Постанова 4807 № 337/6335/21

Дата документу 16.01.2024 Справа № 337/6335/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 337/6335/21 Головуючий у 1 інстанції: Котляр А.М. Провадження № 22-ц/807/185/24 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «16» січня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Бєлки В.Ю., Кочеткової І.В., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, про визначення порядку спілкування з неповнолітньою дитиною, ВСТАНОВИВ: В листопаді 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, про визначення порядку спілкування з неповнолітньою дитиною. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він та відповідач є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В серпні 2019 року він перебував на лікарняному з переламом ноги та не міг приймати активну участь у виховуванні дитини, відповідач без пояснень з дитиною переїхала жити до своєї матері. Відповідач у серпні 2019 року самовільно, незважаючи на його незгоду щодо зміни місця проживання сина, перевезла дитину до своєї матері, створює перешкоди в його спілкуванні з дитиною, у зв`язку з чим він змушений звертатися до районного відділу поліції для фіксування правопорушення, про такі дії відповідача він повідомляв орган опіки та піклування відповідною заявою від 12 травня 2021 року. Згідно з розпорядженням Голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району від 16 листопада 2020 року № 408 р «Про встановлення порядку побачень з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » встановлено порядок його побачень з сином щонеділі з 10.00 год. до 12.00 год. та з 16.00 год. до 18.00 год. у присутності матері та відповідача попереджено про передбачену ч.ч. 5, 6 ст. 184 КУпАП відповідальність за невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкування з нею батька, який проживає окремо від дитини. Розпорядженням від 25 серпня 2021 року № 407 р «Про внесення змін до розпорядження голови районної адміністрації від 16.11.2020 року № 408» доповнено абзац 1 пункту 1 розпорядження словами «з правом відвідування парків, дитячих культурних та розважальних закладів». Проте відповідач продовжує чинити перешкоди та не надає йому можливості спілкуватися з сином, кожної неділі вчиняє сварку з ним та під будь-яким приводом відмовляє у проведенні зустрічі. Про такі протиправні дії відповідача він неодноразово повідомляв орган опіки та піклування заявами від: 05 серпня 2021 року, 19 серпня 2021 року, 28 вересня 2021 року, також неодноразово звертався до поліції щодо перешкоджання відповідачем спілкуванню з дитиною. Крім того, він звертався до Дитячої лікарні № 5 Запорізької міської ради про повідомлення йому, як батькові дитини, встановлених діагнозів хвороби його сина, його турбує стан здоров`я дитини та причини такого недогляду з боку відповідачки. На його запитання до відповідачки щодо здоров`я дитини вона відмовлялася його інформувати. Він звертався до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з зустрічною позовною заявою по справі № 336/1665/21 про визначення місця проживання дитини з ним, на час звернення до суду з чим позовом рішення суду ще не ухвалено. На підставі зазначеного просив: визначити спосіб його участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 та спілкуванні з останнім шляхом встановлення систематичних побачень: у будній день з 18:00 до 21:00 та вихідний день з 09:00 до 21:00, без присутності матері дитини, за місцем фактичного проживання батька, з правом відвідування членів його родини та розвиваючих, культурних, лікувальних та розважальних закладів; спільний відпочинок батька разом з сином щорічно, враховуючи особливості графіків щорічних відпусток батька, а також офіційно вільного від часу (святкові дні, карантини тощо) закладів культури, без присутності матері дитини ОСОБА_1 з правом виїзду за межі м. Запоріжжя; зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати йому в реалізації його прав на особисте спілкування з сином ОСОБА_4 , дотримуватись встановленого порядку з урахуванням інтересів дитини; зобов`язати ОСОБА_1 надавати йому точну та своєчасну інформацію щодо фактичного місця проживання та навчання дитини, зміни контактних даних, перш за все номерів мобільного телефону, що використовуються відповідачкою у разі виникнення таких змін, повідомити про це його особисто на наступний день з дня настання зазначених обставин; судові витрати покласти на ОСОБА_1 .. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року з виправленою опискою ухвалою суду від 14 листопада 2022 року, позов задоволено частково. Визначено спосіб участі ОСОБА_3 у спілкуванні із дитиною, встановивши йому побачення із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : - щовівторка та щочетверга з 18.00 до 20.00 години, щонеділі з 16.00 до 20.00 години у присутності ОСОБА_1 до досягнення дитиною чотирьох років; - щовівторка та щочетверга з 18.00 до 20.00 години після досягнення малолітнім чотирьох років без присутності ОСОБА_1 з правом відвідування дитячих культурних та розважальних закладів та місця проживання батька ОСОБА_3 ; - щонеділі з 09.00 до 20.00 години після досягнення малолітнім чотирьох років без присутності ОСОБА_1 з правом відвідування дитячих культурних та розважальних закладів та місця проживання батька; - щороку 10 днів відпочинку батька з сином після досягнення дитиною чотирьох років без присутності ОСОБА_1 ; - інші дні та часи за згодою між батьками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 454 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 1500 грн., а всього стягнуто 1954 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом не було розглянуто клопотання позивача про призначення судово-психологічної експертизи, на електронну пошту представника документи та ухвали суду не надходили, відповідач бажала приймати участь у судових засіданнях, самостійне спілкування дитини та батька є неможливим, дитина не контактує з позивачем, не знає його та не бажає спілкуватись, позивач не виконує належним чином розпорядження органу опіки та піклування його графіку побачення з дитиною, визначений судом графік не відповідає інтересам дитини, позивач нехтує інтересами дитини та його потребами, вона перебуває за кордоном, позбавлена можливості надавати докази у справі, в рішенні суду повинно бути зазначено побачення з батьком за бажанням дитини, суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, суд встановив позивачу право на спільний відпочинок та відвідування дитиною його місця проживання з власної ініціативи, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року у цій справі залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 14 березня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що спілкування з кожним з батьків сприяє нормальному розвитку малолітнього ОСОБА_4 , висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору від 22 лютого 2022 року є ґрунтованим, підставним та справедливим, до досягнення дитиною чотирьох років доцільно проводити зустрічі дитини з батьком в присутності матері, Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сторони по справі між собою у шлюбі не перебувають. Дитина проживає разом із матір`ю. За заявою ОСОБА_3 орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району 16.11.2020 року видав розпорядження, яким встановив порядок побачень ОСОБА_3 з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : щонеділі з 10 до 12 години у присутності матері; щонеділі з 16 до 18 години у присутності матері; інші дні та часи за домовленістю між батьками (т.1, а.с. 17). Між сторонами виник спір з приводу побачень позивача із дитиною, про що свідчать численні звернення ОСОБА_3 до правоохоронних та інших органів (т.1, а.с. 14, 15, 20, 23-26, 67), диски із відеозаписами (т.1, а.с. 6, 75). Докази притягнення ОСОБА_1 до будь-якого виду відповідальності за заявами ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутні. Згідно з висновком фахівця психолога ОСОБА_5 , враховуючи прихильності, потреби і вікові особливості ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , йому найбільш доцільно з психологічної точки зору проживати разом із своєю матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 32-36). У висновку психолога ОСОБА_7 вказано, що після проведеного психологічного дослідження малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , можна встановити прихильність дитини до матері, ОСОБА_1 та зазначити, що батько ОСОБА_3 , нехтує інтересами дитини, його потребами, що проявляться байдужим відношенням до емоційних проявів дитини. Такі порушення чуйності та соціальної взаємодії - можуть вказувати на розлад прив`язаності (т.1, а.с. 69-72). Судом першої інстанції встановлено, що 17.01.2022 року відділом по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що для організації зустрічей батька з сином ОСОБА_4 створені належні умови, є місце для ігор та занять, місце для відпочинку, наявні іграшки, розвиваючи ігри. 22.02.2022 року орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району затвердив висновок щодо розв`язання спору між сторонами по справі, встановивши такий графік побачень ОСОБА_3 із сином: - щовівторка та щочетверга з 18.00 до 20.00 години, щонеділі з 16.00 до 20.00 години у присутності ОСОБА_1 до досягнення дитиною чотирьох років; - щовівторка та щочетверга з 18.00 до 20.00 години після досягнення малолітнім чотирьох років без присутності ОСОБА_1 ; - щонеділі з 09.00 до 20.00 години після досягнення малолітнім чотирьох років без присутності ОСОБА_1 ; - щороку 10 днів відпочинку батька з сином після досягнення малолітнім чотирьох років без присутності ОСОБА_1 (т.1, а.с.102-104). Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон). Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону). Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Частиною першою статті 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Визначаючи спосіб спілкування батька з дитиною, суд першої інстанції виходив із встановлених у справі фактичних обставин про те, що дитина потребує спілкування з батьком, позивач був позбавлений можливості особистого спілкування з дитиною протягом тривалого часу, що, ураховуючи вік дитини, не могло не вплинути на втрату емоційного контакту між ними, а тому суд вважав за можливе визначити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною на підставі запропонованого 22.02.2022 року органом опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району висновку щодо розв`язання спору між сторонами по справі, якій складений з урахуванням попередньо встановленого графіку спілкування і його виконання сторонами у справі відповідає інтересам дитини з урахуванням вікових особливостей та сприятиме участі у вихованні дитини з боку обох батьків. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні. Випадків, які обмежують для ОСОБА_3 право на таке спілкування під час розгляду справи суд не встановив. Звинувачення сторін в бік один одного щодо неналежного ставлення до їх спільної дитини викликано в першу чергу їхніми особистими відносинами, які погіршились внаслідок відсутності згоди щодо участі кожного у вихованні сина. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що найкращім інтересам малолітнього ОСОБА_4 буде визначення такого порядку спілкування із батьком ОСОБА_3 , за кого буде дотримана рівновага, яка дозволить дитині підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що дитина не бажає спілкуватися з батьком, а встановлений судом графік побачень буде перешкоджати звичайному розпорядку дня дитини, колегія суддів виходить з того, що твердження матері дитини, що дитина не бажає спілкуватися з батьком не підтверджені належними доказами, а є лише доводами матері. ОСОБА_1 також не навела обґрунтованих аргументів на підтвердження неможливості побачень батька і дитини для спілкування згідно з встановленим судом графіком. Посилання ОСОБА_1 на встановлення судом першої інстанції позивачу права на спільний відпочинок та відвідування дитиною його місця проживання з власної ініціативи, не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_3 заявлялись позовні вимоги про встановлення спільного відпочинку батька разом з сином щорічно, про що свідчить позовна заява. Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання позивача про призначення судово-психологічної експертизи, оскільки позивач не скористався своїм правом на оскарження рішення суду з цих підстав, в суді апеляційної інстанції такого клопотання не заявляв. В свою чергу ОСОБА_1 таке клопотання ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції також не заявляла. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у дитини тісного емоційного зв`язку із батьком та небажання з ним спілкуватися, не свідчать про відсутність підстав для задоволення позову. Враховуючи вік дитини та наявність конфліктних стосунків між батьками, які виникли майже одразу після народження дитини, можна зробити висновок, що відсутність зв`язку батька з сином викликане саме роздільним проживанням та неможливістю досягнення згоди між батьками з приводу сумісного виховання дитини. Встановлюючи порядок побачень батька з дитиною, врахувавши її інтереси, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дитиною, суд першої інстанції врахував, що до досягнення дитиною 4 років спілкування з сином повинно відбуватися у присутності матері, враховуючи вікові особливості і існуючий наразі тісний емоційний зв`язок саме з матір`ю. Після досягнення вказаного віку, враховуючи наявність досить конфліктних відносин між батьками доречним є встановлення побачень сина з батьком без присутності матері. Такий спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною дозволить максимально повно урахувати інтереси малолітньої дитини, повністю відповідатиме можливості дитини у повній мірі сприймати піклування кожного із батьків про її здоров`я, фізичний та духовний розвиток і дасть змогу урівноважити її психоемоційний стан. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач бажала приймати участь у судових засіданнях, вона перебуває за кордоном, позбавлена можливості надавати докази у справі, не заслуговують на увагу, оскільки в розгляді справи приймала участь її представник ОСОБА_2 , ані відповідач, ані її представник не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 17 січня 2024 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: В.Ю. Бєлка І.В. Кочеткова