Постанова 4851 № 440/1577/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2025 р. Справа № 440/1577/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2025, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, по справі № 440/1577/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №163950032135 від 21.01.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу періоди його роботи з 27.07.2007 по 16.11.2009, з 31.01.2013 по 18.01.2021 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 15.01.1991 р. зі вкладишем серії НОМЕР_2 від 31.01.2013, довідок АТ «Полюс Красноярськ» від 05.03.2021 №02-19/228, від 04.03.2021 №02-19/229 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №163950023171 від 21.01.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи періоди з 27.07.2007 р. по 16.11.2009, з 31.01.2013 по 18.01.2021 в АТ «Полюс Красноярськ». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди з 09.02.2008 по 16.11.2009, з 31.01.2013 по 01.07.2016 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди з 01.07.2016 по 18.01.2021 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 13.01.2025 з урахуванням висновків суду. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку аргументує неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 року та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що до страхового та пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи на підприємстві АТ «Полюс Красноярськ» з 27.07.2007 р. по 16.11.2009 р., з 31.01.2013 по 18.01.2021 згідно із довідками від 05.03.2021 № 02-19/228, від 04.03.2021 № 02-19/229, у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 Росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. У Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вищезазначені періоди роботи. Додатково в апеляційній скарзі відповідач звертає увагу на неможливість виконання рішення суду першої інстанції у зв`язку з тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області. Орган ПФУ, який первинно розглядав заяву, у подальшому не має доступу до електронної пенсійної справи, і у випадку зобов`язання його судом вчинити певні дії, як то зарахувати певні періоди до стажу, повторно розглянути заяву або призначити пенсію, цей орган позбавлений можливості вчинити такі дії внаслідок відсутності доступу до електронної пенсійної справи. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі № 440/1577/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу разом з доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом 5 днів від дати отримання копії ухвали. Згідно зі статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. 03.04.2025 до суду позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить суд залишити апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі № 440/1577/25 без змін. На підставі положень пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 13.01.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яка зареєстрована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області 13.01.2025 за № 169. 21.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області (за екстериторіальністю) прийнято рішення №163950023171 про відмову у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового та пільгового стажу роботи не зараховані надані позивачем періоди роботи згідно з довідками акціонерного товариства «Полюс Красноярськ» від 05.03.2021 № 02-19/228 та від 04.03.2021 №02-19/229, оскільки такі дані відсутні в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. З 01.01.2023 року припинено участь Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв`язку з чим до узгодження відповідного нормативно-правового акту відсутні підстави зарахування стажу роботи. На підставі вищезазначеного до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РФСР по 31.12.1991 рік. Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи з 27.07.2007 р. по 16.11.2009, з 31.01.2013 по 18.01.2021 в АТ «Полюс Красноярськ», а також до пільгового страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи за Списком № 2 з 09.02.2008 по 16.11.2009, з 31.01.2013 по 01.07.2016 та за Списком № 1 з 01.07.2016 по 18.01.2021 згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики №383 від 18.11.2005, Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993» року №2783-IX від 01.12.2022, Постановою Кабінету Міністрів України №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04.02.2023. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 44 Конституції України). При цьому, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України). Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Законом №1058-IV визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV). Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV). Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно з положеннями статті 4 Закону № 1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується, зокрема, на міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі закони про пенсійне забезпечення). Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. У відповідності до положень статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі Угода). Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди). Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Відповідно до статті 11 вказаної Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації. Таким чином, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність та відповідно до наданих державами-учасницями міжнародних угод документів на підтвердження наявності відповідного стажу, виданих у належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації. Колегією суддів встановлено, що 13.01.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яка зареєстрована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області 13.01.2025 за №

169. Заява позивача була розглянута ГУ ПФУ в Донецькій області з урахуванням принципу екстериторіальності відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок №22-1). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.01.2025 №163950023171 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та роз`яснено, що пенсійний вік згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 становить 55 років. Вік заявника 54 роки 1 місяць. Необхідний страховий стаж згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 складає 30 років, пільговий стаж за роботу за Списком № 2 12 років 6 місяців. Визначено, що страховий стаж заявника на дату звернення становить 14 років 01 місяць 3 дні, пільговий стаж за Списком № 2 складає 02 роки 08 місяців 02 дні, пільговий стаж за Списком № 1 складає 1 місяць 18 днів. До страхового та пільгового стажу роботи не зараховані надані позивачем періоди роботи згідно з довідками акціонерного товариства «Полюс Красноярськ» від 05.03.2021 № 02-19/228 та від 04.03.2021 №02-19/229, оскільки такі дані відсутні в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.01.2025 №163950023171 також зазначено, що з 01.01.2023 року припинено участь Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв`язку з чим до узгодження відповідного нормативно-правового акту відсутні підстави зарахування стажу роботи. На підставі вищезазначеного до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РФСР по 31.12.1991 рік. Тобто відповідачем не було зараховано до страхового та пільгового стажу позивача період роботи з 27.07.2007 по 16.11.2009, з 31.01.2013 по 18.01.2021 згідно з довідками від 05.03.2021 № 02-19/228, від 04.03.2021 № 02-19/229 з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу та припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Щодо наведеної вище позиції відповідача про незарахування до страхового та пільгового стажу позивача період роботи з з 27.07.2007 по 16.11.2009, з 31.01.2013 по 18.01.2021 у зв`язку з припиненням участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, колегія суддів зазначає наступне. Так, Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві. Зазначена постанова набрала чинності 02.12.2022. Відтак, до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Отже, з огляду на вищеозначені наслідки припинення дії міжнародного договору України, колегія суддів вважає, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в ході її виконання, вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу роботи. Додатково судовим розглядом встановлено, що довідки від 05.03.2021 № 02-19/228, від 04.03.2021 № 02-19/229, які надавались до пенсійного органу позивачем, були отримані ним до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», тобто до 02.12.2022, а тому мають враховуватися при обрахуванні відповідачем стажу для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, варто зазначити, що надані позивачем первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії лише з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво з країною-агресором. У зв`язку з відмовою відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача період роботи з з 27.07.2007 по 16.11.2009, з 31.01.2013 по 18.01.2021 через відсутність необхідного страхового стажу у позивача колегія суддів зазначає таке. Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, у редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року. Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року. Наказом Міністерства праці та соціальної політики №383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Згідно з пунктом 10 Порядку №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №

637. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (пункт 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, далі Порядок №637). Зі змісту вказаної норми вбачається, що уточнюючі довідки мають надаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Дана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 10.09.2013 у справі № 21-183а13 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 квітня 2018 року у справі № 164/1993/14-а, від 19 червня 2018 року у справі № 592/5846/17, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 28 березня 2019 року у справа №194/712/17, від 18 квітня 2019 року у справі №156/173/17, від 11 липня 2019 року у справі №423/1156/17 та від 11 липня 2019 року у справі №225/3845/17. Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2). За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку № 637). У постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а міститься висновок Верховного Суду про те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. При цьому, за приписами статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом № 240/94-ВР від 10.11.1994, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів. 01.12.2022 прийнято Закон України Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року №2783-IX (далі Закон №2783-IX), яким керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України», зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162). Вирішено керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України», вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162). Отже, Законом №2783-IX зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифіковану Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, тому до документів, виданих на території Російської Федерації, при їх пред`явленні на території України застосовуванню підлягала вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з Російською Федерацією. Водночас 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення. Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому Законами України неодноразово затверджувалися Укази Президента України про продовження дії воєнного стану в Україні та на час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває. Отже, станом на 24 лютого 2022 року перелічені вище документи, видані на території Російської Федерації, приймалися на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, дія якої була зупинена лише Законом №2783-IX від 01.12.2022, тому надані позивачем документи підлягають прийняттю на території України без спеціального посвідчення (проставлення апостиля). Колегія суддів зазначає, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 15.01.1991 р. зі вкладишем серії НОМЕР_2 від 31.01.2013 містяться записи про те, що у період з 27.07.2007 по 16.11.2009, з 31.01.2013 по 18.01.2021 позивач працював у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі. Крім цього, позивачем було надано до органу Пенсійного фонду України довідки АТ «Полюс Красноярськ» № 02-19/228 від 05.03.2021 та № 02-19/229 від 04.03.2021 про те, що позивач дійсно працював з 27.07.2007 по 16.11.2009, з 31.01.2013 по 18.01.2021 та зазначено періоди пільгової роботи за Списком № 2, а саме з 09.02.2008 по 16.11.2009, з 31.01.2013 по 01.07.2016 та з 01.07.2016 по 18.01.2021 пільгової роботи за Списком №

1. Зважаючи на зазначене вище, колегія суду доходить висновку, що до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи з 27.07.2007 р. по 16.11.2009, з 31.01.2013 по 18.01.2021 в АТ «Полюс Красноярськ», а також до пільгового страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи за списком № 2 з 09.02.2008 по 16.11.2009, з 31.01.2013 по 01.07.2016 та за списком № 1 з 01.07.2016 по 18.01.2021. Стосовно доводів відповідача щодо неможливості виконання рішення суду першої інстанції у зв`язку з тим, що орган Пенсійного фонду України, який первинно розглядав заяву, у подальшому не має доступу до електронної пенсійної справи та позбавлений можливості вчинити дії, колегія суддів зазначає наступне. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1). Аналіз положень Порядку №22-1 свідчить про те, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території. Після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи. Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за первісною заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Положеннями п. 4.10 Порядку №22-1, передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, для здійснення виплати пенсії. Отже, з урахуванням принципу екстериторіальності, повторний розгляд заяви, зарахування певного періоду роботи до страхового стажу у випадку скасування судом рішення про відмову в призначенні пенсії має здійснюватися саме тим територіальним органом Пенсійного фонду України, який було уповноважено розглядати подану особою заяву вперше. Дана позиція узгоджується з висновками постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 500/1216/23 від 08.02.2024. Колегія суддів зазначає, що оскільки Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянуло заяву позивача, прийняло рішення про відмову в призначені пенсії від 21.01.2025 №163950023171, яке за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду № 440/1577/25 від 13.03.2025 визнано протиправним та скасовано, саме Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області має повторно розглянути заяву та здійснити відповідні зарахування страхового та пільгового стажу. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи з 27.07.2007 р. по 16.11.2009, з 31.01.2013 по 18.01.2021 в АТ «Полюс Красноярськ», а також до пільгового страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи за Списком № 2 з 09.02.2008 по 16.11.2009, з 31.01.2013 по 01.07.2016 та за Списком № 1 з 01.07.2016 по 18.01.2021. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 по справі № 440/1577/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова