Ухвала КЦС ВС № 357/4116/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2024 року м. Київ справа № 357/4116/23 провадження № 61-15860ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Струць Тетяна Ігорівна, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про визнання протиправним та скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення та припинення трудового договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (далі - ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ»), в якому просив: - визнати незаконним та скасувати наказ від 09 березня 2023 року № 60-к про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани начальнику зміни виробництва з хімічної підготовки води і палива; - визнати незаконним та скасувати наказ від 20 березня 2023 року № 82-к про припинення трудового договору на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з начальником зміни виробництва з хімічної підготовки води і палива; - поновити на роботі на посаді начальника зміни виробництва з хімічної підготовки води і палива з 25 березня 2023 року; - стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу із розрахунку 138,72 грн за один робочий час; - стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 29 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Київський апеляційний суд постановою від 04 жовтня 2023 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2023 року залишив без змін. Судові рішення мотивовані тим, що факт порушення позивачем посадової інструкції начальника зміни виробництва по хімічній підготовці води і палива є доведеним, права останнього при застосуванні до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани не були порушені. Роботодавцем були дотримані вимоги статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишенні на роботі. Отже, звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, тому підстав для задоволення позову немає. У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2023 року, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Струць Т. І., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Верховний Суд ухвалою від 30 листопада 2023 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали. У грудні 2023 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду від 30 листопада 2023 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Струць Т. І., надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додана копія касаційної скарги для відповідача. Отже, недоліки касаційної скарги, визначені ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року, усунуті. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку). Касаційна скарга мотивована тим, що наданий відповідачем акт від 17 січня 2023 року про визначення кваліфікації та продуктивності працівників не містить порівняльного аналізу, а є лише суб`єктивною думкою, оскільки не містить даних про продуктивність праці працівників з рівнозначними посадами позивача. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Суди встановили, що на підставі наказу від 11 квітня 2000 року № 103-к ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» та працював у котлотурбінному цеху на посаді машиніста-обхідника з турбінного устаткування 4 групи, з 10 квітня 2001 року - 5 групи. 04 листопада 2002 року ОСОБА_1 переведений машиністом центрального теплового щита керування паровими турбінами 6 групи котлотурбінного цеху. 10 травня 2005 року переведений до виробництва по хімічній підготовці води і палива апаратником хімводоочищення електростанції 4 групи. 03 січня 2006 року переведений начальником зміни виробництва по хімічній підготовці води і палива. З копією посадової інструкції начальника зміни виробництва по хімічній підготовці води і палива позивач ознайомлений під підпис. Пунктом 1.9. посадової інструкції начальника зміни виробництва по хімічній підготовці води і палива, затвердженою 01 листопада 2018 року директором ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ», визначено, що робоче місце начальника зміни виробництва по хімічній підготовці води і палива знаходиться в приміщенні щита управління 1 черги хімоводоочищення виробництва. Суди також установили, що ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» є об`єктом критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури. 16 грудня 2022 року внаслідок пожежі пошкоджено трансформатори та приміщення ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ», у зв`язку з чим порушено кримінальне провадження, складені акти про пожежу, повністю припинено виробництво електричної та теплової енергії. Згідно з протоколом від 19 грудня 2022 року № 1 на засіданні адміністрації ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» ухвалено рішення про скорочення чисельності і штату працівників у березні місяці 2023 року та складено список професій і посад, що підлягають скороченню. 21 грудня 2022 року керівництво ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» видало повідомлення про скорочення чисельності та штату працівників голові профспілкового комітету ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ». Однак позивач не є членом профспілкової спілки, а тому відповідно до статті 43-1 КЗпП України його звільнення відбувалося без згоди профспілкового органу. 16 січня 2023 року по підприємству виданий наказ № 10 «Про скорочення чисельності та штату працівників ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. На підприємстві створено комісію ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» (наказ від 16 січня 2023 року № 2 ), членами якої складений акт від 17 січня 2023 року про визначення кваліфікації та продуктивності працівників, які підлягають скороченню. 20 січня 2023 року позивачу видано повідомлення про заплановане вивільнення та пропозицію щодо переведення на іншу посаду, за професією електрослюсар з ремонту електричних машин електроцеху з посадовим окладом 6 465 грн. 24 січня 2023 року позивач не погодився, про що особисто зазначив в повідомленні. 16 лютого 2023 року відповідач сформував повідомлення про заплановане вивільнення та пропозицію щодо переведення на іншу посаду позивача, за професією слюсаря з ремонту парогазотурбінного устаткування 5 розряду котлотурбінного цеху з посадовим окладом 7 680 грн з 24 березня 2023 року; за професією слюсаря з ремонту устаткування котельних і пилопідготовчих цехів 5 розряду котлотурбінного цеху з посадовим окладом 7 680 грн з 24 березня 2023 року; за професією машиніст-обхідник з турбінного устаткування 5 групи котлотурбінного цеху з посадовим окладом 7 680 грн з 24 березня 2023 року. 21 лютого 2023 року позивач не погодився на жодну запропоновану посаду, про що зазначив особисто. 04 березня 2023 року начальник виробництва по хімічній підготовці води і палива провів перевірку щодо дотримання трудової дисципліни працівниками виробництва., в ході якої виявлено, що ОСОБА_1 під час несення вахти (вахта «Г») не перебував на робочому місці в приміщенні щита управління 1-ої черги хімоводоочищення виробництва. При обході приміщення виявилося, що ОСОБА_1 знаходився у іншому побутовому приміщенні 2-ї черги хімоводоочищення виробництва, зачинившись. 13 березня 2023 року відповідач видав повідомлення про заплановане вивільнення та пропозицію щодо переведення на іншу посаду за професією охоронник команди сторожової охорони з посадовим окладом 4 610 грн. 15 березня 2023 року позивач відмовився від запропонованої посади, про що особисто написав. Позивач одружений та має двох дітей, одна з яких малолітня - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . До позовної заяви позивач додав докази його навчання у вищих навчальних закладах та отримання освіти. Претензій щодо розрахунку при звільненні позивач не має. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються Конституцією України та КЗпП України. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України). Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 09 березня 2023 року № 60-к про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків. Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана. Частиною першою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язкову порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, з яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності. Вирішуючи спір в частині визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, суди виходили з доведеності факту порушення позивачем 04 березня 2023 року посадової інструкції начальника зміни виробництва - відсутність позивача на робочому місці, яке знаходиться в приміщенні щита управління 1-ї черги хімводоочищення. Права позивача при застосуванні до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани не були порушені. Врахувавши, що при застосуванні саме такого виду дисциплінарного стягнення адміністрацією ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, конкретні фактичні дані та наслідки неналежного виконання професійних обов`язків, попередня робота працівника, відповідач застосував до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення в межах своєї компетенції, з дотриманням строків, процедури накладення стягнення, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. Щодо позовних вимог про припинення трудового договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80, 104, 111 ЦК України, статтях 62, 66, 79, 92 ГК України. Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Суди встановили, що пунктом 10.4.5.17. Статуту ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом від 23 квітня 2020 року № 01, передбачено, що до компетенції директора, який є одноосібним виконавчим органом, належить визначення організаційної структури товариства, затвердження штатного розпису, систем та розміру оплати праці працівників товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв. Наглядова рада товариства рішенням, оформленого протоколом від 29 липня 2021 року № 03, призначила тимчасово виконуючим повноваження директора ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» Богдана В. А. Рішенням адміністрації ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ», оформлене протоколом від 19 грудня 2022 року № 1, у зв`язку з необхідністю оптимізації структури підприємства було прийнято рішення про скорочення чисельності і штату працівників. 16 січня 2023 року наказом ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» № 10 «Про скорочення чисельності та штату працівників», у зв`язку з погіршенням фінансового стану підприємства та зупинення роботи підприємства внаслідок пошкодження у зв`язку з російською агресією, а також з метою удосконалення структури управління та оптимізації витрат на виробництво, прийнято рішення про проведення скорочення чисельності та штату працівників ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» у березні 2023 року. До наказу доданий список посад, які підлягають скороченню, в тому числі посада начальника зміни виробництва з хімічної підготовки води і палива. Частиною четвертою статті 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18 (провадження № 61-4367св20) вказував, що законодавством не встановлена заборона для роботодавця ознайомлювати працівника, посада якого скорочується, із усіма вакантними посадами на підприємстві, як і не встановлено жодного обмеження для працівника претендувати на будь-яку вакантну посаду, яку він має бажання обіймати. При цьому бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов`язку щодо переведення такого працівникана обрану ним посаду, у разі невідповідності кваліфікації такого працівника до обраної посади. Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, з його згоди, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20 (провадження № 61-6268св21), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21). Отже, на ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» мало місце скорочення чисельності та штату працівників, в тому числі підлягала скороченню одна посада начальника зміни виробництва з хімічної підготовки води і палива. Разом з тим, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Верховний Суд України у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 зробив висновок про те, що, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Суди встановили, що 24 січня 2023 року ОСОБА_1 повідомлений про майбутнє вивільнення та йому запропоновано переведення на вакантну посаду; 16 лютого 2023 року позивачу запропоновано переведення ще на три вакантні посади, а 13 березня 2023 року ще на одну вільну посаду, від зайняття яких позивач відмовився, що підтверджується особистим його підписом. Наведене свідчить про те, що роботодавцем виконано обов`язок щодо працевлаштування позивача, оскільки йому були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві із дня попередження про вивільнення позивача до дня розірвання трудового договору. У зв`язку з відмовою від переведення позивача на запропоновані роботодавцем посади, позивач був звільнений з 24 березня 2023 року на підставі пункту 1 частини 40 КЗпП України. Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами і організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. На підприємстві створено комісію ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» з визначення переважного права залишення на роботі. Здійснивши порівняльний аналіз п`яти працівників: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які займали однакові посади (начальник зміни виробництва з хімічної підготовки води і палива), комісія, врахувавши освіту, стаж роботи, ставлення до виконання своїх посадових обов`язків кожного працівника, застосування роботодавцем до цих працівників дисциплінарних стягнень, дійшла висновку про те, що серед працівників, у кого встановлено рівну кваліфікацію та продуктивність, ОСОБА_1 переважного права на залишення на роботі немає. Отже, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Оскільки вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від позовних вимог про припинення трудового договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вона також не підлягає задоволенню. Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Як на підставу для відкриття касаційного провадження заявник послався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 641/5330/16-ц (провадження № 61-19724св18) та від 19 серпня 2020 року у справі № 334/4326/17 (провадження № 61-45687св18). У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 641/5330/16-ц (провадження № 61-19724св18) Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції, який, встановивши, що у відповідача дійсно мало місце скорочення чисельності та штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, позивачку належним чином попереджено про наступне звільнення, запропоновано позивачці всі вакантні посади на момент звільнення, від яких вона відмовилася, підприємством проведено порівняльну характеристику кваліфікації і продуктивності праці щодо переважного права майстрів виробничих дільниць цеху СЦ-1 на залишення на роботі, наказ про звільнення виданий повноважною особою, в межах своєї компетенції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що за наявності згоди профспілкової організації звільнення позивачки з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства та без порушень прав позивачки. У постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 334/4326/17 (провадження № 61-45687св18) питання переважного права на залишення на роботі вирішувались між працівниками, які займали рівнозначні посади, та суд встановив відсутність факту порушення переважного права позивача на залишення на роботі з тих підстав, що він мав значно менший стаж роботи за відповідною спеціальністю, ніж особа, яка залишена на роботі. При цьому обидва кандидати мали однакову кваліфікаційну категорію. Таким чином, обґрунтування, наведене заявником в касаційній скарзі, не свідчить про помилковість застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, оскільки викладені в оскаржуваних судових рішеннях в цій справі висновки судів не суперечать правовим висновкам, сформульованим у вищенаведених постановах Верховного Суду. Доводи касаційної скарги про те, що наданий відповідачем акт від 17 січня 2023 року про визначення кваліфікації та продуктивності працівників не містить порівняльного аналізу, а є лише суб`єктивною думкою, оскільки не містить даних про продуктивність праці працівників з рівнозначними посадами позивача, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства. Зокрема, позивач про майбутнє вивільнення попереджений за два місяці, йому наданий був перелік вакантних посад, від зайняття яких він відмовився. Роботодавцем були дотримані вимоги статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишенні на роботі, комісією в складі шести осіб було проведено відповідний порівняльний аналіз хто має переважне право на залишення на роботі. Порівняльний аналіз продуктивності праці позивача відіграв ключову роль при прийнятті роботодавцем рішення про звільнення ОСОБА_1 . Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів. Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. З огляду на зміст касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, скарга є необґрунтованою, Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною. Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про визнання протиправним та скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення та припинення трудового договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Струць Тетяна Ігорівна, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк