LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4822715/3200/23

від 17.01.2024 ·

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 січня 2024 року місто Чернівці справа №715/3200/23 провадження №22-ц/822/89/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Височанської Н.К., суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М. секретар Факас А.В. учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Чагорська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 01 листопада 2023 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Чагорська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, головуючий в суді першої інстанції суддя Цуренко В.А., В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Глибоцького районного суду Чернівецької області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, де заінтересовані особи: Чагорська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 . Посилався на те, що він - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його мати ОСОБА_2 є особою літнього (похилого) віку, є пенсіонером, вдовою, особою з інвалідністю другої групи безстроково, постійно хворіє та погребує всебічного постійного стороннього догляду. Відповідно до заключення ЛКК №1774 від 15 вересня 2023 року ОСОБА_2 у зв`язку із наявними хворобами потребує постійного стороннього догляду та нездатна до самообслуговування. Згідно Витягів з реєстру територіальної громади №2023/001232984 від 09 лютого 2023 року, №2023/003330156 від 28 квітня 2023 року та довідки Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №750 від 11 вересня 2023 року заявник та його мати зареєстровані та проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Акту №567 від 26 липня 2023 року обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 , заявник та його мати проживають разом та мають склад сім`ї: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , даним Актом також встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є пенсіонером, являється інвалідом II групи та потребує догляду. Заявник є єдиним сином у своєї матері ОСОБА_2 , інших дітей у матері не має. Зазначає, що є єдиною особою, яка самостійно здійснює постійний сторонній догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , оскільки проживає разом із нею та постійно доглядає її, слідкує за здоров`ям матері, прибирає житло, готує їжу, купує необхідні ліки, продукти харчування, веде господарство, сплачує комунальні послуги та інше, оскільки ОСОБА_2 є людиною похилого віку, особою з інвалідністю II групи, постійно хворіє та в силу своїх хвороб не може повністю самостійно пересуватися, не може самостійно готувати та приймати їжу, одягатися та більше часу вона вимушена лежати. Інших осіб, які могли б здійснювати постійний догляд за його матір`ю немає. Батько заявника - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Молодійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області 15 лютого 2013 року. ОСОБА_1 є неодруженим, своєї сім`ї та дітей не має, є працездатною особою та в змозі забезпечувати ліками, продуктами харчування та іншими необхідними засобами догляду свою мати ОСОБА_2 . У зв`язку із потребою оформлення документів щодо захисту прав матері в державних органах щодо соціальних виплат та допомоги, можливості супроводу її на лікування, як на території України, так і за кордоном у заявника виникла необхідність щодо юридичної фіксації даного факту. З даного приводу він звернувся спочатку до Старостинського округу № 1 с.Молодія Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області для оформлення ним документів по наданню соціальної послуги на непрофесійній основі своїй матері згідно Постанови КМУ № 859 від 23 вересня 2020 року, але отримав відмову в зв`язку з тим, що призначити соціальну послугу немає можливості, оскільки не створена комісія щодо розгляду даного питання. Потім безпосередньо звернувся до Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області з даного приводу, але також отримав відмову, у зв`язку з тим що не створена комісія, щодо розгляду даного питання та те, що при складанні бюджету на 2023 рік кошти на виплату на соціальні послуги на непрофесійній/професійній основі не передбачалися (лист № 879 від 05 вересня 2023 року Чагорської сільської ради). Офіційно оформити догляд за своєю матір`ю через територіальний орган соціального захисту населення, як за особою, яка потребує стороннього догляду, неможливо, оскільки в бюджетах вказаних органів не передбачено видатків на зазначені цілі. Просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що - ОСОБА_1 є єдиною особою, який зайнятий постійним доглядом за ОСОБА_2 , яка потребує постійного стороннього догляду, оскільки відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 01 листопада 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Чагорська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовлено. Повний текст рішення складено 01 листопада 2023 року. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким вимоги заяви задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі наводить обставини й підстави для задоволення вимог, які викладені в заяві та свої доводи мотивує тим, що від встановлення факту про здійснення ним постійного догляду за своєю матір`ю, яка потребує постійного стороннього догляду, оскільки відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд, - не виникають, не змінюються чи не припиняються інші правовідносини. Вказує, що у зв`язку із потребою оформлення документів щодо захисту прав матері в державних органах щодо соціальних виплат та допомоги, можливості супроводу її на лікування, як на території України, так і за кордоном у нього виникла необхідність щодо юридичної фіксації даного факту. За відсутності документу, який би підтверджував такий факт, що має для його сім`ї юридичне значення, він позбавлений можливості реалізації соціальних прав його матері в повному обсязі. Встановлення вказаного факту не породжує спір про право і щодо нього не існує будь-якого цивільного спору. Оскільки, іншим шляхом неможливо встановити зазначений вище факт, єдиним правовим засобом для його встановлення є звернення до суду із відповідною заявою, так як його мати позбавлена можливості у реалізації свого права на постійний сторонній догляд за нею, а він є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за своєю мамою. З аналізу правового обґрунтування, вбачається наявність всіх умов для встановлення факту, що має юридичне значення, і таке встановлення належить до юрисдикції суду. З невідомих підстав судом помилково застосовуються положення ст. 59, 60, 62 ЦК України та 295 ЦПК України, якими регулюються інші правовідносини, не маючи відношення до даної цивільної справи. Згідно обґрунтування його заяви правовідносини у даній справі регулюються Законом України «Про соціальні послуги». Зауважив, що ним до заяви було додано військовий квиток, згідно якого він звільнений в запас з військової служби і звернення до суду про встановлення даного факту, що має юридичне значення, не стосується питання військової служби. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило. Мотивувальна частина Межі розгляду справи Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 (підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 27 серпня 1977 року) (а.с.9). Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15 лютого 2013 року батько заявника - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Молодія Глибоцького району Чернівецької області (а.с.15). Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 від 24 березня 2011 року виданого Пенсійним фондом України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є пенсіонером - за віком (довічно) (а.с.14). Копією довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №578113 від 18 липня 2023 року підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється особою з інвалідністю другої групи (загальне захворювання), безтерміново, висновок про умови та характер праці (пенсіонерка за віком) (а.с.16). Як вбачається з заключення ЛКК №1774 від 15 вересня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має ряд захворювань та потребує постійного стороннього догляду, не здатна до самообслуговування (а.с.19). Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 виданого Старостинським округом №1 с. Молодія Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 26 липня 2023 року №567 у житловому будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають наступні особи: 1) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати, пенсіонер, являється інвалідом «ІІ» групи та потребує догляду. Також до матеріалів справи додано письмові пояснення свідка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_1 , який підтверджує, що доглядом за ОСОБА_2 здійснює її син - ОСОБА_1 , та інших осіб, які могли б здійснювати догляд немає (а.с.21-23). Довідкою №56 від 26 липня 2023 року виданою Старостинським округом №1 с. Молодія Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області підтверджується, що ОСОБА_1 звертався щодо оформлення документів по наданню соціальної послуги на непрофесійній основі згідно Постанови КМУ №589 від 23 вересня 2020 року, та є відмова у зв`язку з тим, що не створена комісія щодо розгляду даного питання (а.с.24). Окрім того, відповідно до довідки №879 від 05 вересня 2023 року виданої Чагорською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області підтверджується, що ОСОБА_1 звертався щодо оформлення документів по наданню соціальної послуги на непрофесійній основі згідно постанови КМУ №589 від 23 вересня 2020 року, та є відмова у зв`язку з тим, що не створена комісія щодо розгляду даного питання. При складанні бюджету на 2023 рік кошти на виплату на соціальні послуги на непрофесійній/професійній основі не передбачалися (а.с.25). Відповідно до довідки №750 від 11 вересня 2023 року виданої Старостинським округом №1 с. Молодія Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 та до складу його сім`ї входить: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - мати (а.с.26). Також те що мати заявника має ряд захворювань підтверджується доданими до матеріалів справи копіями виписок з історії хвороб (а.с.17-18, 30-31, 32-33, 34-35, 36, 37-38, 39). Згідно копії військового квитка Серія НОМЕР_4 ОСОБА_1 , вбачається, що його 06 жовтня 2023 року на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_5 від 3 жовтня 2023 року №166-РС звільнено в запас за п.п. «Г» п.2 ч.4 (у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи (а.с.27-29). ОСОБА_1 зазначає про те, що на сьогоднішній день догляд своєї матері може забезпечувати тільки він, оскільки він єдиний син та інших осіб, які могли б здійснювати догляд немає. Щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку, про що свідчать довідки про доставку електронного листа та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.80-82). До початку розгляду справи заявник ОСОБА_1 надіслав до апеляційного суду клопотання з проханням розглядати справу у його відсутність, апеляційну скаргу просив задовольнити в повному обсязі (а.с.83). Заінтересована особа ОСОБА_2 також надіслала до апеляційного суду клопотання з проханням розглядати справу у її відсутність. Вказала. Що вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі та просила їх задовольнити, оскільки вона дійсно потребує постійного стороннього догляду (а.с.87). Заінтересована особа Чагорська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області про поважність причин неявки, суд не повідомила. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не в повній мірі відповідає. Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що піклування над фізичною особою може бути встановлене судом лише у разі обмеження її цивільної дієздатності у встановленому Законом порядку та лише за поданням органу опіки та піклування. Встановлення факту того, що мати заявника ОСОБА_2 , перебуває під піклуванням заявника ОСОБА_1 в обхід визначеної Законом процедури без обмеження цивільної дієздатності цієї особи неможливе, а тому судом не може бути встановлено факту перебування особи під піклуванням шляхом встановлення факту, що має юридичне значення. Встановлення факту того, що мати заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , перебуває під доглядом заявника ОСОБА_1 , на думку суду першої інстанції неможливе, оскільки питання щодо встановлення постійного догляду за фізичною особою вирішується відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», тобто у позасудовому порядку. У разі ж відмови заявнику бути надавачем соціальних послуг або у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, як в даному випадку, він має право оскаржити таке рішення суб`єкта владних повноважень у судовому порядку. Більш того, відповідно до статті 51 Конституції України - батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. А також. відповідно до ч.1 ст.202 Сімейного кодексу України - повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Факт того, що мати заявника перебуває під його доглядом на непрофесійній основі не потребує встановлення в судовому порядку. Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України). Відповідно до ст. 15 цього Кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно п.5 ч.2ст. 293 ЦПК України суд в порядку окремого провадження розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її' загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України). Разом з тим, частиною другою статті 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. В пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс 19) вказано, що «в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови). Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. [...] Якщо при розгляді заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду. У випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито». Судом встановлено, що звертаючись до суду із заявою в порядку окремого провадження з посиланням на статті 293, 315 ЦПК України, заявник ОСОБА_1 просив встановити факт здійснення ним постійного догляду за матір`ю, яка потребує такого догляду з його боку, і він є єдиною особою, яка може здійснювати такий догляд. Встановлення такого факту йому необхідне, щоб набути статус надавача соціальних послуг, оскільки його звернення не були розглянуті у встановлений законом спосіб і не прийнято уповноважений органом влади жодного рішення. Зауважував, що він вже звільнений в запас з військової служби і звернення до суду з даною заявою не стосується питання військової служби. Апеляційний суд не погоджується з такими доводами ОСОБА_1 , виходячи з наступного. Порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами похилого віку, у тому числі і за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року №430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою КМУ від 23 вересня 2020 року за №859, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року №1040. Вказані нормативно-правові акти визначають порядок отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру. Згідно із преамбулою Закону України «Про соціальні послуги» цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах. Статтею 1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що надавачі соціальних послуг - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, а отримувачі соціальних послуг - це особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги. Пунктом 3 частини 6 статті 13 цього Закону для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», передбачена можливість надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачем соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, проте для отримання відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні. Згідно з статтею 19 Закону України «Про соціальні послуги» підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи: 1) заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; 2) звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг. Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: 1) особами з інвалідністю І групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України. Факт постійного надання соціальних послуг (догляду) інвалідам та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, може бути встановлений структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за місцем проживання/перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі із дотриманням Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №

859. Таким чином положеннями Закону України «Про соціальні послуги» та Порядку визначено, що нездатність особи до самообслуговування, що передбачає постійну потребу особи в сторонній допомозі, є підставою оформленням такого догляду в органах соціального захисту населення. Колегією суддів встановлено, що саме нормами Закону України «Про соціальні послуги» врегульовано питання оформлення статусу особи щодо надання соціальних послуг фізичною особою не на професійній основі і за ст. 13 Закону надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні. Пунктом 7 цього Порядку визначено, що призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, таких документів: заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі; заява про згоду отримувати соціальні послуги; копії свідоцтва про народження; висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ . Норми чинного законодавства не вимагають для призначення виплат особі, що здійснює догляд, вставлення в судовому порядку факту здійснення постійного догляду особи похилого віку, з когнітивними порушеннями. Необхідність такого догляду та сам факт його здійснення, встановлюється уповноваженим органом на підставі поданих документів. З вказаного вбачається, що законодавство передбачає позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка потребує такого догляду. У разі не визнання уповноваженими особами - управлінням соціального захисту населення права заявника на отримання виплат, передбачених Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою КМУ від 23 вересня 2020 року за №859, заявник не позбавлений можливості оскаржити їх дії чи бездіяльність у судовому порядку. За предметом та можливими правовими наслідками цей спір існуватиме у сфері публічно-правових відносин. Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній. З урахуванням встановленого, якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній. Наведене узгоджується також з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18 та у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №363/5518/21, від 04 травня 2022 року в справі №372/285/21. Суд першої інстанції помилково зазначив, що заявник не навів обґрунтування того, що факт, про встановлення якого подано заяву, має для нього правовстановлююче значення. Чинним законодавством визначений позасудовий порядок встановлення факту, який просить встановити заявник в судовому порядку, а тому в даному випадку не має правового значення, чи наведене заявником обґрунтування факту. Таким чином, постановляючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції не врахував, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку окремого провадження. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Згідно п.1, 3, 4 ч.1, ч.2 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду належить скасувати, а провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення слід закрити. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 377, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 01 листопада 2023 - скасувати. Провадження у справі №715/3200/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Чагорська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий Н.К. Височанська Судді: І.Н. Лисак І.М. Литвинюк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»