших видів діяльності, передбачені статтями 10 і 11 цього Закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі загальнообов`язкового пенсійного страхування, підтверджуються документами, виданими в установленому порядку роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами. э При розрахунку страхового стажу періоди трудового та (або) інших видів діяльності, передбачені статтями 10 і 11 цього Закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування, підтверджуються на підставі відомостей з індивідуального (персоніфікованого) обліку. З 01 січня 2015 року на території Російської Федерації набув чинності Федеральний закон Про страхові пенсії від 28 грудня 2013 року №400-ФЗ (далі Закон №400-ФЗ). Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №400-0ФЗ право на страхову пенсію мають громадяни Російської Федерації, застраховані відповідно до Федерального закону від 15 грудня 2001 року №167-ФЗ Про обов`язкове пенсійне страхування в Російській Федерації, за дотримання ними умов, передбачених цим Федеральним законом. Частиною 3 статті 4 Закону №400-ФЗ встановлено, що іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають у Російській Федерації, за дотримання ними умов, передбачених цим Федеральним законом, мають право на страхову пенсію нарівні з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації. За приписами статті 11 Закону №400-ФЗ у страховий стаж включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, зазначеними в частині 1 статті 4 цього Закону, за умови, що за ці періоди нараховувалися та сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації. Періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались особами, зазначеними в частині 1 статті 4 цього Федерального закону, за межами території Російської Федерації, включаються до страхового стажу у випадках, передбачених законодавством Російської Федерації або міжнародними договорами Російської Федерації, або у разі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації відповідно до Федерального закону від 15 грудня 2001 року №167-ФЗ Про обов`язкове пенсійне страхування в Російській Федерації. 01 січня 2010 року на території Російської Федерації набув чинності Федеральний закон від 24 липня 2009 року №212-ФЗ Про страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації, Фонд соціального страхування Російської Федерації, Федеральний фонд обов`язкового медичного страхування (далі Закон №212-ФЗ). Частиною 4 статті 7 Закону №212-ФЗ було встановлено, що не визнаються об`єктом оподаткування для платників страхових внесків, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 5 цього Закону, виплати та інші винагороди, нараховані на користь фізичних осіб, які є іноземними громадянами та особами без громадянства, за трудовими договорами, укладеними з російською організацією для роботи в її відокремленому підрозділі, розташованому за межами території Російської Федерації, виплати та інші винагороди, нараховані на користь фізичних осіб, які є іноземними громадянами та особами без громадянства, у зв`язку із здійсненням ними діяльності за межами території Російської Федерації у рамках укладених договорів цивільно-правового характеру, предметом яких є виконання робіт, надання послуг. 01 січня 2017 року Закон №212-ФЗ втратив силу у зв`язку із набуттям чинності на території Російської Федерації Федерального закону від 3 липня 2016 року №250-ФЗ Про внесення змін до окремих законодавчих актів Російської Федерації та визнання такими, що втратили чинність, окремих законодавчих актів (положень законодавчих актів) Російської Федерації у зв`язку з прийняттям Федерального закону Про внесення змін до частини першої та другу Податкового кодексу Російської Федерації у зв`язку з передачею податковим органам повноважень щодо адміністрування страхових внесків на обов`язкове пенсійне, соціальне та медичне страхування. Відповідно до статті 420 Податкового кодексу Російської Федерації не визнаються об`єктом оподаткування страховими внесками для платників, зазначених у підпункті 1 пункту 1 статті 419 цього Кодексу, виплати та інші винагороди на користь фізичних осіб, які є іноземними громадянами чи особами без громадянства, за трудовими договорами, укладеними з російською організацією для роботи у її відокремленому підрозділ, місце розташування якого знаходиться за межами території Російської Федерації, виплати та інші винагороди, обчислені на користь фізичних осіб, які є іноземними громадянами або особами без громадянства, у зв`язку із здійсненням ними діяльності за межами території Російської Федерації в рамках укладених договорів цивільно-правового характеру, предметом яких є виконання робіт, надання послуг. Також, за приписами частини 6 статті 20 Закону №1058 страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частини 12 статті 20 Закону України №1058). Згідно із пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Зокрема частиною 1 статті 4 Закону України №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці. Згідно із частиною 2 статті 25 Закону України №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (пункт 171.1 статті 171). Отже, як законодавством України, так і законодавством Російської Федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до Пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність. Відповідно до довідки Федерального державного унітарного підприємства Государственный трест Арктикуголь від 27 грудня 2022 року №274/сп про заробіток ОСОБА_1 за період з листопада 2014 року по грудень 2016 року, з 01 січня 2010 року згідно з частиною 4 статті 7 Федерального закону РФ від 24.07.2009 № 212-фз Про страхові внески в пенсійний фонд Російської Федерації,… відрахування в Пенсійний фонд РФ не здійснювалися, відрахування в Пенсійний фонд Норвегії та України не здійснювалися. Таким чином, в спірний період трудової діяльності позивача на території Російської Федерації в Государственный трест Арктикуголь, Федеральному державному унітарному підприємстві Государственный трест Арктикуголь, позивач, як іноземний громадянин (по відношень до рф), отримував виплати за трудовими договорами, укладеними з російською організацією для роботи у її відокремленому підрозділ, місце розташування якого знаходилося за межами території Російської Федерації, а тому до Пенсійного фонду Російської Федерації страхові внески не нараховувалися та не сплачувалися. При цьому, за положенням статті 2, 11 Федерального Закону Російської Федерації №173-ФЗ, передбачено зарахування в страховий стаж, поміж періодів за які сплачено внески також інші періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались особами, за межами території Російської Федерації. Колегія суддів враховує численну та усталену практику Верховного Суду (постанови від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №480/12392/16-а, від 31.10.2019 у справі №226/1994/17), згідно із якою відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому, особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством, на якому вона працює. У постановах від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 09.10.2020 у справі №341/460/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що відсутність у пенсійного органу відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків у російській федерації для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення його права на призначення та виплату пенсії. У даному випадку, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а відсутність відомостей про їх сплату не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивачу періоду його роботи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що не сплата підприємством внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98). Суд зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII). Тобто, внаслідок відсутності інформації щодо сплати страхових внесків за спірний період позивач позбавлений соціальної захищеності та страхового стажу за період роботи на вказаному товаристві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. При цьому, згідно законодавства Російської Федерації, в якій з 01.01.2014 набрав чинності Федеральний Закон від 28.12.2013 № 426-ФЗ «Про спеціальну оцінку умов праці» та Федеральний Закон № 421 «Про внесення змін в деякі акти Російської Федерації», а в Трудовий кодекс внесені поправки, які відміняють процедуру атестації робочого місця по умовам праці та вводять процедуру спеціальної оцінки умов праці, яка є продовженням та розвитком атестації робочих місць. Отже, у ч.6 ст.30 Федерального закону «Про страхові пенсії» передбачено, що пільговий стаж зараховується виключно за результатами спеціальної оцінки умов праці. Матеріали справи свідчать, що період роботи позивача у спірний період на вказаному підприємстві по професії машиніста гірниче виїмкових машин дільниці по видобутку вугілля та проведенню гірничих виробок - в 2015 році була проведена спеціальна оцінка умов праці (підтвердження Довідка від 19.01.2023 року, та Карта № 31 ). Судом першої інстанції залишились нез`ясованими обставини щодо проведення на підприємстві оцінки умов праці. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідачем обґрунтовано не зараховано до стажу спірні період роботи. Щодо рішенням суду в частині зобов`язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву та зарахувати спірний стаж, колегія судді зазначає наступне. За ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч.5 ст.45 Закону №1058-IV). Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України») (далі - Порядок №22-1). Згідно п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. За п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Згідно п. 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Згідно з пояснювальною запискою Фонду до проекту Постанови № 25-1 Указом Президента України від 04.09.2019 року №647/2019 «Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг» для забезпечення належної реалізації прав осіб y сфері надання адміністративних послуг передбачено забезпечення Кабінетом Міністрів України, зокрема, спрощення процедури надання та отримання послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» визначено перелік державних реєстрів, відомості з яких враховуються органами Пенсійного фонду при зверненні осіб за призначенням, перерахунком, поновленням, припиненням, продовженням виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведенням з одного виду пенсії на інший. У зв`язку з цим постала необхідність у приведенні актів Пенсійного фонду України у відповідність до вимог чинного законодавства Єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства, централізована прозора система контролю за процесами призначення та перерахунків пенсій, мінімізація корупційних ризиків, зумовлених особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України стало результатом запровадження принципу екстериторіальності щодо призначення пенсії. Таким чином, впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник. Як зазначалось, позивач звернувся з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, як структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за принципом екстериторіальності прийняло рішення яким відмовило в призначенні пенсії. У межах цієї справи позивач оскаржував саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в призначенні пенсії, Враховуючи вказані вимоги Закону та Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області. Згідно з пояснювальною запискою Фонду до проекту Постанови № 25-1 Указом Президента України від 04.09.2019 року №647/2019 «Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг» для забезпечення належної реалізації прав осіб y сфері надання адміністративних послуг передбачено забезпечення Кабінетом Міністрів України, зокрема, спрощення процедури надання та отримання послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» визначено перелік державних реєстрів, відомості з яких враховуються органами Пенсійного фонду при зверненні осіб за призначенням, перерахунком, поновленням, припиненням, продовженням виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведенням з одного виду пенсії на інший. У зв`язку з цим постала необхідність у приведенні актів Пенсійного фонду України у відповідність до вимог чинного законодавства Єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства, централізована прозора система контролю за процесами призначення та перерахунків пенсій, мінімізація корупційних ризиків, зумовлених особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України стало результатом запровадження принципу екстериторіальності щодо призначення пенсії. Таким чином, впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник. Таким чином, оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області і рішення про відмову у призначенні пенсії приймалось саме ним, апеляційний суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку є зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та зарахувати стаж. Щодо встановлення контролю, суд зазначає наступне. За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, зокрема й суду касаційної інстанції, суд дійшов до висновку щодо відсутності підстав встановити контроль за виконанням рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Отже, суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального права, неправильно вирішив справу що суті спору, внаслідок чого рішення суду підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про їх часткове задоволення. Щодо посилання відповідачів на необґрунтовані вимоги в частині стягнення судових витрат, суд зазначає наступне. За ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, оскільки позовні вимоги задоволені частково, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати понесені ним. Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 р. у справі № 200/2172/23 - задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 р. у справі № 200/2172/23 скасувати. Прийняти нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 10.02.2023р. №111450001517 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах №057350006766 від 06.04.2023. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з зарахуванням до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, позивачу періоду роботи з 31.01.2014 по 30.01.2018 в Федеральному державному унітарному підприємстві Державний трест Арктіквугілля на підставі записів №1-3 трудової книжки НОМЕР_1 . В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ), судовий збір у розмірі 2684 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 січня 2024 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді А.В. Гайдар І.В. Сіваченко