Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/9967/21

Справа № 308/9967/21 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 18.05.2022 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І.В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 серпня 2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , громадянина України, тимчасово непрацюючого, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні. Згідно з постановою, 17.07.2021, о 23 год 32 хв, у м. Ужгороді, вул. Кошицька, 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку у лікаря нарколога, що підтверджується висновком № 463 від 18.07.2021. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , вважає постанову незаконною, такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування цього зазначає, що місцевий суд не дослідив докази, які містяться у матеріалах справи. Стверджує, що адміністративного правопорушення не вчиняв. Так, у той день ОСОБА_1 алкоголь не вживав, за кермом був тверезий, висновки лікаря-нарколога необ`єктивні та викликають сумніви. Ознаки алкогольного сп`яніння, які зазначені у медичному висновку, на переконання апелянта, є надуманими та не відповідають дійсності. Стверджує, що місцевий суд безпідставно не забезпечив можливості допиту лікаря, який проводив освідування. Звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутній відеозапис із місця події, немає доказів, які би вказували на дотримання поліцейськими порядку направлення водія ОСОБА_1 на огляд з метою визначення стану алкогольного сп`яніння. На думку апелянта, розгляд справи у суді першої інстанції відбувся з порушенням вимог ст. 245, 252, 280 КУпАП. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях апелянта події і складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, при цьому відомостей про поважність причин своєї неявки до апеляційного суду та заяви про відкладення розгляду справи на інший термін не надходило. Апеляційний суд бере до уваги те, що про судовий розгляд декілька разів відкладався. При цьому, звертає увагу на те, що неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. У цьому контексті суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України», у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності апелянта, апеляційний суд не вбачає. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє беручи до уваги такі обставини. Апеляційний суд, відповідно до положень ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, які зазначені у ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Апеляційний суд визнає, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка у постанові. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18№542122, 17.07.2021, о 23 год 32 хв, у м. Ужгороді, вул. Кошицька, 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку у лікаря нарколога, що підтверджується висновком №463 від 18.07.2021. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З протоколу також убачається, що ОСОБА_1 у графі «Пояснення особи» зазначив, що «пояснення дає по факту встановленого результату - 0, 70 % проміле». Своїми підписами ОСОБА_1 засвідчив, що зміст протоколу йому відомий, відомості щодо його особи - правильні, копію процесуального документу отримав. Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння №463 від 18.07.2021 підтверджено, що ОСОБА_1 пройшов освідування на стан алкогольного сп`яніння у лікаря нарколога КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ» ОСОБА_2 , за результатами обстеження лікар встановив, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Окрім того, з висновку убачається, що ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що ознайомлений зі змістом медичного висновку (а. с. 2). Розпискою ОСОБА_1 підтверджується факт залишення на зберігання транспортного засобу марки «Volkswagen», д. н. з. НОМЕР_1 за адресою: вул. Кошицька, 5 у м. Ужгород (а. с. 3). З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №796742 убачається, що водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, й накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень (а. с. 4). Відповідно до довідки, сформованої на основі облікових баз даних Національної автоматизованої інформаційної системи МВС, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 24.07.2020 (а. с. 5). Відеозаписом з бодікамер поліцейських зафіксовано факт проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у лікаря-нарколога, який після проведення освідування за допомогою приладу «Драгер» констатував, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння з результатом 0, 70 % проміле (а. с. 6). Вищенаведені докази, які є належними й допустимими та зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.9 «а» ПДР та винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що працівник патрульної поліції Сеник А. О. був упереджений при проведенні перевірки, направленні на освідування та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанови про накладення адміністративного стягнення. Крім того, апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних і про те, що в лікаря - нарколога КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ», який проводив огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та склав висновок про перебування водія у нетверезому стані, були підстави для фальсифікації вищевказаних документів щодо ОСОБА_1 , а також для його обмови у перебуванні у такому стані, у підтвердження цих даних також відсутні які-небудь належні докази. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які би свідчили про зацікавленість поліцейського та лікаря - нарколога у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги. Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди на проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я та підпису наявних у матеріалах справи документів, зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення та медичному висновку, на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що вищевказані поліцейський та лікар при виконанні своїх посадових обов`язків діяли в межах наданих їм повноважень. Такими, що спростовуються матеріалами справи є доводи апелянта про те, що процедура проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння була проведена з порушеннями. Так, пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що порядок проведення огляду на стан сп`яніння регламентований ст. 266 КУпАП, норми якої є бланкетними, оскільки не встановлюють детальної процедури проходження огляду, а відсилають до підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують положення цієї статті. Такий висновок підтверджується положеннями частини 6 цієї статті, в якій зазначено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання ст. 266 КУпАП і конкретизують норми цієї статті, а саме: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція). Згідно з пунктом 12 Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. З матеріалів справи убачається, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 у поліцейського були сумніви щодо перебування водія у тверезому стані. Відтак, відповідно до Порядку та Інструкції, ОСОБА_1 направлено на огляд для визначення стану сп`яніння до КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ». Апеляційним судом не встановлено жодних порушень порядку проведення процедури медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 лікарем-наркологом КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ». Так, доводи апеляційної скарги про те, що результати обстеження за допомогою приладу «Драгер» викликають сумніви, адже процедура освідування проведена з порушеннями, а висновки лікаря є необ`єктивними, - апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. З матеріалів справи убачається, що лікар КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ» ОСОБА_2 при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» діяв у відповідності до встановленого законом порядку. Медичний висновок про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння зроблений на підставі результатів, а саме 0, 70 % проміле, які власне були озвучені у присутності особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 . Тому, доводи апелянта про те, що результати, які свідчать про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння є сумнівними, - апеляційний суд, враховуючи вищевказане, вважає безпідставними. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що процедура проведення медичного огляду ОСОБА_1 зафіксована на відеозаписі з бодікамери працівника поліції. Вказаний відеозапис досліджувався судом, жодних порушень процедури проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння встановлено не було. При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що під час та після проведення медичного огляду ОСОБА_1 жодних зауважень не висловлював, тому будь - які твердження про нібито недостовірність результатів освідування у закладі охорони здоров`я, апеляційним судом розцінюються критично. При цьому матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 не погоджувався із результатами огляду та оскаржував їх. Відтак, апеляційний суд вважає, що факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння є доведеним, а отже у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП. Такими, що не знайшли свого підтвердження є доводи апелянта про те, що місцевий суд безпідставно не забезпечив можливості допиту лікаря, який проводив освідування. Відхиляючи ці твердження, апеляційний суд бере до уваги те, що матеріалами справи та змістом оскаржуваної постанови підтверджується, що жодних клопотань про виклик лікаря, який проводив освідуванян ОСОБА_1 у медичному закладі до суду для надання пояснень, апелянт не заявляв. Апеляційний суд визнає недоцільними доводи апелянта про те, що у матеріалах справи відсутній повний відеозапис із місця події, адже такі свого підтвердження не знайшли. Дослідивши сукупність доказів, у тому числі відеозапис, який міститься у матеріалах справи, на якому зафіксовано як момент зупинки автомобіля, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , так і спілкування апелянта з поліцейськими, а також процедуру проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння у медичному закладі та результати освідування і момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не вбачає жодних сумнівів у тому, що вищевказаний відеоматеріал не відповідає вимогам ст. 251 КУпАП. Відтак, апеляційний суд констатує, що факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння є доведеним, а отже у діях апелянта наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги правильності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться виключно до незгоди апелянта з рішенням місцевого суду. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративному правопорушенні; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. ст. 33 - 35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Тому, на думку апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, слід залишити без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 , не з`явившись на розгляд справи, позбавив себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 серпня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван СТАН