Постанова 4807 № 336/7212/22

Дата документу 15.01.2024 Справа № 336/7212/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 336/7212/22 Головуючий у 1 інстанції: Звєздова Н.С. № 22-ц/807/83/24 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29 серпня 2023 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, ВСТАНОВИВ В грудні 2022 року Концерн «МТМ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідачці на праві власності належить вказане приміщення, у яке Концерн «МТМ» надає послуги з постачання теплової енергії. Позивачем за вказаною адресою за період з листопада 2021 року по жовтень 2022 року було надано послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 36 597,81 гривень. Позивач вказує, що станом на 01 листопада 2021 року типовий індивідуальний договір № 73204041 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: АДРЕСА_1 , між Позивачем та ОСОБА_1 з 01 листопада 2021 року є укладеним. Житловий будинок по АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, відповідно обсяг спожитої енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку. На виконання пункту 5 Договору Позивач надавав послугу з постачання теплової енергії відповідачці в нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачці за період листопада 2021 по жовтень 2022 на загальну суму 36 597,81 грн, що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості. Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги в електронній формі. Відповідачка не виконала свої обов`язки згідно Договору по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, у зв`язку із чим за відповідачкою виникла грошова заборгованість у розмірі 36 597,81 грн. Посилаючись на вищезазначене просило суд, стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість по оплаті за надані послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення ІХ підвалу літ. А-5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за період з листопада 2021 року по жовтень 2022 року у сумі 36 597,81 гривень, а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2 481,00 гривні. Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29 серпня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надану послугу з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по жовтень 2022 року у сумі 1 748,61 гривень 61 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 118 (сто вісімнадцять) гривень 59 копійок. Стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 24 000 гривень. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Концерн «МТМ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність трубопроводів в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення. Крім того, для визначення кількості теплової енергії слід застосовувати формулу 8 Методики №

315. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач в особі представника Тивоненка Д.Р. заперечила проти доводів апелянта, посилаючись на їх необґрунтованість та відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення. У відзиві було заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідача у розмірі 12 000,00 грн. Також представником відповідача були подані суду додаткові пояснення, до яких долучено копію Акту обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку від 20 жовтня 2023 року. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі статтею 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту). Відповідачці ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення ІХ підвалу літ. А-5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі продажу нежитлової нерухомості від 22 грудня 2018 р. (а.с. 26). Багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 , в якому розташоване нежитлове приміщення, обладнано вузлом комерційного обліку. Нежитлове приміщення відповідачки не оснащене приладом розподільного обліку. Позивачем на підтвердження надання послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення відповідачки за період з 01.11.2021 по 31.10. 2023 на загальну суму 36 597,81 гривень було надано Розрахунок основного боргу за договором №73204041 (а.с. 7), рахунки за надані послуги за договором №73204041, які містять загальну кількість та вартість наданих послуг, які не можливо перевірити. Показання вузлів комерційного обліку у рахунках зазначені тільки з січня 2022 року. (а.с.4-18). Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що для визначення теплових втрат від ізольованих трубопроводів у підвалі потрібно застосовувати формулу 23 Методики 315 у другій редакції, а не формулу 2.12 КТМ 204 України 244-94, на підставі якої позивачем був здійснений розрахунок заборгованості. Відтак, суд вважав неправомірними та завищеними нарахування позивачем заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у сумі 36 597,81 гривень, а тому дійшов висновку про обґрунтованість вимог у сумі 1748,61 грн. Вирішуючи питання щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив з відсутності клопотань позивача про зменшення розміру таких витрат відповідачки. Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного. Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року (далі - Закон №2189-VIII) визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Як передбачено п.п. 35,36 «Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. року № 830, Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України № 2189-VIII, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору, відповідно до положення ч.1 ст.9 Закону України № 2189-VIII. Згідно зі ст.ст.19,25 Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-IV), споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості. Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У спірний період правовідносини, які виникають в процесі споживання теплової енергії, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - перша редакція Методики 315) і наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2022 р. № 358, яким внесено зміни до Методики № 315 (далі друга редакція Методики № 315). З 01.05.2019 введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 (далі - Закон), згідно з ч.1 ст.6 якого, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є зокрема споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг. При цьому споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством і умовами укладених договорів (ч.1 ст.7 даного Закону). Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.2 ст.7 Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Статтею 1 Закону визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до ст.5 Закону, до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Згідно з ч.1 ст.6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст.1, ч.2 ст.6 Закону). Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону). Відповідно до приписів ч.2 ст.7, ч.2 ст.8 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. Згідно з ч.ч. 2,3,7 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Згідно із ч.7 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч.5 ст.13 цього Закону. Доказів обрання співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 однієї з моделей організації договірних відносин, визначених ч.1 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», сторонами суду не надано. На підставі вищевикладеного суд першої інстанції правильно виснував про те, що типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії є укладеними між сторонами з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання. Так, пунктом 5 індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - договір) передбачено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу (відповідач) послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Згідно з п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Пунктом 34 передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Згідно з п. 36 договору, під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). Відповідно до п. 38 договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору. Звертаючись до суду із позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що ним були надані послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення відповідачки за період з 01.11.2021 по 31.10. 2023 на загальну суму 36 597,81 гривень. Але розрахунок основного боргу за договором №73204041 (а.с. 7), рахунки за надані послуги за договором №73204041, які містять загальну кількість та вартість наданих послуг, неможливо перевірити. Крім того, показання вузлів комерційного обліку у рахунках зазначені тільки з січня 2022 року. (а.с.4-18). Частиною 6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергі, заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч.2 ст.25 Закону України «Про теплопостачання»). Матеріалами справи підтверджено, що нежитлове приміщення відповідачки знаходиться у підвалі будинку АДРЕСА_1 . У примітках, на арк.3 «Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації при технічній інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» зазначено, що під час технічної інвентаризації встановлено, що в підвальному приміщенні відсутнє централізоване опалення. Розділом 3 Національних стандартів з проектування ДСТУ - НБА .2.2 - 5: 2007 «Настанова з розроблення та складання енергетичного паспорту будинків» визначено терміни: п. 3.7. неопалювальний підвал - це підвал, в якому відсутні джерела тепловиделення. п. 3.8. опалювальний підвал - підвал в якому передбачені опалювальні пристрої для підтримання завданої температури. В «Акті обстеження внутрішньобудинкової системи опалення нежитлового приміщення підвалу» від 23.04.2021, що належить ОСОБА_1 , зазначено, що в приміщенні знаходиться лише трубопровід діаметром 55 мм та довжиною 12 м, а також стояк з діаметром 32 мм довжиною 3 п.м., які знаходяться в ізоляції. Опалювальні прилади обігріву (радіатори) відсутні ( а.с. 75). Пунктом 5.28 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки» встановлено, що теплопроводи, що прокладаються за межами квартир, а також ті, що прокладаються приховано, мають проектуватися з тепловою ізоляцією. Теплову ізоляцію опалювально-вентиляційного обладнання, трубопроводів систем внутрішнього теплопостачання необхідно передбачати: - для забезпечення тепловтрат менше допустимих (підпункт 4.4.5. пунтку 4 «Загальні вимоги» ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування»). Колегія суддів погоджується із тим, що нежитлове приміщення ІХ підвалу літ. А-5, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачці ОСОБА_1 , знаходиться у підвалі будинку АДРЕСА_1 та відноситься до неопалюваних підвалів. Відповідно до термінів, передбачених Методикою в першій редакції: - опалюване приміщення - приміщення будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря. - неопалюване приміщення приміщення у будівлі, яка забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу. В розділі VІІІ Методики в першій редакції Вимоги щодо забезпечення нормативної температури визначено, що Нормативна температура у приміщеннях житлових будинків становить - у опалюваних приміщеннях будинків, проектну документацію на нове будівництво або реконструкцію яких затверджено до 01 жовтня 2005 року, - 18° C; - у будинках, проектну документацію на нове будівництво або реконструкцію яких затверджено після 01 жовтня 2005 року, та у будинках, проектну документацію на капітальний ремонт яких затверджено після 12 березня 2011 року, - згідно з державними будівельними нормами. В таблиці № 4 «Розрахункові температури повітря» ДБН В 2.2-15-2005 «Житлові будинки» та аналогічної таблиці № 2 ДБН В 2.2-15:2019 «Житлові будинки», «розрахункова внутрішня температура повітря» для підвалу не встановлена (а.с. 184). Таким чином, суд першої інстанції правильно виснував, що нежитлове приміщення ІХ підвалу літ. А-5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачці - підпадає під термін неопалюване приміщення. Відповідно до терміну Методики 315 в першій редакції, обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення втрати теплової енергії у трубопроводах поза межами опалюваних приміщень, а також обсяг теплової енергії від транзитних ділянок трубопроводів цієї системи, що надходить у приміщення з індивідуальним опаленням та приміщення, у якому комунальна послуга з постачання теплової енергії не надається. Абзацем 2 пункту 1 розділу V «Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП» Методики в першій редакції встановлено, що Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, складається із Загального, що розподіляється між усіма приміщеннями та Індивідуального, що дорозподіляється на неопалюване приміщення за обсяг теплової енергії, що надходить від трубопроводів у це приміщення. У абзаці 9 п.1 розділу ІІ Порядок визначення та розподілу між споживачами обсягу у будівлі теплової енергії зазначено, що для приміщень з індивідуальним опаленням та неопалюваних приміщень здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у приміщення від транзитних ділянок неізольованих трубопроводів внутрішньобудинкових систем відповідно до пункту 4 розділу V Методики «Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП». В пункті 4 розділу V Методики зазначено, що обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки неізольованого транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення, у тому числі стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення, визначається розрахунково за результатами енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього будинку. Qспінд.ф.с. = 0,86*10-6*14(t-tвн.норм)*1*d*ф, Гкал, (19,) де 0,86 х 10-6 - перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних величин; 14 - загальний коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні неізольованого трубопроводу, Вт / (м -2 х К); t - температура внутрішньої поверхні трубопроводу, °C; для будь-якого трубопроводу внутрішньобудинкової системи опалення за опалювальний період приймається - 45 °C, для будь-якого трубопроводу внутрішньобудинкової системи ГВП - 52,5 °C; t вн.норм - нормативна внутрішня температура для кімнати/приміщення, що приймається з урахуванням положень пункту 1 розділу VI цієї Методики для опалювального періоду, °C; l - довжина транзитного трубопроводу, м; d - зовнішній діаметр трубопроводу, м; ф - кількість годин у розрахунковому періоді, год. Однак, позивачем для визначення кількості теплової енергії застосовано формулу 8 Методики № 315 в першій редакції ( в п. 1.2.3. 1.2.4. арк.6 відповіді № 1699/42-2795 від 29.03.2023 р. на адвокатський запит № 07/03 від 07.03.2023 р. вказано, що Відповідь надана у п.1.1.3, 1.1.4). У такій формулі вказано показник Sпр.і площа i го опалюваного приміщення визначається згідно з п.10 розділу І цієї Методики. Так, пунктом 10 встановлено, що базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі є опалювана площа приміщень зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії. Нежитлове приміщення відповідачки відноситься до неопалюваного підвалу, а отже позивачем застосовувалась не вірна формула для визначення кількості теплових втрат та, як наслідок, заборгованість за період з листопада 2021 була завищена безпідставно. Для визначення кількості теплової енергії у лютому та березні 2022 року, позивачем застосовувалась формула 14 Методики № 315 у другій редакції, де також значиться показник Sпр.і площа i го опалюваного приміщення не оснащеного приладами розподільного обліку теплової енергії. В новій редакції поняття «неопалюване приміщення» виключили та з`явились інші терміни: - окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії. - загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Таким чином обсяг, теплових втрат для приміщень у підвалі потрібно визначати по формулі 23, що знаходиться у розділі ІV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудикові потреби опалення» Методики у другій редакції від 28.01.2022 де застосовується показник: Lпідв. довжина трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах. Така формула майже аналогічна формулі 19 з Методики № 315 у першій редакції та відрізняється лише тим, що не потрібно знати діаметр труб та не застосовується температура для підвалів, оскільки нормами ДБН вона взагалі не визначена. Q опал функ.в.б.с.= 0,86*10-6*qвтр.підв.*1підв.* mопал.розр Гкал, де 0,86 * 10-6-перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних величин, Вт*год у Гкал; qвтр.підв= 11 Вт/м-питомі теплові втрати ізольованих трубопроводів, які прокладаються в підвалах, техпідпіллях, на горищі, Вт/м; питомі теплові втрати трубопроводів, ізоляція на ділянках яких відсутня або порушена, збільшуються на 100 %; lпідв-довжина трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, м; mопал.розр-фактична кількість годин надання послуги з постачання теплової енергії у розрахунковому періоді, годин. Судова колегія вважає правильним висновок суду про те, що для визначення теплових втрат від ізольованих трубопроводів у спірному підвалі потрібно застосовувати саме формулу 23 Методики 315 у другій редакції. Також, судом вірно встановлено, що в рахунках за весь спірний період значиться постійна кількість Гкал за послугу з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) по тепловому навантаженню на приміщення ОСОБА_1 , - 0,0073108 Гкал/ год. Для визначення теплового навантаження на будівлю позивачем застосовується формула 2.12 КТМ 204 України 244-94. В розшифровці формули зазначено, що tвн = 18оС усереднена розрахункова температура внутрішнього повітря опалюваних будинків (передостанній абзац арк.3 та передостанньому абзаці арк.6 та арк.7 відповіді № 1699/42-2798 на адвокатський запит № 07/03 від 07.03.2023), Тобто, теплове навантаження розраховується виключно для приміщень де встановлена нормативна температура + 18оС. В таблиці № 4 ДБН В 2.2-15-2005 «Житлові будинки» та аналогічній таблиці № 2 ДБН В 2.2-15:2019 «Житлові будинки» для підвалів нормативна температура не визначена. Таким чином, правильним є висновок суду, що теплове навантаження для підвалів не розраховується, а тому нарахування по умовно-постійній частині тарифу є безпідставним. Відтак, колегія суддів погоджується із тим, що нарахування позивачем заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у сумі 36 597,81 гривень є неправомірними та завищеними. З огляду на вищевказане, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем безпідставно нараховано відповідачці заборгованість у сумі 36 597,81 грн., жодних зауважень до контррозрахунку позивачем надано не було, а тому позов підлягає частковому задоволенню, а саме у сумі 1748,61 грн. Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування формули при розрахунку кількості спожитої відповідачем теплової енергії спростовуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну та обґрунтовану оцінку. Апеляційна скарга не містить жодних доводів щодо оскаржуваного рішення в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, а тому вказане рішення в цій частині не переглядається апеляційним судом. При вирішенні справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, а також застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України). Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу представником ОСОБА_1 адвокатом Тивоненком Д.Р. заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним додаткових витрат на правничу допомогу в розмірі 12000 грн. Відзив підписаний адвокатом Тивоненком Д.Р., який представляє інтереси ОСОБА_1 , що підтверджується ордером серії АР № 1027657 від 06.11.2023 р. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, судова колегія враховує наступне. Представником відповідача надані докази надання ОСОБА_1 правової допомоги та її оплати, в справі міститься розрахунок витрат на правничу допомогу, перелік виконаних робіт. Проте, заявлений представником відповідача розмір заявлених витрат у сумі 12 000,00 грн суперечить вимогам розумності та справедливості. Зокрема, зазначення в Акті № 5 надання послуг до Договору № 10/02 від 10.02.2023 року про надання правової допомоги від 06.11.2023 року такої послуги як участь у судовому засіданні вартістю 3 000,00 грн є безпідставним, оскільки апеляційний розгляд справи № 336/7212/22 здійснювався апеляційним судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також необґрунтованими є такі послуги, як роздрукування відзиву, добірка та сканування письмових доказів для додавання до відзиву, завіряння копій документів, оскільки такий відзив подано представником відповідача до апеляційного суду через систему «Електронний суд», так само як і копію цього відзиву надіслано апелянту за допомогою вказаної системи. Більше того, вказані послуги не є правовою допомогою, а носять суто технічний характер. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено в повному обсязі, позовні вимоги Концерну «МТМ» задоволені частково, ураховуючи складність та конкретні обставини справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та їх характер, необхідність дотримання критерію співмірності та розумності розміру понесених стороною витрат, реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, встановлені обставини, надані ОСОБА_2 докази, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження підлягають стягненню з Концерну «МТМ» на користь ОСОБА_1 в розмірі 2 000,00 грн. Керуючись ст. ст. 133, 141, 374, 375,376, 382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29 серпня 2023 року по цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось і не переглядалось. Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень. танова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повне судове рішення складено 15 січня 2024 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков