Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/2120/23

Справа № 308/2120/23 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 11.01.2024 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Новицького В. М., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 травня 2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,8 грн. Згідно з постановою, 14 грудня 2022 року, приблизно о 22 год 05 хв, у м. Ужгород по вул. Шумній, 42, водій ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння керував транспортним засобом марки «Alfa Romeo», номерний знак НОМЕР_1 . Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ» за адресою м. Ужгород, вул. Мартина, 4а. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова є необґрунтованою, незаконною, просить її скасувати. Стверджує, що матеріалами справи не доведено той факт, що апелянт керував транспортним засобом у вказаний у протоколі час та у зазначеному місці. Вказує на те, що наявний у матеріалах справи відеозапис неможливо відтворити та переглянути. Будь-яких належних та допустимих доказів, які були б підставою для висновку, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані наркотичного сп`яніння, також немає. Стверджує, що працівник патрульної поліції безпідставно зупинив транспортний засіб, що є недопустимим. Звертає увагу на те, що медичний висновок не можна брати до уваги, оскільки освідування проведено за допомогою тесту, що не є лабораторним дослідженням. Вважає, що відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ст. 247 КУпАП. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку SMS-повідомлення від 31.10.2023 (а. с. 73) та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 73), при цьому, від нього не надходило жодних заяв або клопотань про відкладення розгляду справи на інший день. Тому, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, а також із врахуванням того, що у розгляді справи бере участь захисник ОСОБА_1 , адвокат Новицький В. М., апеляційний суд вважає, що неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши думку захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Новицького В. М., який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду таке. Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Приписами ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №068306, 14 грудня 2022 року, приблизно о 22 год 05 хв, у м. Ужгород по вул. Шумній, 42, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Alfa Romeo», номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ» за адресою м. Ужгород, вул. Мартина, 4а. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Підписами у протоколі ОСОБА_1 підтвердив, що зміст процесуального документу йому відомий, копію його отримав. Висновком лікаря нарколога КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ» №1193 від 14.12.2022 ОСОБА_2 щодо результатів медичного огляду на стан сп`яніння підтверджено, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння. З висновком лікаря ОСОБА_1 ознайомився, що підтверджується його особистим підписом (а. с. 2). Відповідно до розписки ОСОБА_1 від 14.12.2022, ОСОБА_1 зобов`язується залишити на зберігання транспортний засіб марки «Alfa Romeo», номерний знак НОМЕР_1 , на місці зупинки (а. с. 4). Рапортом поліцейського Кураха А. підтверджується, що працівники поліції отримали повідомлення про те, що водій автомобіля марки «Alfa Romeo», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ймовірно перебуває у стані наркотичного сп`яніння. Транспортний засіб було виявлено по вул. Шумній, 42, в м. Ужгород. Під час спілкування з водієм у поліцейських виникли сумніви у його тверезості. У зв`язку з наявністю ознак наркотичного сп`яніння, а саме розширені зіниці очей, що не реагують на світло, підвищена жвавість, рухливість ходи, неприродна блідість обличчя (а. с. 5). З відеозапису, який наявний у матеріалах справи убачається, що водій ОСОБА_1 , перебуваючи на водійському місці у автомобілі на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, при наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, погодився, відтак проїхав з поліцейськими до закладу охорони здоров`я - КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ». З медичним висновком, яким встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння, водія ознайомлено, жодних обґрунтованих скарг чи будь-яких заперечень щодо результатів тестування ОСОБА_1 не висловлював. З відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з тим, що відносно нього складатимуть протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, тобто його було повідомлено про вчинене ним правопорушення, а також роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Досліджений апеляційним судом відеозапис є послідовним, містить у хронологічній послідовності необхідні відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи (а. с. 23) Зібрані у справі докази у їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оцінюючи сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що працівниця патрульної поліції Топольницька М. І. була упереджена при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних і про те, що в лікарки, яка проводила огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння та склала висновок про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, були підстави для фальсифікації вищевказаного документу щодо ОСОБА_1 , а також для його обмови у перебуванні у такому стані, у підтвердження цих даних також відсутні які-небудь належні докази. Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що вищевказані поліцейський та лікарка при виконанні свої посадових обов`язків діяли в межах наданих їм повноважень. При ухваленні судового рішення, апеляційний суд також бере до уваги приписи таких нормативно правових актів. Так, згідно з п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що матеріалами справи не доведено той факт, що апелянт керував транспортним засобом у вказаний у протоколі час та у зазначеному місці і що наявний у матеріалах справи відеозапис неможливо відтворити та переглянути, апеляційний суд відхиляє ці твердження з огляду на таке. Відеоматеріал, який міститься на DVD-диску, який долучений до матеріалів справи, був переглянутий апеляційним судом, його зміст досліджувався на предмет належності, допустимості та достатності, відтак, апеляційний суд констатує, що вказаний відеозапис відображає реальні події за участі ОСОБА_1 у зазначеному у протоколі місці та у вказаний час. Так, на відеоматеріалі чітко зафіксовано, що за кермом автомобіля був саме ОСОБА_1 , а не інша особа, що власне під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував. Крім того, зі змісту апеляційної скарги убачається, що доводи сторони захисту у цій частині є суперечливими, оскільки апелянт вказує на те, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом є недоведеним, водночас в апеляційній скарзі посилається і на те, що поліцейські безпідставно зупинили автомобіль, за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Тобто, вказане є підставою для висновку, що позиція сторони захисту в цій частині є неоднозначною. Крім того, факт керування ОСОБА_1 автомобілем підтверджується письмовими доказами. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №068306 вбачається, що 14 грудня 2022 року, приблизно о 22 год 05 хв, у м. Ужгород по вул. Шумній, 42, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Alfa Romeo», номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ» за адресою м. Ужгород, вул. Мартина, 4а. Апеляційний суд бере до уваги те, що з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ознайомився, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи відбудеться в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 . Окрім цього, доказів про наявність будь-яких порушень з боку поліцейських, які нібито безпідставно склали відносно ОСОБА_1 протокол, у матеріалах справи не має, їх ні ОСОБА_1 , ні його захисник, адвокат Новицький В. М., не надав під час розгляду справи у суді першої інстанції, такі не приєднав до апеляційної скарги. Доказів про те, що підпис у протоколі не належить ОСОБА_1 сторона захисту також не надала. Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення підтверджуються медичним висновком, який апелянтом не оскаржувався, розпискою ОСОБА_1 та відеозаписом, наявним у матеріалах справи, на якому зафіксована подія за участі ОСОБА_1 . Так, з відеоматеріалу убачається, що під час оформлення процесуальних документів ОСОБА_1 не заперечував той факт, що саме він керував автомобілем у стані наркотичного сп`яніння. Під час розгляду апеляційної скарги судом з`ясовано, що ОСОБА_1 не оскаржував медичний висновок, жодних клопотань про допит поліцейського чи лікаря з метою отримання пояснень щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, сторона захисту не заявляла. Тому, твердження сторони захисту про те, що медичний висновок не можна брати до уваги, оскільки освідування проведено за допомогою тесту, що не є лабораторним дослідженням, апеляційним судом розцінюються критично. Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, не здобуто відомостей про те, що працівниками поліції порушено вимоги ст. 266 КУпАП, приписи та вимоги Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок). Відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ у водія транспортного засобу виявляє ознаки стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що водій перебуває у такому стані, то працівник поліції має право вимагати у водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на цей стан сп`яніння. З протоколу та інших матеріалів справи убачається, що поліцейські мали сумніви щодо тверезості водія ОСОБА_1 , тому обґрунтовано запропонували йому пройти огляд у медичному закладі, на що ОСОБА_1 погодився. Своїми підписами у протоколі про адміністративне правопорушення, медичному висновку та в інших письмових доказах ОСОБА_1 підтвердив, що зміст процесуальних документів йому відомий, жодних заперечень не висловлював. Окрім цього, доказів про наявність будь-яких порушень з боку поліцейських, у тому числі щодо того, що працівники поліції безпідставно склали на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, оскільки той нібито не керував транспортним засобом, у матеріалах справи не має, їх сторона захисту не надала під час розгляду справи у суді першої інстанції, такі не приєднала до апеляційної скарги. Крім того, немає також відомостей, які можуть слугувати підставою для висновку, що підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у протоколі належить не ОСОБА_1 . Під час розгляду апеляційної скарги адвокат Новицький В. М. вказав, що його підзахисний ОСОБА_1 автомобілем не керував, однак, у судовому засіданні апелянт не надав жодного доказу, який свідчить про те, що транспортним засобом керував не ОСОБА_1 , а інша особа, і що огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння він пройшов під примусом, протокол відносно нього складено безпідставно. Такими, що не впливають на зміст прийнятого судом рішення і не можуть бути підставою для його скасування є доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Відхиляючи твердження в цій частині, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до статті 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Як убачається з матеріалів справи, стороною захисту не надано будь-яких відомостей про сплату ОСОБА_3 судового збору у розмірі 536, 80 грн, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_3 , в апеляційній скарзі не зазначено й під час розгляду апеляційної скарги такі не встановлені. З урахуванням викладеного, місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_3 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та потенційно небезпечним для суспільства, оскільки становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 ,залишити без задоволення. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 травня 2023 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван СТАН