Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/86/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5725/25 Справа № 212/86/25 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2025 року м.Кривий Ріг Справа № 212/86/25 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання Черняєва С.П. сторони: позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», відповідачка ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Касьян Микола Степанович, на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 березня 2025 року, яке ухвалено суддею Колочко О.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 07 березня 2025 року, - ВСТАНОВИВ: У січні 2025 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (надалі АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії. Позовна заява мотивована тим, що позивач є постачальником теплової енергії (централізованого опалення) за адресою нежитлового приміщення: АДРЕСА_1 . Відповідачка ОСОБА_1 є власницею зазначеного нежитлового приміщення. Відповідачкою, за період з 01.11.2021 по 31.03.2024, спожито теплову енергію на загальну суму 223 388,21 гривень. Оскільки відповідачка не здійснює у повному обсязі оплату за отримані послуги, позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту теплову енергію за Типовим договором № 5173/жб від 01 листопада 2021 року за адресою нежитлового приміщення: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2021 по 31.03.2024, у розмірі 223 388,21 гривень, 3% річних у розмірі 732,42 гривень, пеню у розмірі 893,54 гривень, плату за абонентське обслуговування у розмірі 474,27 гривень, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3382,33 гривень. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 березня 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 223 388,21 гривень, плату за абонентське обслуговування у розмірі 474,27 гривень, 3% річних у розмірі 732,42 гривень, пеню у розмірі 893,54 гривень, всього 225 488 гривень 44 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 3 382 гривні 33 коп. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Касьян М.С., просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неврахування судом всіх обставин справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що АТ «Криворізька теплоцентраль» вже зверталося з аналогічними позовними вимогами до ОСОБА_1 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19 квітня 2024 року у справі №904/5518/23 і рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2024 року у справі № 904/2810/24 у задоволенні позову АТ «Криворізька теплоцентраль» було відмовлено. Зазначає, що незрозуміло у зв`язку з чим було подано позов до суду загальної юрисдикції, а не господарського суду, як це і потрібно за законом та як було раніше. Відповідачка вважає, що вказані обставини, які стали підставою для задоволення позову, є недоведеними, оскільки фактично постачання теплової енергії до приміщення за даною адресою не здійснюється у зв`язку із встановленням системи автономного (індивідуального) опалення. ОСОБА_1 придбала у власність вищевказане приміщення, при цьому система автономного опалення була встановлена ще у 2007-2008 роках попереднім власником даного приміщення (позивачу про це добре відомо, та він знову хоче ввести суд в оману та стягнути кошти за послугу, яку вони навіть фізично не можуть надати). Натомість, АТ «Криворізька теплоцентраль» надала розрахунок заборгованості за поставлену теплову енергію до приміщення № 2 у будинку АДРЕСА_2 виходячи з презумпції наявності у даному приміщенні системи централізованого теплопостачання. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» - Черненко Є.І., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль», відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, надає населенню м. Кривого Рогу теплову енергію для потреб опалення, у тому числі за місцем розташування нерухомого майна нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.02.2024 за №366801869, ОСОБА_1 , на підставі договору дарування, з 12.10.2021 є одноособовим власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 152,7 квадратних метри. Відповідно до Актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) у період з 01.11.2021 року по 31.03.2024 року відповідачці відбувалось поставлення теплової енергії до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно детального розрахунку обсягу спожитої теплової енергії щодо нежитлового приміщення 2 в буд. АДРЕСА_2 , за період з листопада 2021 року по березень 2023 року включно, позивачем надавались послуги опалення, але їх вартість своєчасно та в повному обсязі не сплачувалась, у зв`язку з чим, за період із листопада 2021 року по березень 2024 року, утворилась заборгованість у розмірі 44 793 грн. 58 коп. (а.с.203). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка у встановлені законом строки не вносила плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку. Самовільне відключення від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення відповідачки від обов`язку сплати за надані послуги із централізованого опалення та обслуговування внутрішньо-будинкових мереж опалення. Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачка у встановлені законом строки не вносила плату за отримані житлово-комунальні послуги, АТ «Криворізька теплоцентраль» має право на стягнення трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань. Крім того, суд врахував положення п. 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів, споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації. Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. 01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII). Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. У відповідності до положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Так, позивачем, як виконавцем, послуг 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному веб-сайті: https://tec.dp.ua було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. У зв`язку з тим, що протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин, з 01 листопада 2021 року між позивачем та відповідачем, як споживачем послуги з постачання теплової енергії, було фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Таким чином, згідно з вищевикладеним, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично ними користувались. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі №176/456/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №14-280цс18. Статтею 9 Закону Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а тому зобов`язана нести витрати по його утриманню. Доводи апеляційної скарги щодо неотримання відповідачкою наданих АТ «Криворізька теплоцентраль» послуг з опалювання у спірний період, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступні обставини. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1706цс15 зроблено висновок, що «відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. Матеріали справи не містять доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла. Оскільки відповідач відключилися від централізованого опалення з порушенням порядку передбаченим законодавством, тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання». Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду: від 11 грудня 2019 року (справа № 490/11619/15-ц, провадження №61-23337св18) та від 18 червня 2020 року (справа №643/133/17, провадження № 61-38460св18). Як вбачається з матеріалів справи, від`єднання нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , від мереж централізованого теплопостачання у даному будинку здійснено самовільно власницею цього приміщення та доказів протилежного суду не надано. При цьому, колегією суддів перевірено доводи апеляційної скарги про те, що АТ «Криворізька теплоцентраль» вже зверталося з аналогічними позовними вимогами до ОСОБА_1 та постановою Центрального апеляційного господарському суді від 19 квітня 2024 року у справі №904/5518/23 і рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2024 року у справі № 904/2810/24 у задоволені позову АТ «Криворізька теплоцентраль» було відмовлено. Так, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Центрального апеляційного господарському суді від 19 квітня 2024 року у справі №904/5518/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 152,7 кв.м., оскільки власницею цього приміщення є ОСОБА_1 , відповідно до договору дарування від 12.10.2021, що свідчить про заявлення позовних вимог до неналежного відповідача. Рішення ж Господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2024 року у справі № 904/2810/24, яким у задоволені позову АТ «Криворізька теплоцентраль» до ФОП ОСОБА_1 було відмовлено, скасоване постановою Центрального апеляційного господарському суді від 03 лютого 2025 року та стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь АТ "Криворізька теплоцентраль", за період з 02.04.2017 по 14.04.2021, 65 769,01 грн. основного боргу, 40 867,07 грн. інфляційних втрат, 10 062,33 грн.. 3% річних, 2016,34 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову до Господарського суду Дніпропетровської області, про що видано наказ. Отже, посилання в апеляційній скарзі на дані судові рішення є недоречним. Не можна погодитись й з доводами апеляційної скарги про те, що незрозуміло у зв`язку з чим було подано позов до суду загальної юрисдикції, а не господарського суду, як це і потрібно за законом та як було раніше. Так, спір є господарським та підвідомчий господарському суду, зокрема, за наявності таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, а також відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, за умови якщо це прямо передбачено процесуальним законом. Поряд з тим, відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 48 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин. З огляду на те, що предметом позовуАТ «Криворізька теплоцентраль» є стягнення з ОСОБА_1 , як з фізичної особи, заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії, позов належить до юрисдикції загальних судів та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Враховуючи викладене суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши наявність порушеного права АТ «Криворізька теплоцентраль», дійшов правильного висновку про те, що у відповідачки наявна заборгованість зі сплати за послуги з постачання централізованого опалення та обслуговування мереж опалення, а самовільне відключення квартири від мережі централізованого опалення, не є підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією. Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення за вказаний період оплати за опалення, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, за період з 01 листопада 2021 року по 31 березня 2024 року, у визначеному позивачем розмірі. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки, неправомірними діями відмовідачки, позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд першої інстанції дійшов вірноого висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України. Крім того, п. 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів, споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Таким чином, згідно з розрахунку доданого по позову, з яким погодився суд першої інстанції та який не спростовано в апеляційній інстанції, стягненню підлягає 3% річних у розмірі 732,42 гривень та пеня у розмірі 893,54 гривень. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Касьян Микола Степанович, - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 24 червня 2025 року. Головуючий: Судді: