Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 405/8763/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 січня 2024 року м. Дніпросправа № 405/8763/23 Суддя І інстанції Сидоренко Д.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О., за участю секретаря судового засідання Дивнич Д.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження строку затримання, - ВСТАНОВИВ: Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області звернулося із зазначеним позовом до суду в якому просило продовжити строк затримання в пункті тимчасового перебування громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , який незаконно перебуває на території України строком на шість місяців з метою забезпечення примусового видворення за межі території України. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 22.12.2022 року у справі № 405/6937/22 задоволено адміністративний позов Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про примусове видворення за межі України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено примусово видворити відповідача за межі України та затримати його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України Державної міграційної служби України строком на шість місяців. 22.12.2022 року відповідач ОСОБА_1 був затриманий та згідно акту приймання-передавання іноземця або особи без громадянства від 22.12.2022 року переданий до Державної установи «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України», який розташований за адресою: вул. Європейська, 1, с. Мартинівське, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., де утримується на даний час. З метою здійснення примусового видворення відповідача, позивачем до ДУ «Миколаївський ПТПІ» направлено лист від 12.04.2023 року щодо з`ясування згоди на виїзд відповідач до рф, наявності у нього коштів. Листами від 13.04.2023 року та від 26.05.2023 року ДУ «Миколаївський ПТПІ» повідомив позивача, що відповідач повертатись до країни походження не бажає, коштів на придбання квитка немає. Строк затримання відповідача у ДУ «Миколаївський ПТПІ» закінчується 08.12.2023 року. Враховуючи те, що у відповідача відсутній паспортний документ, який дозволяє йому залишити межі України, забезпечити його видворення до оформлення такого документа неможливо. За таких обставин, просить прийняти рішення про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення громадянина ОСОБА_1 на шість місяців. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 листопада 2023 року позовні вимоги було задоволено. Продовжено строк затримання з метою забезпечення примусового видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, Державної міграційної служби України, строком на шість місяців, тобто до 29.05.2024 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції адвокат Бєляєва Віталія Олександровича подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України дипломатичні відносини між країнами розірвані та дипломатичні представництва не працюють, що робить неможливим документування відповідача. Крім того, згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 № 188-р закриті пункти пропуску через державний кордон на усій ділянці кордону з рф та відсутнє будь-яке офіційне транспортне сполучення з країною агресором. Вказані обставини унеможливлюють одержання з країни громадянської належності відповідача інформації чи документів, необхідних для його ідентифікації. Позивачем не доведено які саме ним вживалися заходи для примусового видворення відповідача, що дає підстави для продовження його терміну затримання. Вважає, що констатація факту розриву дипломатичних відносин з країною, громадянином якої є відповідач, не є беззаперечною підставою для продовження строку затримання особи. Не доведений його ризик втечі. Також матеріали справи не містять жодного підтвердження про відсутність співпраці з боку іноземця під час його ідентифікації. У зв`язку з відсутністю доказів вжиття позивачем будь-яких заходів, направлених на примусове видворення ОСОБА_1 протягом строку затримання відповідача, та відсутністю об`єктивної можливості для реалізації видворення до країни громадянської належності останнього продовження затримання в даному випадку особи-відповідача до 29 травня 2024 року не є виправдним та належним. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби також просило здійснити заміну сторони у справі а саме Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області на Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №569 від 06.06.2023 року «Про реорганізацію територіальних органів Державної міграційної служби» утворено як юридичну особу публічного права Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, реорганізувавши шляхом злиття Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області та Управління Державної міграційної служби в Черкаській області. Установлено, що Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби є правонаступником майна, прав та обов`язків УДМС у Кіровоградській області та УДМС у Черкаській області. Державна реєстрація припинення УДМС у Кіровоградській області та утворення ЦПМУ ДМС як юридичної особи публічного права відбулась 15.12.2023 року. Статтею 52 КАС України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. З огляду на вищенаведені обставини та на підставі приписів ст.52 КАС України, колегія суддів вважає можливим клопотання задовольнити та здійснити заміну позивача у справі Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області на правонаступника Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби. В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Управлінням Державної міграційної служби України в Кіровоградській області проведено перевірку легальності перебування на території України відповідача - громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якої встановлено, що згідно особистого пояснення від 23.11.2022, відповідач прибув на територію України 20.08.2012 року. За час свого перебування на території України відповідач із відповідною заявою про продовження строку перебування до ДМС України не звертався, клопотання щодо набуття/прийняття громадянства України, оформлення дозволу на імміграцію в Україну, документування посвідкою на постійне проживання в Україні не порушував. Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 22.12.2022 по справі № 405/6937/22 позов Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове видворення за межі України задоволено. Примусово видворено за межі території України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Затримано громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, Державної міграційної служби України, строком на шість місяців (а.с. 5-9).Рішення набрало законної сили. 22.12.2022 року відповідач ОСОБА_1 був затриманий та згідно з акту приймання-передавання іноземця або особи без громадянства від 22.12.2022 року переданий до Державної установи «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України» (а.с. 10-11, 12). Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 08.06.2023 у справі № 405/3995/23 ухвалено продовжити строк затримання з метою забезпечення примусового видворення відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України ДМС України на шість місяців, тобто до 08.12.2023. (а.с. 16-21). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у відповідач незаконно перебуває на території України, не маючи при цьому законних джерел для існування, ухиляється від виїзду з України. Крім того, у відповідача відсутній паспортний документ, який дозволяє йому залишити межі України. З метою уникнення вказаних негативних обставин для забезпечення примусового видворення відповідача за межі України, оформлення паспортного документу, який дозволив би йому виїхати зі межі України, доцільним є продовження його затримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України Державної міграційної служби України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суд першої інстанції виходячи з наступного. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України. Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 289 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з частиною 11 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Відповідно до вимог частин 12-13 статті 289 КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. З аналізу зазначених норм вбачається, що під час вирішення адміністративного позову про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, обов`язковому дослідженню підлягає, зокрема, неможливість ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. При цьому, на позивача покладено обов`язок висвітлити, які дії або заходи вживалися для ідентифікації іноземця або особи без громадянства. Верховний Суд у постанові від 28 січня 2021 року у справі №743/1046/20 дійшов висновку, що перелік умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи та які є підставою для продовження строку її затримання в ПТПІ, наведений у частині тринадцятій статті 289 КАС України і цей перелік є вичерпним. З матеріалів справи вбачається, що з метою здійснення примусового видворення відповідача, позивачем до ДУ «Миколаївський ПТПІ» направлено лист від 12.04.2023 року щодо з`ясування згоди на виїзд відповідач до рф, наявності у нього коштів. Листами від 13.04.2023 року та від 26.05.2023 року ДУ «Миколаївський ПТПІ» повідомив позивача, що відповідач повертатись до країни походження не бажає, коштів на придбання квитка немає. 28.06.2023 ДУ «Миколаївський ПТПІ» до позивача направлений лист № 4877.5/410-23 щодо повідомлення про заходи, які вживаються щодо видворення відповідача за межі України. Листом від 05.07.2023 № 3501.6/8560-23 позивач повідомив ДУ «Миколаївський ПТПІ про те, що для забезпечення виконання рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 22.12.2022 року у справі 405/6937/22 відповідач потребує документування паспортом громадянина рф для виїзду за кордон або свідоцтвом на повернення до рф. Однак, у зв`язку із військовою агресією рф проти України дипломатичні відносини між країнами розірвані та дипломатичні представництва не працюють, що робить неможливим документування відповідача. Крім того, згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №с188-р закриті пункти пропуску через державний кордон на всій ділянці кордону з рф та відсутнє будь-яке офіційне транспортне сполучення з країною-агресором. На даний час з`ясовується питання щодо можливості примусового видворення відповідача за наявним у нього внутрішнім паспортом громадянина рф. 26.09.2023 ДУ «Миколаївський ПТПІ» до позивача направлений лист № 4877.5/822-23 щодо повідомлення про заходи, які вживаються щодо видворення відповідача за межі України. Листом від 06.10.2023 № 3501.6/13033-23 позивач повідомив ДУ «Миколаївський ПТПІ» аналогічну інформацію. Вказані обставини підтверджують неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи, крім того ОСОБА_1 заявив про своє небажання повертатися до країни походження. Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що у зв`язку із неможливістю забезпечити примусове видворення відповідача, а також те, що термін утримання відповідача у Миколаївському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, закінчується, висновок суду першої інстанції про продовження строку затримання відповідача на шість місяців є правильним, та відповідає положенням ст. 289 КАС України. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 року у справі №473/1650/20. Доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно з частиною першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 289, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили. В повному обсязі постанова складена 16 січня 2024 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя А.О. Коршун